Рішення

від 28.05.2024 по справі 380/4517/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 рокусправа № 380/4517/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВОР» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВОР» (далі - ТзОВ «ТАВОР», позивач) до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці, як відокремленої підрозділу Держмитслужби, про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900046/2 від 17.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу №01/01-2019 від 04.01.2019 здійснив поставку товару «Стержні (шпильки) різьбові з чорних металів …» й надав усі необхідні документи митного органу для підтвердження заявлених числових значень складових митної вартості товару за основним методом, однак відповідач заявлену митну вартість не прийняв, й, спершу, в порядку ст. 53 Митного кодексу України вимагав додаткові документи, а в подальшому прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів з підстав того, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені чи слові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В подальшому позивач надав митному органу на підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України ВМД ІМ 40 ДЕ № 24UA209170004113U2. Загальний розмір переплати за поданою декларацією склав: 33698,13 грн. - мито, 141532,17 грн. - ПДВ, всього 175230,30 грн. Позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим. Доводи позивача зводяться до того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, не врахував усі ключові обставини, а надаючи вимогу і обираючи метод коригування митної вартості за ст. 64 Митного кодексу України, діяв не у межах та не у спосіб, передбачений чинним законодавством. Врешті, позивач переконаний, що висловлюючи нові зауваження на основі тих документів, які вже були предметом перевірки, митний орган реалізував свої повноваження не тією метою, з якою їх було надано.

Ухвалою від 04.03.2024 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 13.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19406). Зазначає, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчислення митної вартості товару. Під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 16.01.2024 № 24UA209170003697U8 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст. ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Окрім цього зазначає, що подання документів в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, не має відношення до даної справи, оскільки оскаржується рішення про коригування вартості, а не відмова в порядку ст. 55 Митного кодексу України. Додатково також вказує, що Львівська митниця в якості джерела для винесення оскаржуваного рішення використала не відомості ЄАІС, а конкретну у митну декларацію - МД № UA100380/2023/621174 від 28.12.2023, в графі 43 «Код МВВ» якої зазначена цифра 6, правий підрозділ цієї графи не заповнений. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності щодо невключення до митної вартості всіх складових. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Відтак, відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.

18.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 20825), у якій позивач повторно навів аргументи зазначені ним у позовній заяві, а також додатково вказав, що надання додаткових документів за ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України є лише «додатковою преференцією» декларанта, що не позбавляє його права на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів. Окрім цього, посилався на приписи Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему митних органів, порядок і умови застосування її систем, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 19.05.2023 № 263, й зазначав, що в цій ситуації митний орган, насправді використовував відомості ЄАІС.

13.03.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

28.05.2024 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ТзОВ «ТАВОР» здійснює діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. Під час здійснення своєї діяльності позивач на підставі зовнішньоекономічних контрактів імпортує партії перелічених товарів, зокрема, стержнів (шпильок) різьбових.

Одним із таких контрактів є укладений у 2019 році із компанією «HAIYAN JINNIU FASTENERS CO. LTD» зовнішньоекономічний договір контракт купівлі-продажу №01/01-2019 від 04.01.2019 (далі Контракт №01/01-2019).

Відповідно до п. 1.1-1.2 Контракту №01/01-2019 продавець продає, а покупець купує засоби кріплення. Найменування товару, кількість, ціна, сума товару вказуються в Інвойсах. Загальна сума контракту становить 400000,00 доларів США. Загальна сума контракту визначається сумою інвойсів, доданих до контракту. Ціна включає в себе вартість виготовлення, погрузки, митного оформлення, тари (картонна тара, дерев`яні піддони), упаковки та маркування товару (п. 2.1-2.2 Контракту №01/01-2019).

Сторони у п. 3.1 Контракту №01/01-2019 визначили, що поставка здійснюватиметься на підставі FOB NINGBO/SHANGHAI. Кінцева поставка товару здійснюється на територію України (п. 3.1 Контракту №01/01-2019).

Умови оплати в п. 3.3 Контракту №01/01-2019 сторони визначили так: « 100% передоплата або 20% передоплата, 80% баланс Т/Т. Банківські стягнення: Всі витрати і збори, включаючи банківські та митні збори і мита, а також збори по виконанню цього контракту, що стягуються на території Покупця, оплачуються Покупцем, на території Продавця - Продавцем. Комісія за банківські перекази оплачується на умовах SHA» (п. 3.4 Контракту №01/01-2019).

Для забезпечення транспортування товару з морського порту Шанхай до порту у м. Ґданськ, і його подальшого перепакування позивач залучив Експедитора, про що уклав договір транспортного експедирування №30102023 від 30.10.2023 (далі Договір №30102023).

