Рішення

від 24.05.2024 по справі 908/136/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/10/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2024 Справа № 908/136/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (електронна пошта: office@urf.ua; вул. Електриків, буд. 8, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 00017733)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна електроремонтна компанія" (електронна пошта: elremzavod@gmail.com; вул. Кульпарківська, буд. 266, офіс 1020, м. Львів, 79071; код ЄДРПОУ 38563244)

про стягнення 1 129 604,76 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Щербак Р.І. (в режимі відеоконференції), ордер серії АІ № 1502981 від 29.11.2023, свідоцтво серії КС № 6181/10 від 30.08.2017, адвокат;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

18.01.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна електроремонтна компанія" про стягнення 1 129 604,76 грн.

18.01.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/136/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.03.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 20.02.2024 № 908/136/24 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та вирішено забезпечити проведення судового засідання призначеного на 04.03.2024 об 11:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням підсистеми "Електронний суд".

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 01.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.04.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд".

Ухвалами суду від 24.04.2024 та від 20.05.2024 № 908/136/24 оголошувались перерви з розгляду справи по суті до 24.05.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.05.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі зазначивши, що 30.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна електроремонтна компанія" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № ЗРП-2-2-6/52/22 (договір). Строк дії договору з 01.01.2022 по 31.12.2022. На виконання умов договору ПрАТ «СК "Укррічфлот" передала, а ТОВ «Південна електроремонтна компанія" прийняла в строкове платне користування об`єкти оренди згідно переліку. 16.08.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 договору, якою внесені зміни в частині предмету, розміру орендної плати та вартості експлуатаційних витрат. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання в частині сплати орендної плати та інших платежів не здійснив. Листом № 131-упцр від 24.10.2023 позивач вимагав у відповідача в термін 7 (семи) календарних днів здійснити оплату заборгованості за договором. Проте, вказана вимога залишена без відповіді та задоволення. У зв`язку з порушенням строків здійснення оплати, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача основну заборгованість на суму 738 839,53 грн., пеню за загальний період з 20.04.2022 по 30.06.2023 у розмірі 294 469,10 грн., 3 % річних за період з 20.04.2022 по 24.11.2023 на суму 26 326,71 грн. та інфляційні витрати за період з травня 2022 по лютий 2023 у розмірі 69 969,42 грн.

Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 24.05.2024 документи запропоновані ухвалами відповідачем до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на електронну та поштові адреси відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

24.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (орендодавець, АСК "Укррічфлот") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна електроремонтна компанія" (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № ЗРП-2-2-6/52/22 (договір).

Відповідно до розділу 1 договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об`єкт оренди:

- нежитлове приміщення площею - 30,9 кв.м., орендна плата за місяць становить - 2 163,62 грн., яке заходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14;

- нежитлові технічні приміщення площею - 1 135,7 кв.м., орендна плата за місяць становить - 45 450,71 грн., яке заходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14;

- нежитлове технічне приміщення площею - 32,9 кв.м., орендна плата за місяць становить - 1 646,32 грн., яке заходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14;

- відкритий складський майданчик площею - 10,00 кв.м., орендна плата за місяць оренди становить - 300,00 грн.

Передача вищевказаного майна в оренду відповідачу підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі від 01.01.2022.

Відповідно до п. 2.5 договору, вартість експлуатаційних витрат з утримання об`єктів оренди склала - 12 114,95 грн. за місяць.

З матеріалів справи також вбачається, що 16.08.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони внесли зміни в частині предмету, розміру орендної плати та вартості експлуатаційних витрат. Відповідно до вказаної угоди в користуванні ТОВ "Південна електроремонтна компанія" з 16.08.2022 перебувало наступне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення площею - 500,00 кв.м., орендна плата за місяць становить - 20 010,00 грн., яке заходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14;

- нежитлові технічні приміщення площею - 32,9 кв.м., орендна плата за місяць становить - 1 646,32 грн., яке заходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14;

- відкритий складський майданчик біля будівлі електроцеху площею - 10,00 кв.м., орендна плата за місяць оренди становить - 300,00 грн.

Передача вищевказаного майна в оренду відповідачу підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі від 16.08.2022.

Відповідно до вищевказаної додаткової угоди також змінилась і вартість експлуатаційних витрат з утримання об`єктів оренди, яка склала 5 382,29 грн. на місяць.

Пунктом 2.9 договору сторони визначили, що окрім орендної плати та експлуатаційних витрат, відповідач зобов`язувався відшкодовувати позивачу вартість комунальних послуг - електроенергія, вода, каналізація вивіз побутових відходів та інші послуги.

Відповідно до п. 2.10 договору, орендар мав сплачувати додаткові платежі за оформлення перепусток на працівників та перепусток для автотранспорту.

Орендар одержує рахунки та акти наданих послуг до 10 числа, наступного за звітним за адресою: 69006, м. Запоріжжя, Парковий Бульвар, 1-А; або на електронну пошту: eldvigremont.buh@gmail.com. Рахунки, акти наданих послуг, листи від орендодавця, які надані на руки або направлені на електронну пошту відповідно до п. 2.11. договору, вважаються належним чином вручення орендарю (п. 2.11. договору).

Пунктом 2.12 договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату та інші платежі за поточний місяць до 20 числа місяця, наступного за звітним та незалежно від отримання ним рахунків від Орендодавця. У випадку відсутності рахунків Орендар сплачує платежі на рівні попереднього місяця, з подальшим коригуванням після отримання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг за поточний місяць. В такому випадку, якщо Орендар сплатив меншу суму ніж зазначена в отриманому акті за відповідний місяць, Орендар зобов`язаний доплатити різницю не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг, у випадку якщо Орендар сплатив більшу суму ніж зазначено в отриманому акті за відповідний місяць, переплата зараховується в оплату послуг у наступному місяці «…».

