Постанова

від 20.05.2024 по справі 920/425/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. Справа№ 920/425/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 (повний текст рішення підписано 16.10.2023)

у справі №920/425/23 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Роменської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

до Комунальної установи Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" (відповідач-2)

про визнання договору недійсним та звільнення земельної ділянки,-

В судовому засіданні 20.05.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До господарського суду звернулась Роменська окружна прокуратура в інтересах держави, в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, з позовною заявою до Комунальної установи Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель", у якій просить суд визнати недійним договір про надання послуг №б/н (виконання сільськогосподарських робіт) від 08.04.2021, укладений між Комунальною установою Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель"; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" звільнити земельну ділянку загальною площею 47,8 га кадастровий номер 5924189400:01:002:0287, що розташована на території Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області, на якій виконуються сільськогосподарські роботи за договором про надання послуг № б/н від 08.04.2021; стягнути з відповідачів на користь Сумської обласної прокуратури (розрахунковий рахунок №UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03827891) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 5 368,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Роменською окружною прокуратурою встановлені порушення інтересів держави під час використання комунальною установою Сумської обласної ради земельних ділянок державної форми власності, що перебувають в її постійному користуванні. Прокурор стверджує, що договір про надання послуг №б/н (виконання сільськогосподарських робіт) від 08.04.2021 за своєю юридичною природою не є договором про надання послуг, а також укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме договором не встановлено ні обсягу (переліку) послуг (робіт), які повинен виконати Виконавець, ні вартості цих послуг (робіт). Також, на момент укладення договору сторонами не узгоджена його вартість, що є обов`язковою умовою договору.

Крім того, прокурор зазначає, що будь-який перелік послуг (робіт), які підлягають наданню (виконанню) виконавцем за договором, відсутній. Розділ 1 "Предмет договору" оскаржуваного договору містить лише формулювання "послуги з виконання сільськогосподарських робіт", без уточнення та конкретизації, як виду робіт (послуг), так і умов щодо їх якості. Сторонами не приділено уваги основним агротехнічним вимогам щодо виконання сільськогосподарських робіт, хоча кожен вид робіт має свої особливості.

Проте, під час укладення оспорюваного договору сторонами не визначено ні переліку робіт (та їх способи в розрізі боронування, культивація тощо), які будуть виконуватися Виконавцем, ні виду культури, яка буде посіяна та насіння, що свідчить про відсутність узгоджених умов щодо якості робіт, що будуть виконуватися за договором, хоча урожайність сільськогосподарських культур неабияким чином залежить від способу обробітку ґрунту та посівного насіннєвого матеріалу. Стверджує, що оспорюваний договір за своєю правовою природою та юридичними ознаками не є також і договором про надання послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 по справі №920/425/23 позов задоволено.

Визнано недійсним договір про надання послуг №б/н (виконання сільськогосподарських робіт) від 08.04.2021, укладений між Комунальною установою Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" (вул. Вовни, 69, с. Хмелів, Роменський район, Сумська область, 42034, ідентифікаційний код 03189400) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" (пров. Сімферопольський, 6, м. Харків, 61052, код 40402079).

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" (пров. Сімферопольський, 6, м. Харків, 61052, код 40402079) звільнити земельну ділянку загальною площею 47,8 га, кадастровий номер 5924189400:01:002:0287, що розташована на території Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області, на якій виконуються сільськогосподарські роботи за договором про надання послуг № б/н від 08.04.2021.

Стягнуто з Комунальної установи Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" (вул. Вовни, 69, с. Хмелів, Роменський район, Сумська область, 42034, ідентифікаційний код 03189400) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000; код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" (пров. Сімферопольський, 6, м. Харків, 61052, код 40402079) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000; код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що:

- фактично між сторонами склалися відносини з оренди землі, адже відповідач 1 передав відповідачу 2 на платній основі земельні ділянки;

- уповноваженими органами з розпорядження земельними ділянками рішень щодо передання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні відповідача-1, не приймалось, земельна ділянка у Комунальної установи Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" не вилучались для її передання в користування відповідачу 2;

- сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є об`єктами державної власності та перебувають у постійному користуванні відповідача 1;