Згідно з п. 1.1 Договору №30102023 експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, у тому числі надання митно-брокерських послуг. В права експедитора входить, зокрема, укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами Польщі, для виконання своїх обов`язків за договором, а також представляти інтереси клієнта у відносинах із перевізниками, портами та іншими організаціями (п. 2.1.1-2.1.2 Договору №30102023). Окрім цього, експедитор зобов`язаний здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів (п. 2.2.7 №30102023). Порядок розрахунків визначений положеннями розділу 3 договору експедирування, які передбачають, зокрема, що послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта та пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку (п. 3.1 Договору №30102023). Рахунки експедитора вважаються актами надання послуг (п. 3.5 Договору №30102023).

16.01.2024 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170003697U8, у розділі 31 якої вказав опис товару: «Стержні (шпильки) різьбові з чорних металів без головок з межею міцності на розтягування 800МПа або більше із суцільною різьбою по всій довжині класу міцності 8.8 і 10.9 оцинковані білі та без покриття DIN 975, за ціною 1,1019 Дол. США за кг, на умовах поставки FOB SHANGHAI».

Задекларована вартість товару становить 23728,99 доларів США, або 898476,81 грн. за офіційним курсом.

Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000148 на підтвердження заявленої митної вартості від ТзОВ «ТАВОР» разом з вищевказаною митною декларацією подало митному органу, зокрема такі документи, як:

- Пакувальний лист (Packing list) HYJN230908 від 04.10.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) HYJN230908 від 04.10.2023;

- Коносамент (Bill of lading) DK23100419PVGGDNFD від 21.10.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №12012024 від 12.01.2024;

- Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24PL322080NS6E76Q9 від 12.01.2024;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) «C236831246180048» від 10.10.2023;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 11.10.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №6/24 від 12.01.2024;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №3 від 13.11.2023;

- Калькуляція транспортних витрат №1 від 12.01.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 04.10.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01/01-2019 від 04.01.2019;

- Договір (контракт) про перевезення №12-01 від 12.01.2024;

- Договір (контракт) про перевезення №30102023 від 30.10.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення №223120230003685454 від 17.10.2023.

Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом надіслано висновок експерта та інші документи, які було подано до митного оформлення. Документи, подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

17.01.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900046/2.

У графі 33 оскаржуваного рішення в якості підстав для витребування документів та, в подальшому, здійснення коригування митної вартості зазначено наступне:

«- відповідно до інвойсу № HYJN230908 від 04.10.2023 року, продавець поставляє товар на умовах FOB SHANGHAI. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Зважаючи на викладене та відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості включаються такі витрати зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Однак, у поданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо вищевказаних числових значень складових митної вартості, декларантом не надано до митного оформлення документів, щодо вартості морського перевезення, що унеможливлює проведення перевірки числових значень складових митної вартості ;

- у гр. «торгова країна» та «країна призначення» митної декларації країни експорту № 223120230003685454 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- відповідно до п 3.3 Контракту купівлі-продажу № 01/01-2019 від 04.01.2019 р. умовами оплати є або 100 % передоплата або оплата за схемою: 20% авансовий платіж та 80% остаточний платіж. Таким чином, в обох випадках передбачено сплату авансового платежу. Відповідно наданих до митного оформлення банківських платіжних документів, авансовий платіж покупцем не здійснювався, чим порушено передбачені умови оплати;

- декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію від № 3 від 17.11.2023 року, яку неможливу ідентифікувати з даною поставкою так як у гр.70 «Призначення платежу» міститься посилання на документи які до митного оформлення не подавались».

Щодо здійснених консультацій та коригувань у гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100380/2023/621174 від 28.12.2023 року, рівень митної вартості становить 1,93 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, позивач в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України 05.02.2024 звернувся до Львівської митниці із додатковими письмовими поясненнями декларанта за вих. № 11 від 05.02.2024.

У своїх письмових поясненнях позивач послідовно спростовував основні зауваження викладені у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900046/2 від 17.01.2024 й посилаючись на право, передбачене ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України просив долучити рахунок №7/11/2023 від 10.11.2023 та рахунок №6/11/2023 від 10.11.2023. Щодо витрат на транспортування товару позивач зазначив, що такі підтверджуються рахунком №7/11/2023 від 10.11.2023, який оформлений експедитором на підставі згаданого вище Договору №30102023. Зокрема, в рахунку №7/11/2023 від 10.11.2023 наявна графа морське перевезення (ocean freight), яка підтверджує понесені витрати на транспортування товару від продавця до названого порту. Позивач наголосив, що помилково не долучив до митного оформлення такий рахунок, і керуючись ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України просив долучити його. Щодо змісту митної декларації країни експорту позивач вказав, що експортна декларація не містить числових відомостей про складові митної вартості товарів. Більше того, навіть знайдена розбіжність (щодо гр. «торгова країна» та «країна призначення») жодним чином не впливає на відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а отже таке зауваження не могло стати підставою для коригування митної вартості товарів. Щодо умов оплати поставки товару позивач наголосив, що попри те, що за умовами контракту передбачено «авансовий платіж», позивач 11.10.2023 повністю оплатило фактурну вартість задекларованого товару, а отже в повній мірі дотрималося вимог ст. 53 Митного кодексу України.

