Рішення

від 11.04.2024 по справі 300/2472/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2024 р. справа № 300/2472/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Гуменюк М.В.;

представника позивача: Андрусяка В.П.;

представників відповідача: Гавадзина М.В., Бабій Т.С., Петрук Н.Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ДП "Софт-Імідж" ТОВ "Софтджорн-Україна" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Андрусяк Василь Павлович в інтересах ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софтджорн-України» звернувся до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.03.2023 №001198/0701, №001199/0701, №001200/0701, №001201/0701, №001202/0701.

Позовні вимоги мотивовані прийняттям Головним управління ДПС в Івано-Франківській області протиправних податкових повідомлень-рішень від 08.03.2023 №001198/0701, №001199/0701, №001200/0701, №001201/0701, №001202/0701.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софтджорн-України» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за правилами загального позовного провадження.

29.05.2023 року на адресу суду від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо доводів викладених в позовній заяві та просить відмовити у задоволенні позову.

13.06.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про виклик свідків та клопотання про долучення паперових копій електронних доказів, огляд оригінали електронних доказів в судовому засіданні із залученням перекладача.

15.06.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

03.08.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

24.10.2023 року адресу суду від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софтджорн-України» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено до судового розгляду.

09.01.2024 року через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшло клопотання про виклик свідків.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, відзив на позов, письмові заперечення, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, оглянувши електронні та письмові докази, судом встановлено наступне.

Головним управління ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софтджорн-України» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За результатом перевірки Позивачу 02.02.2023 року був вручений акт перевірки Nє 664/09-19-07-01/36996956 (далі - Акт), згідно з висновками якого контролюючим органом було зафіксовано наступні порушення: 1. Заниження податку на прибуток за період 2017-2019 років на суму 4 594 980,00 грн. 2. Заниження податку на додану вартість за період 2017-2022 років на суму 3 016 313,00 грн. 3. Не подано до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за 2017-2022 роки. 4. Не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по операціях із здійснення постачання послуг (робіт) на митній території України обсягом постачання всього в сумі 15 081 567,00 грн., сума ПДВ з 016 313,00 грн. за 2017-2022 роки. 5. Несвоєчасно подано 2 повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20- ОПП.

Не погодившись із висновками, наведеними в Акті перевірки, Позивачем 16.02.2023 було подано контролюючому органу заперечення. За результатами розгляду заперечень контролюючим органом було надіслано відповідь на заперечення №2728/6/09-19-07-01-06 від 06.03.2023, якою повідомлено, що висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін. В подальшому, на підставі Акта перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 08.03.2023 №001198/0701, №001199/0701, №001200/0701, №001201/0701, № 001202/0701.

Контролюючий орган за результатами перевірки платника встановив, що у контрагента платника відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За результатом перевірки позивачу 02.02.2023 року був вручений акт перевірки №664/09-19-07-01/ НОМЕР_1 , згідно з висновками якого контролюючим органом було зафіксовано наступні порушення:

1. Заниження податку на прибуток за період 2017-2019 років на суму 4 594 980,00 грн.

2. Заниження податку на додану вартість за період 2017-2022 років на суму 3 016 313,00 грн.

3. Не подано до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за 2017-2022 роки.

4.Не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по операціях із здійснення постачання послуг (робіт) на митній території України обсягом постачання всього в сумі 15 081 567,00 грн., сума ПДВ з 016 313,00 грн. за 2017-2022 роки.

5. Несвоєчасно подано 2 повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20- ОПП.

Не погодившись із висновками, наведеними в Акті перевірки, позивачем 16.02.2023 було подано контролюючому органу заперечення.

За результатами розгляду заперечень контролюючим органом було надіслано відповідь на заперечення №2728/6/09-19-07-01-06 від 06.03.2023, якою повідомлено, що висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін.

В подальшому, на підставі Акта перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 08.03.2023 №001198/0701, №001199/0701, №001200/0701, №001201/0701, №001202/0701.

