Вирок

від 29.05.2024 по справі 166/647/24

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 166/647/24

Провадження № 1-кп/168/47/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

29 травня 2024 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030570000139 від 13 липня 2022 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя сел. Ратне Ковельського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого на посаді лікаря акушера-гінеколога КНП «Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради, одруженого, раніше не судимого;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Добре Камінь-Каширського району Волинської області, а зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого на посаді лікаря акушера-гінеколога КНП «Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради, одруженого, раніше не судимого,

що обвинувачуютьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиною1статті 140 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_5 станом на жовтень 2021 року обіймав посаду завідувача пологовим відділенням комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради (далі - КНП "Ратнівська ЦРЛ"). Що розташована за адресою: Волинська область, Ковельський район, сел.Ратне, вул. Газіна, 64. Обвинуваченому ОСОБА_5 було присвоєно вищу кваліфікаційну категорією за спеціальністю "акушерство і гінекологія". Тобто відповідно до статті 74 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" був медичним працівником зі спеціальною освітою. Обвинувачений ОСОБА_5 порушив пункти "а" "ґ" частини 1 статті 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я". Бо згідно них медичні працівники зобов`язані своєчасно надавати кваліфіковану медичну, лікарську та реабілітаційну допомогу, постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності. А статтею 141 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів надання реабілітаційної допомоги, табелів матеріально - технічного оснащення є обов`язковим для всіх реабілітаційних закладів, закладів охорони здоров`я, їх відділень, підрозділів. Обвинувачений ОСОБА_5 також порушиввимоги клінічногопротоколу «Акушерськікровотечі»,який затверджений наказомМіністерства охорони здоров`яУкраїни від24березня 2014року №205«Про внесеннязмін до наказівМОЗ України від29грудня 2005 року№ 782та від31грудня 2004року №676» тапротокол «Післяпологовакровотеча».Останній документзатверджений 14серпня 2021року директоромКНП «РатнівськаЦРЛ» ОСОБА_7 в частині визначенняоб`єму крововтратита встановленняпричини кровотечі.Також обвинувачений ОСОБА_5 порушив Посадову інструкцію від 29 вересня 2021 року № 50 завідувача пологового відділення. Бо відповідно до неї останній був зобов`язаний організувати лікувально-діагностичну діяльність підрозділу в межах компетенції, забезпечувати контроль надання медичної допомоги хворим, що поступили на лікування до пологового відділення. А відповідно локальних протоколів надання медичної допомоги ( в разі відсутності згідно уніфікованих протоколів, наказів МОЗ чи рішень консиліуму лікарів) обвинувачений був зобов`язаний організувати і проводити клінічний розбір пацієнтів, що знаходяться на лікуванні у пологовому відділенні КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради. ОСОБА_5 неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, за таких обставин.

Породілля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15 жовтня 2021 року була поміщена на стаціонарне лікування у КНП "Ратнівська ЦРЛ" за адресою: Волинська область, Ковельський район, сел Ратне, вул. Газіна, 64 з діагнозом: "Вагітність І в терміні 39 тижнів. Прееклампсія середньої важкості. Анемія вагітних легкого ступеня".

Лікарями КНП "Ратнівська ЦРЛ" 19 жовтня 2021 року проведено вагінальне дослідження породіллі ОСОБА_8 . За його результатами був встановлений діагноз: "Вагітність І в 39 тижнів + 6 дн. Передвісники пологів. Прееклампсія середньої важкості". Було прийнято рішення про переведення породіллі ОСОБА_8 20 жовтня 2021 року до пологового відділення вказаного закладу охорони здоров`я для проведення індукції пологів шляхом амніотомії.