У відповідь на ці письмові пояснення Львівська митниця 12.02.2024 надіслала лист за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024, в якому відмовилась визнавати митну вартість за основним методом і залишила оскаржуване рішення в силі. На обґрунтування своєї відмови вказала наступне:

- рахунок-фактура №7/11/2023 від 10.11.2023 видана виконання Договору експедирування від 30.10.2023, однак відповідно до даних сервісу gocomet.com та наданого коносаменту вказаний контейнер вже 21.10.2023 був розміщений на борті морського судна. Тобто сторони вже на момент укладення коносаменту 21.10.2023 перебували в договірних відносинах, однак відповідний документ, який відображає суть таких відносин, до митного оформлення не подавався.

- експортна декларація від 17.10.2023 № 223120230003685454 та транзитна декларація від 12.01.2024 № 24PL322080NS6E76Q9 містять відомості про номер коносаменту, що відрізняються від номера документу поданого до митного оформлення (177FCACAS915227 та MEDUZI316508 відповідно). В сукупності ці відомості дають підстави для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленого маршруту переміщення контейнера.

- відповідно до п. 2.4.2 договору транспортного експедирування від 30.10.2023 №30102023, клієнт зобов`язаний надати експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка, серед іншого, повинна містити дані про вартість послуг експедитора. Однак, такий документ до митного оформлення не подавався.

- Пунктом 6 "Страхування" контракту купівлі-продажу від 04.01.2019 №01/01-2019 передбачено "покривання покупцем усіх ризиків … відповідно до Китайських страхових положень". Проте жодні документи, що стосуються страхування вантажу, до митного оформлення не подавалися та з Вашим листом не надходили.

- у базах даних митниці наявні різні примірники контракту від 04.01.2019 №01/01-2019: в одному з них (долучений до МД №UA209170/2020/003038 від 20.01.2020) у пункті 9.2 вказано, що контракт діє до 31.12.2017, а відповідний аркуш містить частину печатки продавця, що проставляється на правому полі всіх аркушів контракту; у примірнику, долученому до МД №24UA209170003697U8 від 16.01.2024 пункт 9.2 містить інший термін дії контракту, - до 31.12.2019, а відповідний аркуш не містить частини печатки продавця на правому полі. Це може свідчити про підробку документу або наявність кількох оригіналів різного змісту.

- поданий до митного оформлення прайс-лист засвідчений Китайською палатою міжнародної торгівлі від 21.11.2023 № 234400B0/037152, на який посилається у дослідженні експерт, виданий та завірений не покупцем, а фірмою Guangzhou Dinghong Trading Co. До митного оформлення не подано жодних документів, що дозволили б встановити характер взаємовідносин між продавцем, Haiyan Jinniu Fasteners Co., LTD та Guangzhou Dinghong Trading Co. чи між ТОВ «Тавор» і Guangzhou Dinghong Trading Co.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними мінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 та від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору.

Окрім цього, суд встановив, що визначена позивачем митна вартість товару складалась з двох елементів: фактурної вартості товару у розмірі 18974,76 доларів США та витрат на транспортування товару (код 10) у розмірі 180014,60 грн.

На підтвердження фактурної вартості товару позивач, зокрема, надав рахунок-фактуру (інвойс) HYJN230908 від 04.10.2023 та банківський платіжний документ, що стосується товару, №1 від 11.10.2023.

На підтвердження витрат на транспортування товару позивач до митного оформлення надав: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №6/24 від 12.01.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №3 від 13.11.2023; калькуляцію транспортних витрат №1 від 12.01.2024; договір (контракт) про перевезення №12-01 від 12.01.2024 та Договір (контракт) про перевезення №30102023 від 30.10.2023.

Як пояснив позивач у позовній заяві, і це підтверджується наявними документами у матеріалах справи, транспортування товару здійснювалося у два етапи: 1) морське перевезення до порту у м. Ґданськ, Польща й подальше перепакування; 2) вантажне автомобільне перевезення з порту у м. Ґданськ, Польща до складу позивача.

Із згаданих вище документів до першого етапу перевезення відноситься лише договір (контракт) про перевезення №30102023 від 30.10.2023 та банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №3 від 13.11.2023. Суд встановив, що вказаний платіжний документ на суму 3540,00 дол. США у гр. 70 містить посилання на згаданий вище договір №30102023 від 30.10.2023, а також на два інших документи: рахунок №7/11/2023 від 10.11.2023 року (Invoice No. 7/11/2023 vid 10112023) та №6/11/2023 від 10.11.2023 року (Invoice No. 6/11/2023 vid 10112023). Однак, жоден із цих двох рахунків не був долучений позивачем первинно до митного оформлення, а отже у митного органу були відсутні усі необхідні відомості для перевірки заявлених числових значень складових митної вартості товарів.

