Рішення

від 29.05.2024 по справі 280/2228/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Справа № 280/2228/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «СІГМА» (69032, м.Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8; код ЄДРПОУ 32006396)

до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845),

Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8),

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «СІГМА» (далі позивач, ТОВ «ТБ «СІГМА») до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач 1), Відділу державного нагляду (контролю) Запорізької області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач 2), у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) Запорізької області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ010331 від 13.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III). Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок інспектора в акті щодо не забезпечення водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографу. Позивач не погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови та зазначає, що ним здійснювалось переміщення вантажу власним транспортом в межах складських приміщень, що належать позивачу. Вважає, що позивач не є перевізником в розумінні Закону №2344-III. Крім того, зазначає, що водій мав та вів індивідуальну контрольну книжку водія, оскільки автомобіль не обладнаний діючим повіреним тахографом, що не було враховано при перевірці. Зазначає, що чинним законодавством України передбачено облаштування транспортних засобів тахографом лише для осіб, які надають послуги з перевезення, а не здійснюють його для власних потреб, як позивач у спірному випадку. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у відповідача докази по справі.

08.04.2024 відповідачем подано докази по справі та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Під час перевірки було зафіксовано відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, тому був складений акт № АР008936. Приписами ст. 49 Закону №2344-III чітко визначено обов`язок водія мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення перевезень. Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385), згідно з п.3.3 якої водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа та інше. Виходячи з положень наведених норм, водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а автоперевізники зобов`язані здійснювати періодичний контроль за належним використанням водіями карток водія до цифрового тахографу. Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями індивідуальної контрольної книжки водія або протоколу перевірки та адаптації тахографа. Крім того, відповідач зазначає, що посадовою особою Укртрансбезпеки було зафіксовано наявність індивідуальної контрольної книжки водія, але відповідно з урахуванням пункту 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340) індивідуальну контрольну книжку водія веде водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, втім у даному випадку транспортний засіб позивача було обладнано тахографом. Поряд з цим, враховуючи, що транспортний засіб позивача має повну масу понад 3,5 тони та повинен бути обладнаний тахографом відповідно до чинного законодавства України, позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографа, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Також відповідач зазначає, що позивач, який вантажним транспортним засобом здійснював за власний кошт переміщення товарів є автомобільним перевізником в силу приписів Положення №340 та Закону №2344-III. Положення №340 передбачає звільнення від виконання його умов лише певну категорію суб`єктів, до яких позивач не належить, оскільки є юридичною особою, яка використовує найману працю особи водія, яким здійснювалось перевезення вантажу, а відповідно має здійснювати контроль за часом його роботи та відпочинку. Отже, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку оформленої індивідуальної контрольної книжки водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

У ході рейдової перевірки, проведеної 11.01.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на ділянці дороги м. Запоріжжя, Донецьке шосе, транспортний засіб позивача марки MERCEDES, номерний знак НОМЕР_1 , зупинений та перевірений на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За наслідками перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР008936 від 11.01.2024, яким зафіксовані порушення: «Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону №2344-III, п. 11.1 Правил перевезень вантажів в Україні затв. МТУ 363 від 14.10.1997 під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншими визначеними законодавством документами на вантаж, п. 6.1 Положення №340, п. 3.3 Інструкції №385, під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено ст. 48 Закону №2344-III№. Також зазначено в графі «у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-III»: абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону №2344-III, а саме: товаро-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, неоформлено протокол перевірки та адаптації тахографу.

Пояснення водій про причини порушень не надавав, копію акту отримав, про що свідчить його підпис в акті №АР008936 від 11.01.2024.

Позивачу направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 13.02.2024.

Позивач направив на адресу відповідача 2 заперечення на акт перевірки, від 09.02.2024 №09/02/24/1, до яких додано копію індивідуальної контрольної книжки водія, копію ТРО на переміщення.

13.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно ТОВ «ТБ «СІГМА» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010331, якою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджений порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567, у редакції чинній на момент проведення перевірки).

