Рішення

від 14.05.2024 по справі 456/1267/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 456/1267/19-ц

пр. 2-1345/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.

секретар судового засідання: Проскурня А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 456/1267/19-ц за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року представник позивача Олексишин Ігор Богданович в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» (далі - відповідач) про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 12.03.2018 року між ТОВ «Кі Фанд Мнеджмент» який у подальшому змінив найменування на ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР Україна» та позивачем укладено договір про співпрацю № 18-1-27876. Відповідно до даного Договору (п.1.1.) Сторони домовились об`єднати зусилля з метою реалізації програми інноваційного освітнього проекту Товариства.

Позивач, вважає, що умови Договору є несправедливими, такими, що порушують права споживача, забезпечують захист інтересів тільки Товариства, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін. Несправедливими є умови Договору щодо компенсації витрат позивачем Товариству.

У зв`язку з викладеним, просив суд визнати недійсним договір № 18-1-27876 від 12.03.2018 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КІ ФАНД МЕНЕДЖМЕНТ» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2019 року цивільну справу № 456/1267/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» про визнання договору недійсним передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами позовного (загального) провадження.

31.10.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, останній зперечує протии задоволення позовних вимог, вважає що договір є справедливим, підстав для визнання договору недійсним - відсутні.

19.11.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2020 року зустрічну позовну заяву ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» про визнання договору недійсним.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

13.02.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про залишення зустрічного позову без розгляду.

Позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом та представник позивача за первісним позовом - представник відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з`явилися, про місце день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, разом з тим, в матеріалах справи міститься клопотання від представника позивача про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

Представник Відповідача за первісним позовом представник позивача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, разом з тим, подала до суду заяву в якій просила здійснювати розгляд справи у її відсутність, просила відмовити в задоволенні первісного позову.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Судом встановлено, що 02.02.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кі Фанд Менеджмент» було укладено Угода № 18-1-27876 (далі -угода) про проходження відбору до UNIT Factory.

Відповідно до п. 1.5. Угоди про проходження Відбору до UNIT Factory, Сторони дійшли згоди, що в разі успішного проходження Відбору Претендентом, вони зобов`язані укласти між собою Договір у формі та зі змістом згідно Додатку №1 до даної угоди.

Пункт 2.2. Додатку №1 визначає, що у випадку припинення цього Договору внаслідок односторонньої, безпідставної, тобто не з вини UNIT Factory, відмови Слухача від Програми, або у разі розірвання цього Договору внаслідок порушення Слухачем своїх обов`язків, останній зобов`язаний компенсувати UNIT Factory витрати на свою участь у Програмі в наступному розмірі: до 19.03.2019 р. - 1500,00 дол.США; до 19.03.2020 року - 2 000,00 дол. США; до 19.03.2021 року - 2 500,00 дол. США; до 19.03.2022 року - 3 000,00 дол. США.

Крім того, судом встановлено, що позивач перед укладенням Договору, в період з 02 лютого 2018 року по 12 березня 2018 року, ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись з: умовами Договору - відповідно до Додатку №1; Програмою повна інформація про Програму розміщена на веб-сайті UNIT Factory https://unit.ua/uk/, https://unit.ua/program/; отримав повну й достовірну інформацію про ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» та обсяг його участі в Програмі, а також мав можливість перевірити всю необхідну для нього інформацію до укладення договору або в рамках проходження тестового періоду Програми до 26 березня 2018 року.

До того ж, прийнявши рішення укласти договір про співпрацю та взяти участь у Програмі навчання, ОСОБА_1 погодився, що кількість місць для участі в програмі є обмеженою й участь одного учасника виключає можливість такої участі для іншого після зарахування особи до Програми, для чого і застосовується сплата компенсації.

На підставі з`ясування реальних умов реалізації інноваційного освітнього проекту, ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» та ОСОБА_1 скріпили свої домовленості на папері - підписавши Договір №18-1-27876 від 12 березня 2018 року, внаслідок чого стали учасниками цивільних правовідносин з відповідними правами та обов`язками.

Як зазначається в ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог в розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч.1 -5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту Договору, дотримано усі вимоги, які є необхідними для чинності правочину.

З укладеного між сторонами 12.03.2018 року договору вбачається, що він підписаний сторонами.

Відповідно до умов Договору №18-1-27876 від 12.03.2018 року, укладеного між ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» (UNIT Factory) та ОСОБА_1 , сторони домовились: об`єднати зусилля з метою реалізації програми інноваційного освітнього проекту UNIT Factory. UNIT Factory бере на себе зобов`язання надати Слухачу необхідні матеріали, інформаційну та консультаційну підтримку, необхідну для успішної реалізації Програми у порядку та на умовах передбачених цим Договором. Слухач, укладаючи цей Договір, погоджується щодо особистої участі у Програмі та зобов`язаний співпрацювати з UNIT Factory щодо реалізації Програми у порядку та на умовах передбачених цим Договором.

Тому, посилання ОСОБА_1 на Закон України «Про захист прав споживачів» не має практичного значення для спірних правовідносин, оскільки він регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача посилається на те, що умови договору є несправедливими.

З укладеного між сторонами 12.03.2018 року договору вбачається, що він підписаний обома сторонами і на ньому наявна печатка відповідача.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року.

Таким чином, форма укладеного між сторонами договору відповідає вимогам закону.

Отже, позивач, підписавши договір, своїм підписом підтвердив ознайомлення з умовами навчального процесу та наслідками невиконання умов договору з його вини.

Посиланняна те, що умови договору є несправедливими, будь-якими доказами представник позивача дані обставини не доводить.

Суд вважає, що оспорюваний договір викладений у чіткій та зрозумілій формі, доведений до відома позивача, як і ознайомлення його з іншою інформацією для його сприйняття, сторони приступили до його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, заявлені вимоги, а також те, що в даному випадку позивач не довів обставин та підстав, за яких суд може визнати договір недійсним слід дійти висновку про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Що стосується зустрічного позову ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, суд вказує наступне.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься заява від представника ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» адвоката Єнокян К.Л. про залишення зустрічного позову без розгляду.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» адвоката Єнокян К.Л. про залишення позову без розгляду - підлягає задоволенню.

Таким чином, позов ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - слід залишити без розгляду, одночасно роз`яснивши заявнику, що він має право звернутися до суду повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 202-204, 207, 215, 229-230, 901 ЦК України, ст. ст.1-23,76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279,280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кі Фанд Менеджмент» про визнання договору недійсним - відмовити.

Зустрічний позов ТОВ «ЮФ`ЮЧЕР УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - залишити без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 14.05.2024 року.

Суддя О.М. Соколов