Черговим лікаремКНП "РатнівськаЦРЛ" ОСОБА_4 20жовтня 2021року о20год.15хв.у пологовомувідділенні КНП"РатнівськаЦРЛ"було проведено оглядпороділлі ОСОБА_8 .За його результатамибув встановленийдіагноз:"ВагітністьІ 40тижнів.Обтяжений акушерськийанамнез.І періодпологів.Передчасний розривплодових оболонок.Прееклампсія середньоїважкості.Фатальний дистресз порушеннямсерцевого ритму"та виробленийплан веденняпологів:"Пологивести консервативноактивно.Слідкувати запологовою діяльністюта проходженнямголівки попологових шляхах.Активне веденняЗ періодупологів.Дистрес плоду.Прееклампсія середньоїважкості.Гіпертермія впологах. ПРПО".

У подальшому завідувачем пологового відділення КНП "Ратнівська ЦРЛ" ОСОБА_5 був викликаний для надання консультативної та практичної допомоги обвинувачений ОСОБА_4 . Після чого спільно з останнім було проведено сумісний огляд породіллі ОСОБА_9 . За його результатами був підтверджений попередній діагноз та 20 жовтня 2021 року о 22 годині 45 хвилин проведені пологи у ОСОБА_8 шляхом операції вакуум - екстракції плоду з епізіотомією. В результаті чого народився хлопчик масою 3580 г, довжиною 53 см., з оцінкою по шкалі Апгар 5/6 балів.

Після пологів 21 жовтня 2021 року о 06 год. 00 хв. ОСОБА_8 поскаржилася на появу задишки, відчуття голоду,головну біль,загальну слабкість та болі за грудиною. Після такого погіршення стану вона була оглянута консилярно лікарями завідувачем пологового відділення обвинуваченим ОСОБА_5 і лікарем акушер гінекологом обвинуваченим ОСОБА_4 та лікарем анестезіологом ОСОБА_10 .

У подальшому 21 жовтня 2021 року з 08 год. 30 хв. було діагностовано кровотечу із пологових шляхів з ознаками ДВЗ синдрому. Однак, відразу після пологів та за увесь подальший час перебування породіллі ОСОБА_8 у пологовому відділенні вказаного закладу охорони здоров`я, за наявності інформації про кровотечу з пологових шляхів, обвинувачений ОСОБА_5 був завідувачем пологового відділення, медичним працівником із спеціальною освітою. Останній порушив вимоги наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24 березня 2014 року № 205 "Про внесення змін до наказів Міністерства охорони здоров`я України від 29 грудня 2005 № 782 та від 31 грудня 2004 року № 676 "Акушерські кровотечі". Окрім того обвинуваченим ОСОБА_5 було порушено статтю 6, пункт "а" частини 1 статті 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", пункти 2.1, 2.2, 2,3, 2,4, 2.8, 2.9, 2.13, 3.5, 3.10, 3,14, 3,15, 3.16, 3,19, 3,20, 4.1, 4.4, 5.1, 5.9 Посадової інструкції завідувача пологовим відділенням КНП "Ратнівська ЦРЛ", пункти 3.1, 3.5, 3.6 Положення пологового відділення КНП "Ратнівська ЦРЛ", протокол "Післяпологова кровотеча". Останній документ затверджений 14 серпня 2021 року директором КНП "Ратнівська ЦРЛ". Тобто, обвинувачений ОСОБА_5 не забезпечив належний контроль за наданням медичної допомоги породіллі ОСОБА_8 згідно протоколів надання медичної допомоги, не провів огляд родових шляхів в умовах ручного обстеження порожнини матки породіллі ОСОБА_8 та розгорнутої операційної. Через що не були діагностовані розриви шийки матки, які виникли після пологів та діагностування і своєчасне усунення даних розривів, які є основною причиною післяпологової кровотечі. Що призвело до надання неправильної оцінки крововтрати, неадекватної інфузійної терапії колоїдно - кристалоїдними розчинами та, в цілому, неефективної тактики лікування. Бо єдиним методом лікування породіллі залишалася хірургічна зупинка кровотечі.