На підставі цього, суд відхиляє окремі доводи позивача й погоджується із позицією відповідача та зазначає, що в цій ситуації митний орган справді мав право витребовувати додаткові документи в порядку ст. 53 МК України.

Водночас, неподання позивачем первинно до митного оформлення згаданих двох рахунків не безумовною підставою для здійснення коригування митної вартості товарів з підстав наведених нижче.

Суд встановив, що в цій ситуації відповідач фактично висловив дві групи зауважень, які він вважав підставами для здійснення коригування митної вартості товарів: перша була визначена у гр. 33 оскаржуваного рішення; друга - у листі відповідача за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024, надісланого в порядку ч. 9 ст. 55 МК України.

Щодо зауваження, згаданого у гр. 33 оскаржуваного рішення, про те, що у гр. «торгова країна» та «країна призначення» митної декларації країни вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції», суд зазначає наступне.

Приписи ч. 6 ст. 54 МК України містять вичерпний перелік підстав та обставин, які можуть створити для митного органу обґрунтовані підстави для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів. У гр. 33 оскаржуваного рішення зазначено, що підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів є п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, тобто неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак розбіжність між графами «торгова країна» та «країна призначення» митної декларації не впливає на відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відтак, суд вважає таке зауваження митного органу безпідставним.

Щодо зауваження, згаданого у гр. 33 оскаржуваного рішення, про те, що відповідно до п 3.3 Контракту №01/01-2019 передбачено сплату авансового платежу. Відповідно наданих до митного оформлення банківських платіжних документів, авансовий платіж покупцем не здійснювався, чим порушено передбачені умови оплати», суд зазначає таке.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи.

Суд встановив, що до митного оформлення позивач надав банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 11.10.2023 на суму, яка повністю збігається із значенням фактурної вартості товару (18974,76 доларів США), а у гр. 70 банківського платіжного документа міститься посилання на контракт та рахунок-фактуру, за яким здійснювалась відповідна поставка товару (Контракт №01/01-2019; рахунок-фактура (iнвойс) HYJN230908 від 04.10.2023).

З огляду на це, суд зазначає, що в цьому випадку умови оплати даного товару ніяким чином не впливають на визначення митної вартості товару, адже на момент подачі митної декларації, зазначена у рахунку-фактурі сума вже була повністю сплачена.

Крім того, суд зазначає, що у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 зазначено, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Враховуючи викладене, висновки митного органу про те, що позивач платіжні документи до митного оформлення не надав, на думку суду, є необґрунтованими.

Щодо зауваження, згаданого у гр. 33 оскаржуваного рішення, про те, що «декларантом не надано до митного оформлення документів, щодо вартості морського перевезення, що унеможливлює проведення перевірки числових значень складових митної вартості», суд вказує таке.

Як з`ясовано вище, транспортування товару відбувалося у два етапи, де на першому позивач залучив єдиного експедитора, який займався організацією перевезення, перепакування та перевантаження товару, про що було складено Договір №30102023. Сукупний аналіз приписів Договору №30102023 дає можливість зробити висновок про те, що експедитор взяв на себе обов`язки повністю організувати і забезпечити перевезення товарів морським перевезенням, та його подальшого перепакування. На цій підставі розрахунки з цим експедитором здійснювалися на підставі одного консолідованого рахунку, в якому виокремлювалися витрати, понесені експедитором на кожному етапі транспортування товару.

Позивач до митного оформлення первинно не надав відповідного рахунку експедитора, однак зробив це в подальшому, керуючись приписами ч. 8 ст. 55 МК України, й долучив одразу два рахунки: рахунок №7/11/2023 від 10.11.2023 (Invoice No. 7/11/2023 vid 10112023) на суму 1585,00 доларів США та №6/11/2023 від 10.11.2023 (Invoice No. 6/11/2023 vid 10112023) на суму 1955,00 доларів США та пояснив, що рахунок №7 стосується транспортних витрат експедитора в межах цієї поставки товару, а рахунок №6 стосується транспортних витрат експедитора в межах іншої поставки товару.

