Рішення

від 29.05.2024 по справі 188/225/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/225/24

Провадження № 2/188/687/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року смт.Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Місюри К.В.

за участю секретаря Лисяк А.Є.

розглянувши у судовому засіданні в смт.Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визначити йому додатковий строк терміном у два місяці, з часу вступу рішення суду в законну силу, для подання заяви про прийняття спадщини яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує , що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради. ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . На час смерті зі спадкодавицею був зареєстрований ОСОБА_3 , 1977 р.н. , який не має зі спадкодавицею родинного зв`язку та не претендує на спадкове майно.

У власності спадкодавця перебували земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради, зокрема: земельна ділянка площею 4,6900 га , кадастровий номер 1223881500:04:001:0200 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 066956 від 30.10.2002 року та земельна ділянка площею 5,0900 га , кадастровий номер 1223881500:05:001:0056 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 001278 від 10.07.2012 року.

Позивач та його мати( спадкодавець) не обговорювали між собою жодних питань стосовно складених нею заповітів , а також земельних ділянок та подробиць щодо їх оренди. Саме з цієї причини позивач не знав про волю матері щодо розпорядження майном на випадок її смерті.

31.07.2023 року ОСОБА_4 приїхав додому до позивача та повідомив про те , що сам нещодавно дізнався про смерть ОСОБА_2 , а також зазначив , що йому відомо , що ОСОБА_2 клала 17.03.2014 року заповіт, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Подеречею І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 30 , згідно з яким , на випадок своєї смерті , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6900 заповіла у власність ОСОБА_1 , а земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0900га заповіла у власність ОСОБА_5 . Але 21.01.2020 року ОСОБА_2 та СФГ «ЧУМАКІВСЬКЕ» в особі його голови ОСОБА_4 , дійшли згоди про продовження строку дії оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:05:001:0056 площею 5,0900 га до 49 років , а орендар сплатив власнику земельної ділянки передплату за весь час перебування землі в оренді до 15.11.2061 року. В результаті цього ОСОБА_2 21.01.2020 року склала другий заповіт , відповідно до якого земельну ділянку з кадастровим номером 1223881500:05:001:0056 площею 5,0900 га заповіла у власність ОСОБА_4 . До 31.07.2023 року позивач не був обізнаний про існування вказаного заповіту та його змісту. 07.08.2023 року позивач особисто звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але постановою нотаріуса Смолової А.О. йому було відмовлено через пропущений строк для подачі заяви на прийняття спадщини. Оскільки позивач є сином померлої спадкодивиці, то він є спадкоємцем першої черги за законом. На час смерті спадкодавці позивач з померлою не проживав, заяви про прийняття спадщини або відмови від неї у визначений законом строк не подавав, про смерть матері був достовірно обізнаний , але наміру оформлювати спадкові права після її смерті не мав , оскільки не знав волі спадкодавця з приводу її розпорядження майно на випадок смерті. Про існування та зміст заповіту позивач дізнався після спливу шестимісячного терміну.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги визнає за умови залишення судового збору за позивачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши заяви сторін вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, згідно ст.1269 ЦК України.

При цьому, такі дії повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкодавця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред`явлення нею позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення у повній мірі відповідають Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 16.01.2023 року після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІV-ДП № 066956 від 30.10.2002 . ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 .

У власності спадкодавця перебували земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради, зокрема: земельна ділянка площею 4,6900 га , кадастровий номер 1223881500:04:001:0200 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 066956 від 30.10.2002 року та земельна ділянка площею 5,0900 га , кадастровий номер 1223881500:05:001:0056 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 001278 від 10.07.2012 року.

Позивач та його мати( спадкодавець) не обговорювали між собою жодних питань стосовно складених нею заповітів , а також земельних ділянок та подробиць щодо їх оренди. Саме з цієї причини позивач не знав про волю матері щодо розпорядження майном на випадок її смерті.

31.07.2023 року ОСОБА_4 приїхав додому до позивача та повідомив про те , що сам нещодавно дізнався про смерть ОСОБА_2 , а також зазначив , що йому відомо , що ОСОБА_2 клала 17.03.2014 року заповіт, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Подеречею І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 30 , згідно з яким , на випадок своєї смерті , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6900 заповіла у власність ОСОБА_1 , а земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0900га заповіла у власність ОСОБА_5 . Але 21.01.2020 року ОСОБА_2 та СФГ «ЧУМАКІВСЬКЕ» в особі його голови ОСОБА_4 , дійшли згоди про продовження строку дії оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223881500:05:001:0056 площею 5,0900 га до 49 років , а орендар сплатив власнику земельної ділянки передплату за весь час перебування землі в оренді до 15.11.2061 року. В результаті цього ОСОБА_2 21.01.2020 року склала другий заповіт , відповідно до якого земельну ділянку з кадастровим номером 1223881500:05:001:0056 площею 5,0900 га заповіла у власність ОСОБА_4 . До 31.07.2023 року позивач не був обізнаний про існування вказаного заповіту та його змісту. 07.08.2023 року позивач особисто звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але постановою нотаріуса Смолової А.О. йому було відмовлено через пропущений строк для подачі заяви на прийняття спадщини. Оскільки позивач є сином померлої ОСОБА_6 , то він є спадкоємцем першої черги за законом. На час смерті спадкодавці позивач з померлою не проживав, заяви про прийняття спадщини або відмови від неї у визначений законом строк не подавав, про смерть матері був достовірно обізнаний , але наміру оформлювати спадкові права після її смерті не мав , оскільки не знав волі спадкодавця з приводу її розпорядження майно на випадок смерті. Про існування та зміст заповіту позивач дізнався після спливу шестимісячного терміну. Довідкою виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області підтверджується той факт , що ОСОБА_1 не повідомлявся про існування та зміст зазначеного вище заповіту.

Згідно ст.1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч.3 ст.1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із положень ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.60 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивачка пропустила строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задоволити і визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Задовольняючи позов суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину.Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 335, 344 ЦПК України ст. ст. 1265, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , додатковий строк терміном в один місяць, з часу вступу рішення суду в законну силу, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя К. В. Місюра