Постанова

від 27.05.2024 по справі 520/23601/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 р.Справа № 520/23601/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 30.11.23 у справі № 520/23601/23

за позовом Приватного підприємства «ПРОФІТ АГРО»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ПРОФІТ-АГРО" (далі за текстом також - позивач, ПП "ПРОФІТ-АГРО") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0006880901 від 11 січня 2022 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування до Приватного підприємства "ПРОФІТ-АГРО" фінансових санкцій №0006880901 від 11 січня 2022 року.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплаті судового збору на користь Приватного підприємства "ПРОФІТ-АГРО" в сумі 7500 грн 00 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з висновками, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не враховано того, що за обставинами справи позивач під час здійснення господарської діяльності для власних виробничих потреб використовував пальне (скраплений газ) та відповідно здійснював його зберігання без ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), що є порушенням вимог ч. 1, ч. 8 ст. 15 Закону № 481). Зазначає, що термін «місце зберігання пального» охоплює місця розташування та/або використання обладнання, що працює з використанням пального, зокрема транспортних засобів, у тому числі спеціального призначення (сільськогосподарського, будівельно-дорожного, монтажного тощо), які одночасно є місцями приймання, розподілу та використання пального.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводить, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення ураховано усі аргументи відповідача, повно і всебічно їх досліджено, та надано правову оцінку. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказом ГУ ДПС у Харківській області від 30.11.2021 за № 9065-п, з метою контролю за дотримання вимог Закону України від 19.12.1995 за № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального, знаття його залишків, відбору проб і зразків, проведено фактичну перевірку Приватного підприємства «ПРОФІТ-АГРО» за місцем провадження діяльності: вул. Зміївська 1-А, смт. Безлюдівка, Харківській район, Харківська область.

За результатами фактичної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ПП «ПРОФІТ-АГРО» вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України та ч. 1, 8 ст. 15 Закону № 481, який викладено в акті про результати фактичної перевірки № 23487/20-40-09-01-08/38398226 від 13.12.2021.

Платником податків подано заперечення до акта про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими для виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів (з додатковими матеріалами) № 105056/6 від 23.12.2021.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДПС у Харківській області підстав для їх задоволення не встановило і заперечення № 105056/6 від 23.12.2021 залишило без змін.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням ГУ ДПС у Харківській області, 21 січня 2022 року подав скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України за результатами розгляду скарги від 16.03.2023 рішення про застосування фінансових санкцій № 0006880901 від 11 січня 2022 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зважаючи на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0006880901 від 11 січня 2022 року не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 за №481/95-ВР (далі за текстом - Закон №481).

Згідно з абзацами 25, 51, 55, 58 ст. 1 Закону № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

За приписами частин 8, 10 ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (утому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною 16 ст. 15 Закону України №481/95-ВР встановлено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону України №481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Частиною 44 ст. 15 Закону України №481/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно з абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно з пп. "г" пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не є акцизним складом.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 540/4291/20 (адміністративне провадження № К/9901/34873/21) дійшов висновку, що Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Як роз`яснено податковим органом у податковій консультації від 25.06.2019 за N 2900/6/99-99-12-02-02-15/ІПК паливний бак (бензобак) - це ємність для зберігання запасу рідкого палива (бензин, гас, дизельне паливо) безпосередньо на борту транспортного засобу або технічного пристрою, який отримує енергію від рідкопаливного двигуна внутрішнього згорання. Також податківці повідомляють, що на корпусі паливного бака в разі необхідності розташовується отвір для введення датчиків контролю рівня палива, або його тиску. Паливні баки також можуть мати зливний отвір, обладнуються запірною пробкою або краником.

Виходячи з тлумачення податковим органом змісту положень норм пп. "г" пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі (буксирі), з якого пальне потрапляє у двигун буксира та використовується виключно для роботи двигуна буксира, - не є акцизним складом (акцизним складом пересувним); транспортний засіб, у якого пальне знаходиться тільки у паливному баку та використовується виключно для роботи двигуна транспортного засобу, - не є акцизним складом (у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1. ст. 14 Кодексу) акцизним складом пересувним (у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1. ст. 14 Кодексу).

Отже, з урахуванням вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та положень п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 ПК України, отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, не потрібно.

Отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на індивідуальну податкову консультацію, надану Державною фіскальною службою України №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК від 15 серпня 2019 року, у якій зазначено, що у розумінні Закону № 481/95-ВР суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях. Вказана податкова консультація не скасована.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у ПП "ПРОФІТ-АГРО" наявні власні транспортні засоби MAN AX 46-82 CX, обсяг першого паливного бака - 900, другого - 700; SKANIA AX 36-21 BA, обсяг першого паливного бака - 1000, другого - 600; MAN AX 71-96 CН, обсяг першого паливного бака - 1000, другого - 600; MAN AX 52-96 ВК, обсяг першого паливного бака - 800, другого - 800; MAN AX 34-39 ЕН, обсяг першого паливного бака - 900, другого - 700; MAN AX 15-69 ВР, обсяг першого паливного бака - 900, другого - 700; MAN AX 30-61 CX, обсяг першого паливного бака - 800, другого - 800; власні причепи KRONE AX 36-12 XP; KRONE AX 36-13 XP; KОGEL AX64-13 XP; SZHMITZ AX 64-11 XP; KRONE AX 64-12 XP; KRONE AX 36-11 XP; KОGEL AX 79-37 XP; PANAV AX 31-62 XP; орендовані транспортні засоби MAN AX 26-82 ЕЕ, обсяг першого паливного бака - 800, другого - 800; SKANIA AX 46-27 СІ, обсяг першого паливного бака - 900, другого - 700; MAN AX 45-65 ЕР, обсяг першого паливного бака - 800, другого - 800; орендовані причепи WFCK ENUT НОМЕР_1 ; SZHMITZ AX 23-78 XP.

Згідно з договорами про поставку (пального) від 10.07.2020 за № 10/20-180 з ПП «ГОЛД АГРО ПЕТРОЛЕУМ»; купівлі-продажу товарів (пального) від 30.07.2020 за № ЗЗДГ-26858/20 з ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР»; про купівлю-продаж товарів (пального) від 02.12.2019 за № 587 з ТОВ «ОВІС ТРЕЙД»; про перевезення вантажів (пального) від 23.01.2020 за № 10-А з ТОВ «ОВІС ТРЕЙД»; про зберігання нафтопродуктів (пального) від 23.01.2020 за № 009 з ТОВ «ПЕТРОЛ СТОР» ПП «ПРОФІТ-АГРО» від ТОВ «ПЕТРОЛ СТОР», який є фактичним суб`єктом зберігання та відвантаження, отримано за адресою: вул. Зміївська 1-А, смт Безлюдівка, Харківський район, Харківська область, пального (важкі дистиляти (газойлі) від 26.10.2020. шляхом заправки в паливні баки автомобілів ПП «ПРОФІТ-АГРО», 7 438,43 літри пального.

Під час перевірки видача пального ПП «ПРОФІТ-АГРО» встановлювалася на дату 26.10.2020 на підставі подорожніх листів:

- № 10/20-1 з 12.10.2020 по 31.10.2020 у паливний бак автомобіля МАN № АХ 34-39 ЕН (1400,00 літрів);

- № 10/20-5 з 26.10.2020 по 31.10.2020 у паливний бак автомобіля SСАNІА № АХ 36-13 ХР (1400,00 літрів);

- № 10/20-11 з 21.10.2020 по 26.10.2020 у паливний бак автомобіля МАN № АХ 52-96 ВК (1300,00 літрів);

- № 10/20-14 з 22.10.2020 по 27.10.2020 у паливний бак автомобіля МАN № АХ 15-69 ВР (1300,00 літрів).

Згідно з наведеними подорожніми листами видача пального загальним об`ємом 5400,00 літрів здійснювалася у паливні баки автомобілів.

Разом з тим за договором купівлі-продажу пального через мережу АЗС за смарт-картами №51/к від 14.04.2014 з ПП «МАРШАЛ», згідно з яким ПП «ПРОФІТ-АГРО» придбане і зберігалося у постачальника пальне для заправки в паливні баки автотранспорту ПП «ПРОФІТ-АГРО» на АЗС ПП «МАРШАЛ» за електронними пластиковими картками, та на підставі подорожніх листів:

- № 10/20-19 з 26.10.2020 по 30.10.2020 у паливний бак автомобіля МАN № НОМЕР_2 (1080,00 літрів);

- № 10/20-20 з 26.10.2020 по 31.10.2020 у паливний бак автомобіля SСАNІА № АХ 36-21 В А (1360,00 літрів).

Надані ПП «ПРОФІТ-АГРО» за період з 01.10.2020 по 31.10.2020 подорожні листи містять необхідну інформацію і реквізити, а додані до подорожніх листів товарно-транспортні накладні належним чином підтверджують здійснення господарських операцій, під виконання яких відбувалася заправка автомобілів пальним безпосередньо в паливні баки, та сама витрата цього пального в господарських цілях без залишків понад об`єм паливних баків автомобілів та без зберігання поза поливними баками автотранспорту ПП «ПРОФІТ- АГРО».

Отже, ПП "ПРОФІТ-АГРО" здійснює придбання пального і використовує його виключно з метою забезпечення руху власного та орендованого автотранспорту шляхом прямої заправки до паливного баку кожного автомобіля з подальшим використанням пального безпосередньо для пересування автомобілів, без подальшого відпуску іншим особам або до інших транспортних засобів.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20 (адміністративне провадження №К/9901/34873/21) вказав, що системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання правового висновку про те, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками), відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Враховуючи наведені положення, зокрема, підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, встановлені обставини справи та правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року (справа № 540/4291/20), колегія суддів дійшла висновку, що підстави вважати, що діяльність позивача підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону № 481/95-ВР, відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону № 481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону № 481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом № 481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону № 481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідженням акта перевірки у цій справі встановлено, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального.

Однак безпосередньо в акті перевірки відповідачем не зазначено та судом не встановлено інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального. Поряд з цим в акті перевірки не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07 червня 2022 року у справі №360/4140/20, від 07 червня 2022 року у справі №520/2347/21, від 09 червня 2022 року у справі № 200/11093/20-а, від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач під час розгляду справи також не довів належними та допустимими доказами фактичне допущення ПП "ПРОФІТ-АГРО" порушення вимог ч. 1 та ч. 8 ст. 15 Закону №481/95-ВР, а отже оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0006880901 від 11 січня 2022 року не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає неправильність застосування судом норм матеріального права, відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до всіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/23601/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 29.05.2024 року