Зі змісту рахунку №7/11/2023 від 10.11.2023 вбачається, що загальна вартість наданих послуг в межах цієї поставки становила 1585,00 доларів США, з яких 570,00 доларів США морське перевезення (ocean freight). Також вказаний рахунок містить 7 інших позицій які деталізують надані експедиторські послуги на першому етапі транспортування товару. У графі «Notes» рахунку №7/11/2023 від 10.11.2023 міститься посилання на Договір експедирування та номер морського контейнеру, який транспортувався: «MSDU2263726». Згідно коносаменту DK23100419PVGGDNFD від 21.10.2023 (який наданий до митного оформлення) здійснювалось транспортування цього ж морського контейнеру «MSDU2263726». Таким чином, рахунок №7/11/2023 від 10.11.2023 на оплату експедиторських послуг в межах поставки товару за рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900046/2 від 17.01.2024.

Виходячи з таких міркувань, суд констатує, що позивач в подальшому, керуючись ч. 8 ст. 55 МК України, надав митному органу необхідний документ, який чітко передбачає числові значення витрат на транспортування товару до морського порту і його подальшого перевантаження та перепакування; будучи ознайомленим із таким документом митний орган не повинен посилатися на таке зауваження як на підставу для здійснення коригування митної вартості товару, позаяк позивач, користуючись наданими йому правами та можливостями зробив усе можливе, аби усунути сумніви митного органу.

Щодо зауваження згаданого у гр. 33 оскаржуваного рішення про те, що «декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію від № 3 від 17.11.2023, яку неможливу ідентифікувати з даною поставкою, так як у гр. 70 «Призначення платежу» міститься посилання на документи які до митного оформлення не подавались», суд зазначає, що він вище встановив зміст гр. 70 вказаного банківського платіжного документу й те, що ця графа містить посилання на два рахунки, які спершу не були надані до митного оформлення, однак в подальшому були надані позивачем, що допускається згідно з приписів ч. 8 ст. 55 МК України.

Аналіз наданих рахунків (рахунок №7/11/2023 від 10.11.2023 (Invoice No. 7/11/2023 vid 10112023) на суму 1585,00 доларів США та №6/11/2023 від 10.11.2023 (Invoice No. 6/11/2023 vid 10112023) на суму 1955,00 доларів США) дає змогу встановити, що із загальних 3540,00 доларів США (згідно з цього банківського платіжного документу) лише 1585,00 доларів США стосується транспортних витрат на першу етапі в межах цієї конкретної поставки.

Такі висновки підтверджуються аналізом змісту вказаного рахунку №7/11/2023 від 10.11.2023 та інших документів, на які він містить посилання. Відтак, рахунок №6/11/2023 від 10.11.2023 на суму 1955,00 доларів США стосується транспортних витрат позивача на поставку іншої партії товару.

Сума проплат за двома рахунками повністю збігається із сумою, сплаченою згідно з платіжної інструкції № 3 від 17.11.2023 (1585,00 + 1955,00 = 3540,00).

На підставі цього суд констатує, що після надання до митного оформлення двох вказаних рахунків у митного органу з`явилась можливість належним чином ідентифікувати числові значення витрат на транспортування товару на його першому етапі що усувало відповідні сумніви відповідача. А отже, таке зауваження теж не повинно вважатися як підстава для здійснення коригування митної вартості товарів.

Окремо з приводу приписів ч. 8 ст. 55 МК України суд зазначає таке.

Відповідно до вказаної норми протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

В цій справі суд встановив, що протягом 80 днів після прийняття оскаржуваного рішення позивач надав митному органу додаткові документи разом із додатковими поясненнями декларанта у яких спростував сумніви митного органу. Такими додатковими документами були рахунок №7/11/2023 від 10.11.2023 та рахунок №6/11/2023 від 10.11.2023 як з`ясував вище суд, такі документи справді усували сумніви митного органу, зокрема в частині його зауважень щодо числових значень на морське перевезення товару і його подальше перепакування та щодо неможливості належним чином ідентифікувати числові значення транспортних витрат згідно банківського платіжного документа.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти застосування ч. 8 ст. 55 МК України й посилаючись на постанову Верховного Суду від 03.12.2020 по справі №810/2618/17 стверджував, що подання документів в порядку, передбаченому ст. 55 МК України, не має відношення до даної справи, оскільки оскаржується рішення про коригування вартості, а не відмова в порядку ст. 55 МК України.

Суд відхиляє такі доводи відповідача й, натомість, погоджується із позицією позивача про те, що цитована відповідачем практика Верховного Суду стосується іншої ситуації, відмінної від цієї справи.

У згаданій постанові справді містяться міркування про те, що під час з`ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості від 23.12.2016, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття, а скасування рішення про коригування заявленої митної вартості відноситься до повноважень органу доходів і зборів відповідно в силу приписів ч. ч. 9, 10 ст. 55 МК України.

Однак, в тій справі №810/2618/17 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки тому чи розглядав митний орган додаткові документи, надані декларантом за ч. 8 ст. 55 МК України, та чи була якась реакція митного органу на такі додаткові документи.

