Рішення

від 30.04.2024 по справі 204/9193/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/9193/23

Провадження № 2/204/281/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

позивача ОСОБА_1 , представниці позивача адвокатки Малінової П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та визначення часу спілкування з дитиною, -

В С Т А Н О В И В :

20 червня 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки ОСОБА_2 , визначивши третьою особою Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, із вимогами про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та визначення часу спілкування з дитиною (а. с. 3-7, 221-223).

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень від 04 квітня 2024 року, зазначає, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, він запропонував дружині вивезти її з дітьми (їх спільним сином та дитиною відповідачки від першого шлюбу) та її батьками на захід України до його родини. Натомість, відповідачка відмовилася та, не ставлячи його до відому, 06 березня 2022 року виїхала до Німеччини. Вказує, що йому відомо про те, що наразі відповідачка перебуває з їх сином в Канаді, він добровільно надає їй кошти на утримання дитини. Стверджує, що з березня по грудень 2022 року він спілкувався з сином, хоча відповідачка не завжди давала таку можливість, однак із січня 2023 року остання почала чинити постійні перешкоди у їх спілкуванні, заблокувавши всі його контакти. Всі його намагання вирішити питання мирним шляхом закінчуються конфліктами. Тому на теперішній час він не має змоги спілкуватися з сином, бачити його фото та відео, спостерігати, як він росте, приймати участь у його вихованні та житті. Вважає, що його права як батька дитини порушені та підлягають захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим він вимушений був звернутися з вказаним позовом до суду. Тому прохає суду зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкоди в участі у вихованні та вільному спілкуванні з сином із визначенням часу спілкування з ним.

Ухвалою суду від 09 серпня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 14 годину 30 хвилин 12 вересня 2023 року (а. с. 46), копія якої надіслана учасникам справи 09 серпня 2023 року за вихідним № 25840/23-вих/2/204/2670/23 (а. с. 47).

12 вересня 2023 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідачки адвоката Ігнатова Д.І. (а. с. 62-64), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідачка не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною, адже ці питання вирішуються між сторонами за обопільною домовленістю, а тому і не потребують судового втручання з покладенням відповідних обов`язків на відповідачку за судовим

рішенням із застосуванням державного примусу через органи державної виконавчої служби. Вказує на те, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачка чинить йому перешкоди у

спілкуванні з дитиною, однак не підтверджує вказане жодними достатніми і належними доказами. Натомість, вважає, що сам факт перебування відповідачки за кордоном на законних підставах та її виїзд з України через введення військового стану не свідчить про те, що у такий спосіб вона чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною. Стверджує, що перебування відповідачки з дитиною за кордоном зумовлені виключно піклуванням про інтереси і безпеку дитини. Разом з цим, зазначає про те, що позивач посилається на те, що він не має можливості виїхати за кордон як чоловік через введення в України військового стану, однак вказане не може вважатися перепоною у спілкуванні з дитиною саме з вини відповідачки. Крім цього, вважає, що позивач не довів, що він

немає можливості виїхати за межі України, адже не представив доказів відмови йому Прикордонної служби України у перетині кордону. Сам факт того, що позивач є чоловіком призовного віку, не свідчить про його неможливість виїзду. Тому вважає, що вказані обставини не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені доказами його намагання виїхати за кордон з метою побачення з дитиною. Разом з цим, зазначає, що наразі сторони проживають окремо, припинили шлюбні відносини, бо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам спільної дитини. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2023 року у справі № 204/3981/23 шлюб між сторонами розірвано. Вважає, позовні вимоги необґрунтованими та неконкретизованими, оскільки позивач не зазначає, що саме він вважає «особистим спілкуванням», і в якій формі це спілкування має здійснюватися. Також вказує на те, що позивач також жодним чином не обґрунтовує необхідність спілкування у конкретні дні тижня, і не пояснює, чому тривалість такого спілкування має бути 30 хвилин. Крім того, вважає, що обмеження «не в нічний час по Україні» може суперечити інтересам дитини в обрані дні тижня. Стверджує, що відповідачка не чинить перешкоди у спілкуванні з диною, а навпаки зважаючи на вік дитини інформує позивача про життя дитини доступним способом через месенджер, а фотографії, відео, та відеозв`язки були періодичними. Зазначає, що якщо не було змоги відповісти одразу ж то відповідачка писала причини незручностей та час, коли буде зручно дитині поспілкуватися, або час, коли остання зможе надіслати файли. Також, вказує на те, що відповідачка не могла постійно робити нові і нові фото і відео, адже дитина дуже активна і відсутність уваги матері могла призвести до травм дитини або інших негативних наслідків. В неї не було часу сидіти в телефоні і реагувати вчасно на повідомлення, вона була зайнята дитиною: їжею для дитини, грою з дитиною і всім, що необхідно для гармонійного розвитку дитини цього віку. Крім того у відповідачки не завжди був інтернет зв`язок задля виконання запитів позивача в будь-який момент. Вважає, що відсутні будь-які докази перешкод відповідачки у спілкуванні позивачу з дитиною, а відтак і відсутні підстави вважати, що його права порушені та підлягають судовому захисту. Крім того, зазначає про те, що позовні вимоги в частині спілкування з дитиною при поверненні в Україну передбачають інші форми спілкування, зокрема, без присутності матері та за місцем його проживання, що ставить вимоги до відповідачки про обов`язкове інформування позивача про місце її перебування з дитиною напередодні гіпотетичної дати зустрічі. Вважає, такі вимоги передчасними, адже спір розглядається виходячи з тих реалій, що відповідачка з дитиною знайшла прихисток від війни за межами України, перебуває там на законних підставах, а питання повернення дитини в Україну у даній справі не вирішується, а тому ставити вимоги про спілкування з дитиною на території України із визначенням певного порядку спілкування є недоречним.

