Ухвала

від 30.05.2024 по справі 910/12749/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.05.2024Справа № 910/12749/22

За заявою Державного підприємства "Гарантований покупець" (місто Київ)

про відстрочку виконання рішення у справі №910/12749/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" (Київська обл., місто Переяслав)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (місто Київ)

про стягнення 212 722,15 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача (заявника): Курдюмов М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 3.841.302,04 грн, з яких: 3.285.983,41 грн інфляційних втрат та 555.318,63 грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом за Договором №14814/01 від 06.02.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" 85.255 (вісімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 14 коп. інфляційних втрат, 30.227 (тридцять тисяч двісті двадцять сім) грн 16 коп. 3% річних та 1.732 (одну тисячу сімсот тридцять дві) грн 23 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

06.11.2023 до суду надійшла заява відповідача про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі №910/12749/22, до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи до Господарського суду міста Києва, ухвалою від 22.05.2024 розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 30.05.2024.

У судове засідання 28.05.2024 від позивача надійшли заперечення проти поданої відповідачем заяви.

У судовому засіданні 30.05.2024 представник відповідача підтримав вимоги і доводи заяви та просив відстрочити виконання рішення. Представник позивача в судове засідання не з`явився, та його неявка не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ст. 331 ГПК України.

Розглянувши матеріали заяви, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Як вже зазначалося судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" 85 255,14 грн інфляційних втрат, 30 227,16 грн 3% річних та 1 732,23 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі №910/12749/22 - без змін.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.12. у справі № 18-рп/2012, від 25.04.12. у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, заявник вказує, що сукупність таких обставин як:

- часткова оплата відповідачем вартості послуг за спірний період Позивачу;

- відсутність в Положенні джерела для покриття витрат на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії;

- необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО;

- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону);

- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан ДП "Гарантований покупець";

- участь Гарантованого покупця у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;

- надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 №332, істотно ускладнюють виконання рішення,

- є достатньо винятковими для відстрочення виконання рішення суду.

Суд відзначає, що фактично всі покладені в основу даної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження відповідача, по суті, зводяться до відсутності відповідного фінансування.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

За таких обставин, факт відсутності фінансування, у будь-якому випадку, не може бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає можливість реально виконати рішення суду.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення в даній справі.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі №910/12749/22.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі №910/12749/22 відмовити.

Ухвала набрала законної сили 30.05.2024 та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 30.05.2024.

Суддя Т.М. Ващенко