Згодом 21 жовтня 2021 року о 09 год.00 хв. незважаючи на численні скарги породіллі ОСОБА_8 на різке погіршення стану здоров`я та масивну післяпологову крововтрату, за результатами повторного сумісного огляду останньої, проведеного завідувачем пологового відділення обвинуваченим ОСОБА_5 спільно з лікарем обвинуваченим ОСОБА_4 , незважаючи на вимоги вищезазначених нормативно-правових актів, не було прийняте відповідне рішення. Бо було ,як наслідок, не проведено огляд родових шляхів в умовах розгорнутої операційної і ручного обстеження порожнини матки породіллі ОСОБА_8 .

Через що породілля ОСОБА_8 , не отримала кваліфікованої медичної допомоги після пологів та на стаціонарному етапі, не перебувала під постійним наглядом лікарів і внаслідок не обстеження шийки матки після пологів та діагностування і своєчасного усунення розривів шийки матки, призвело до масивної кровотечі, геморагічного шоку, спричинило смерть потерпілої породіллі. Що настала 21 жовтня 2021 року о 12 год. 30 хв. у пологовому відділенні КНП "Ратнівська ЦРЛ. У прямому причинно - наслідковому зв`язку з настанням смерті породіллі ОСОБА_8 є відсутність обстеження шийки матки після пологів та діагностування і своєчасного усунення розривів шийки матки, як джерела кровотечі.

За умови вчасного діагностування розривів шийки матки і наданої необхідної допомоги прогноз для збереження життя ОСОБА_8 міг бути позитивним. Однак, через неналежне виконання своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого ставлення до них, обвинувачений ОСОБА_5 не виконав вказані вимоги, допустив недоліки у наданні медичної допомоги під час стаціонарної медичної допомоги породіллі ОСОБА_8 . Що призвело до настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_8 та перебувало у прямому причинно наслідковому зв`язку з настанням смерті останньої.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене частиною 1 статтею 140 КК України, а саме: у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_5 відповідно до обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_4 станом на жовтень 2021 року обіймав відповідно до наказу № 421-ос від 11 вересня 2020 року посаду лікаря акушер-гінеколога акушерсько-гінекологічного кабінету поліклінічного відділення і лікаря-гінеколога дитячого та підліткового віку поліклінічного відділення комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради (далі - КНП "Ратнівська ЦРЛ"). Що розташована за адресою: Волинська область, Ковельський район, сел. Ратне, вул. Газіна, 64. Обвинуваченому ОСОБА_4 було присвоєно першу кваліфікаційну категорією за спеціальністю "акушерство і гінекологія". Тобто, відповідно до статті 74 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" був медичним працівником зі спеціальною освітою. Обвинувачений ОСОБА_4 порушив пункти "а" "ґ" частини 1 статті 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я". Бо згідно них медичні працівники зобов`язані своєчасно надавати кваліфіковану медичну, лікарську та реабілітаційну допомогу, постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності. І статтею 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що « … лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому цими Основами порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта…». А статтею 141 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів надання реабілітаційної допомоги, табелів матеріально - технічного оснащення є обов`язковим для всіх реабілітаційних закладів, закладів охорони здоров`я, їх відділень, підрозділів.

Обвинувачений ОСОБА_4 також порушив вимоги клінічного протоколу «Акушерські кровотечі», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 березня 2014 року № 205 «Про внесення змін до наказів МОЗ України від 29 грудня 2005 року № 782 та від 31 грудня 2004 року № 676» та протокол «Післяпологова кровотеча». Останній документ затверджений 14 серпня 2021 року директором КНП «Ратнівська ЦРЛ» ОСОБА_7 в частині визначення об`єму крововтрати та встановлення причини кровотечі. Також обвинувачений ОСОБА_4 порушив Посадову інструкцію лікаря акушера гінеколога поліклінічного відділення, яка була затверджена наказом від 29 вересня 2021 року № 75 директора КНП «Ратнівська ЦРЛ» ОСОБА_7 . Бо відповідно до неї обвинувачений ОСОБА_4 (акушер-гінеколог) був зобов`язаний керуватися чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я. А саме останній був зобов`язаний організувати акушерсько-гінекологічну допомогу, застосувати сучасні методи діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих акушерсько-гінекологічного профілю, надати їм швидку і невідкладну допомогу. А натомість неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення. Що спричинило тяжкі наслідки для хворого, за таких обставин.

Породіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15 жовтня 2021 року була поміщена на стаціонарне лікування у КНП "Ратнівська ЦРЛ" за адресою: Волинська область, Ковельський район, сел. Ратне, вул. Газіна, 64 з діагнозом: "Вагітність І в терміні 39 тижнів. Прееклампсія середньої важкості. Анемія вагітних легкого ступеня".

Лікарями КНП "Ратнівська ЦРЛ" 19 жовтня 2021 року проведено вагінальне дослідження породіллі ОСОБА_8 . За його результатами був встановлений діагноз: "Вагітність І в 39 тижнів + 6 дн. Передвісники пологів. Прееклампсія середньої важкості". Було прийнято рішення про переведення породіллі ОСОБА_8 20 жовтня 2021 року до пологового відділення вказаного закладу охорони здоров`я для проведення індукції пологів шляхом амніотомії.

Відповідно до графіку чергувань лікарів КНП "Ратнівська ЦРЛ" на жовтень 2021 року, який затверджений директором вказаного закладу охорони здоров`я ОСОБА_7 , з 20 год.00 хв. 20 жовтня 2021 року по 08 год. 00 хв. 21 жовтня 2021 року на чергуванні перебував лікар акушер-гінеколог обвинувачений ОСОБА_4 . Одночасно, 20 жовтня 2021 року останній виконував обов`язки ургентного лікаря акушер-гінеколога згідно з затвердженим графіком ургенції.

Обвинувачений ОСОБА_4 20 жовтня 2021 року о 20 год. 15 хв. у пологовому відділенні КНП "Ратнівська ЦРЛ" було проведено огляд породіллі ОСОБА_8 . За його результатами був встановлений діагноз: "Вагітність І 40 тижнів. Обтяжений акушерський анамнез. І період пологів. Передчасний розрив плодових оболонок. Прееклампсія середньої важкості. Фатальний дистрес з порушенням серцевого ритму" та вироблений план ведення пологів: "Пологи вести консервативно активно. Слідкувати за пологовою діяльністю та проходженням голівки по пологових шляхах. Активне ведення З періоду пологів. Дистрес плоду. Прееклампсія середньої важкості. Гіпертермія в пологах. ПРПО".

У подальшому обвинуваченим ОСОБА_4 спільно з завідувачем пологового відділення КНП "Ратнівська ЦРЛ" ОСОБА_5 був проведений сумісний огляд породіллі ОСОБА_8 . За його результатами було підтверджено попередній діагноз та 20 жовтня 2021 року о 22 годині 45 хвилин обвинуваченим ОСОБА_4 проведені пологи у ОСОБА_8 шляхом операції вакуум - екстракції плоду з епізіотомією. В результаті чого народився хлопчик масою 3580 г, довжиною 53 см., з оцінкою по шкалі Апгар 5/6 балів.

Після пологів 21 жовтня 2021 року о 06.00 год. ОСОБА_8 поскаржилася на появу задишки, відчуття голоду,головну біль,загальну слабкість та болі за грудиною. Після такого погіршення стану вона була оглянута консилярно лікарями завідувачем пологового відділення обвинуваченим ОСОБА_5 і лікарем акушер гінекологом обвинуваченим ОСОБА_4 .

