Рішення

від 22.05.2024 по справі 903/635/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2024 року Справа № 903/635/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРТАК», с.Клюськ, Турійський район, Волинська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «KGT ARGUS», м.Ташкент, Республіка Узбекистан

про стягнення 192 031.25 дол. США

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.

Представники сторін: н/з

встановив:

В позовній заяві (вх.№01-52/717/23 від 19.06.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАРТАК» просить суд стягнути з ТОВ «KGT ARGUS», м.Ташкент, Республіка Узбекистан заборгованість за поставлений товар в розмірі 181 200, 00 дол. США (основна сума боргу), 43 725, 75 дол. США пені, а також судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого за контрактом №19/07-22 від 19.07.2022 товару.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 12.09.2023. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У відзиві зазначити електронну адресу, іншу контакту інформацію для надіслання процесуальних документів у справі.

Ухвала суду від 26.06.2023 повернута на адресу суду без вручення.

Ухвала суду також надіслана на електронну адресу відповідача та доставлена 28.06.2023, що підтверджується відповідною відміткою на списку розсилки поштової кореспонденції (а.с. 119).

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2023 подав клопотанням про приєднання до матеріалів справи банківських виписок по рахунках за 26.06.2023, за 06.07.2023, за 21.07.2023 та за 01.08.2023 щодо часткової оплати відповідачем заборгованості в сумі 32 894,50 дол. США.

Суд протокольною ухвалою від 12.09.2023 долучив до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунках за 26.06.2023, за 06.07.2023, за 21.07.2023 та за 01.08.2023 щодо часткової оплати відповідачем заборгованості в сумі 32 894,50 дол. США.

В судовому засіданні адвокат позивача подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «KGT ARGUS» з нотаріально посвідченим перекладом на українську мову.

Судом встановлено, що місцем здійснення діяльності товариства-відповідача є місто Ташкент, Мірабадський район, Салар МФЙ, Ойбек Кучасі, 65-УЙ.

Ухвалою суду від 24.10.2023 розгляд справи відкладено на 13.02.2024 та зобов`язано позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАРТАК» надати суду протягом 5 днів з дня отримання ухвали докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «KGT ARGUS» - Республіка Узбекистан, місто Ташкент, Мірабадський район, Салар МФЙ, Ойбек Кучасі, 65-УЙ.

На виконання вимог ухвали суду від 12.09.2023 та від 24.10.2023 представник позивача листом від 03.11.2023 надав суду докази направлення матеріалів позовної заяви відповідачу.

Ухвалою суду від 13.2.2024 розгляд справи відкладено на 07.05.2024 та зобов`язано позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАРТАК» надати суду протягом 5 днів з дня отримання ухвали докази надіслання ухвали суду від 13.02.2024 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «KGT ARGUS» - Республіка Узбекистан, місто Ташкент, Мірабадський район, Салар МФЙ, Ойбек Кучасі, 65-УЙ. Провадження у справі зупинено.

На виконання вимог ухвали суду від 13.02.2024 представник позивача листом від 12.03.2024 надав суду докази направлення ухвали суду від 13.02.2024 відповідачу - ТОВ «KGT ARGUS», м.Ташкент, Республіка Узбекистан.

Суд протокольною ухвалою від 07.05.2024 поновив провадження у справі №903/635/23.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 07.05.2024 не направив, відзиву та пояснень суду шодо заявлених позовних вимог не надав.

Господарський суд звертає увагу на те, що направлення документів по справі № 903/635/23 та їх вручення відповідачу, а також те, що ООО "KGT ARGUS" відомо про розгляд справи №903/635/23 у Господарському суді Волинської області.

Відтак, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом.

Статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судом в аспекті повідомлення відповідача про наявність спору, а також місце та час проведення судових засідань взято до уваги такі висновки Верховного суду з питань межі суддівського розсуду при вирішенні питання щодо застосування Конвенції (у співвідношенні з правом на розумні строки розгляду справи судом).

У постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №904/6151/16, від 09.06.2020 у справі №910/3980/16 вказано, що у ст.125 ГПК встановлено право суду, а не обов`язок у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатися до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

У постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №910/570/16 зазначено, що жодні норми процесуального законодавства та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання зі справи шляхом направлення до компетентного органу іноземн

ої держави судового доручення про вручення йому документів та у зв`язку з цим зупинення щоразу провадження у справі, оскільки це б приводило до порушення розумного строку розгляду справи (така ж позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17, від 09.06.2020 у справі 910/3980/16).

Судом дотримано принципу рівності сторін та змагальності господарського процесу.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19.

КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідач відзиву на позов не подав, правова позиція відповідача по суті позову суду не відома.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

19.07.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «CПAPTAK» (Постачалъник, Позивач) та ООО «KGT ARGUS» (Покупець, Відповідач) укладено контракт N°19/07-22 .

Відповідно до п. 1.1. Контракту, Постачальник зобов`язуеться поставити, а Покупець прийняти та отримати м`ясо яловичини на кістці i без кістки заморожене, охолоджене іменовані надалі «Товар», у кількості та за ціною на кожну партію товару згідно з виставлеиими рахунками та специфікаціями, що с невід`'мною частиною контракту.

Відповідно до п. 8.5. контракту він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Додатковою yroдoю від 30.12.2022 року п. 8,5. Контракту змінено та викладено в наступній редакції: Контракт набирає чинності з моменту підписання та діс до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків до їх повного завершения .

На виконання умов Контракту за період з 10.08.2022 року по 11.02.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «CПAPTAK» поставило ООО «KGT ARGUS» Товар на загальну суму 516 700,00 дол. США, що підтверджується наступними документами:

- 10.08.2022рокунасуму 78 000,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA205140/2022/056561, специфікацією від 19.07.2022, рахунком - фактурою (інфойсом) №5 від 04.08.2022, товарно - транспортною накладною (CMR) від 04.08.2022;

- 26.08.2022рокунасуму 55 000,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA205140/2022/060432, специфікацією від 19.08.2022, рахунком - фактурою (інфойсом) №7 від 26.08.2022, товарно - транспортною накладною (CMR) від 26.08.2022;

- 20.09.2022рокунасуму 69 000,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA205140/2022/066306, специфікацією від 13.09.2022, рахунком - фактурою (інфойсом) №9 від 20.09.2022, товарно - транспортною накладною (CMR) від 20.09.2022;

- 25.10.2022рокунасуму 52 000,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA205140/2022/075830, специфікацією від 11.10.2022, рахунком - фактурою (інфойсом) №10 від 25.10.2022, товарно - транспортною накладною (CMR) від 25.10.2022;

- 28.10.2022рокунасуму 52 000,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA205140/2022/077004, специфікацією від 12.10.2022, рахунком - фактурою (інфойсом) №11 від 28.10.2022, товарно - транспортною накладною (CMR) від 28.10.2022;

-01.11.2022рокунасуму 52 000,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA205140/2022/077830, специфікацією від 25.10.2022, рахунком - фактурою (інфойсом) №12 від 31.10.2022, товарно - транспортною накладною (CMR) від 31.10.2022;

- 18.11.2022рокунасуму 52 000,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №22UA205140083174U5, специфікацією від 27.10.2022, рахунком - фактурою (інфойсом) №14 від 18.11.2022, товарно - транспортною накладною (CMR) від 18.11.2022;

- 16.12.2022рокунасуму 50 000,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №22UA205140091013U6, специфікацією від 11.11.2022, рахунком - фактурою (інфойсом) №17 від 16.12.2022, товарно - транспортною накладною (CMR) від 16.12.2022;

-07.02.2023рокунасуму 56 700,00дол.США, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA23205140010959U8, специфікацією від 24.01.2023, рахунком - фактурою (інфойсом) №1 від 30.01.2023, товарно - транспортною накладною (CMR) від 07.02.2023;

Відповідно до п. 2.1. Контракту розрахунки за Товар, що поставляється, здійснюється у порядку попередньої оплати партії Товару або з відстрочкою платежу, обумовленої в специфікації. При розрахунках у порядку попередньої оплати Покупець здійснює 100% попередню оплату шляхом безготівкового переказу доларів США на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору.

Згідно з умовами додаткової угоди до Контракту від 14.09.2022 , сторони домовилися викласти п. 2.1 Контракту у новій редакції, а саме: - п. 2.1. Оплата кожної узгодженої Сторонами партії товару здійснюється одним з таких видів:- 100% передплата вартості товару (протягом 5 банківських днів);- оплата за фактом постачання товару (протягом 90 днів);

Оплату за поставлений товар відповідач - ООО "KGT ARGUS" здійснив частково на суму 335 500,00 дол., що підтверджується банківськими виписками від 05.10.2022 на суму20 000,00 дол. США; від 19.10.2022 на суму 30 000,00 дол. США; від 02.11.2022 на суму 40 000,00 дол. США; від 29.11.2022 на суму 20 000,00 дол. США; від 05.12.2022 на суму 20 000,00 дол. США; від 16.12.2022 на суму 15 000,00 дол. США; від 16.01.2023 на суму 40 000,00 дол. США; від 17.01.2023 на суму 20 000,00 дол. США; від 03.02.2023 на суму 10 000,00 дол. США; від 13.02.2023 на суму 20 000,00 дoл. США; від 02.03.2023 на суму 29 000,00 дол. США; від 28.03.2023 на суму 10 000,00 дол. США; від 20.04.2023 на суму 30 000,00 дол. США; від 26.04,2023 на суму 2 000,00 дол. США; від 02.05.2023 на суму 20 000,00 дол. США та від 06.06.2023 на суму 9 500,00 дол. США (а.с. 83-98).