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку (частина друга статті 49 Закону № 2344-ІІІ).

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку, встановлює Положення №340.

Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктами 6.2 та 6.3 Положення № 340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок із забезпечення, а на водія - пред`явлення для перевірки документів, встановлених чинним законодавством, на підставі яких здійснюється перевезення. До таких документів, крім іншого, віднесено протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. У разі відсутності на момент проведення рейдової перевірки визначених законодавством документів, до перевізника застосовується штраф.

Актом рейдової перевірки №АР008936 від 11.01.2024 зафіксовано, що під час перевірки транспортного засобу у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, який відповідно до статті 34 Закону №2344-III та пункту 3.3 Інструкції №385 повинен мати водій.

При цьому, доводи позивача про протиправність спірної постанови зводяться до того, що позивач не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III та Положення №340, оскільки перевозив належний йому вантаж між складами підприємства, крім того, на нього не поширюються вимоги Інструкції №385.

Разом з тим, суд зазначає, що вимоги щодо наявності протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу спрямовані для забезпечення обліку робочого часу водії транспортних засобів, для уникнення понаднормової праці, що призводить до аварійних ситуацій на дорогах.

При цьому, такі вимоги встановлюються не лише до перевізників, які надають послуги з перевезення на комерційній основі, але й для осіб, які здійснюють перевезення вантажів за власні кошти, для власних потреб.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з пунктом 1.5 Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник).

Тобто, відповідно до наведених норм автомобільним перевізником визнається, в тому числі юридична особа, яка здійснює за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Отже, позивач, який вантажним транспортним засобом здійснював за власний кошт переміщення товарів для власних потреб, також є автомобільним перевізником в силу приписів Закону №2344-III та Положення №340.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Отже, Положення №340 передбачає звільнення від виконання його умов лише певну категорію суб`єктів, що здійснюють перевезення, до яких позивач не належить, оскільки є юридичною особою, яка використовує найману працю особи водія, яким здійснювалось перевезення вантажу, а відповідно має здійснювати контроль за часом його роботи та відпочинку.

Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не виділяє такої категорії перевезень вантажу, як перевезення вантажу для власних потреб юридичною особою, яка використовує найману працю водіїв, як і не передбачає надання якогось окремого, іншого, від визначеного Положенням №340, документа на підтвердження обліку часу роботи водія.

Суд звертає увагу, що перевезення вантажів для власних потреб може здійснюватися не лише на короткі відстані в межах одного міста, як у випадку позивача, а й на відстані, що зумовлюють довготривале перебування водіїв за кермом, для прикладу, між різними областями країни, або у декілька місць.

Отже, перевезення вантажів для власних потреб не може бути підставою для звільнення перевізника від виконання вимог законодавства щодо обліку робочого часу водія транспортного засобу, оскільки це суперечить меті та цілям нормативного регулювання відповідних суспільних правовідносин.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на те, що водієм до перевірки надавалась індивідуальна контрольна книжка водія, оскільки такий документ надається лише у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний та не повинен бути обладнаний тахографом.

Водночас, у спірному випадку, з урахуванням положень п.6.1 Положення №340, належний позивачу транспортний засіб, який має повну масу понад 3,5 т, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , має бути обладнаний тахографом, отже, під час здійснення перевезення водій такого транспортного засобу повинен пред`явити протокол перевірки та адаптації тахографа.

Крім того, слід звернути увагу, що з наданої копії індивідуальної контрольної книжки водія, долученої до відзиву, вбачається, що на час проведення рейдової перевірки відомості щодо режиму праці та відпочинку водія були відсутні.

Таким чином, відсутність у водія під час здійснення перевезення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідальність застосовується до усіх автомобільних перевізників, а не лише тих які надають послуги з перевезення вантажів на комерційній основі, за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не довів належними і достатніми доказами правомірність спірного рішення, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «СІГМА» (69032, м.Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. 8; код ЄДРПОУ 32006396) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8), про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29.05.2024.

Суддя М.О. Семененко