У подальшому 21 жовтня 2021 року з 08 год. 30 хв. було діагностовано кровотечу із пологових шляхів з ознаками ДВЗ синдрому. Однак, відразу після пологів та за увесь подальший час перебування породіллі ОСОБА_8 у пологовому відділенні вказаного закладу охорони здоров`я , за наявності інформації про кровотечу з пологових шляхів, обвинувачений ОСОБА_4 був медичним працівником із спеціальною освітою. Останній порушив вимоги наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24 березня 2014 року № 205 "Про внесення змін до наказів Міністерства охорони здоров`я України від 29 грудня 2005 № 782 та від 31 грудня 2004 року № 676 "Акушерські кровотечі". Окрім того обвинуваченим ОСОБА_4 було порушено статтю 6, пункт "а" частини 1 статті 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", пункти 2.1, 2.2, 2,3, 2,4, 2.8, 2.9, 2.13, 3.5, 3.10, 3,14, 3,15, 3.16, 3,19, 3,20, 4.1, 4.4, 5.1, 5.9 Посадової інструкції лікаря акушер-гінеколога поліклінічного відділення КНП "Ратнівська ЦРЛ", пункти 4,5,7,8,10 Положення про чергового лікаря КНП "Ратнівська ЦРЛ", пункти 3.1, 3.5, 3.6 Положення пологового відділення КНП "Ратнівська ЦРЛ", протокол "Післяпологова кровотеча". Останній документ затверджений 14 серпня 2021 року директором КНП "Ратнівська ЦРЛ". Тобто, обвинувачений ОСОБА_4 не провів огляд родових шляхів в умовах ручного обстеження порожнини матки породіллі ОСОБА_8 та розгорнутої операційної. Через що не були діагностовані розриви шийки матки, які виникли після пологів та діагностування і своєчасне усунення даних розривів, які є основною причиною післяпологової кровотечі. Що призвело до надання неправильної оцінки крововтрати, неадекватної інфузійної терапії колоїдно -кристалоїдними розчинами та, в цілому, неефективної тактики лікування. Бо єдиним методом лікування породіллі залишалася хірургічна зупинка кровотечі.

Згодом 21 жовтня 2021 року о 09.00 год. незважаючи на численні скарги породіллі ОСОБА_8 на різке погіршення стану здоров`я та масивну післяпологову крововтрату, за результатами повторного сумісного огляду останньої, проведеного лікарем обвинуваченим ОСОБА_4 спільно з завідувачем пологового відділення обвинуваченим ОСОБА_5 , незважаючи на вимоги вищезазначених нормативно-правових актів, не було прийняте відповідне рішення. Бо було ,як наслідок, не проведено огляд родових шляхів в умовах розгорнутої операційної і ручного обстеження порожнини матки породіллі ОСОБА_8 .

Через що породілля ОСОБА_8 , не отримала кваліфікованої медичної допомоги після пологів та на стаціонарному етапі, не перебувала під постійним наглядом лікарів і внаслідок не обстеження шийки матки після пологів та діагностування і своєчасного усунення розривів шийки матки, що призвело до масивної кровотечі, геморагічного шоку, спричинило смерть потерпілої породіллі. Що настала 21 жовтня 2021 року о 12 год.30 хв. у пологовому відділенні КНП "Ратнівська ЦРЛ. У прямому причинно - наслідковому зв`язку з настанням смерті породіллі ОСОБА_8 є відсутність обстеження шийки матки після пологів та діагностування і своєчасного усунення розривів шийки матки, як джерела кровотечі.

За умови вчасного діагностування розривів шийки матки і наданої необхідної допомоги прогноз для збереження життя ОСОБА_8 міг бути позитивним. Однак, через неналежне виконання своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого ставлення до них , обвинувачений ОСОБА_4 не виконав вказані вимоги, допустив недоліки у наданні медичної допомоги під час стаціонарної медичної допомоги породіллі ОСОБА_8 . Що призвело до настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_8 та перебувало у прямому причинно наслідковому зв`язку з настанням смерті останньої.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статтею 140 КК України, а саме: у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту.

Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.

Позиція обвинувачених

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся, погодився надати суду свої пояснення.

Всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_5 підтвердив обставини,викладені вобвинувальному акті.Вказав,що завсю йогопрактику такийвипадок ставсявперше.Основною помилкоюбуло те,що пізновикликали консультаційнугрупу.А початковийдіагноз буввстановлений неправильно.Просив пробаченняу потерплого.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням допустити по справі застосування положень частини 3статті 349 КПК України, оскільки він повністю розуміє весь обсяг пред`явленого обвинувачення, в повному обсязі та беззастережно визнає свою провину у скоєнні зазначеного злочину, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх, а також допитувати інших осіб, немає ніякої необхідності.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся, погодився надати суду свої пояснення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив,що за18років медичноїпрактики булоприйнято особисто2500пологів.Такого випадку,як стався,ще небуло. Просив вибачення у потерпілого.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням допустити по справі застосування положень частини 3статті 349 КПК України, оскільки він повністю розуміє весь обсяг пред`явленого обвинувачення, в повному обсязі та беззастережно визнає свою провину у скоєнні зазначеного злочину, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх, а також допитувати інших осіб, немає ніякої необхідності.

Під час судового розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_6 не заперечив щодо застосування судом положень частини 3статті 349КПК України стосовно обвинувачених.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 ствердив, що медичні працівники під час лікування хворої надавали медичну допомогу, проте вона була інертною. Вважає, що смерть ОСОБА_8 наступила внаслідок самовпевненість дій лікарів. Адже діагноз померлої ОСОБА_8 був помилковим. Відразу просив лікарів викликати консультаційну допомогу, чого останні вчасно не зробили. Пробачив обвинувачених.

Докази, які дослідженні в судовому засіданні

З`ясувавши думку прокурора, який не заперечував проти застосування у справі положень частини 3статті 349 КПК України, роз`яснивши додатково обвинуваченим сутність висунутого обвинувачення, правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останні погодилися, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та застосував при розгляді даної справи положення частини 3статті 349 КПК України. Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції. Тому суд, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинувачених та з`ясуванням даних про осіб. При цьому судом обвинуваченим та іншим учасникам було роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030570000139від 13липня 2022року,відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 140 КК України, а саме: неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого є доведеною в повному обсязі.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно достатті 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимогстатті 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимогстатті 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Обов`язок доказування, обставин зазначених устатті 91 КПК України, покладається на прокурора.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пункті 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21 жовтня 2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_11 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Статтею 94 КПК Українипередбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з частиною 3статті 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), пункт 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілих та свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у скоєнні ними кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 140КК України.

Щодо призначення міри покарання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що вина обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 доводиться матеріалами справи. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винним за частиною 1 статті 140КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, із застосуванням статті 75, 76 КК України встановити іспитовий термін - 3 роки. Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним за частиною 1 статті 140КК України тапризначити йомупокарання увиді виправнихробіт строкомна 2роки звідрахуванням вкористь держави20%від заробітку. Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України. Кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, не завдано шкоди державі.Цивільний позов незаявлявся. Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у розмірі 4543,68 грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи ( висновок експерта № СЕ-19/103-23/14586-ПЧ від 02 січня 2024 року) стягнути з обвинувачених.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ПОСОБА_12 в судовому засіданні просили суд можливе мінімальне покарання згідно санкції статті.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 при призначенніпокарання поклавсяна думкусуду.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у скоєнні ними кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 140КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об`єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 містять склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 140КК України та суд кваліфікує їх за ознаками: неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого;

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 140КК України та суд кваліфікує їх за ознаками: неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були осудними у розумінністатті 19 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та попередження вчинення ними нових злочинів, суд приймаєдо уваги роз`яснення, надані в пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року„Про практику призначення судами кримінального покарання", за якими суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Крім того, суд враховує положеннястатті 9 Конституції України, частини 2статті 8 КПК України,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.

Відповідно до частини 2статті 8 КПКУкраїни, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів. Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (пункт 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, виходячи з положень частини 4 статті 12 КК України, віднесено законом до нетяжких злочинів.

Відповідно до вимогстатті 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66та67 КК України.

Згідно частиною 2статті 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи обвинувачених, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття , активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України судом не встановлено.