Зокрема, Верховний Суд у тій справі вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано чи розглянуто митним органом подані декларантом додаткові документи разом із заявою платника податків від 24.02.2017 про визнання заявленої митної вартості товару, оформленого за митними деклараціями з урахуванням додатково поданих документів. Судами не встановлено чи винесено митним органом письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості, чи скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості або надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, чи повернута надана фінансова гарантія.

Натомість в цій справі суд з`ясував, що митний орган надав оцінку додатковим документам, які подав позивач, й у відповідь на це надіслав лист, в якому згідно ч. 9 ст. 55 МК України надав обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Таким чином, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 по справі №810/2618/17 не повинні застосовуватися до цієї справи, позаяк митний орган надав оцінку додатковим документам, які позивач надав до митного оформлення.

Разом з тим суд зазначає, що надання додаткових документів за ч. 8 ст. 55 МК України є лише «додатковою преференцією» декларанта, що не позбавляє його права на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів.

Близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №520/3246/2020.

Відтак, позивач в цій справі мав право згідно ч. 8 ст. 55 МК України надати митному органу додаткові документи для усунення усіх сумнівів, а митний орган в свою чергу здійснити оцінку таких документів на предмет того чи справді вони усувають усі «обґрунтовані сумніви» митного органу, які вказані ним у гр. 33 оскаржуваного рішення.

Наведені міркування суд вже вважає достатніми для того, аби відхилити частину зауважень відповідача, що викладені ним у листі за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024, оскільки такі стосуються тих документів, які були надані митному органу одразу при митному оформленні, які він перед тим досліджував принаймні двічі (перед вимогою надати додаткові документи згідно ст. 53 МК України та після такої вимоги, перед прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів) й щодо яких він не висловив перед тим жодних зауважень.

Так, виходячи з сукупного тлумачення приписів ст. ст. 53-55 МК України суд зазначає, що на виконання завдань своєї діяльності відповідач має право, зокрема:

- здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 1 ст. 54 МК України);

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України);

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України);

- здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (п. 3 ч. 5 ст. 54 МК України);

- після випуску товарів у вільний обіг після коригування митної вартості товару визнати заявлену декларантом митну вартість товару та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (ч. ч. 8-11 ст. 55 МК України).

Таким чином митний орган здійснює перевірку наданих декларантом документів для підтвердження заявлених числових значень складових митної вартості товарів, згідно ст. 53 МК України витребовує у нього додаткові документи (за наявності для цього відповідних підстав), і в разі існування для цього причин здійснює коригування митної вартості товарів про що приймає відповідне рішення, де у гр. 33 зазначає причини, які стали підставою для коригування митної вартості товарів.

В цій ситуації суд з`ясував, що після того як позивач згідно ч. 8 ст. 55 МК України надав додаткові документи, відповідач згідно ч. 9 ст. 55 МК України надав лист, у якому в якості причин для залишення в силі оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів навів шість нових причин не визнавати заявлену позивачем митну вартість товарів за основним методом. Такі причини стосувалися того, що:

1) контейнер морського перевезення був розміщений на судні до того, як позивач залучив до перевезення експедитора;

2) експортна декларація від 17.10.2023 та транзитна декларація від 12.01.2024 містять різні відомості про коносаменти;

3) п. 2.4.2 Договору експедирування передбачає надання замовлень, які до митного оформлення не надавалися;

4) приписи Контракту передбачають страхування товару, однак жодних документів які б це підтверджували до митного оформлення не надано.

5) у базах даних митниці наявні різні примірники Контракту в частині п. 9.2 щодо строку дії вказаного контракту;

6) поданий до митного оформлення прайс-лист виданий та завірений не покупцем, а фірмою Guangzhou Dinghong Trading Co., на підтвердження договірних відносин між позивачем та цією компанією до митного оформлення не надано жодних документів.

Як вбачається зі змісту цих зауважень лише перше стосується тих документів, які позивач надав митному органу в порядку ч. 8 ст. 55 МК України. Решта зауважень стосуються тих документів, як, як з`ясував суд, позивач одразу надав до митного оформлення, а саме: експортної декларації країни відправлення, Договору №30102023, Контракту №01/01-2019, прайс-листа.

Разом з тим, відповідач ні в листі від 12.02.2024, ні в заявах по суті справи не навів жодного пояснення про те, чому окремі причини для коригування митної вартості товарів наведені ним лише під час третього перегляду усього наданого пакету документів.

У п. 37 постанови Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17 наведено правовий висновок про те, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документів, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

В цій ситуації відповідач, після наданих позивачем додаткових документів згідно ч. 8 ст. 55 МК України, обґрунтовував правомірність здійсненого коригування, використовуючи інші підстави, ніж ті, які він використав під час прийняття оскаржуваного рішення.

