Ухвала

від 30.05.2024 по справі 198/215/24

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 198/215/24

Провадження № 6/0198/31/24

30.05.2024

У Х В А Л А

30 травня 2024 року смт. Юр`ївка

Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Білинського М.В., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Юр`ївка цивільну справу заподанням головного державного виконавця ВДВС у ПР ДО ПМУМЮ (м. Одеса) Короленко А.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника юридичної особи «Агро-Ширак» ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань за виконавчими документами, стягувачі Державна податкова служба України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Адвокатське об`єднання «ДЕ-ФАКТО»,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець ВДВС у ПР ДО ПМУМЮ (м. Одеса) Короленко А.О. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника юридичної особи «Агро-Ширак» ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань за виконавчими документами.

Держвиконавець в судове засідання не з`явився.

Мотивація подання та обставини встановлені судом наступні.

На виконанні у органу ДВС знаходиться зведене виконавче провадження, стягнення проводиться по 4-м виконавчим документам (стягуються грошові кошти з Приватного підприємства «Агро-Ширак» (ЄДРПОУ 35798278):

-вимога Головне управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.04.2023 року 53098,79 грн.;

-вимога Головне управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.06.2023 року 38830,00 грн.;

-судовий наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 року, стягнення на користь Адвокатського об`єднання «ДЕ-ФАКТО» - 96000 грн. та судового збору 302,80 грн.;

-судовий наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 року, стягнення на користь Адвокатського об`єднання «ДЕ-ФАКТО» - 424377 грн. та судового збору 5092,52 грн.

Органом ДВС вжито ряд заходів для виконання стягнень, однак виконати стягнення не вдалося.

Так, згідно відповіді інспекції державного технічного нагляду за боржником зареєстрована сільгосптехніка, держвиконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника, яка направлена до органу поліції.

Витребувано відомості про відсутність у боржника нерухомого майна.

Витребувано відомості з органу поліції, про відсутність автотранспорту у боржника.

Накладено арешт на банківські рахунки боржника.

Отримано відповідь Головного управління статистики у Дніпропетровській області (а.с. 16) у зв`язку з воєнним станом боржник за рядом форм статзвітності не звітував, відсутня можливість надати інформацію.

Витребувано відомості, що громадянину ОСОБА_1 , 1959 року народження, видавався паспорт для виїзду за кордон (а.с. 19).

Автор подання стверджує, що ОСОБА_1 , як керівник юрособи, ухиляється від виконання зобов`язань.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України, зокрема, коли громадянин України він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Як вбачається з вище наведеного, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Саме виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на боржника - фізичну особу (керівника юрособи) судовим рішенням, а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов`язань.

Факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись сукупністю доказів, які виконавець зазначає у поданні.

Судом встановлено, що матеріали подання не містять доказів що боржник ухиляється від явки до виконавця, а також і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.

Закон уповноважує суд обмежити вже існуюче право особи на виїзд за кордон, коли останній має намір чи вчинив такі дії і вже отримав дозвіл про це від уповноваженого державного органу.

Крім того, суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 має намір виїхати за кордон, насамперед, з метою невиконання зобов`язання, які саме дії буде неможливо вчинити державному виконавцю при виїзді останнього за кордон.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що необхідність застосування по відношенню до боржника (в даному випадку керівника юрособи-боржника) обмеження у праві виїзду за межі України не доведена.

При розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати той факт, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов`язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.

Згідно ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Тому за наведених обставин суд вважає необхідним у задоволенні подання відмовити.

Крім цього, зважаючи на ситуацію в країні (інтенсивні бойові дії) примусове позбавлення особи можливого виїзду за кордон (втечі від війни з метою врятувати своє життя) буде суперечити принципу гуманізму.

29.05.2024 року судом по даному провадженню було винесено ухвалу прийнято подання до розгляду та призначено судове засідання на 10.05.2024 року. Крім цього, у вступній частині ухвали невірно вказано прізвище та ініціали судді. Згідно ст. 441 ч. 4 ЦПК України, такі подання розглядаються невідкладно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У зв`язку з даним, ухвалу від 29.05.2024 року (постановлену по справі №198/215/24 провадження №6/0198/31/24) слід вважати такою, що постановлена помилково.

На підставі наведеного та керуючись ст. 260, 441 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні поданняголовного державного виконавця ВДВС у ПР ДО ПМУМЮ (м. Одеса) Короленко А.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника юридичної особи «Агро-Ширак» ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань за виконавчими документами, стягувачі Державна податкова служба України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Адвокатське об`єднання «ДЕ-ФАКТО» - відмовити.

Ухвалу від 29.05.2024 року (постановлену по справі №198/215/24 провадження №6/0198/31/24) вважати такою, що постановлена помилково.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Копію ухвали направити учасникам розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Суддя М. В. Білинський