За вчиненнязлочину,передбаченого санкцієючастини 1статті 140 КК України,передбачено покаранняу виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Так, відповідно дочастини 4 статті 12 КК України злочин, передбачений частиною 1 статті 140 КК України є нетяжким.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до нетяжких злочинів, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, посткримінальну законослухняну поведінку, а також позицію прокурора, потерпілого, який пробачив обвинуваченого, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 не є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства.

Призначаючи покарання, суд керується положеннямистатті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу ОСОБА_5 , його відношення до скоєного злочину та вважає, що покарання слід визначити в межах санкції частини 1 статті 140 КК України увиді позбавлення волі мінімального строку 1 рік.

Щодо застосування при призначенні покарання положень статті 75 КК України, то це не може бути перешкодою для застосування судом при призначенні покарання положень вказаної норми кримінального закону. Крім того, суд враховує, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до вимог частини 1статті 75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням..

Відповідно до пункту 9Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»судам необхідно мати на увазі, що частиною 1статті 75 КК Українипередбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (частина 3статті 75 КК України).

Окрім зазначеного вище суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий та вчинив нетяжкий злочин.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуваннястатті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить пункті 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті65КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Врахувавши в сукупності наведені вище обставини злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положеньстатті 75 КК України. Тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 1статті 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_5 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України судом не встановлено.

Суд також приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до нетяжких злочинів, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, посткримінальну законослухняну поведінку, а також позицію прокурора, потерпілого, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 не є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства.

Призначаючи покарання, суд керується положеннямистатті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину та вважає, що покарання слід визначити в межах санкції частини 1 статті 140 КК України увиді виправних робіт строком на 1 рік з відрахуванням в користь держави 20 % від заробітку.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи кожного засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосуваннястатті 69 КК Українипри призначенні покарання суд не вбачає.

Щодо запобіжного заходу.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не застосовувався. Клопотань про його застосування до суду не надходило, враховуючи вимоги статей131,132,177,178КПК Україниі даних про особи обвинувачених, суд не вбачає підстав для його застосування.

Тому, суд висновує, що запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не обирати.

Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимогглави 8 Розділу І КПК України.

Кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, цивільний позов не заявлено,.

Судові витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у розмірі 4543,68 грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи ( висновок експерта № СЕ-19/103-23/14586-ПЧ від 02 січня 2024 року) стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь держави.

Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимогстатті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями50,51,57,63,65,75,140КК України,

статтями7, 100,349,367-371,373,374,376, 392-395 КПК України,

суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України і призначити йому покаранняу виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі статті75 КК Українизвільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

На підставі частин 1, 2 статті76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_5 .

Роз`яснити про те, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирати.

Іспитовий строк ОСОБА_5 відраховувати з моменту проголошення вироку.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України, і призначити йому покаранняу виді виправних робіт строком на 1 (один) рік з відрахуванням в користь держави 20 % від заробітку.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , не обирати.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано.

Судові витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у розмірі 4543 (чотири тисячі п`ятсот сорок три) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок за проведення судової почеркознавчої експертизи (висновок експерта № СЕ-19/103-23/14586-ПЧ від 02 січня 2024 року) стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь держави.

Речові докази:

- оригінали протоколу паталогоанатомічного дослідження трупа ОСОБА_8 № 14 від 22 жовтня 2021 року та протоколу паталогоанатомічного дослідження посліду № 14 від 27 жовтня 2021 року, які вилучені у КП «Волинське обласне паталогоанатомічне бюро», адреса: 43005, м.Луцьк, вул.Грушевського,21, ЄДРПОУ 20123450 залишити в матеріалах справи;

- історію вагітності та пологів № 508, історію вагітності та пологів № 470, індивідуальну карту вагітної та породілі № 64, медичну карту новонародженого № НОМЕР_1 , які знаходяться в матеріалах кримінального провадження за №12022030570000139від 13липня 2022року повернути комунальному некомерційному підприємству"Ратнівськацентральна районналікарня"Ратнівської селищноїради.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбаченихстаттею 394 КПК України.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК Українине допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Роз`яснитиучасникам судового провадження право подати клопотання про помилування,право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі 29 травня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1