В заяві про зменшення позовних вимог від 12.09.2023 позивач зазначає, що відповідач частково сплатив отриманий згідно з контрактом та зазначеними вище товаророзпорядчими документами товар, перерахувавши позивачеві кошти в розмірі 32 894,50 доларів США, що підтверджується банківськими виписками по рахункам за 26.06.2023 на суму 7 894,50 доларів США, 06.07.2023 на суму 15 000,00 доларів США, 21.07.2023 на суму 5 000, 00 доларів США та 01.08.2023 на суму 5 000, 00 доларів США (а. с. 123-126).

Заборгованість ООО «KGT ARGUS» (ТзОВ "KGT ARGUS") перед ТОВ «CПAPTAK» (Продавець) згідно з Контрактом та перерахованими товаророзпорядчими документами становить 148 305,50 доларів США.

До приватноправових відносин з іноземним елементом застосовуються приписи Закону України «Про міжнародне приватне право».

Приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи;

Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави; (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону України).

Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» закріплено право сторін договору на вибір права, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені ст. 366 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому, статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Україна як держава і всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов`язаних з ним законів України та/або своїх зобов`язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України (ст. 32 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України (ст. 36 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Враховуючи наявні в матеріалах справи інвойси, CMR, а також те, що у всіх платіжних документах (на підставі яких відповідачем були проведені часткові оплати) зроблено посилання на контракт №19/07-22 від 19.07.2022, а також беручи до уваги наведений вище висновок Верховного Суду, господарський суд вважає, що здійснені відповідачем оплати свідчать про визнання ним факту одержання товару за Контрактом та визнання боргу за Договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, у строк встановлений у Контрактом відповідачем не було в повному обсязі оплачено одержаний товар, він вважається таким, що прострочив, а заборгованість в розмірі 148 305.50 доларів США підлягає стягненню з нього в судовому порядку.

Щодо стягнення з відповідача в користь позивача пені в розмірі 43 725,75 доларів США за період з 02.11.2022 по 15.06.2023.суд зазначає наступне

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з п. 6.2 Контракту за несвоєчасну оплату при поставці товару з відстроченням платежу Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня стягується за період прострочення.

Враховуючи зазначене, встановлений судом факт прострочення виконання зобов`язання (оплати за товар), позивачем було правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі - 43 725,75 доларів США .

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 №14-134цс18.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами контракту, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 37 000.00 грн.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Позивач у позовній заяві зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої (правової) допомоги становить 37 000,00 грн.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується наданими представником позивача доказами: -копією договору про надання правничої (правової) допомоги №Д08/06/23-1 від 08.06.2023;

- копією акту приймання - передачі наданих послуг від 16.06.2023 на суму 37 000,00 грн.;

- копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1070922 ;

- копією рахунку - фактури №16/06/23-1 від 16.06.2023 ;

- копією платіжної інструкції №390 від 19.06.2023 на суму 37 000,00 грн.

Договір про надання правничої (правової) допомоги №Д08/06/23-1 від 08.06.2023 укладено між ТОВ «CПAPTAK» як клієнтом та Адвокатським об`єднанням "ПРЕМІУМ СЕРВІС" (а.с. 109-112).

Відповідно до п.1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання "ПРЕМІУМ СЕРВІС" бере на себе забов`язання надавати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення з ООО «KGT ARGUS» (ТзОВ "KGT ARGUS") в користь ТОВ «CПAPTAK» заборгованості по контракту №19/07-22 від 19.07.2022 в обсягах на умовах передбачених даним договором.

На виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги №Д08/06/23-1 від 08.06.2023 ТОВ «CПAPTAK»надано наступні послуги згідно з актом приймання - передачі наданих послуг від 16.06.2023:

- надання правової інформації, консультаціята роз`яснення з питань стягнення з ООО "KGT ARGUS" ьоргу - 1,5 год. - 3 750,00 грн.;

- підготовка претензії про сплату боргу - 2.5 год. - 6 250,00 грн.;

- складання розрахунку заборгованості - 2.8 год. - 7 000,00 грн.;

- складання та формування позовної заяви про стягнення грошових коштів - 8 год. - 20 000,00 грн.;

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 37 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 37 000.00 грн.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавав.

Оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 37 000.00 грн., документально підтверджені, обгрунтовані, у зв`язку із задоволенням позову їх слід покласти на відповідача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «KGT ARGUS» (Республіка Узбекистан, місто Ташкент, Мірабадський район, Салар МФЙ, Ойбек Кучасі, 65-УЙ, ідентифікаційний код 309030731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРТАК» (с.Клюськ, Турійський район, Волинська область, вул. Садова, 117 код ЄДРПОУ 13350026) 192 031.25 доларів США заборгованості, з яких: 148 305.50 доларів США основного боргу, 43 725,75 доларів США пені, а також 123 378,30 грн. витрат по сплаті судового збору та 37 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

22.05.2024

СуддяМ. С. Шум