Постанова

від 28.05.2024 по справі 580/8763/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/8763/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Гаращенко В.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віва-Трейд» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва-Трейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Віва-Трейд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.03.2023 року №UA902000/2023/000005/1 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.03.2023 до підрозділу митного оформлення Черкаської митниці ТОВ «Віва-Трейд» подано митну декларацію типу ІМ-40 ДЕ (далі - МД) № 23UА902020202246U8, за якою в режимі імпорт задекларовано товари:

- товар № 1 «Електричний мотоцикл модель ZL1000», задекларована позивачем митна вартість за одиницю товару 451,55 USD/шт. (4,3698 USD/кг);

- товар № 2 «Свинцево-кислотний акумулятор 6-DZF-20», задекларована позивачем митна вартість за одиницю товару 19,4668 USD/шт. (3,2201 USD/кг).

Митна вартість товарів заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Поставка вказаних товарів здійснювалась на виконання зовнішньоекономічного договору з компанією WUXI BAFRO TECHNOLOGY CO., LTD, Китай.

У порядку здійснення митного контролю митним органом встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження митної вартості товарів містять розбіжності та не містять всі відомості щодо фактично сплаченої ціни, а також числових значень обов`язкових складових митної вартості товарів, зокрема:

- в наданому до митного оформлення на партію оцінюваних товарів інвойсі від 24.11.2022 б/н, відсутні відомості про модель, потужність та торгівельну марку щодо оцінюваного товару № 1 (електричні мотоцикли моделей ZL1000, JIANSHE ZL800, ZL1200, ZL1500), а також відсутні відомості про моделі щодо оцінюваного товару №2 (свинцево-кислотний акумулятор моделей 6-DZF-20, 6-DZF-20.2).

- ціна щодо товару № 1 зазначена однакова для всього асортименту - у 365,50 дол. США за шт., за відсутності зазначених вище відомостей про модель, потужність та торгівельну марку. Якісні та технічні характеристики щодо оцінюваного товару №1, такі як модель, потужність, торгівельна марка, значною мірою впливають на вартість товару та, відповідно, на його митну вартість. За таких обставин, заявлені митниці відомості в електронному інвойсі щодо оцінюваних товарів №1, 2 не підтверджені документально. Заявлені митниці відомості про митну вартість щодо оцінюваного товару № 1 не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

- в наданій копії митної декларації Китаю № 223120230000195634, зазначені відомості про коносамент № COSU8029244520, який митниці до митного оформлення декларантом не наданий; в транзитній митній декларації № MRN23PL322010NS5RYM58 зазначено реквізити інвойса № 2411, в той час як митниці наданий інвойс без номера на партію оцінюваних товарів;

- в наданих митниці інвойсах щодо вартості втрат на транспортування партії оцінюваних товарів від 06.03.2023 № 284, від 14.03.2023 № 320 відсутні відомості про витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання, демередж, страхування контейнерного обладнання та додаткові витрати в порту, які оплачуються згідно з виставленими рахунками відповідно умов договору від 04.06.2019 № 0406-67/19SM. Таким чином, декларантом не підтверджено у повному обсязі відомості про включення у повному обсязі до митної вартості партії оцінюваних товарів всіх обов`язкових складових митної вартості.

- умовами договору від 04.06.2019 № 0406-67/19SM передбачено заявки, акти виконаних робіт, які митниці до митного оформлення декларантом не надані;

- у митниці відсутнє відповідне документальне підтвердження, на підставі якого договору здійснено перевезення партії оцінюваного товару за CMR від 15.01.2023 б/н;

- наданий митниці рахунок від 15.03.2023 № 327 від імені ТОВ «Булавка - транс», відомості щодо якого відсутні в CMR від 15.03.2023 б/н.

Оскільки у Черкаської митниці була наявна інформація про вартість подібного товару щодо оцінюваного товару, митницею видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 23.03.2023 №UA902000/2023/00005/1.

Також, Черкаською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2023 року №UA902000/2023/00005/1 та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Вважаючи протиправним оскаржуване рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.11.2022 року між ТОВ «Віва-Трейд» (як покупцем) та фірмою WUXI BAFRO TECHNOLOGY CO., LTD, Китай (як продавцем) було укладено Контракт №2411, предметом якого стало зобов`язання продавця продавати, а покупця приймати і оплачувати товар відповідно специфікацій та інвойсів, які є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання вимог вищевказаного контракту продавець надав специфікою від 24.11.2022, з якої вбачається, що за умовами договору сторони погодили купівлю-продаж електричних мотоциклів моделей ZL1000, JIANSHE ZL800, ZL1000, ZL1200, ZL1500, ціною 365,50 дол. США за кожну одиницю, а також свинцево-кислотних акумуляторів моделей 6-DZF-20, 6-DZF-20.2, ціною 74,70 та 38,70 дол. США за кожну одиницю, відповідно.

На підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «Віва-Трейд» до митної декларації від 23.03.2023 № 23UА902020202246U8 надано:

- декларацію митної вартості № 23UA902020202246U8 від 23.03.2023;

- комерційний інвойс від 24.11.2022 компаніїІ BAFRO TECHNOLOGY CO, LTD;

- зовнішньоекономічний контракт № 2411 від 24.11.2022, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВА-ТРЕЙД» як покупцем та компанієюІ BAFRO TECHNOLOGY CO, LTD, як постачальником;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 137, від 19.12.2022;

- міжнародну товарно-транспортну накладну від 15.03.2023;

- пакувальний лист з додатком;

- рахунок від транспортної компанії від 15.03.2023, № 327;

- документ підтверджуючий транзит товару;

- довідку про транспортування товару від 15.03.2023;

- довідку про транспортні витрати від 14.03.2023;

- рахунки на оплату від 06.03.2023 та 14.03.2023.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Правовими положеннями статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Так, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ «Віва-Трейд» надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов`язковими, відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.03.2023 №902020/2023/000057 відсутні посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару ніби то є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Між тим, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного.

Тобто, вказані обставини свідчать про відсутність необхідних умов, передбачених статтею 59 МК України, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та невідповідність ціни товару документам, які надані декларантом, суд зазначає, що оцінюючи подані на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.

Щодо витребування митним органом у позивача документів, які підтверджують страхування придбаного товару, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такі документи надаються до митного органу в разі наявності саме обставин страхування придбаного товару, що кореспондується із положеннями п. 3 статті 53 МК України.

Так, із наданої позивачем довідки б/н від 22.03.2023, яка була додана до митної декларації і відображена в картці відмови, позивачем зазначено, що страхування вантажу згідно контракту №2411 від 24.11.2022 не здійснювалось.

Твердження відповідача на те, що в інвойсі відсутні відомості про модель, потужність та торгівельну марку щодо оцінюваного товару електричних мотоциклів, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки надана ТОВ «Віва-Трейд» специфікація до контракту №2411 від 24.11.2022 дає змогу в повній мірі встановити ту обставину, що вартість електричних мотоциклів є однаковою для всіх моделей ZL1000, JIANSHE ZL800, ZL1200, ZL1500.

Також, є необґрунтованими твердження митного органу щодо відсутності належних доказів про витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання, демередж, страхування контейнерного обладнання та додаткові витрати в порту.

Так, згідно листа ТОВ «Супрамарін» від 14.03.2023, який наданий митному органу разом з митною декларацією, повідомлено, що транспортні витрати з перевезення вантажу, що прибув, за коносаментами COSU8029244520 (WMSS22124899A, WMSS22124899В, WMSS22124899С, YMSS22124899D), який пройшов за маршрутом SHANGHAI, CHINA - GDANSK, POLAND у контейнері TRHU3837160 склали 70 175,17 грн. За коносаментом WMSS22124899A - 51 368,22 грн. За коносаментом WMSS22124899В - 3 999,99 грн. За коносаментом WMSS22124899C - 8 701,72 грн. За коносаментом WMSS22124899D - 6 105,24 грн.

Вартість транспортно-експедиторських послуг поза межами території України на території Польщі TRHU3837160 склала 84 727,10 грн.

У вартість даної послуги включено: навантажувально-розвантажувальні роботи в порту вивантаження в порту вивантаження; довезення від терміналу DCT Gdansk до складу Elblaska 130, Gdansk Poland; перевантаження вантажу в тент Оформлення Т1: за коносаментом WMSS22124899A - 62 020,24 грн.; за коносаментом WMSS22124899В - 4 829,44 грн.; за коносаментом WMSS22124899C - 10 506,16 грн.; за коносаментом WMSS22124899D - 7 371,26 грн.

Вказана інформація відповідає відомостям, які вказані в рахунках на оплату №320 від 14.03.2023 та №284 від 06.03.2023, які виписані позивачу перевізником ТОВ «Супрамарін», а тому надані позивачем документи в повній мірі підтвердили вартість транспортування товару із м. Шанхаю, Китай до м. Гданська, Польща.

У свою чергу, транспортування товару від м. Гданська, Польща до через п/п Яготин, Україна до м. Черкаси здійснювало ТОВ «Булава транс», яке довідкою від 15.03.2023 підтвердило вартість послуг транспортування в розмірі 3383,15 грн. та 5883,15 грн., відповідно. Зазначені докази наявні в матеріалах справи та досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №820/2014/17 висловлена правова позиція, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28,09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення Черкаської митниці від 23.03.2023 року №UA902000/2023/000005/1 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами заявлена митна вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 28.05.2024 року