Рішення

від 29.05.2024 по справі 280/2165/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2024 року Справа № 280/2165/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" (вул. Запорізька, буд. 65, м. Вільнянськ, Запорізька область,70002, код ЄДРПОУ 43581147) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Чубанова, буд. 8, м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла (уточнена) позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт № ПШ010299 від 13.02.2024 прийняту відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі акту № АР037866 від 02.01.2024 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Позовну заяву мотивовано тим, що постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Мустафаєва Олега Олександровича від 13.02.2024 року № ПШ 010299 на TOB «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» накладено стягнення у вигляді адміністративно- господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. за допущення порушення вимог ст. 34, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1. наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, п. 3.3. розділу III наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Оскаржувана постанова прийнята за наслідками розгляду Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР037866 від 02.01.2024 року, згідно з яким TOB «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод", допустило порушення вимог ст. 38, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, а саме: під час перевезення вантажів автомобілем MERCEDES BENZ, номерний знак НОМЕР_1 перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу. Як зазначено в Акті № АР037866 від 02.01.2024 року, це була рейдова перевірка, яка проводилась на підставі направлення від 29.12.2023 року № 000119 та була здійснена на дорозі 916 км+897 м а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине. Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомив Позивача листом про те, що 13 лютого 2024 року о 10 годині відбудеться розгляд справи про порушення абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявленого під час здійснення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), позивач на розгляд справи прибув, надав свої усні заперечення стосовного складеного акту. Разом з тим, 20.02.2024 року, позивачем отримано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт № ПШ010299 від 13.02.2024 року. З оскаржуваною постановою позивач не згодний, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даною позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 27.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

08.04.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16475), в якому зазначає, що з урахуванням обставин, у даній справі саме позивач виступав автомобільним перевізником при здійсненні перевезення. Зважаючи на зазначене, Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ010299 від 13.02.2024 за порушення ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» оскільки, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки було виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.33 Інструкції, а саме відсутність у водія, під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія: протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2024 №037866. Водій ОСОБА_1 з актом перевірки № 037866 був ознайомлений, від підпису відмовився. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

11.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17226), в якому позивач не погоджується із позицією відповідача та вказує про те, що позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки є перевізником, який не має обов`язку по встановленню та експлуатації тахографу, а відповідно і обов`язків по його перевірки та адаптації. Отже, штраф у розмірі 17 000,00 грн. передбачено за відсутність протоколу повірки та адаптації тахографа при наданні послуг з перевезення вантажів. З огляду на вказане, наголошує, що постанова від 13.02.2024 року № ПШ010299 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абазом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн. є необґрунтованою, протиправною, а тому підлягає скасуванню.

28.05.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх.№25379), в яких, зокрема, зазначено про те, що належність транспортного засобу позивачу та перевезення ним вантажу для власних потреб також не змінює правовий статус позивача як автоперевізника, який бере участь у дорожньому русі, і на якого законодавством покладаються відповідні обов`язки. Пояснення позивача про те, що вантаж перевозиться для власних потреб, не спростовує необхідність оформлення та надання перевіряючим документів, на підставі яких таке перевезення здійснюється. Крім того, вказує, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення позивачем внутрішніх перевезень для власних потреб водій позивача надав товарно-транспортну накладну, а не внутрішню накладну на переміщення в середині підприємства. У зв`язку з наведеним, позивач є належним суб`єктом для притягнення останнього до адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно до приписівКодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, номерний знак НОМЕР_1 . Під час перевірки водієм були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортна накладна.

Інші документи необхідні для здійснення перевезення вантажу водій ОСОБА_1 не надав, у зв`язку з чим, державним інспектором було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.01.2024 №АР037866.

Позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням дати та часу 13.02.2024 о 10:00 год. і місця розгляду справи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач на розгляд справи прибув, надав свої усні заперечення по суті порушень, зазначених в акті від01.01.2024 №АР037866.

За результатами розгляду порушень, вказаних в акті від01.01.2024 №АР037866, враховуючи заперечення позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"на позивача винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 13.02.2024 №ПШ010299 на суму 17000,00 грн.

Позивач вважає рішення таким, що порушують його права, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюютьсяЗаконом України "Про автомобільний транспорт".

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Відповідно до норм пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103(далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (надалі - Порядок №1567).

Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Пункт 21 вказаного Порядку, передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до вимог частин 1, 2статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах,інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж,інші документи, передбачені законодавством.

За санкціями, визначеними у оскаржуваній постанові, а саме: абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями39і48цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приписами абз. 2 частини 2статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт"водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) N 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) N 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) N 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР),Кодексу законів про працю УкраїнитаЗаконів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженанаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 3.1 Інструкції).

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі:протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відтак, згідно вимог пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, вантажний автомобіль, яким виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у водія повинен був бути в наявності протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Тож, з наведеного слідує, що автомобільний перевізник незалежно від того чи здійснює внутрішні, чи міжнародні перевезення, має дотримуватись вимог щодо обліку та фіксації робочого часу та відпочинку.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується апелянтом, що на момент перевірки документів, визначенихст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"у водія автомобіля був відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа.

Щодо твердження позивача про те, що він не є перевізником, а, відтак, не є суб`єктом відповідальності з огляду на положенняст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд зазначає, що відповідно до вказаної норми у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Правила № 363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

За визначенням, наведеним в абзаці 18 частини першоїстатті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Матеріали справи свідчать, що водій під час проведення перевірки 02.01.2024 надав перевіряючим товарно-транспортну накладну №1 від 02.01.2024, відповідно до якої автомобільним перевізником є ТОВ «ВП Вільнянський молокозавод».

Таким чином, в розглядуваному випадку саме позивач, який є автомобільним перевізником, і відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»(а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа), не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Суд зазначає, що застосування штрафу у спірних правовідносинах поставлене у залежність від наявності/відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"та незалежно від того, чи здійснювались внутрішні чи міжнародні перевезення позивачем, у зв`язку із чим зазначені доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

У подібних правовідносинах Верховний Суд в постанові від 14.12.2023р. у справі № 340/5660/22, наголосив на тому, щоу кожному конкретному випадку при визначенні суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

З оглядуна викладене, притягнення ТОВ «ВП Вільнянський молокозавод» до відповідальності за порушення вимогст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є обгрунтованим та законним.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ВП Вільнянський молокозавод».

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" (вул. Запорізька, буд. 65, м. Вільнянськ, Запорізька область,70002, код ЄДРПОУ 43581147) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Чубанова, буд. 8, м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.05.2024.

Суддя А.В. Сіпака