Рішення

від 22.08.2006 по справі 19/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.06р.

Справа № 19/30

За позовом  Колективного підприємства магазин "ОРЕЛЬ", м.Павлоград 

до  Приватного підприємства "Новий Вік", м.Павлоград

3-тя особа: Організація орендарів "ОРЕЛЬ", м.Павлоград 

про визнання права власності на приміщення

Суддя  Петренко І.В.

при секретарі: Увлахович В.М.

Представники:

  від позивача: Сулейманов Ю.К. – довір. № 1 від 14.08.2006 р.

від відповідача: Суботіна Н.М.- довір. № 15/08 від 15.08.2006 р.

 від третьої особи: голова ради - Федоріщев Є.П.

 СУТЬ СПОРУ:

          По справі оголошувалась перерва до 22.08.2006 р. на 12 годин 30 хвилин.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання права власності на приміщення, загальною площею 332,6 кв.м., яке розташовано за адресою: Дніпропетровська обл, м. Павлоград, вул. Ленінградська, Торговий центр. Позов мотивовано тим, що за рішенням зборів Організації орендарів «ОРЕЛЬ»і власників Колективного підприємства магазин «ОРЕЛЬ»від 17.01.1997 р. та актом  передачі від 20 січня 1997 р. Організація орендарів «ОРЕЛЬ»(Третя особа) передала у власність позивача зазначене нерухоме майно та  у позивача на підставі ст. 128 ЦК України (ред. 1963 р.), який був чинний на час передачі,  виникло право власності на нього. Крім того, позивач добросовісно набув у володіння зазначене нерухоме майно, відкрито та безперервно володіє ним більше 10 років і відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України набув право власності на це майно за набувальною давністю. Відповідач не визнає за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно та його право власності підлягає визнанню в судовому порядку.

У відзиві на позов відповідач визнав, що направив позивачу лист № 17 від 02.06.2006 р., яким відмовив в укладенні договору оренди у зв'язку з тим, що не визнає за позивачем право власності на нерухоме майно. Після ознайомлення з позовом та доданими документами відповідач визнав позовні вимоги та не має подальших намірів порушувати права позивача.

Третя особа у відзиві на позов зазначила, що позовна заява фактично підлягає задоволенню, оскільки доводи позовної заяви відповідають дійсності та позивач дійсно більше десяти років правомірно, відкрито та безперервно володіє переданим йому нерухомим майном.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) 30.03.2006 р. уклали попередній договір, в п. I якого зобов'язалися укласти договір оренди приміщення /торгової площі/ площею 50 кв.м. в торговому залі магазину, розташованого в м. Павлограді по вул. Ленінградська, Торговий центр, до 31.05.2006 р. Зазначений договір оренди укладений не був. 29.05.2006 р. позивач направив Відповідачу письмову вимогу  вих. № 29/05 про  укладення договору оренди, який визначений в попередньому договорі від 30.03.2006 р.

Відповідач листом № 17 від 02.06.2006 р. відмовив в укладенні з позивачем договору оренди, оскільки не визнає за ним право власності на приміщення магазину, розташованого в м. Павлограді по вул. Ленінградська, Торговий центр, посилаючись на відсутність у позивача реєстраційних документів на цей об'єкт нерухомого майна та права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, якщо право власності оспорюється чи не визнається іншою особою власник може пред'явити позов про визнання його права власності.

Організація орендарів „ОРЕЛЬ” (третя особа) набула право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу приміщення орендного підприємства магазин «ОРЕЛЬ»від 10 січня 1996 р., укладеного з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2005 р., яке залишено без змін постановою Апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2005 р., у якій зазначено, що право власності на приватизований об'єкт перейшло до третьої особи з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Таким чином, на момент 20.01.1997 р. передачі спірного нерухомого майна  у власність позивача третя особа була його власником та мала відповідні повноваження.

За рішенням загальних зборів Організації орендарів «ОРЕЛЬ»і власників Колективного підприємства магазин «ОРЕЛЬ»від 17.01.1997 р. викуплене нерухоме майно було передано у власність позивача, про що свідчить акт передачі від 20.01.1997 р., за яким третя особа передала у власність позивача приміщення магазина, загальною площею 332,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Павлоград, вул. Ленінградська, Торговий центр. Відповідно до ст. 128 ЦК України (в ред. 1963 р.) право власності виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором. Оскільки на момент передання нерухомого майна закон не передбачав іншого моменту набуття права власності у позивача виникло право власності на спірне майно з моменту передачі –17.01.1997 р.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли і продовжують існувати після набрання ним чинності. Цивільні відносини за даним спором продовжують існувати після набрання чинності ЦК України. Таким чином, право власності позивача на спірне нерухоме майно підлягає судовому захисту на підставі ст. 397 ЦК України, а позов задоволенню.

Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 336-р від 20.12.1995 р. орендне підприємство магазин „ОРЕЛЬ” було перереєстровано в Колективне підприємство магазин „ОРЕЛЬ”, яке є правонаступником орендного підприємства магазин „ОРЕЛЬ”.  Після реорганізації Колективного підприємства магазин „ОРЕЛЬ” та викупу приміщення позивач правомірно отримав у володіння спірне нерухоме майно, як правонаступник, та проводив господарську діяльність, тобто відкрито володів нерухомим майном, ще до передання йому у власність. Відкрите та безперервне володіння спірним нерухомим майном більше десяти років визнано третьою особою, підтверджується договорами та документами, які позивач укладав, оформляв та отримував, як володілець нерухомого майна, в тому числі договором на охорону об'єктів від 01.03.1996 р., актами приймання до експлуатації охоронно-пожежної сигналізації від 01.02.1996 р., договорами про вивіз сміття від 01.05.1996 р. та 22.05.1997 р., листом № 29 від 18.06.1996 р., договорами на відпуск води та послуг каналізації № 530 від 01.07.1996 р., № 195 від 26.12.1999 р., № 195 від 01.03.2000 р., № 30 від 01.03.2001 р., додатковою угодою від 01.03.2004 р. до договору № 30 від 01.03.2001 р., актом розмежування балансової приналежності мереж водовідведення та водоспоживання від 01.01.1998 р., договором № 573 на користування електричною енергією, договором № 572/27 від 29.08.2002 р. про постачання електричної енергії та додатковими угодами до нього № 572/27 від 17.10.2002 р., № 5 від 12.09.2005 р. та № 6 від 28.12.2005 р.,  договорами оренди від 01.01.2001 р. та від 01.01.2006 р. Таким чином, відкрите та безперервне володіння позивачем нерухомим майном підверджено документами з 01.02.1996 р. і до цього часу, що становить більше десяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність). Згідно ч. 2 цієї ж статті особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до цього часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм правонаступником вона є.

Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, за умови володіння на 31.12.2000 р. (день, що на три роки передує дню набрання чинності ЦК України) застосовуються положення ст. 344 ЦК України, а до набувальної давності зараховується весь строк володіння. Норми ст. 344 ЦК України розповсюджуються на цивільні відносини за цим спором, які продовжують існувати після набрання чинності ЦК України.

На підставі викладеного господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Крім цього, у відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги у повному обзязі, а третя особа також вважає позов таким, що підлягає задоволенню. Ці дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав та охороняюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України відшкодування судових витрат позивачу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 128 ЦК України (1963 р.), ст.ст. 321, 344, 392 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 48-50 Закону України "Про власність", ст.ст. 1,2,12,22,32,33,36,35,25, 49, 78, 82-85 ГПК України, -

                    В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати за Колективним підприємством магазин «ОРЕЛЬ»(51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул.Ленінградська, Торговий центр; п/р № 26000268734001 Павлограддській філії КБ «Приватбанк», МФО 305727, код за ЄДРПОУ 19319789) право власності на приміщення, загальною площею 332,6 кв.м., яке розташовано за адресою: Дніпропетровська обл, м. Павлоград, вул. Ленінградська, Торговий центр.

Стягнути з Приватного підприємства «Новий Вік»(51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Коцюбинського, 16; 51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул.Озерна, 127, кв. 4;  п/р № 26001370090100 в ДОД АППБ «Аваль»г. Павлоград, МФО 305653, код за ЄДРПОУ 31081011) на користь Колективного підприємства магазин «ОРЕЛЬ»(51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Ленінградська, Торговий центр; п/р № 26000268734001 Павлограддській філії КБ «Приватбанк», МФО 305727, код за ЄДРПОУ 19319789) витрати по сплаті державного мита у сумі 153,56 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 118,00 грн., про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області вступає в законну силу через 10 днів згідно ст.85 ГПК України.

Суддя

 І.В. Петренко