Рішення

від 22.05.2024 по справі 903/250/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2024 року Справа № 903/250/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №903/250/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронова, м. Кропивницький, Кіровоградської області

до Приватного підприємства Фермерське господарство Західний Буг, м. Володимир, Волинської області

про стягнення 5623348,66 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

12.03.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №07/03/24/СБ від 07.03.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронова про стягнення з Приватного підприємства Фермерське господарство Західний Буг 5623348,66 грн., з них: 2405734,12 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі договору поставки №ЗП 131/2022 від 23.03.2022, 1235783,42 грн. процентів річних, 1500684,30 грн. пені, 481146,82 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 18.03.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.04.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 15.04.2024.

11.04.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає суму заборгованості перед позивачем в розмірі 2405734,12 грн.; просить зменшити: проценти річних до 3%, що становить 102981,95 грн.; зменшити розмір пені до суми, яка дорівнюватиме 5% від нарахованої, а саме: до 75034,22 грн.; зменшити розмір штрафу до суми, яка дорівнюватиме 10% від нарахованої, а саме: 48114,68 грн. Також відповідач просить здійснити справедливий розподіл судових витрат у зв`язку з частковим визнанням позовних вимог.

20.03.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

16.04.2024 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відкласти підготовче засідання у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 17.04.2024 представники позивача та відповідача не з`явилися. Ухвалу суду від 18.03.2024 було надіслано до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Згідно із ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання залишено без задоволення.

Явка представників сторін у судове засідання 17.04.2024, й, зокрема, відповідача не визнавалась обов`язковою.

Крім цього, згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 по справі № 907/425/16, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.04.2024 було відкладено підготовче засідання на 08.05.2024; запропоновано позивачу подати суду до 06.05.2024 відповідь на відзив відповідача.

22.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.05.2024 представник позивача в судове засідання не з`явився. Ухвала суду від 17.04.2024 була надіслана до електронного кабінету позивача.

В судовому засіданні 08.05.2024 представник відповідача висловив думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.05.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 22.05.2024.

За клопотанням від 10.05.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронова судове засідання 22.05.2024 було призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю директора Романенка Станіслава Володимировича.

Проте, представник позивача не взяв участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача 22.05.2024 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на наміри укласти з позивачем мирову угоду.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, подане на стадії розгляду справи по суті, не підлягає до задоволення, оскільки, приймаючи участь у підготовчому судовому засіданні 08.05.2024, представник відповідача не заявляв про наміри укласти з позивачем мирову угоду; директор ТзОВ Компанія Агронова Романенко С.В. у телефонному режимі 22.05.2024 не підтвердив ведення між сторонами перемовин про укладення мирової угоди; підготовче провадження у справі тривало з 18.03.2024 по 22.05.2024, впродовж якого сторони не були позбавлені права врегулювати спір добровільно.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, судом враховано, що відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки про судовий розгляд сторони у справі були повідомлені належним чином шляхом надіслання ухвали суду на їх електронні адреси; свою правову позицію щодо пред`явлених до нього вимог відповідач виклав у відзиві на позов, а позивач подав відповідь на відзив, у якій висловив свої заперечення. А тому справу розглянуто за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, враховуючи пояснення відповідача, наведені у відзиві на позов, пояснення позивача, наведені у відповіді на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 23.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» як постачальником і Приватним підприємством «Фермерське господарство «Західний Буг» як покупцем було укладено договір поставки №ЗП 131/2022, за умовами якою постачальник взяв на себе зобов`язання передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах, зазначених в договорі.

Згідно з п. 2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках до договору, в національній валюті України.

Загальна сума договору визначається сукупністю додатків або накладних, у випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу мас видаткова накладна (п. 2.3. договору).

Оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальниув або на інших умовах, зазначених у специфікації (ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору. Також оплата може здійснюватись шляхом передачі постачальнику простих векселів з урахуванням умов, зазначених у п.3.5. даного договору.

Як узгоджено у п.4.1. договору товар за умовами даного договору поставляється окремими партіями на підставі погоджених сторонами специфікацій. Специфікація вважається погодженою сторонами з моменту направлення постачальником покупцеві рахунку на оплату товару. У випадку, якщо документально визначити узгодження сторонами неможливо або важко, це може підтверджуватися діями сторін, такими як: відвантаження, приймання або оплата товару.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 13 162 516,80 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №2545 від 28.04.2022, №2546 від 28.04.2022, №2547 від 28.04.2022, №3326 від 13.05.2022, №3327 від 13.05.2022, №3328 від 13.05.2022, №3329 від 13.05.2022, №3528 від 23.05.2022, №3748 від 23.05.2022, №4128 від 01.06.2022, №4347 від 06.06.2022, №5243 від 29.06.2022, №6222 від 22.08.2022, №6223 від 22.08.2022, №6224 від 22.08.2022, №6676 від 08.09.2022, №7361 від 03.10.2022№7362 від 03.10.2022, №7360 від 03.10.2022.

Відповідач оплатив товар частково - на загальну суму 10 756 782,68 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар на час розгляду справи становить 2 405 734,12 грн.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив факти, на які посилається позивач у позовній заяві, визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 2 405 734,12 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв`язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі вимога позивача про стягнення з відповідача 2 405 734,12 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п.п. 5.1.1. п.5.1. договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штрафні санкції у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Пунктом 5.9. договору визначено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 (трьох) років.

Оскільки відповідач допустив прострочення платежу за товар за видатковими накладними, на які посилається позивач на обгрунтування позовних вимог, враховуючи умову п.5.9. договору, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 1 500 684,30 грн. пені за період з 04.10.2022 по 07.03.2024, 481146,82 грн. штрафу (розрахунки пені, штрафу наведені у позовній заяві - а.с.1 4 ).

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 14.04.2021 у справі №922/1716/20 щодо можливості встановлення сторонами договору більшого відсотка річних, ніж передбаченого ст. 625 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Договором, укладеним між сторонами у справі (п.5.8.), передбачено, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору.

У зв`язку із порушенням строку оплати товару, встановленого договором поставки, підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 1235783,42 грн. процентів річних за період з 04.10.2022 по 07.03.2024 (розрахунки процентів річних - а.с. 1- 4).

У відзиві на позовну заяву від 11.04.2024 відповідач просить зменшити:

- розмір відсотків річних до 3%, що становить 102 981,95 грн.;

- розмір пені до 5%, що становить 75034,22 грн.;

- розмір штрафу до 10%, що становить 48114,68 грн.

Клопотання відповідача підлягає до задоволення частково, а розмір пені та штрафу зменшенню на 50%, враховуючи наступні обставини та норми законодавства.

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить про те, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення розміру пені тим, що позивач не довів наявність збитків, зумовлених простроченням зі сторони відповідача; посилається на зниження доходів підприємства, а також на те, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України підприємство фактично не працювало і лише тепер почало відновлювати свою господарську діяльність.

У справі №903/250/24 предметом спору є стягнення з відповідачів 2405734,12 грн. заборгованості за товар, 481146,82 грн. штрафу, 1500684,30 грн. пені, 1235783,42 грн. процентів річних.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення відповідача з оплати отриманого товару триває 1 (один) рік і 7 (сім) місяців.

Отримавши товар на загальну суму 13 162 516,80 грн., 10 756 782,68 грн. відповідач оплатив, що становить 81,72 % від вартості отриманого товару.

Також позивач не подав доказів на підтвердження розміру понесених ним збитків, спричинених несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе за зобов`язань за договором поставки №ЗП 131/2022 від 23.03.2022.

З огляду на викладені обставини, керуючись положеннями статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків позивачу саме внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки № ЗП 131/2022 від 23.03.2022, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, визнання ним суми заборгованості слід зменшити розмір пені на 50% і стягнути її у розмірі 750 342,15 грн., зменшити розмір штрафу на 50% і стягнути його у розмірі 240 573,41 грн.

Зменшуючи розмір заявленого до стягнення штрафу та пені, судом також враховано, що основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, однак, остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У зв`язку із зменшенням розміру заявлених до стягнення пені і штрафу у задоволенні позову про стягнення 750 342,15 грн. пені, 240 573,41 грн. штрафу слід відмовити.

Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені, штрафу, процентів річних, позивач, зокрема, посилається на те, що відповідач мав значні прибутки від господарської діяльності за 2021 2022 роки, проте позивач не подав доказів на підтвердження своїх доводів.

У частині зменшення розміру процентів річних клопотання відповідача не підлягає до задоволення.

Проценти річних у розмірі 1 235 78,42 грн. нараховані позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, проценти річних, нараховані позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є платою боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а прострочення відповідача з оплати отриманого ним від позивача товару триває вже 1 (один) рік і 7 (сім) місяців.

У справі №902/417/18, на яку посилається відповідач, сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 %, і її явної невідповідності принципу справедливості та законодавству.

Договором, укладеним між сторонами у справі №903/250/24 (п.5.8.), передбачено, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору.

Тобто, сторони у справі №903/250/24 також погодили іншу, ніж встановлено положеннями частини 2 статті 625 ЦК України, процентну ставку відсотків річних, і визначили її на рівні 36 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання.

Проте, суд не вбачає підстав для зменшення розміру процентів річних у справі №903/250/24, оскільки сторони у договорі, реалізуючи принцип свободи договору, самостійно визначили процентну ставку, відповідач погодився з таким розміром, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем триває 1 рік і 7 місяців і позивач має право на відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання ним зобов`язання впродовж існування прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач також працює в умовах воєнного стану, введеного на території України і згідно з його поясненнями, наведеними у відповіді на відзив, його Донецьке представництво призупинило свою діяльність у зв`язку з потраплянням ракет у складське приміщення, а Мелітопольське представництво взагалі припинило функціонування внаслідок окупації та втрати всього майна позивача у м.Мелітополь; ТзОВ «Компанія Агронова» пред`явила позов до держави агресора про відшкодування збитків, яка розглядається Господарським судом м.Києва.

Вирішуючи питання про зменшення неустойки, а у певних випадках й процентів річних, суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, враховувати інтереси обох сторін.

Умови договору щодо встановлення іншого (36%), ніж передбачено законом (3%) розміру відсотків річних відповідають положенням законодавчих актів, сторонами зміненими не були, договір в цій частині недійсним не визнавався, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині сплати належних платежів (у строки, у розмірі та в порядку, визначених договором) не виконав, допустив прострочення платежів та існування у ті чи інші періоди тих чи інших сум заборгованостей, а тому сплата відсотків річних на рівні 36% є його договірним зобов`язанням перед позивачем та компенсацією позивачу за прострочення виконання ним грошового зобов`язання.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову слід покласти на відповідача. При цьому враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 про те, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фермерське господарство "Західний Буг" (код ЄДРПОУ 41490962, адреса: Україна, 44700, Волинська обл., м. Володимир, вул. Ганни Жежко, буд. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агронова (код ЄДРПОУ 42286157, Кіровоградської області, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, буд. 35, 25006)

- 2405734 грн. 12 коп. заборгованості;

- 1235783 грн. 42 коп. процентів річних;

- 750342,15 грн. пені;

- 240573,41 грн. штрафу;

- 84350 грн. 23 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 750342,15 грн. пені, 240573,41 грн. штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.05.2024

Суддя І. О. Якушева