Суд переконаний, що якби відповідач діяв у спосіб, передбачений законом та в порядку ст. ст. 53-55 МК України, існування у наданих документах неточностей та невідповідностей стали б підозрою для митного органу ще на стадії першого розгляду документів. Вважаючи такі відомості сумнівними, відповідач вказав би їх у вимозі, та просив декларанта надати додаткові пояснення, а не отримавши їх, вказав би це як причину для коригування митної вартості.

Чого в цій ситуації зроблено не було.

Разом з тим, коротко щодо «нових причин» не визнавати заявлену позивачем митну вартість за основним методом суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача у листі за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024 про те, що рахунок-фактура №7/11/2023 від 10.11.2023 видана на виконання договору експедирування від 30.10.2023, однак відповідно до даних сервісу gocomet.com та наданого коносаменту, вказаний контейнер вже 21.10.2023 був розміщений на борті морського судна, тобто сторони вже на момент укладення коносаменту 21.10.2023 перебували в договірних відносинах, однак відповідний документ, який відображає суть таких відносин, до митного оформлення не подавався, суд зазначає таке. Згідно з приписів Договору №30102023 (п. 1.1, п. 2.1.1-2.1.2) транспортування морського контейнеру, його завантаження на борт судна є частиною відносин між експедитором та іншими судноплавними компаніями та портами, які очевидно, що могли виникнути раніше ніж був підписаний договір між позивачем та експедитором.

Окрім цього, позивач пояснив, що експедитори завчасно бронюють контейнери на бортах морських суден, аби в подальшому отримувати замовлення від своїх клієнтів й вирішувати, який саме вантаж в якому морському контейнері і коли можна буде перевезти. Відповідач у відзиві на позовну заяву не навів жодних спростувань вказаних доводів позивача.

Щодо доводів відповідача у листі за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024 про те, що експортна декларація від 17.10.2023 № 223120230003685454 та транзитна декларація від 12.01.2024 № 24PL322080NS6E76Q9 містять відомості про номер коносаменту, що відрізняються від номера документу поданого до митного оформлення (177FCACAS915227 та MEDUZI316508 відповідно) і в сукупності ці відомості дають підстави для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленого маршруту переміщення контейнера, то суд зазначає, що вказана розбіжність не впливає на можливість перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товару. Більше того, коносамент взагалі не є документом на підставі якого визначається митна вартість товару в силу приписів ст. 53 МК України.

З приводу доводів митного органу у листі за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024 про те, що відповідно до п. 2.4.2 договору транспортного експедирування від 30.10.2023 №30102023, клієнт зобов`язаний надати експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка, серед іншого, повинна містити дані про вартість послуг експедитора. Однак, такий документ до митного оформлення не подавався» суд вказує, що відповідно до приписів п. 3.1-3.5 Договору №30102023 документ, на підставі якого здійснюватимуться розрахунки між сторонами, й що такий документ є актом наданих послуг є рахунок-фактура, то необхідно зазначити таке. Суд вище встановив, що позивач в порядку ч. 8 ст. 55 МК України надав рахунок-фактуру №7/11/2023 від 10.11.2023, яка і є тим документом, що підтверджує розмір понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Щодо доводів митного органу у листі за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024 про те, що п. 6 "Страхування" контракту купівлі-продажу від 04.01.2019 №01/01-2019 передбачено "покривання покупцем усіх ризиків … відповідно до Китайських страхових положень". Проте жодні документи, що стосуються страхування вантажу, до митного оформлення не подавалися та з листом позивача не надходили, то суд зазначає, що приписи п. 6 Контракту №01/01-2019 не передбачає обов`язку позивача страхувати товар, а лише визначають які ризики позивач як покупець товару може застрахувати.