- укладений сторонами договір не відповідає вимогам закону, зокрема ст. ст. 92, 93, 116, 124, 126, 134 Земельного кодексу України, що є достатньою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, з огляду на правову природу орендних відносин на підставі ч.ч.1, 2 ст.203, ст.215 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 03.11.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 не погоджується з рішенням Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 по справі №920/425/23, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом неправильно застосовано норми ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 ГПК України;

- оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області немає правових підстав для звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору підряду та звільнення земельних ділянок, то відповідно таких підстав не має і прокуратура;

- прокурором не надано жодних розрахунків та доказів того, що отримані в майбутньому можливі суми внесків та платежів будуть вищими за суми податків, сплачених сторонами спірного договору підряду;

- судом першої інстанції неправильно застосовано ст.15 Закону України «Про оренду землі», зокрема в частині встановлення істотних умов договору оренди землі, оскільки в мотивувальній частині рішення відсутнє обґрунтування щодо наявності таких істотних ознак договору оренди землі, як розмір орендної плати, індексації, порядку внесення та перегляду орендної плати, відповідальності за її несплату, а решта істотних ознак, які суд вважає доведеними, насправді є сумнівними;

- суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норму права, закріплену положеннями ст.837 ЦК України про договір підряду, що відповідає дійсному наміру сторін при укладенні спірного договору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області заперечує проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що, уклавши договір від 08.04.2021, Комунальна установа Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" здійснила розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності, перебравши на себе повноваження органу місцевого самоврядування, як розпорядника земель комунальної власності, в силу ст.122 ЗК України; зауважує, що земельні ділянки, які використовувало Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" не належать їм на праві власності чи праві користування (оренди), отже, землекористування здійснюється підрядником за відсутності законодавчо визначеної підстави.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, розташованими на тертирорії Сумської області, покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, вказаним органом не було здійснено заходів із захисту інтересів держави щодо припинення незаконного користування землями державної власності сільськогосподарського призначення за спірним договором, тому Роменською окружною прокуратурою обґрунтовано та законно застосовано повноваження з представництва інтересів держави в суді; зауважує, що на момент укладення договору сторонами не узгоджена вартість договору, а відтак і його ціна, сторонами не визначено ні переліку робіт (та їх способи в розрізі боронування, культивація тощо), які будуть виконуватися виконавцем, ні виду культури, яка буде посіяна та насіння, що свідчить про відсутність узгоджених умов щодо якості робіт, що будуть виконуватися за договором, також оспорюваний договір не визначає результату робіт, який буде отримано по закінченню виконання господарсько-правової угоди, що свідчить про те, що замовник не зацікавлений в результатах виконання оспорюваного договору, роботах, які будуть виконані, їх якісних показниках, одержанні останніх та можливості їх подальшого використання, оспорюваним договором не визначено права замовника на огляд результатів робіт, не передбачено обов`язку замовника прийняти роботи, тому оспорюваний договір за своєю правовою природою та юридичними ознаками не є договором про надання послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/425/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/425/23.

Матеріали справи №920/425/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі та доказів реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

28.12.2023 (документ сформований в системі "Електронний суд" 27.12.2023) апелянтом до суду подано клопотання, до якого додано платіжну інструкцію №691 про сплату судового збору в сумі 8052 грн та відповідь №381294 за запитом про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЕСІТС Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 у справі №920/425/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 у справі №920/425/23 на 15.02.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 15.02.2024 №09.1-08/743/24 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, справу №920/425/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 справу №920/425/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Михальської Ю.Б., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 прийнято до свого провадження справу №920/425/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2023 року; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 у справі №920/425/23 на 25.03.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 25.03.2024 № 09.1-08/1333/24 у зв`язку з прийманням участі суддею Михальською Ю.Б. у підвищенні кваліфікації в Національній школі суддів України з 22.03.2024 по 29.03.2024, справу №920/425/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 справу №920/425/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 у справі №920/425/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 у справі №920/425/23 на 20.05.2024.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судове засідання 20.05.2024 прокурор не з`явився.

В судове засідання 20.05.2024 представник позивача не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.05.2024 представники відповідача-1 та відповідача-2 не з`явились; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка прокурора, представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

У постійному користуванні Комунальної установи Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" на підставі державного акту на право постійного користування від 30.07.1999 серія та номер: І-СМ № 001824 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5924189400:01:002:0287, площею 47,8643 га, з цільовим призначенням - для ведення підсобного селянського господарства, місцезнаходження - Хмелівська сільська рада Роменського району Сумської області.

08.04.2021 між Комунальною установою Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" (далі - КУ СОР "Хмелівський психоневрологічний інтернат", комунальна установа або Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" (далі - ТОВ "Компанія Габріель" або Виконавець) укладено договір про надання послуг № б/н (виконання сільськогосподарських робіт) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на свій ризик та власними силами, засобами та матеріалами надати Замовнику послуги з виконання сільськогосподарських робіт, а Замовник зобов`язується прийняти фактично надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 1.2. Договору послуги будуть надаватися на земельних площах Замовника орієнтованою площею 47.8 га, які перебувають в користуванні Замовника.

Пунктами 1.3.-1.5. Договору передбачено, що послуги надаються із використанням паливно-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив та засобів захисту Виконавця, із використанням власних працівників та сільськогосподарської техніки Виконавця. Обсяг робіт, їх площа та вартість визначаються Сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).

Розділом 3 "Оплата наданих послуг та порядок їх приймання" передбачено, що здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), які підписуються Замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання Акту від Виконавця.

Замовник здійснює розрахунок з Виконавцем за надані послуги на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) в термін - 30 днів з дня отримання актів Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця або у інший спосіб, не заборонений чинним законодавством України. Вартість наданих послуг (з указаниям використаних матеріальних ресурсів) вказується в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (пункти 3.2., 3.3. Договору).

Згідно з пунктами 7.1.-7.3. Договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк Договору закінчується 31.12.2027, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

21.09.2022 між Комунальною установою Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №2109-1/22 від 21.09.2022, предметом якого є посіви соняшника.

Відповідно Акту приймання передачі біологічних активів № 1 від 21.09.2022 Продавець передав, а Покупець прийняв біологічні активи незавершене сільськогосподарське виробництво (посів соняшника) на суму 585 837,28 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Роменська окружна прокуратура зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з листом №53-1415ВИХ-23 від 11.04.2023, у якому повідомила про наявність підстав для захисту інтересів держави та просила до 12.04.2023 повідомити чи вживалися або будуть вживатися управлінням заходи, в тому числі в судовому порядку, щодо визнання недійсним договору про надання послуг б/н від 08.04.2021 на виконання сільськогосподарських робіт та звільнення ТОВ "Компанія Габріель" земельної ділянки державної власності.

У відповідь на вказаний лист Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило Роменську окружну прокуратуру листом №10-18-0.6-1016/2-23 від 12.04.2023, що перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання зазначеної в зверненні земельної ділянки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління у 2022-2023 році не проводились, з огляду на що, не заперечує щодо подачі відповідного позову Роменською окружною прокуратурою.

Правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.

Статтею 14 Конституції України та частиною першою статті 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України передача у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Пунктом 1 положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно п.6 вказаного Положення Голова Держгеокадастру є Головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, а його перший заступник та заступники - відповідно першим заступником та заступниками Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель.

Згідно ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області є уповноваженим органом на розпорядження земельних ділянок, відносно яких укладено оспорюваний договір про надання послуг.

Таким чином, позивач, будучи обізнаним про порушення порядку передачі земельної ділянки в користування, підтвердив нездійснення жодних заходів на їх усунення.

Зазначені обставини були правомірно розцінені прокурором як бездіяльність, про що він зазначав у позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі наведеної особи.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що у прокурора відсутні підстави для звернення з даним позовом.

Згідно ч.1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК України.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі.

Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18).

Правовідносини сторін по справі (відповідачів) врегульовано положеннями Договору про надання послуг (виконання сільськогосподарських робіт) від 06.05.2022.

Пунктом 1 Договору визначено його предмет.

Згідно п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на свій ризик та власними силами, засобами та матеріалами надати Замовнику послуги з виконання сільськогосподарських робіт, а Замовник зобов`язується прийняти фактично надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору послуги будуть надаватися на земельних площах Замовника орієнтованою площею 47.8 га, які перебувають в користуванні Замовника.

Послуги надаються із використанням паливно-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив та засобів захисту Виконавця, із використанням власних працівників та сільськогосподарської техніки Виконавця. Обсяг робіт, їх площа та вартість визначаються Сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) (пункти 1.3.-1.5. Договору).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною восьмою статті 93 Земельного кодексу України і частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 Цивільного кодексу України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм).

Зі змісту наведених правових положень вбачається, що на відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності.

На відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) у визначений строк та отримання продукції/доходів від такої діяльності.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою і її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З положень укладеного сторонами договору встановлено, що замовник здійснює розрахунок з Виконавцем за надані послуги на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) в термін - 30 днів з дня отримання актів Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця або у інший спосіб не заборонений чинним законодавством України. Вартість наданих послуг (з указанням використаних матеріальних ресурсів) вказується в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (пункти 3.3., 3.4. Договору).

Таким чином, зі змісту прав і обов`язків сторін оспорюваного договору встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на підставі договору про надання послуг № б/н (виконання сільськогосподарських робіт) від 08.04.2021 фактично отримало право користування земельними ділянками для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю з метою отримання прибутку у спосіб набуття права власності на частину зібраного врожаю.

Умови оспорюваного договору та фактичні дії сторін, укладені у процесі його виконання документи свідчать про те, що шляхом укладення Договору про надання послуг №б/н (виконання сільськогосподарських робіт) від 08.04.2021 була оформлена оренда землі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" самостійно здійснює обробіток, посів та збирання врожаю сільськогосподарських культур із земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні Комунальної установи Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат", набуває права власності на врожай та частково передає врожай у власність комунального закладу, в рахунок орендної плати.

За вірними висновками суду першої інстанції, фактично між сторонами склалися відносини з оренди землі, адже відповідач 1 передав відповідачу 2 на платній основі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні позивача.

Тому, до кваліфікації оспорюваного договору слід застосовувати законодавчі положення, передбачені для договору оренди землі, врегульовані, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За висновками місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів, уповноваженими органами з розпорядження земельними ділянками рішень щодо передання в оренду відповідачу земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні позивача, не приймалось, земельна ділянка у Комунальної установи Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" не вилучались для її передання в користування відповідачу-2.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є об`єктами державної власності та перебувають у постійному користуванні відповідача-1.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, 19.08.2020 у справі №915/1302/19, який було враховано судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що уклавши удаваний правочин, сторонами укладено договір оренди земельної ділянки.

За відсутності волевиявлення уповноваженого органу розпорядження земельними ділянками, у Комунальної установи Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат", як постійного землекористувача, не було достатнього обсягу дієздатності на укладення договору оренди земельних ділянок.

Отже, сторонами не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5924189400:01:002:0287, площею 47, 8643 га, що розташована на території Хмелівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Наведене вище свідчить про невідповідність укладеного договору вимогам закону, зокрема ст. ст. 92, 93, 116, 124, 126, 134 Земельного кодексу України, що є достатньою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, з огляду на правову природу орендних відносин на підставі ч.ч.1, 2 ст.203, ст.215 ЦК України.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора в інтересах позивача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо визнання недійсним договору про надання послуг №б/н (виконання сільськогосподарських робіт) від 08.04.2022, укладений між Комунальною установою Сумської обласної ради "Хмелівський психоневрологічний інтернат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель".

Оскільки укладений між відповідачами договір визнано судом недійсним, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про зобов`язання відповідача-2 звільнити спірну земельну ділянку, на якій виконуються сільськогосподарські роботи за договором №б/н від 08.04.2021.

Посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин норму права, закріплену положеннями ст.837 ЦК України про договір підряду, що відповідає дійсному наміру сторін при укладенні спірного договору, відхиляються колегією суддів, оскільки предметом спірного договору виступав сам процес по вирощуванню врожаю сільськогосподарської продукції, а не конкретний результат робіт.

Доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача-2 з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження прокурора та позивача, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача-2 (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 у справі №920/425/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2023 у справі №920/425/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель".

4. Матеріали справи №920/425/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 29.05.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун