Рішення

від 08.05.2024 по справі 759/6498/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6498/24

пр. № 2/759/3021/24

08 травня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про усунення перешкод щодо реалізації права на приватизацію,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у квітні 2024 р. позивач звернувся з позовними вимогами про усунення перешкоди у реалізації права на безоплатну приватизацію квартири шляхом зобов?язання Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 на підставі заяви підписаної наймачем без підпису на такій заяві керівника підприємства по обслуговуванню житла, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , яка надана йому у зв?язку з відселенням з будинку, що підлягає реконструкції, знесенню та передається до комунальної власності територіальної громади міста по Шевченківському району із будинку АДРЕСА_3 , на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 14.10.2005 №1910. На підставі договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, укладеного між ОСОБА_1 та комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду від 03.08.2007, позивачу надане у безстрокове користування житло за адресою: АДРЕСА_2 , а також право на проживання підтверджується ордером №35 серія А, на жиле приміщення від 27.07.2007. Уповноважена в інтересах позивача ОСОБА_2 17.02.2024 звернулась з відповідною заявою та доданими до неї документами до органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, однак у приватизації квартири АДРЕСА_1 було відмовлено, у зв?язку з тим, оскільки заява оформлена не належним чином - підпис наймача не засвідчено керівником підприємства по обслуговуванню житла. У свою чергу, головою правління ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» неодноразово було відмовлено у підписі такої заяви, у зв`язку з відсутністю повноважень. А тому, відмова відповідача у приватизації через неналежним оформленням заяви, а саме підпис наймача не засвідчено керівником підприємства по обслуговуванню житла, є незаконною і такою, що порушує конституційне право позивача на приватизацію житла у встановленому законом порядку.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 29-30).

Ухвалою суду від 04.04.2024 у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні (а.с. 32-33).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 46).

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, 08.05.2024 представник позивача подав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 39).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не направив, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, 08.05.2024 подав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 41-44).

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що Розпорядженням №1910 від 14.10.2005 Київської міської державної адміністрації, надано жиле приміщення, у зв?язку з відселенням з будинку, що підлягає реконструкції, знесенню та передається до комунальної власності територіальної громади міста по Шевченківському району із будинку №45-6 на вул. Олеся Гончара ОСОБА_1 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 15).

Відповідно до ордеру №35 серія А на жиле приміщення від 27.07.2007 виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ордер видано ОСОБА_1 на сім`ю з однієї особи на право зайняття житлового приміщення жилою площею 19,3 кв. м., яке складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 16).

Згідно договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, укладеного між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду від 03.08.2007, ОСОБА_1 надано у безстрокове користування житло за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17).

Відповідно до відповіді №101904435 від 06.11.2023 Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 07.08.2007 по дату подання позову до суду (а.с. 21, 31).

Як вбачається з довіреності від 30.05.2023, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою І. Г., зареєстрованої в реєстрі за №1162, ОСОБА_1 уповноважив Заброцьку 3ою Володимирівну діяти в його інтересах з питань приватизації квартири включно (а.с. 22).

28.02.2024 Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією надано відмову №32/16 у приватизації квартири АДРЕСА_1 , у зв?язку з тим, що заява оформлена не належним чином - підпис наймача не засвідчено керівником підприємства по обслуговуванню житла (а.с. 23).

Згідно листа 1924/37/3ВГ-24 від 18.03.2024 Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, приватизація житлових приміщень (квартир) здійснюється відповідно до вимог ЗУ «Про приватизацію державного жиглового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. Водночас, з набранням чинності ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яким встановлено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, та змін в інші акти законодавства, форма заяви на приватизацію, затвердженої у додатку 2 Положення, наразі не може бути застосована та потребує змін, внаслідок чого у 2024 році заплановано затвердження відповідного наказу міністерства щодо внесення змін до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зокрема у частині скасування вимоги підписання керівником підприємства по обслуговуванню житла заяви на приватизацію житла (а.с. 42).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

право кожної особи на житло гарантовано ст. 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Положеннями ч. 3 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з п. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п. 2 ст. 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду у постанові від 12.03.2020 у справі №483/731/19 (провадження №61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Згідно постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №202/3820/19 (провадження №61-836св21) вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири є обґрунтованими. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов`язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №183/2859/16 (провадження №61-10997св18), від 19.06.2019 у справі №338/347/16-ц (провадження №61-24054св18), від 30.09.2020 у справі №754/6918/18 (провадження №61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №200/18858/16-ц (провадження №14-165цс18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №200/18858/16-ц (провадження №14-165цс18), було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

враховуючи вимоги до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1211 грн 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України; Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; ст.ст. 16, 316, 317, 328, 345 ЦК України; ст.ст. 9, 71, 72, 109, 116 ЖК УРСР; ст.ст. 13, 33, 130, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про усунення перешкод щодо реалізації права на приватизацію задовольнити.

Усунути перешкоди у реалізації права на безоплатну приватизацію квартири, шляхом зобов?язання Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 на підставі заяви підписаної наймачем.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ 37395418) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір по справі у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст рішення суду складено 17.05.2024.