26 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив (а. с. 137-139), в якій він зазначає про те, що в позові він взагалі не посилався на неможливість виїхати за кордон, більш того, вказує на те, що це питання не є предметом даного спору. Зазначає, що доводи представника відповідачки щодо відсутності перешкод у його спілкуванні з дитиною є необґрунтованими, оскільки останнім на їх спростування надано фото/відео дитини та їх переписку з відповідачкою по грудень 2022 року, що власне не заперечувалося позивачем. Стверджує, що йому такі перешкоди у спілкуванні з дитиною відповідачка почала чинити саме з січня 2023 року, натомість доказів на спростування вказаного представником останньої суду не надано. Стверджує, що він більше 10 місяців не бачив свою дитину, бо жодним чином не може з нею спілкуватися, саме через перешкоди відповідачки, оскільки остання заблокувала всі його контакти. Тому вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року зобов`язано Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради надати висновок щодо визначення порядку участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином (а. с. 153).

19 березня 2024 року на адресу суду надійшло розпорядження голови адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради № 115-р від 13 березня 2024 року «Про затвердження висновку щодо доцільності визначення порядку участі батька у вихованні дитини» та відповідний висновок Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (а. с. 216-218).

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 243).

У судовому засіданні позивач та його представниця адвокатка Малінова П.С., позовні вимоги підтримали, прохали суд їх задовольнити у повному обсязі. Заперечували проти задоволення заяви представника відповідачки про відкладення розгляду справи, посилаючись на затягування розгляду справи з боку відповідачки.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату (а. с. 245-247), у зв`язку з його участю в судовому засіданні по справі № 759/7834/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 130 КУпАП. Однак суд критично ставиться до вказаної заяви та вважає причини неявки у судове засідання представника відповідачки неповажними, оскільки дата у справі, що розглядається, була погоджена зі всіма сторонами заздалегідь та за довго до того, як представник відповідачки уклав договір про надання правової допомоги особі у справі про адміністративне правопорушення, про що свідчать надані ним же докази (а. с. 245-247).

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 248), в якій прохала суду ухвалити рішення, яке найкраще відповідатиме інтересам дитини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ч. 3 ст. 51 Конституції України проголошено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до вимог ст.15Закону України«Про охоронудитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року та іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з вимогами п. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За змістом ст. ст. 150 та 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до вимог ст.153СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Так, статтею 141СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Приписами ст.157СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до вимог ст. 158СК України за заявою матері, батька дитини, орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Згідно з вимогами ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Нормами ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У пункті 23 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від12червня 1998року №16«Про застосуваннясудами деякихнорм Кодексупро шлюбта сім`юУкраїни» роз`яснено, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов`язаних із вихованням дітей, обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

З наданого розпорядження голови адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради № 115-р від 13 березня 2024 року «Про затвердження висновку щодо доцільності визначення порядку участі батька у вихованні дитини» та відповідного висновку Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (а. с. 216-218) вбачається, що органі опіки та піклування вважає за доцільне визначити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: спілкування з сином за допомогою соціальних мереж, месенджеру Telegram за допомогою обміну повідомленнями та аудіо, відео зв`язку кожної середи, суботи, неділі з 17 години по 22 годину протягом 30 хвилин за Київським часом.

Крім того, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, а сторонами не заперечувався той факт, що з початку запровадження в Україні воєнного стану відповідачка разом з сином перебуває за кордоном, а отже відповідач дійсно не може в повній мірі бути присутнім в житті дитини, повноцінно приймати участь у його вихованні та спілкуватися з ним.

При цьому, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачкою не спростовано того, що остання, починаючи з січня 2023 року, дійсно чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином шляхом ігнорування його телефонних/відео дзвінків та повідомлень в месенджерах. Більш того, відповідачка у вказаний період часу обмежила позивача в можливості отримувати фото та відео дитини, перестала надавати позивачу інформацію про його стан здоров`я та розвиток дитини.

З оглядуна викладене,враховуючи те,що відповідачкадійсно чинитьперешкоди успілкуванні позивачуз сином,зважаючи направо позивачата дитинина безперешкоднеспілкування міжсобою таобов`язок позивачабрати участьу вихованнідитини,виходячи зяк найкращихінтересів дитини,суд доходитьвисновку прозадоволення позовнихвимог вчастині усуненняперешкод позивачуу спілкуванніз малолітнімсином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,шляхом встановленняпорядку спілкуваннята участібатька увихованні сина,зокрема: особисте спілкування позивача з сином тричі на тиждень, а саме: середа, субота та неділя, протягом 30 хвилин у період часу з 17.00 години по 22.00 годину за Київським часом, за допомогою телефонного зв`язку, соціальних мереж та/або месенджерів з використанням відеозв`язку, зобов`язавши відповідачку не менше ніж за 15 хвилин попередити позивача про точний час спілкування з дитиною.

Щодо вимоги позивача про порядок спілкування з дитиною після її повернення до України, суд зазначає, що вказана вимога є вимогою на майбутнє, яка ґрунтується на припущеннях, натомість судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить переконливого висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок, виходячи із розрахунку 2147,2/2.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки, буд. 65, ЄДРПОУ 44209446), про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та визначення часу спілкування з дитиною задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного порядку спілкування та участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-особисте спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тричі на тиждень, а саме: середа, субота та неділя, протягом 30 хвилин у період часу з 17.00 години по 22.00 годину за Київським часом, за допомогою телефонного зв`язку, соціальних мереж та/або месенджерів з використанням відеозв`язку, зобов`язавши ОСОБА_2 не менше ніж за 15 хвилин попередити ОСОБА_1 про точний час спілкування з дитиною.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1073 гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна