Рішення

від 24.04.2024 по справі 759/1325/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1325/24

пр. № 2/759/1956/24

24 квітня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Істоміній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селарм-Україна» про припинення трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Селарм-Україна» про визнання припиненими трудових відносин. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що оскільки у позивача не збереглося жодного документа щодо діяльності ТОВ «Селарм-Україна» підтвердити з якого моменту позивач обіймає посаду директора можливо лише з відкритих джерел в інтернеті. Отже, позивач та відповідач уклали безстрокових трудовий договір та позивач був призначений на посаду директора з моменту створення товариства. Розуміючи, що досі перебуває у трудових відносинах, але не виконує функції директора позивач вирішив звільнитись 09.12.2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП Україна про, що написав відповідну заяву. Однак ні відповідачем ні засновниками ТОВ «Селарм-Україна» не розглянуто питання припинення трудових відносин та не здійснено жодних дій направлений на врегулювання трудових прав позивача. У зв`язку з чим просить припинити трудові відносини ОСОБА_1 , з ТОВ «Селарм-Україна» та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.03.2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

06.12.2023 року позивач засновнику ТОВ «Селарм-Україна» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 направив вимогу про скликання загальних зборів учасників для розгляду заяви про звільнення директора ТОВ «Селарм-Україна» - ОСОБА_1 (а.с. 24, 28).

Згідно трекінгу «Укрпошти» цінний лист з описом вкладення №0314605550996 повернувся у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 26-27, 30-31).

Також, позивачем ОСОБА_1 06.12.2023 року на адресу відповідача направлено заяву про звільнення, в якій останній просить звільнити його 09.12.2023 року з посади директора ТОВ «Селарм-Україна» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 20).

У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Використання примусової праці забороняється. За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до положень ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Згідно ч. 3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, що також вимагає подання працівником відповідної письмової заяви.

Аналізуючи вказану норму права вбачається, що важливим є факт, щоб роботодавець вчасно, за два тижні був у письмовому вигляді сповіщений про намір працівника припинити трудові відносини. Якщо в заяві про звільнення, дата звільнення працівником є не коректною, роботодавець не має права прийняти таку заяву працівника про звільнення, оскільки вона вважається невірно оформленою (не містить конкретної вимоги, а тому й не може бути задоволена).

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18 написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначено Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків.

Особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства, а тому крім дотримання двотижневого строку повідомлення про звільнення, мають бути дотримані положення ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту відповідача щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства.

Так, згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідність до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Як зазначає позивач, він перебуває на посаді директора ТОВ «Селарм-Україна», однак у позивача не збереглося жодного документа щодо діяльності ТОВ «Селарм-Україна» в підтвердження того з якого моменту та яку посаду займає позивач.

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження перебування на посаді директора ТОВ «Селарм-Україна» ОСОБА_1 до суду не надано. Не надано і копію трудової книжки.

З клопотання про витребування доказів до суду позивач не звертався.

Суд критично оцінює наданий позивачем скріншот з інтернет ресурсу.

Окрім цього, як вбачається із заяви від 06.12.2023 року позивач просить його звільнити з 09.12.2023 року, при цьому зі змісту позовної заяви не вбачається з якого саме часу позивач просить визнати трудові відносини припиненими.

З огляду на вищезазначені обставини судом встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами його перебування у трудових відносинах з відповідачем та не визначено період таких відносин тощо.

Зважаючи на викладене, позивач в обґрунтування та підтвердження заявленого нею позову, не надала жодного належного і допустимого доказу відповідно до їх розуміння в ч.1 ст.76 та ч.1 ст.81 ЦПК України у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,12,13,76-81,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селарм-Україна» про припинення трудових відносин - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.М. Журибеда