Постанова

від 22.05.2024 по справі 335/4593/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/4593/24 3/335/1518/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 р. суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соболєва І.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , 1987 року народження, громадянина України, директора товариства з обмеженою відповідальністю «РУФ БІЛДИНГ» (ЄДРПОУ 42726280), РНОКПП НОМЕР_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 500 від 17.04.2024, директору ТОВ «РУФ БІЛДІНГ» (ЄДРПОУ 42726280) ОСОБА_1 ставиться у вину правопорушення, яке полягало у порушенні ведення податкового обліку посадовою особою підприємства, а саме:

- п. 185 ст. 185, п. 187.1, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Кодексу у результаті чого занижений податок на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 278007 грн., у т.ч. за періоди: листопад 201 р. на суму 75572 грн., грудень 2021 р. на суму 200435 грн. та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за грудень 2021 р. на суму 16338 грн.; п. 200.1, п. 201.10 ст. 201 Кодексу в частині відсутності складання та реєстрації податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом граничного терміну, на загальну суму ПДВ 294394,86 грн., у т.ч. за періоди: листопад 2021 р. на суму 79735,71 грн., грудень 2021 р. на суму 214659,15 грн.; п. 44.1., п. 44.3, п. 85.2 ст. 85 Кодексу, не забезпечено надання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметами перевірки; п.п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 розділу ІІ Кодексу, не надано, у законодавчо встановлені строки, інформацію, визначену в запитах контролюючого органу, та її документальне підтвердження, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Єлисеєв С.С. факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення заперечив та просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Свою позицію, виклав у письмовому клопотанні, яке подав до суду 02.05.2024. Враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, яка визначає, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не є обов`язковою, просив справу розглядати без їхньої участі.

Вважає, що надані матеріали недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а отже, керуючись принципом невинуватості та вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП, вважає необхідним закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідност. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАПвизначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1ст. 163-1 КУпАПпередбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до протоколу ОСОБА_1 - директор ТОВ «РУФ БІЛДИНГ» (ЄДРПОУ 42726280), порушив вимоги законодавства про порядок ведення податкового обліку, а саме: -п.185ст.185,п.187.1,п.200.1,п.200.2,п.200.4ст.200Кодексу урезультаті чогозанижено податокна доданувартість,який підлягаєсплаті (перерахуванню)до бюджету,на загальнусуму 278007грн.,у т.ч.за періоди:листопад 201р.на суму75572грн.,грудень 2021р.на суму200435грн.та завищеновід`ємне значенняз ПДВ,що зараховуєтьсядо складунаступного звітногоперіоду,за грудень2021р.на суму16338грн.;п.200.1,п.201.10ст.201Кодексу вчастині відсутностіскладання тареєстрації податковихнакладних,в Єдиномуреєстрі податковихнакладних,протягом граничноготерміну,на загальнусуму ПДВ294394,86грн.,у т.ч.за періоди:листопад 2021р.на суму79735,71грн.,грудень 2021р.на суму214659,15грн.;п.44.1.,п.44.3,п.85.2ст.85Кодексу,не забезпеченонадання уповному обсязівсіх документів,що належатьабо пов`язаніз предметамиперевірки;п.п.73.3.3п.73.3ст.73розділу ІІКодексу,не надано,у законодавчовстановлені строки,інформацію,визначену взапитах контролюючогооргану,та їїдокументальне підтвердження,

Порядок складення Протоколу органами Державної податкової служби регулюється Інструкцією з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення № 566 від 02.07.2016 (затверджена Наказом Міністерства фінансів України 02.07.2016 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.08.2016 за 1046/29176) (далі -Інструкція № 566).

Відповідно до п. 6 Розділу IIІнструкції № 566, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається Протокол, та які положення законодавства порушено.

Також, згідност. 256 КУпАП, у протоколі повинно бути зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Однак, у вищевказаному протоколі не зазначено «суть адміністративного правопорушення», тобто які саме конкретно протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, а відтак складений протокол не відповідає вимогам законодавства, зокрема наведеним вище вимогамст. 256 КУпАПта п. 6 Розділу IIІнструкції № 566.

Крім того, протокол не містить належних відомостей з приводу того, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 становлять об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

Як зазначалась вище, диспозиція ч. 1ст. 163-1 КУпАПвстановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона згаданого правопорушення полягає у відсутності податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Положення чинного законодавства, зокремаПодаткового кодексу Українимістять норми, згідно яких платники податків і зборів (обов`язкових платежів) зобов`язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Отже, з диспозиції ч. 1ст. 163-1 КУпАПвбачається, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України.

Таким чином, у даній категорії справ формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути чіткими та зрозумілими.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах обвинувачення, яке міститься у протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує для неї можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Так, з урахуванням положення ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).