З приводу доводів митного органу у листі за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024 про те, що у базах даних митниці наявні різні примірники контракту від 04.01.2019 №01/01-2019: в одному з них (долучений до МД №UA209170/2020/003038 від 20.01.2020) у п. 9.2 вказано, що контракт діє до 31.12.2017, а відповідний аркуш містить частину печатки продавця, що проставляється на правому полі всіх аркушів контракту; у примірнику, долученому до МД №24UA209170003697U8 від 16.01.2024 п. 9.2 містить інший термін дії контракту - до 31.12.2019, а відповідний аркуш не містить частини печатки продавця на правому полі. Це може свідчити про підробку документу або наявність кількох оригіналів різного змісту. Суд зазначає, що наявність у базах даних митного органу два різних примірники одного і того ж договору які відрізняються лише в частині дати його дії, не впливає на можливість митного органу перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо доводів митного органу у листі за вих. №7.4-2/7.4-15-02/13/4481 від 12.02.2024 про те, що поданий до митного оформлення прайс-лист засвідчений Китайською палатою міжнародної торгівлі від 21.11.2023 № 234400B0/037152, на який посилається у дослідженні експерт, виданий та завірений не покупцем, а фірмою Guangzhou Dinghong Trading Co. До митного оформлення не подано жодних документів, що дозволили б встановити характер взаємовідносин між продавцем, Haiyan Jinniu Fasteners Co., LTD та Guangzhou Dinghong Trading Co. чи між ТзОВ «ТАВОР» і Guangzhou Dinghong Trading Co, то суд зазначає, що прайс-лист в силу п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України є додатковим документом, який митний орган може вимагати від декларанта й брати до уваги лише в тому випадку, коли документи передбачені в ч. 2 ст. 53 МК України, й надані декларантом містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В цій ситуації позивач надавав до митного оформлення комерційний інвойс HYJN230908 від 04.10.2023 та платіжну інструкцію в іноземній валюті від 11.10.2023. Відносно таких документів митний орган не висловила жодних зауважень.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновків про те, що відповідач згідно ч. 9 ст. 55 МК України повинен був надати оцінку додатковим документам, які позивач подав в порядку ч. 8 ст. 55 МК України й дати обґрунтовану відповідь про те, чому такі документи не усувають усіх розбіжностей, виявлених митним органом перед тим, і вказаних у гр. 33 оскаржуваного рішення, а не висловлювати нові причини залишати в силі оскаржуване рішення, й ґрунтувати ці причини на тих документах, відносно яких митний орган перед тим не висловлював ніяких зауважень. Врешті, навіть дослідивши усі зауваження митного органу, як згадані у гр. 33 оскаржуваного рішення так і в листі від 12.02.2024, суд виснував, що такі зауваження є необґрунтованими й такими, що не впливають на можливість перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товарів. Окремі зауваження в подальшому були спростовані позивачем у встановленому законом порядку, що давало митному органу усі підстави самостійно скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а не залишати його в силі.

З приводу обраного відповідачем способу коригування митної вартості товарів суд зазначає наступне.

Суд з`ясував, що в цій ситуації митний орган застосував резервний метод коригування митної вартості товарів згідно ст. 64 МК України, й в якості джерела коригування зазначив митну декларацію МД № UA100380/2023/621174 від 28.12.2023.

За правилами ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Суд зазначає, що ані текст рішень митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданою позивачем митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами по МД від 10.01.2023 № UA209230/2023/1710.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості Львівська митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стали вказані митні декларації.

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ст. 64 МК України у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Львівською митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що якщо у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, це жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність врахування комплексу відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема в постанові від 26.05.2022 у справі № 560/355/19.

Відтак, це є ще однією з підстав для висновку про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому, суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд висновує, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару в розрізі обставин цієї справи є неправомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані не були.

Враховуючи все наведене вище, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900046/2 від 17.01.2024 є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії:

- договору про надання правничої допомоги № 259 від 31.03.2021;

- ордеру серії ВС № 1222873 від 01.02.2024;

- попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат;

- рахунка на оплату від 18.03.2024 № 2;

- акта надання послуг від 18.03.2024 № 2;

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 259 від 31.03.2021, такий укладено між адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» та ТзОВ «ТАВОР» про надання правової допомоги.

Згідно з п. 1.1. вказаного договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Згідно з п. 4.1. договору сторони домовились, що вартість послуг адвокатського об`єднання з надання правової допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін в актах про надання правової допомоги, які формуються адвокатським об`єднанням в міру надання правової допомоги (юридичних послуг) та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням. Сторони дійшли згоди, що акти про надання правової допомоги повинні містити детальний опис виконаних робіт з розрахунком кількості робочих годин та вартості таких послуг, відомості про звітний період, номер справи, місця надання правової допомоги.

Відповідно до акта надання послуг від 18.03.2024 № 2 адвокатське об`єднання надано позивачу такі послуги у сфері права: підготовка, написання і подача позовної заяви; підготовка, написання і подача відповіді на відзив. Вартість наданих послуг за 10 годин роботи складає 20000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти розміру стягуваних судових витрат.

Дослідивши вказані вище письмові докази суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних судових витрат.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд доходить висновку, що вказана справа не відноситься до категорії складних, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адвокат участь в судових засіданнях не брав. Судова практика щодо розгляду та вирішення даної категорії справ вже сформована, вивчення законодавчої бази та формування правової позиції не потребували багато часу.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 5000 грн.

Щодо решти витрат на професійну правничу допомогу, то їх повинен понести позивач.

Щодо судового збору, то відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900046/2 від 17.01.2024, прийняте Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВОР» (код ЄДРПОУ 30613470; місцезнаходження: Київська набережна, буд. 14 кв.22, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018) судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень рівно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВОР» (код ЄДРПОУ 30613470; місцезнаходження: Київська набережна, буд. 14 кв.22, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018) 5000 (п`ять тисяч) гривень рівно судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 28.05.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна