Рішення

від 14.05.2024 по справі 910/1695/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2024Справа № 910/1695/24Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут"

до 1) Фонду державного майна України

2) Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Федорчук Олексій Вікторович - посадова особа;

від відповідача-2: Сабадаш Олександр Ігорович - посадова особа;

від третьої особи: Сидоренко Олексій Анатолійович (поза межами приміщення суду) - посадова особа.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український державний геологорозвідувальний інститут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України №879 від 15.05.2023, наказу Міністерства юстиції України №166877 від 10.07.2023 та визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обмежень. а саме:

- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України №879 від 15.05.2023 "Про передачу державного майна до сфери управління Міністерства юстиції України";

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 68661151 від 31.07.2023 09:24:21, прийняте приватним нотаріусом Бунякіною Оленою Валентинівною Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №166877 від 10.07.2023 "Про закріплення державного майна на праві оперативного управління";

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 68661379 від 31.07.2023 09:33:35, прийняте приватним нотаріусом Бунякіною Оленою Валентинівною Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

22.02.2024 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків (щодо виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.02.2024) з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2024. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.

14.03.2024 через канцелярію суду від Фонду державного майна України надійшов відзив.

15.03.2024 через систему "Електронний суд" від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 заяву Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без розгляду.

19.03.2024 через систему "Електронний суд" від державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" надійшло клопотання про долучення доказів.

19.03.2024 через систему "Електронний суд" від Міністерства юстиції України надійшов відзив.

19.03.2024 через систему "Електронний суд" від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшла заява про закриття провадження та письмові пояснення.

У підготовче засідання 19.03.2024 не з`явився представник третьої особи, хоча про місце, дату та час засідання третя особа повідомлена належним чином.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 02.04.2024.

20.03.2024 через систему "Електронний суд" від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 заяву Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

01.04.2024 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшли відповіді на відзиви та додаткові письмові пояснення (на письмові пояснення та заяву про закриття провадження Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України).

В судовому засіданні 02.04.2024 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі у зв`язку з її необґрунтованістю. Закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024.

24.04.2024 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшло клопотання про доручення доказів по справі.

14.05.2024 до до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судове засіданні 14.05.2024 представник позивача не з`явився.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача 1 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників відповідачів та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

12.08.2020 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1010-р "Про передачу об`єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна", за яким вирішено передати Фонду державного майна України, зокрема, єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" (код ЄДРПОУ 01432032) зі сфери управління Державної служби геології та надр України.

27.07.2021 комісією з питань передачі єдиного майнового комплексу Українського державного геологорозвідувального інституту, складено акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Український державний геологорозвідувальний інститут (код ЄДРПОУ 01432032) зі сфери управління Державної служби геології та надр України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 №1010-р "Про передачу об`єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна".

Листом №43606/47675-27-23/15.4 від 10.04.2023 Міністерство юстиції України звернулося до Фонду державного майна України з проханням розглянути можливість передачі нежитлової будівлі та споруд загальною площею 2 345,8 кв.м, розташованих за адресою: вул.. Каруни, м. Дніпро, що обліковується на балансі Український державний геологорозвідувальний інститут до сфери управління Міністерства юстиції України.

Наказом Фонду державного майна України №879 від 15.05.2023 «Про передачу державного майна до сфери управління Міністерства юстиції України» передано зі сфери управління Фонду державного майна України з балансу Українського державного геологорозвідувального інституту до сфери управління Міністерства юстиції України на баланс Дніпропетровскького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України нерухоме майно - будівлю загальною площею 2345,8 кв.м, за адресою: вул.. Каруни, 1, м. Дніпро (інвентарний номер 220).

Відповідно до пункту 2 вищезазначеного наказу Департамент управління державними підприємствами повинен делегувати представників для участі у створеній Міністерством юстиції України комісії з питань приймання-передачі майна, зазначеного в пункті 1 цього наказу, а затверджений акт приймання-передачі надати Фонду державного майна України.

04.07.2023 складено акт приймання-передачі нерухомого майна зі сфери управління Фонду державного майна України з балансу Українського державного геологорозвідувального інституту до сфери управління Міністерства юстиції України на баланс Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до вказаного акту об`єкт передачі розміщений за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.. Каруни, 1, загальна площа об`єкта, що передається складає 2345,8 кв.м.

Наказом Міністерства юстиції України №1668/7 від 10.07.2023 «Про закріплення державного майна на праві оперативного управління» закріплено за Дніпропетровським науково-дослідним інституттом судових експертиз Міністерства юстиції України на праві оперативного управління будівлю загальною площею 2345,8 кв.м, розташовану за адресою: вул.. Каруни, 1, м. Дніпро.

В позовній заяві позивачем зазначено, що станом на 01.02.2024 останній має заборгованість з виплати заробітної плати перед працівниками та заборгованість зі сплати податків та зборів, а саме: заборгованість з виплати заробітної плати перед звільненими працівниками - 6351,3тис. грн.., заборгованість з виплати заробітної плати перед працюючими працівниками - 4 906,0 тис.грн., єдиний соціальний внесок - 4 061,6 тис. грн.., податок з доходів фізичних осіб - 3 456,4 тис.грн., військовий збір - 255,8 тис.грн., податок на додану вартість - 318,4 тис.грн., земельний податок - 4 156,5 тис.грн. Загальна сума заборгованості по заробітній платі та податками (зборами) станом на 01.02.2024р. складає 23 496,0 тис. грн.., що підтверджується довідкою позивача від 01.02.2024 № 01/02-24.

Згідно з довідкою позивача №29/12-23 від 29.12.2023 на балансі ДП «Українського державного геологорозвідувального інституту» перебуває адміністративна будівля загальною площею 2345,8 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул.. Каруни 1 (залишкова вартість станом на 01.12.2023 складає 25 103,45 грн.) на земельній ділянці площею 0,4531га (кадастровий номер 1210100000:01:091:0004).

Відтак, за твердженнями позивача, останній мав змогу погасити заборгованість за рахунок отриманих грошових коштів від продажу в процесі приватизації наявного в нього на балансі нерухомого майна, у тому числі й будівлі за адресою: вул.. Каруни 1, м. Дніпро.

Також позивач звернув увагу, що на момент прийняття Фондом державного майна України наказу №879 від 15.05.2023 все нерухоме майно позивача перебувало під арештом відповідно до постанов державних виконавців Оболонського районного відділу ДВС про арешт майна боржника № 49729322 від 16.02.2016 та № 60070386 від 21.10.2019.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 04.12.2023, на все нерухоме майно позивача 28.06.2017, 23.10.2023 зареєстровано обтяження - арешт, накладений Оболонським районним відділом ДВС, та 01.02.2022 - податкову заставу, накладену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Так, згідно з відомостями зі вказаного реєстру, все нерухоме майно позивача згідно з рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу №82730-53 від 26.01.2022 перебуває у податковій заставі із можливістю відчуження за погодженням з обтяжувачем.

Одночасно позивач звернув увагу на порушення Фондом державного майна України процедури прийняття рішення про передачу нерухомого майна позивача, яка передбачена Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482. Тобто, на думку позивача передача спірного майна могла і повинна була відбутися виключно за ріщенням Кабінету Міністрів України, у складі єдиного (цілісного) майнового комплексу, як невід`ємна його частина.

Статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належать: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України видає накази, що підписує Голова Фонду державного майна України.

Накази Фонду державного майна України, видані у межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з ч. 1 статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" до об`єктів управління державної власності віднесено, зокрема: майно, яке передане казенним підприємствам, державним некомерційним підприємствам в оперативне управління, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям, майно, яке передане державним господарським об`єднанням.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема є: Кабінет Міністрів України; міністерства та Фонд державного майна України.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності (ч. 2 статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності").

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 затверджено «Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності» (далі - Положення).

Пунктом 1 Положення (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що це Положення визначає порядок безоплатної передачі об`єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об`єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування (далі - самоврядні організації), до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

Відповідно до п.2 Положення об`єктами передачі згідно з цим Положенням є:

а) єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства). Структурний підрозділ підприємства (у тому числі структурний підрозділ, що переданий в оренду у складі єдиного (цілісного) майнового комплексу державного підприємства, організації) може бути об`єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу;

єдині (цілісні) майнові комплекси підприємств, установ, організацій, які не увійшли до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, та не належать до об`єктів, які необхідно залишити в державній власності;

нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, крім об`єктів, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Положення, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) та за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території), яке було передано або передається для розміщення апарату державного органу або для забезпечення функціонування контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з неї, пунктів пропуску через державний кордон України (крім пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення);

б) нерухоме майно, у тому числі нерухоме майно, яке було передано або передається для забезпечення функціонування пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення або передано в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, (будівлі, споруди, об`єкти незавершеного будівництва, крім об`єктів, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Положення, а також нежитлові приміщення), крім майна, зазначеного в абзаці другому підпункту "а" цього пункту, після виділення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території;

г) державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації;

ґ) підприємства, показники фінансово-господарської діяльності яких погіршилися внаслідок неефективного управління ними органами, уповноваженими управляти державним майном, або самоврядними організаціями;

е) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого), у тому числі індивідуально визначене майно (крім нерухомого), що передано в оренду у складі єдиних (цілісних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів;

є) інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого), яке буде використовуватися Збройними Силами, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами, у період воєнного стану.

Згідно з пунктом 7 Положення у разі коли передача державного майна здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном (органу, уповноваженого управляти державним майном), або самоврядних організацій, пропозиції щодо передачі структурного підрозділу підприємства, нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна погоджуються відповідно до пункту 5 цього Положення (залежно від виду майна), а також з Фондом державного майна (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна).

З матеріалів справи вбачається, що розпорядження Кабінетом Міністрів України №1010-р від 12.08.2020 "Про передачу об`єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна" вирішено передати Фонду державного майна України, зокрема, єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" (код ЄДРПОУ 01432032) зі сфери управління Державної служби геології та надр України.

Відповідно до підпункту "й" п. 2 ч. 1 статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна погоджує (приймає) рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного наказу №879 від 15.05.2023 Фонд державного майна України діяв в межах чинного законодавства.

Щодо твердження позивача про необхідність приватизації, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018, приватизація державного або комунального майна (приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику. Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.

Частина 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає, що до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів малої приватизації належать, зокрема, єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації (пункт 1); окреме майно. Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації .

За змістом статті 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

У частині 1 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено порядок приватизації державного і комунального майна.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.

Таким чином, включення нерухомого майна позивача до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, належить до компетенції (та на розсуд) Фонду державного майна України, як суб`єкта управління.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України №879 від 15.05.2023 "Про передачу державного майна до сфери управління Міністерства юстиції України" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України №879 від 15.05.2023 "Про передачу державного майна до сфери управління Міністерства юстиції України" не підлягають задоволенню, то похідні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 68661151 від 31.07.2023 09:24:21, прийняте приватним нотаріусом Бунякіною Оленою Валентинівною Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №166877 від 10.07.2023 "Про закріплення державного майна на праві оперативного управління", визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 68661379 від 31.07.2023 09:33:35, прийняте приватним нотаріусом Бунякіною Оленою Валентинівною Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області також, не підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 30.05.2024 року.

Суддя С. М. Мудрий