Ухвала

від 30.05.2024 по справі 636/3746/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3746/24 Провадження 2/636/1705/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 місто Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О. О., розглянувши заяву представника позивача адвоката Аніщенко Катерини Михайлівни, про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства «Гниличанська Нива» про визнання договору оренди недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

28.05.2024 до Чугуївського міського суду Харківської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аніщенко К.М., до ФГ «Гниличанська Нива», в якій представник позивача просить визнати недійсним Договір оренди землі б/н від 10.12.2019, укладений між позивачем та відповідачем на право користування земельною ділянкою площею 7.0202га, кадастровий №6321481000:02:000:0256, що розташована на території Гнилицької сільської ради Куп`янського (кол. Великобурлуцького) району Харківської області; зобов`язати відповідача повернути позивачу належну йому на праві власності вказану земельну ділянку.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просила заборонити відповідачу здійснити державну реєстрацію права оренди за договором оренди землі б/н від 10.12.2019, заборонити відповідачу користування (проведення оранки землі, внесення добрив, здійснення посіву сільськогосподарських культур та інше) земельною ділянкою з кадастровим №6321481000:02:000:0256.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено наступне. Позивач звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про визнання договору оренди недійсним. Після смерті матері Позивача він успадкував земельну ділянку площею 7,0202 га, що розташована на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер 6321481000:02:000:0256. 29 листопада 2020 року між Позивачем та ФГ ВІКТОРІЯ 777 було укладено договір оренди землі №133. Відповідно до умов Договору №133 Позивач передав земельну ділянку ФГ ВІКТОРІЯ 777 в строкове платне користування, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 10 років. Надалі Позивачеві стало відомо, що ФГ Гниличанська Нива звернулось до Великобурлуцького районного суду Харківської області з позовною заявою до ФГ ВІКТОРІЯ 777 та нього, про визнання Договору №133 недійсним. 07 листопада 2023 р. Харківським апеляційним судом було прийнято постанову по справі №616/49/21, якою апеляційну скаргу ФГ «Гниличанська Нива» задоволено; рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року скасовано; позовні вимоги Фермерського господарства «Гниличанська Нива» задоволено; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321481000:02:000:0256, площею 7,0202га, який укладений 29.11.2020 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Вікторія 777». Позивач не погоджується з твердженням Відповідача, щодо укладення Договору оренди від 10.12.2019 р., оскільки Позивач не підписував і не укладав ніякого договору оренди з ФГ Гниличанська Нива, а підпис в Договорі оренди є підробленим та вчиненими третіми особами. На даний час земельна ділянка не використовується, однак з початком сільськогосподарських робіт ФГ Гниличанська Нива почне користуватись належною Позивачу земельною ділянкою, проводити певні роботи, пов`язані з посівом, що призведе до певних матеріальних затрат з боку орендаря, які в подальшому можуть бути заявлені як витрати, що підлягають до відшкодування на користь відповідача по справі. Також в разі вирішення цивільного позову на користь Позивача в нього виникнуть значні труднощі щодо повернення йому земельної ділянки, оскільки вона може бути засіяна, а повернення йому земельної ділянки буде можливе лише після закінчення сільськогосподарського року. Окрім цього наразі ФГ Гниличанська Нива зможе здійснити державну реєстрацію Договору оренди, що у разі вирішення цивільного позову на користь Позивача значно ускладнить повернення земельної ділянки та виконання рішення суду та призведе до нового судового процесу. Тому просить застосувати зазначені заходи забезпечення позову.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали суддя встановила наступне.

Згідно ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1)накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10)іншими заходамиу випадках,передбачених законами,а такожміжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбаченіЗаконом України"Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускаєтьсязабезпечення позовушляхом зупиненнятимчасової адміністраціїабо ліквідаціїбанку,заборони абовстановлення обов`язкувчиняти певнідії,обов`язку утримуватисявід вчиненняпевних дійФонду гарантуваннявкладів фізичнихосіб,його посадовимособам,у томучислі уповноваженимособам Фондугарантування вкладівфізичних осіб,при здійсненнітимчасової адміністраціїчи ліквідаціїбанку,а такожзупинення діїрішень КабінетуМіністрів Українипро участьдержави увиведенні неплатоспроможногобанку зринку,індивідуальних актівМіністерства фінансівУкраїни,прийнятих навиконання такихрішень КабінетуМіністрів України,індивідуальних актівНаціональної комісіїз ціннихпаперів тафондового ринку,прийнятих упроцесі виведеннянеплатоспроможного банкуз ринку,а такожшляхом встановленнядля КабінетуМіністрів України,Міністерства фінансівУкраїни,Національної комісіїз ціннихпаперів тафондового ринку,їх посадовихта службовихосіб заборониабо обов`язкувчиняти дії,обов`язку утримуватисявід вчиненняпевних дій,що випливаютьз такихрішень/актів. Недопускається забезпеченняпозову шляхомзупинення діїрішень (нормативно-правовихактів чиіндивідуальних актів)Національного банкуУкраїни,нормативно-правовихактів Національноїкомісії зцінних паперівта фондовогоринку,а такожвстановлення дляНаціонального банкуУкраїни,Національної комісіїз ціннихпаперів тафондового ринку,їх посадовихта службовихосіб заборониабо обов`язкувчиняти певнідії,обов`язку утримуватисявід вчиненняпевних дій. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України"Пробанки ібанківську діяльність"(крімліквідації банкуза рішеннямйого власників),до такихбанків абоФонду гарантуваннявкладів фізичнихосіб. Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України"Пробанки ібанківську діяльність"(крімліквідації банкуза рішеннямйого власників),на якісудом накладеноарешт додня віднесеннябанку докатегорії неплатоспроможнихабо дняприйняття рішенняпро відкликаннябанківської ліцензіїта ліквідаціюбанку зпідстав,визначених статтею77Закону України"Пробанки ібанківську діяльність"(крімліквідації банкуза рішеннямйого власників),можуть бутипередані приймаючомуабо перехідномубанку увстановленому законодавствомпро системугарантування вкладівфізичних осібпорядку зписьмовим повідомленнямФондом гарантуваннявкладів фізичнихосіб особи,в інтересахякої накладеноарешт.При цьомупередані майно(активи)або грошовікошти залишаютьсяобтяженими відповіднодо ухвалисуду пронакладення арешту. Недопускається вжиттязаходів забезпеченняпозову,які зазмістом єтотожними задоволеннюзаявлених позовнихвимог,якщо прицьому спірне вирішуєтьсяпо суті. Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України"Про запобігання корупції". Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленомустаттею 64Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки". Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Привирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, повинен бути наявний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Заходи, спрямовані на заборону відповідачу використовувати земельну ділянку (обробіток, посів та інше), не є за своєю суттю та змістом заходами, спрямованими на забезпечення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, (предмет спору у даній справі).

Натомість вжиття судом такого виду забезпечення позову, як заборона відповідачу проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, який є орендарем даних земельних ділянок згідно оспорюваного договору оренди землі, не відповідає принципу співмірності, збалансованості та розумності. Забезпечення позову у такий спосіб порушує законні права та інтереси відповідача та перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності за відсутності будь-яких на те законних підстав.

Суд зазначає, шо саме лише посилання позивача на наявність у нього права користування земельними ділянками, без правовстановлювальних документів, тобто встановленогофакту наявності такого права, яке підлягає встановленню під час розгляду справи по суті позовних вимог, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, заявником не визначено та не зазначено в чому полягає імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову; не надано доказів щодо реєстрації/відсутності реєстрації права оренди земельної ділянки за оспорюваним договором оренди та доказів щодо того, що наразі земельна ділянка відповідачем не засіяна/оброблена (доказів щодо земельна ділянка не використана для підготовки до сільськогосподарського сезону).

В силу положень ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, клопотання представника позивача ґрунтується лише на припущеннях, доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявником суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей149, 150 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого представником позивача клопотання про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відхиляючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 78, 81, 149-151, 153, 352, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Аніщенко Катерини Михайлівни про забезпечення позову, - відмовити

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всіма учасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Золотоверха