Постанова

від 29.05.2024 по справі 704/399/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/896/24 Справа № 704/399/24 Категорія: на ухвалу Головуючий по 1 інстанції Дьяченко Д.О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Карпенко О.В.,Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансо Плюс»;

особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансо Плюс» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

02 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансо Плюс» про захист прав споживачів, в якому просив стягнути з останнього грошові кошти в сумі 13 600 грн., інфляційні втрати в сумі 6187,82 грн. і три проценти річних в сумі 1241,88 грн. та моральну шкоду 21029,70 грн.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що він зареєстрований в АДРЕСА_1 , тому позов подано до суду за місцем реєстрації позивача з посиланням на норми ЗУ «Про захист прав споживача». Доказів про місце реєстрації за вказаною адресою позивачем не надано.

Вказано, що 13 лютого 2021 року з коштів рахунку позивача в АТ «Універсал Банк» було здійснено платіж в сумі 13600 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінансо Плюс», призначення платежу: «за надані консультаційні послуги».

Позивач зазначив, що між ним та відповідачем ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів, інших право чинів, тощо) жодних послуг відповідач йому не надавав.

ОСОБА_2 очікував виведення своїх коштів, однак виплат здійснено не було, натомість він дізнався що мав справу із шахрайською схемою.

Посилаючись на порушення його прав як споживача, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача вищевказані кошти.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року вказану позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвала суду мотивована тим, що правовідносини, які є предметом позову не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач в позові стверджує, що у нього з відповідачем ніколи не було і не має дотепер жодних домовленостей (угод, договорів, тощо), жодних послуг відповідач йому не надав, а тому і підсудність даної справи належить визначати згідно з приписами ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

В позовній заяві зазначено, що відповідач ТОВ «Фінансо Плюс» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4 корпус А.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що справане підсуднаТальнівському районному суду Черкаської області.

Не погоджуючисьз такоюухвалою судупершої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,в якій,посилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа,просить їїскасувати та направити справу для продовження її розгляду до Тальнівського районного суду Черкаської області.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що в позовній заяві позивач акцентував увагу на тому, що його кошти сплачувались на розрахунковий рахунок відповідача, відкритий ним як суб`єктом господарської діяльності. Під час перерахування коштів він мав намір внести їх для оплати за відкриття банківської скриньки у банку «Ваrclaуs» на вимогу менеджера компанії «Траст Макворі Кепітал». Позивач вважав, що перерахування коштів здійснювалося для здійснення операцій з продажу акцій через Інтернет-біржу.

Зазначено, що дійсно, у нього з відповідачем не було жодних домовленостей (угод, договорів, тощо), жодних послуг відповідач йому не надав. Однак ці обставини, на думку заявника, не спростовують наявність споживчих правовідносин. Навпаки, вони є додатковим підтвердженням того, що правочини з надання послуг між ним та відповідачем мали дефектний характер та зі сторони відповідача були здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.

Вважав, що суд першої інстанції допустив звужене тлумачення споживчих правовідносин і неправомірно відмовив у застосуванні правил альтернативної підсудності, передбачених ч.5 ст. 28 ЦПК України.

Крім того, зазначав, що вказавши в оскаржуваній ухвалі про те, що спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції фактично вдався до встановлення обставин, які мають значення для справи, а їх оцінка на предмет достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена. Посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до частини 1статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживача» позивач звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області за захистом порушених прав.

Територіальна юрисдикція (підсудність) цивільних справ визначена в параграфі 3 глави 2ЦПК України та поділяється на: загальну (за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача) - стаття 27 ЦПК України; альтернативну (за вибором позивача) - стаття 28 ЦПК України; виключну - стаття 30 ЦПК України.

Частиною другою статті 27 ЦПК Українивстановлено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно є Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 5статті 28 ЦПК Українипередбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Таким чином,у спорах,що стосуються захисту прав споживачів діє альтернативна підсудність за вибором споживача.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що в даній справі слід застосувати положенняч. 5 статті 28 ЦПК України, оскільки правовідносини регулюютьсяЗУ «Про захист прав споживачів», апеляційний суд враховує наступне.

У преамбулі доЗУ «Про захист прав споживачів»визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту права споживачів.

Відповідно до п. 17 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно пункту 22 статті 1 Розділу 1 загальні положенняЗакону України «Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відтак, з огляду на характер правовідносин, які регулюютьсяЗУ «Про захист прав споживачів», ним врегульовані відносини, які виникають із договорів, актів законодавства та інших угод, які не суперечатьЗакону.

ОСОБА_1 і в позовній заяві і в апеляційній скарзі зазначає, що у нього з відповідачем немає жодних домовленостей (угод, договорів тощо), жодних послуг відповідач не надавав.

Отже, виходячи зі змісту позову, не викликає сумнівів, що у спірних правовідносинах позивач не є споживачем послуг.

В зв`язку із наведеним, норми ч. 5ст. 28 ЦПК Україниу цій справі не підлягають застосуванню.

В апеляційній скарзі скаржник послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23 про те, що у вказаній справі районний суд фактично судвдався дооцінки викладенихпозивачем обставинсправи тадоказів,що невіднесено докомпетенції судуна стадіївирішення питанняпро відкриттяпровадження усправі.Хоча у цій справі суд першої інстанції, ставлячи питання про залишення позовної заяви без руху, а в подальшому повертаючи позовну заяву, підставою невідповідності позовної заяви вимогам статті 160 КАС зазначив те, що позивач не обґрунтував розрахунок шкоди, заподіяної бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Відтак, наведене скаржником посилання на вказану постанову ніяким чином не стосується питання визначення підсудності розгляду справи тому чи іншому суду.

Згідно зіст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування скаржником не доведено та колегія суддів не вбачає.

Оскільки при поданні апеляційної скарги судовий збір скаржником не сплачувався, відповідно до Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України 605 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись статтями 268,367,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансо Плюс» про захист прав споживачів залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України 605 грн. 60 коп. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених устатті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 29 травня 2024 року.

Судді