Згідно з п. 3.1. договору, строк дії договору з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Відповідно до п. 8.1. договору, орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю в порядку, розмірі та в строки визначені п. п. 2.1 - 2.12 цього договору.

У пункті 8.4 договору оренди нерухомого майна передбачено, що у випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання Орендарем рахунків у строки, передбачені п. 2.11 договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним не залежно від отримання рахунку.

Орендна плата не включає в себе компенсацію вартості комунальних послуг, послуг зв`язку. Сума відшкодування комунальних послуг (електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню та ін.) визначається орендодавцем на підставі показників лічильників або формуються розрахунковим шляхом «…» (п. 8.5. договору).

Відповідно до п. 8.7 договору, Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, додаткові платежі та відшкодовує витрати на комунальні послуги, обумовлені договором, з дня фактичної передачі Об`єкта в оренду і до дня повернення Об`єкта. Останнім днем, за який проводяться відповідні нарахування орендної плати, компенсації комунальних послуг та додаткових платежів вважається день підписання Акту прийому-передачі (повернення) Об`єкта з оренди, в тому числі підписання Акту Орендодавцем в односторонньому порядку у випадку передбаченому п. 7.10 даного договору.

Пунктом 11.1 договору сторони передбачили, що за невиконання, або неналежне виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також даним Договором.

Пунктом 11.2. договору сторони передбачили, що орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання «…».

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених договором платежів у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим позивач листом № 131-упцр від 24.10.2023 просив відповідача в термін 7 (семи) календарних днів здійснити оплату заборгованості за договором.

Проте, вищевказаний лист залишився ТОВ "Південна електроремонтна компанія" без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим у відповідача наявна основна заборгованість за вказаним договором за період з січня по грудень 2022 у розмірі 738 839,53 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати, позивачем нараховано пеню за загальний період з 20.04.2022 по 30.06.2023 на суму 294 469,10 грн., 3 % річних за період з 20.04.2022 по 24.11.2023 у розмірі 26 326,71 грн. та інфляційні витрати за період з травня 2022 по жовтень 2023 на суму 69 969,42 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 283 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) - ч. 3 ст. 283 ГК України.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ч. 6 ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині першій статті 762 ЦК України за кріплено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання п. 1.1. договору, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування об`єкти оренди згідно переліку. В порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання зі сплати орендної плати та інших платежів передбачених договором не виконав, внаслідок чого у ТОВ "Південна електроремонтна компанія" наявна основна заборгованість за договором № ЗРП 2-2-6/52/22 від 30.12.2021 за період з січня по грудень 2022 у розмірі 738 839,53 грн.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за оренду майна та інших платежів у передбачений договором строк, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором оренди нерухомого майна № ЗРП 2-2-6/52/22 від 30.12.2021 за період з січня по грудень 2022 у розмірі 738 839,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено пеню за загальний період з 20.04.2022 по 30.06.2023 на суму 294 469,10 грн., 3 % річних за період з 20.04.2022 по 24.11.2023 у розмірі 26 326,71 грн. та інфляційні витрати за період з травня 2022 по жовтень 2023 на суму 69 969,42 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 11.2. договору сторони передбачили, що орендар у разі прострочення внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов`язання «…».

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2).

Обґрунтовуючи період нарахування пені з 20.04.2022 по 30.06.2023 позивач посилається на п. 7 розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України стосовно запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 стосовно відміни на всій території України карантину з 30.06.2023.

Проте, оцінюючи доводи позивача в розрізі ст. 233 ГК України суд зазначає, що заявлена до стягнення сума пені 294 469,10 грн. - це майже 40% від основної заборгованості (738 839,53 грн.), що на думку суду є безпідставним збагаченням за рахунок боржника, оскільки за поясненнями представника позивача, предмет оренди повернуто ПрАТ «СК "Укррічфлот" - 31.12.2022, у зв`язку з чим після повернення об`єкт оренди позивач використовував його на власний розсуд. Крім цього, позивачем не надані докази понесення додаткових збитків, а його майнові інтереси захищені 3 % річних та інфляційними втратами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 20.04.2022 по 30.06.2023 на суму 294 469,10 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи умови вищевказаного п. 11.2. та закінчення строку дії договору 31.12.2022, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за період з 20.04.2022 по 31.12.2022 на загальну суму 123 896,04 грн., з відмовою у стягненні 170 573,06 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних за період з 20.04.2022 по 24.11.2023 у розмірі 26 326,71 грн. та інфляційні витрати за період з травня 2022 по жовтень 2023 на суму 69 969,42 грн., враховуючи часткове здійснення відповідачем оплат 22.12.2022 та 28.09.2023, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за вказаний період на суму 25 585,97 грн. з відмовою у стягненні 740,74 грн. та інфляційних витрат у розмірі 68 789,00 грн. з відмовою у стягненні 1 180,42 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 14 356,66 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна електроремонтна компанія" (вул. Кульпарківська, буд. 266, офіс 1020, м. Львів, 79071; код ЄДРПОУ 38563244) на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (вул. Електриків, буд. 8, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 00017733) основну заборгованість у розмірі 738 839 (сімсот тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 53 коп., пеню на суму 123 896 (сто двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн. 04 коп., 3 % річних на суму 25 585 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 97 коп., інфляційні витрати у розмірі 68 789 (шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 356 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 66 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2024.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.