Рішення

від 15.05.2024 по справі 908/506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/41/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 Справа № 908/506/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» (вул. Красилівська, 7, оф. 13, м. Київ, 03040, ідентифікаційний номер юридичної особи 44829620)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» (вул. Краснова Миколи, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний номер юридичної особи 00292333)

про стягнення 1 348 717 грн 72 коп.

представники сторін

від позивача: Костуренко Є.М., адвокат, ордер серія ВІ № 1196864від 11.03.2024, в режимі відеоконференції

від відповідача: Тригуб В.І., адвокат, довіреність № 36 від 30.11.2023, в режимі відеоконференції

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» 846 810 грн 00 коп. заборгованості, 185 705 грн 43 коп. пені, 50 878 грн 20 коп. 3 % річних, 265 324 грн 09 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/41/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/506/24 присвоєно справі номер провадження 27/41/24. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 27.03.2024.

Ухвалою суду від 15.03.2024 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» про проведення судового засідання 27.03.2024 в режимі відеоконференції у справі № 908/506/24 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

25.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що відповідач підтверджує та визнає обставини виникнення заборгованості та її розмір, зазначені в позовній заяві.

Також, 25.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» подані до суду:

- заява про вступ як представника та доступ до електронної справи;

- заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

В судовому засіданні 27.03.2024 судом порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 17.04.2024 о 10 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 17.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 15.05.2024.

06.05.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» надійшли додаткові пояснення до яких додані оригінали документів для огляду та дослідження судом на підтвердження позовних вимог.

15.05.2024 підготовче судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

15.05.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» 846 810 грн 00 коп. заборгованості, 185 705 грн 43 коп. пені, 50 878 грн 20 коп. 3 % річних, 265 324 грн 09 коп. інфляційних втрат. Також, представник пояснив, що 3% річних в сумі 50 878 грн 20 коп. заявлені за період з 02.03.2022 по 16.02.2024.

15.05.2024 представник відповідача підтверджує та визнає обставини виникнення заборгованості та її розмір, зазначені в позовній заяві

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ», далі Покупець, відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017», далі Продавець, був укладений Договір № 013101/022, далі Договір поставки, за умовами п. 1.1 якого Продавець приймає на себе зобов`язання відповідно до умов цього Договору передати Покупець (поставити) продукцію виробничо-технічного призначення та/або товари народного споживання (надалі - продукція, товар), а Покупець зобов`язується відповідно до умов цього Договору прийняти цю продукцію (товар ) і оплатити її.

Пунктом 2.1 Договору поставки передбачено, що найменування, кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна вказуються в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно із п.п. 3.1, 3.4, 3.6 Договору поставки постачання продукції здійснюється на умовах зазначених у специфікації до договору (згідно Міжнародних Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року). Датою фактичної поставки продукції вважається дата її вручення Продавець з додатком пакету документів, обумовлених у п.3.6 цього Договору. Продавець зобов`язується надати ПОКУПЦЕВІ одночасно з продукцією оригінали наступних документів: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) накладну. У накладній обов`язкове посилання на одержувача продукції; г) товарно-транспортну накладну.

Умовами п. 5.1 та 5.2 Договору поставки ціни на продукцію договірні і вказуються в специфікаціях до цього Договору. Орієнтовна вартість Договору складається з вартості доданих до неї специфікацій і на момент підписання складає - 818175 (вісімсот вісімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять гривень 00 коп.) гривень без урахування ПДВ, ПДВ 20% в сумі - 163635 (сто шістдесят три тисячі шістсот тридцять п`ять гривень 00 коп.) гривень. Загальна сума з ПДВ становить - 981810 (дев`ятсот вісімдесят одна тисяча вісімсот десять гривень 00 коп.) гривень.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору поставки оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавцем в національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію згідно з умовами Специфікації до даного Договору.

Згідно із п. 8.1 та 8.4 Договору поставки за невиконання (неналежне виконання) прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством і цим договором. При цьому винна сторона ні за яких обставин, крім, форс-мажорних, які обумовлені в розділі 7 цього Договору, не звільняється від відшкодування збитків, а диспозитивні норми чинного законодавства України, що передбачають випадки такого звільнення, для цілей цього договору не застосовуються. У разі прострочення оплати Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,3% (три десяті відсотка) від вартості не оплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період прострочення.

Пунктами 10.7 та 10.8 сторони за Договором поставки узгодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року. У разі не виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, він вважається пролонгованим на строк до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

За умовами договору Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017» була складена додаткова угода № 1 від 31.01.2022, за умовами якої сторони прийшли до угоди доповнити договір № 013101/22 від 31.01.2022 специфікацією № 1 на загальну суму з ПДВ 981 810 грн 00 коп.

Також, у зазначеній специфікації зазначено, що Вантажоотримувачем продукції є ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ». Умови поставки: EXW (Інкотермс 2010) склад постачальника, м. Запоріжжя, вул.. Загорська, 15. Термін поставки: впродовж 5-ти днів з моменту підписання специфікації. Умови оплати: перший платіж, в розмірі суми без ПДВ, зазначеної в специфікації, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання товару на складі Покупця; другий платіж, у розмірі суми ПДВ, зазначеної в специфікації, протягом 5(п`яти) банківських днів з моменту реєстрації Продавцем податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так на підставі видаткових накладних № 3 від 04.02.2022 на суму 488 820 грн 00 коп. та № 4 від 23.02.2022 на суму 492 990 грн 00 коп. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» продукцію обумовлену Договором № 013101/22 від 31.01.2022.

Також, факт поставки продукції підтверджується товарно-транспортними накладними № 3 від 04.02.2022 та № 4 від 23.02.2022 та довіреністю № 55 від 04.02.2022.

Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022 року липень 2023 року, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017», заборгованість за назначеними видатковими накладними Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017» складає 846 810 грн 00 коп.

03.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017», далі Первинний кредитор, та Товариством з обмеженою відповідальністю АВЕЙКЕН КОМПАНІ», далі Новий кредитор, позивач, укладений Договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги № 03/11-2023 ПВ, далі Договір відступлення.

За умовами п. 1.1. Договору відступлення, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор передає у власність Новому Кредитору, а Новий Кредитор приймає у власність права вимоги до Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Граніт», код ЄДРПОУ 00292333 (надалі за текстом - «Боржник»), за договором №013101/22 від 31.01.2022, укладеним між Боржником та Первісним кредитором, додатковими угодами/договорами (за наявності) зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основний договір»/«Права вимоги». Новий Кредитор сплачує Первісному Кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору відступлення, з цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах , що існують на момент укладення цього Договору. Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до Боржника в момент здійснення оплати згідно пункту 2.1. даного договору. Сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою цей Договір є правочином з купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, визначених у цьому Договорі, Первісним Кредитором Новому Кредитору.

Відповідно до п. 2.1 та 2.2 Договору відступлення та угоди № 1 від 08.11.2023, за передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 846 810,00 (вісімсот сорок шість тисяч вісімсот десять) гривень. Новий кредитор зобов`язується протягом 15-х банківських днів після підписання цього Договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму, визначену у п. 2.1 цього Договору.

03.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» складений Акт приймання-передачі, оригіналів документів, за яким первинний кредитор передав, а новий кредитор прийняв наступну документацію: договір № № 013101/22 від 31.01.2022, акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.07.2023, видаткова накладна № 3 від 04.02.2022, видаткова накладна № 4 від 23.02.2022, доручення № 55 від 04.02.2023.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017» надіслало 04.11.2023 лист-повідомлення боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ», у якому повідомило останнього, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» на підставі договору № 03/11-2023ПВ відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги набуло всі права, як сторони за Договором № 013101/22 від 31.01.2022, та просять всі платежі здійснювати за реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ».

Вказаний лист залишено без відповіді Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ».

Платіжною інструкцією № 1 від 21.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» 846 810 грн 00 коп.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, далі ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

В ст. 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 598, ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час звернення із позовом у даній справі оплата за поставлену продукцію Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» в сумі 846 810 грн 00 коп. за договором № 013101/22 від 31.01.2022 не здійснена. Право вимоги за договором № 013101/22 від 31.01.2022 було передано Товариством з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017» Товариству з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ», відповідно до умов договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги № 03/11-2023ПВ від 03.11.2023.

За приписами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто сукупність прав та обов`язків його сторін, залишається незмінним.

На підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі №916/3711/20).

Матеріали справи містять докази переходу до позивача права вимоги до боржника на суму заборгованості в сумі 846 810 грн. 00 коп.

Відповідач доказів сплати заборгованості за договором № 013101/22 від 31.01.2022 в сумі 846 810 грн. 00 коп. не надав.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 846 810 грн. 00 коп. по договору є обґрунтованими та доведеними.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 185 705 грн. 43 коп. пені, 50 878 грн 20 коп. 3 % річних, 265 324 грн 09 коп. інфляційних витрат.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, далі ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, приписами частини шостої ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін (Постанова Верховного Суду від 20.08.2020 у справ № 902/959/19).

Відповідно до п. 8.4 Договору № 013101/22 від 31.01.2022 у разі прострочення оплати Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,3% (три десяті відсотка) від вартості не оплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої в період прострочення.

Позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 185 705 грн 43 коп. за період з 13.02.2022 по 13.02.2024 у розмірі зазначену у договорі (% від суми заборгованості).

Судом встановлено, що 04.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Зевс 2017» та Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» листом повідомили Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» про відступлення права вимоги за договором № 013101/22 від 31.01.2022 в сумі 846 810 грн 00 коп.

Отже, право Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» на застосування штрафних санкцій у вигляді пені за договором № 013101/22 від 31.01.2022 у позивача виникло 04.11.2023.

Суд перевірив розрахунок суму пені, так за період з 04.11.2023 по 22.02.2024 111 дні, від суми заборгованості 846 810 грн 00 коп. на подвійну облікової ставки НБУ складає 79 058 грн 55 коп.

Згідно статті 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців (182дн).

Позивач надав розрахунок пені з 13.02.2022 по 13.02.2024 ( 731 день), що протирічить нормам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Із розрахунку позивача вбачається, що заявлена до стягнення 3% річних в сумі 50 878 грн 20 коп. за період з 13.02.2022 по 13.02.2024.

Проте в судовому засіданні 15.05.2024 представник позивача пояснив, що 3% річних заявлені за період з 02.03.2022 по 16.02.2024.

Суд перерахував суму 3% річних, так за період з 02.03.2022 по 16.02.2024 717 днів, від суми заборгованості 846 810 грн 00 коп. складає 49 894 грн 85 коп.

Таким чином сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 49 894 грн 85 коп.

Крім того із розрахунку позивача вбачається, що заявлена до стягнення інфляційні втрати в сумі 265 324 грн 09 коп. за період з лютого 2022 року по грудень 2023 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються судом повністю.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже зазначалось, відповідач визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 9308 грн 16 коп., що складає 50 відсотків судового збору, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 130, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГРАНІТ» (вул. Краснова Миколи, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний номер юридичної особи 00292333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» (вул. Красилівська, 7, оф. 13, м. Київ, 03040, ідентифікаційний номер юридичної особи 44829620) заборгованість в сумі 846 810 (вісімсот сорок шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп., пеню в сумі 79 058 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятдесят вісім) грн 55 коп., 3% річних у сумі 49 894 (сорок дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн 85 коп., інфляційні втрати в сумі 265 324 (двісті шістдесят п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 09 коп.,судовий збір в сумі 9 308 (дев`ять тисяч триста вісім) грн 16 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «АВЕЙКЕН КОМПАНІ» (вул. Красилівська, 7, оф. 13, м. Київ, 03040, ідентифікаційний номер юридичної особи 44829620) 50 % судового збору сплаченого при поданні позову в розмірі 9 308 (дев`ять тисяч триста вісім) грн 16 коп., відповідно до квитанції № 0.0.3491702003.1 від 23.02.2024.

Повний текст рішення оформлено та підписано 27.05.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.