Уповноваженою на те посадовою особою, яка склала поданий на розгляд суду протокол, формально викладена суть адміністративного правопорушення, а саме не конкретизована його фабула, відповідно до диспозиції ч. 1ст. 163-1 КУпАП, та належним чином не викладені фактичні обставини, які мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо зробити висновок про об`єктивну сторону правопорушення, тобто яке саме порушення порядку ведення податкового обліку було допущено ОСОБА_1 , в результаті чого порушено п. 185 ст. 185, п. 187.1, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200; п. 200.1, п. 201.10 ст. 201 ; п. 44.1., п. 44.3, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

В справі про адміністративне правопорушення відсутні у достатньому обсязі належні та допустимі докази вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Суд відзначає, що долучений до матеріалів справи витяг з Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.04.2024 № 3623/08-01-07-07/ НОМЕР_2 , сам по собі не може вважатися достатнім та належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1ст. 163-1 КУпАП, у зв`язку із тим, щоПодатковим кодексом України, а такожКодексом адміністративного судочинства Українипередбачено адміністративний (досудовий) та судовий порядок оскарження неправомірних дій уповноважених осіб органів доходів та зборів, якщо об`єкт перевірки не погоджується з викладеною у відповідному акті інформацією.

Згідно з положеннями п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 56.1,56.2 ст. 56 ПК України,рішення,прийняті контролюючиморганом,можуть бутиоскаржені вадміністративному абосудовому порядку.У разіколи платникподатків вважає,що контролюючийорган неправильновизначив сумугрошового зобов`язанняабо прийнявбудь-якеінше рішення,що суперечитьзаконодавству абовиходить замежі повноваженьконтролюючого органу,встановлених цимКодексом абоіншими законамиУкраїни,він маєправо звернутисядо контролюючогооргану вищогорівня ізскаргою проперегляд цьогорішення.За п.6.15 ст. 56 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Наведене свідчить про те, що чинним податковим законодавством України встановлено процедуру оскарження відповідного акту контролюючого органу.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що сторона захисту вказує на порушення, допущені при складанні протоколу, а також заперечує факти допущення порушень чинного податкового законодавства. У свою чергу, особою уповноваженою на складання протоколу на підтвердження допущення ОСОБА_1 порушень чинного законодавства фактично долучено лише вищенаведений витяг з акту.

Не можна залишити поза увагою і те, що матеріали справи не містять жодних даних про отримання наявного у матеріалах справи запрошення, що було адресоване директору ТОВ «РУФ БІЛДІНГ»(ЄДРПОУ42726280) ОСОБА_1 . Більше того, у справі відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що таке запрошення взагалі скеровувалось.

Слід також відзначити, що згідно протоколу «час вчинення адміністративного правопорушення», - листопад та грудень 2021, а місце його вчинення наведено 69017, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166. Натомість, як встановлено в ході розгляду справи, місцем знаходження ТОВ «РУФ БІЛДІНГ» (ЄДРПОУ 42726280) є АДРЕСА_2 .

Водночас, оцінюючи акт як доказ у сукупності з іншими доказами у справі, а також доводами сторони захисту, приходжу до висновку, що виходячи з того, що законодавець передбачив процедуру, яка дозволяє зробити висновок про те, що станом на день розгляду справи даний акт не може вважатися таким який має безумовний преюдиціальний характер у справі, вказаний доказ, разом з протоколом який складений на його підставі, викликають обґрунтовані сумніви стосовно доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч.1ст. 163-1 КУпАП.

Крім цього, суд враховує, правову позицію, викладену у постанові КАС ВС від 08.09.2020 по справі № П/811/2893/14, згідно якої, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Податковий орган не позбавлений права викладати у акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Отже, сам факт незгоди з боку представників податкової служби із сумами податків та зборів вказаними при ведені податкового обліку, за обставин наведених у складеному акті, не може свідчити про порушення порядку його ведення.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст.62Конституції України презумпції невинуватості.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Відповідно до положеньстатті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ухвалюючи рішення у даній справі, враховую, що в ході судового розгляду дотримано принцип повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об`єктивність рішення у провадженні, а також здобуто достатню сукупність доказів, яка обґрунтовує зроблені у даному судовому рішенні висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, а також того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушенняце наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу доведення вини «поза розумним сумнівом», доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У даному випадку обов`язок доведення вини покладається на орган уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, а будь-який сумнів з цього приводу трактується на користь особи якій інкриміноване вчинення такого порушення. Зокрема, такий обов`язок реалізується органом уповноваженим на складання протоколу за допомогою виготовлення відповідних процесуальних документів (протоколу) та збирання достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, для їх скерування на розгляд до суду.

Пункт 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив протиправне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні (у даному випадку органі, який склав протокол про адміністративне правопорушення) та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Суд виходить з того, що Закон не покладає на нього функції щодо збирання з власної ініціативи доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адже збирання доказів на користь тієї чи іншої сторони судом з власної ініціативи порушить принцип неупередженості суду. У цій ситуації суд, зберігаючи неупередженість, повинен дослідити та оцінити у встановленому Законом порядку надані йому докази та ухвалити відповідне процесуальне рішення.

Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією із засад існування демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст.7КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положеньстатті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Оцінюючи наведені вище обставини, надані суду та досліджені докази у їх сукупності, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП. Відтак, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений уст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, що, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, є обставиною, яка виключає провадження по справі.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

Оскільки суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, тому адміністративна справа у відношенні нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст.247,283,284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 1987 року народження, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1Кодексу Українипро адміністративніправопорушення закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.П. Соболєва