Позивач із зазначеними податковими-повідомленнями рішеннями не погоджується, як наслідок звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представники відповідача в свою чергу заперечили позовні вимоги.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Податковий кодекс України (надалі такожПК України)(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Відповідно достатті 6 ПК Україниподатком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цьогоКодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно пункту 44.6 статті 44 у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Щодо реальності здійснення господарських операцій ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софтджорн-України», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган за результатами перевірки дійшов висновку про нереальність господарської операції, оскільки позивачем не обґрунтовано процедуру надання технічних завдань та/або пропозиції, які були предметом укладених договорів.

Також відповідач вказує, що при аналізі наданих до перевірки документальних підтверджень щодо здійснення господарських операцій відсутня інформація яким чином і які саме роботи (послуги) було прийнято замовником, не обґрунтована вартість таких послуг, внаслідок чого не доведено зв`язку таких витрат із визнаним доходом.

Неодмінною характеристикою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах. Платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому має право самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, вирішуючи, які саме господарські операції необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності. Економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником, що не впливає на податковий облік платника.

Платник з метою складання податкового обліку, використовує дані щодо кожної окремої господарської операції. На підставі саме даних первинного обліку платник відносить суми до складу доходу (податкового зобов`язання) та витрат (податкового кредиту) в податковому обліку. Визначальною ознакою витрат та податкового кредиту є їхній зв`язок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44-7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як визначено пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54-3.2 пункту 54-3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону).

Згідно з частиною другою статті з Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм в сукупності свідчить, що господарські операції для відображення їх в податковому обліку мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом під час розгляду справи, контролюючим органом було описано в Акті перевірки ті обставини, що позивач залучав фізичних осіб-підприємців в якості підрядників (виконавців) згідно відповідних договорів, результати надання послуг за якими оформлялися належними первинними документами (актами), претензій до яких в інспекторів не виникло, які не визнані в судовому порядку недійсними, удаваними чи фіктивними, які містять інформацію щодо змісту і обсягу господарської операції, які стосуються безпосередньо основного виду господарської діяльності позивача, які спричинили реальні зміни в майновому стані позивача - отримання прибутку від експорту послуг на користь замовника - компанії Softjourn Inc. США, та сплату відповідних податкових платежів до бюджету.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надали суду пояснення з приводу договірних відносин із позивачем по справі, в особі керівника ОСОБА_5 .

Даними свідками були надані, на думку суду практично ідентичні пояснення, зокрема вони вказали, що з позивачем по справі вони укладали цивільно-правові договори по виконанню робіт та наданню послуг у сфері комп`ютерного програмування та інформатизації, при цьому трудові договори з позивачем не укладались. Всі вони були зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності та перебували на спрощеній системі оподаткування.

Свідки вказали, що відповідно до Технічних завдань в межах погоджених часових рамок та з допомогою власних засобів виконували роботи зі створення та розробки програмного забезпечення, які доводились їм безпосередньо директором ОСОБА_5 . В подальшому дані розробки, а також консультації з питань розробки програмного забезпечення, передавались замовнику-позивачу по справі, що засвідчувалось складанням Актів виконаних робіт та слугувало підставою оплати виконаних робіт.

На запитання представників відповідача "щодо місця надання послуг позивачу" свідки вказали, що такі послуги ними надавались за місцем проживання, перебування чи будь-якому іншому місця, при наявності інтернет мережі. Розмір оплати за виконану роботу визначався виходячи із обсягу, складності та витраченого часу на те чи інше завдання та відображався в програмі обліку.

Крім того, в судовому засіданні, із залученням перекладача та директора ДП "Софт -Імідж" ТзОВ "Софтджорн-Україна" ОСОБА_5 досліджувались вибірково в електронній формі програмне забезпечення з використанням програми обліку, скріншоти яких долучено до матеріалів справи, як і долучений флеш носій в розрізі виконавців та окремо в розрізі проектів/видів робіт, що засвідчило про реальність наданих послуг, кінцевою стадією чого була розробка програмного забезпечення. При цьому в ході дослідження електронних доказів чітко прослідковуються періоди, коло задіяних осіб, витрачений час кожним Виконавцем, складність завдань тощо.

Отже суд, враховуючи дотримання позивачем усіх вимог чинного законодавства вважає, що висновок контролюючого органу про порушення вимог Податкового кодексу України, яке призвело до несплати податку на прибуток підприємств, є помилковим, а податкове повідомлення-рішення від 08.03.2023 №001198/0701 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню за №001199/0701 від 08.03.2023 року суд вказує наступне.

Претензія податкового органу щодо порушення правил нарахування ПДВ, викладена в Акті перевірки, полягає в наступному: акти приймання передачі послуг із розробки програмного забезпечення, що надавалися Позивачем нерезиденту, укладалися в місті Івано-Франківську, відтак місто Івано-Франківськ є місцем постачання послуг в розумінні Податкового кодексу України, що має наслідком визнання таких операцій об`єктом оподаткування ПДВ та необхідність сплати 20% податку виходячи із загальної вартості послуг, наданих Позивачем нерезиденту.

В розділі обґрунтовані підстави для визначення грошового зобов`язання оскаржуваного ППР вказано наступне: «перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього в сумі 3016313 грн протягом періоду з квітня 2017 року по серпень 2022 року по операціях з постачання послуг (робіт, товарів) на митній території України компанії Saftjourn, Inc, США, внаслідок чого занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 3016313 грн».

Як вбачається з Договору №3 про надання послуг від 02.01.2018 року, укладеного між Позивачем та компанією Softjourn, Inc. (США) предметом цього Договору є надання послуг з розробки програмного забезпечення та роботи з передпродажної підготовки і віддаленого маркетингу (п. 1.1). Крім того, згідно з п. 5.1 Договору Замовник (компанія Softjourn, Inc.) є власником усіх копій результатів роботи, вихідних кодів технічної документації.

Згідно з положеннями підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміну "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 Статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; г) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Враховуючи вищенаведене, надання Позивачем послуг згідно Договору про надання послуг від 02.01.2011 року в розумінні Податкового кодексу України вважається постачанням послуг. Оскільки постачання послуг на митній території України є об`єктом оподаткування ПДВ, то, для визначення чи було об`єктом оподаткування ПДВ постачання послуг Позивачем згідно Договору про надання послуг від 02.01.2011 року, необхідно визначити місце постачання таких послуг.

Правила щодо визначення місця постачання товарів та послуг встановлені статтею 186 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 186.3 ст. 186 Кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного переважного його проживання. До таких послуг належать:

а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об`єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; г) надання в оренду, лізинг рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов`язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв`язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому пункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг; з) надання послуг з виробництва та компонування відеофільмів, кінофільмів, анімаційних (мультиплікаційних) фільмів, телевізійних програм, рекламних фільмів, фоторекламних матеріалів та комп`ютерної графіки.

Таким чином, враховуючи той факт, що Замовником за згідно Договору про надання послуг від 02.01.2011 року виступав нерезидент - компанія Softjourn, Inc. (США), то відповідно до п.п. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг вважається місце реєстрації замовника - Сполучені Штати Америки. Отже, постачання послуг за цим договором не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що оскільки в актах приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання послуг від 02.01.2011 року зазначено «місто Івано-Франківськ», то це свідчить про надання послуг на митній території України.

Згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, первинні та зокрема, «дата і місце складання».

Аналогічного висновку зроблено Верховним Судом у постанові від 15 травня 2020 року по справі №803/478/17в частині надання позивачем нерезиденту саме консультаційних та інжинірингових послуг, які, у даному випадку, не є об`єктом оподаткування ДВ, оскільки місцем постачання останніх є місце реєстрації отримувача цих послуг.

Тобто судова практика з даного питання є усталеною і не передбачає різночитання п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Виходячи з наведеного зазначене податкове повідомлення-рішення за №001199/0701 від 08.03.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.03.2023 року №001201/0701, суд зазначає наступне.

Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов`язкових реквізитів) регулюються статтею201розділуV ПК Українита регламентуються порядком заповнення податкової накладної затвердженимнаказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267.

Пунктом201.1. статті 201 ПК Українивизначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом201.10. статті 201 ПК Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту185.1 статті 185 ПК Україниоб`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, згідно з підпунктами "а" і "б" пункту185.1 статті 185розділуV ПК Україниоб`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті186розділуV ПК Українирозташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності, (підпункт14.1.185 пункту 14.1 статті 14розділу ІПК України).

Отже, порядок оподаткування податком на додану вартість операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в період з квітня 2017 року по серпень 2022 року ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софджорн-Україна» здійснювались господарські операції з постачання послуг щодо комп`ютерного програмування, розробки програмного забезпечення та інших супутніх послуг нерезидентам України.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті186розділуV ПК Українивизначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Натомість, згідно з підпунктом "в" пункту186.3 статті 186 ПК Українимісцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Таким чином, місцем постачання перерахованих у пункті186.3 статті 186розділуV ПК Українипослуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софджорн-Україна» здійснювались господарські операції з постачання послуг щодо комп`ютерного програмування, розробки та тестування програмного забезпечення нерезидентам України, які зареєстровані як суб`єкти господарювання за межами митної території України, то відповідно до пп. "в" п.186.3 ст. 186 ПК Українизазначені послуги постачались позивачем за межі митної території України.

Враховуючи викладене та положеннястатті 185 ПК України, у разі якщо місце постачання послуг, які платник податку надає нерезиденту, визначається за межами митної території України, то такі операції не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому податкові зобов`язання з податку на додану вартість за такою операцією не визначаються та, відповідно, податкова накладна не складається.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.03.2023 року №001200/0701 є протиправним та підлягає до скасування.

Щодо оскаржуваного податкового-повідомлення рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 08.03.2023 №001202/0701, суд зазначає наступне.

Нормами п.198.5. ст. 198 ПК Українивизначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту189.1 статті 189цьогоКодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196 цього Кодексу(крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом196.1.7 пункту 196.1 статті 196цьогоКодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом197.1.28 пункту 197.1 статті 197цьогоКодексута операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197цьогоКодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом189.9 статті 189цьогоКодексу).

Таким чином, саме пп. "а" п.п.198.5. ст. 198 ПК Українина ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софджорн-Україна» покладений обов`язок скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну, оскільки надані ним у спірний період послуги, є послугами, що призначаються для їх використання або починають використовуватисяв операціях, що не є об`єктом оподаткування та їх місце постачання розташоване за межами митної території України.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення затвердженінаказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015№ 1307(далі -Порядок №1307).

Відповідно до п. 1 Порядку № 1307 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (п.2 Порядку № 1307).

Пунктом 11 Порядку № 1307 визначено, що у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту198.5 статті 198та пункту199.1 статті 199 Податкового кодексу Україниплатник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної у графі "Зведена податкова накладна" зазначається код ознаки:

1 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту198.5 статті 198 Податкового кодексу України;

2 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту199.1 статті 199 Податкового кодексу України;

3 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 15 цього Порядку;

4 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 19 цього Порядку.

У зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", рядок "Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта" не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

У такому самому порядку складається податкова накладна у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту198.5 статті 198та пункту199.1 статті 199 Податкового кодексу України(для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту198.5 статті 198та пункту199.1 статті 199 Податкового кодексу України(для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту198.5 статті 198та пункту199.1 статті 199 Податкового кодексу України(для виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), не в господарській діяльності; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту198.5 статті 198та пункту199.1 статті 199 Податкового кодексу України(для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому відповідно до п. 8 Порядку № 1307, при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12- Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей188і189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Оскільки, на ДП «Софт-Імідж» ТОВ «Софджорн-Україна» покладений обов`язок скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну і дані дії не були здійсненні позивачем, суд вважає що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.03.2023 року № 001202/0701, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 Nє1588 (далі по тексту - Порядок Nє1588), платник податків зобов`язаний повідомляти за формою № 20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.

Згідно пунктів 8.2-8.4 Порядку 1588, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. Отже, платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 08.03.2023 року № 001202/0701 прийнято відповідно до податкового законодавства України та не підлягає скасуванню.

Як визначено частинами першою, другоюстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зістатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 08.03.2023 № 001198/0701 форми "Р", № 001199/0701 форми "Р", № 001201/0701 форми "ПН".

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.

Рішення складене в повному обсязі 22 квітня 2024року