Рішення

від 21.03.2024 по справі 906/1012/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. м. Київ Справа № 906/1012/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Плутос»

до Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Укрсервісбудматеріали»

прo стягнення 185 220,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

Обставини справи:

До Господарського суду Житомирської області Приватним підприємством «Інвестиційна компанія «Плутос» подано позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича прo стягнення 185 220,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.08.2023 року відкрито провадження у справі № 906/1012/23 за позовом Приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Плутос» до Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича прo стягнення 185 220,00 грн. за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 року матеріали справи № 906/1012/23 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2023 року прийнято матеріали справи № 906/1012/23 до провадження судді Кошика А.Ю. за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 11.01.2024 року.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 11.01.2024 року не з`явився.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 11.01.2024 року не з`явився.

Крім того, судом розглянуто заяву відповідача (подану разом з відзивом на позов) б/н від 21.08.2023 року про залучення Приватного акціонерного товариства «Укрсервісбудматеріали» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви у зв`язку з тим, що ПАТ «Укрсервісбудматеріали» є власником нерухомого майна, яке було предметом договору оренди № 05/2019 від 01.01.2019 року, та яке було отримане позивачем у користування за основним договором оренди № 01/2017 від 01.01.2017 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Укрсервісбудматеріали» та позивачем, і наразі позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій з відповідача по договору оренди № 05/2019 від 01.01.2019 року.

Таким чином, оскільки рішення суду у даній справі про стягнення 185 220,00 грн. може вплинути на права та обов`язки Приватного акціонерного товариства «Укрсервісбудматеріали», в судовому засіданні 11.01.2024 року залучено Приватне акціонерне товариство «Укрсервісбудматеріали» в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 01.02.2024 року.

01.02.2024 року у судовому засіданні судом оголошено перерву у справі № 906/1012/23 на 29.02.2024 року.

В судовому засіданні 29.02.2024 року оголошувалась перерва в судовому засіданні на 21.03.2024 року.

В судове засідання 21.03.2024 року представники сторін та третьої особи не з`явились. В ході розгляду спору позивач позовні вимоги підтримував, відповідач проти позову заперечував, третьою особою надано письмові пояснення по суті спору.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 21.03.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 01.01.2018 року між Приватним підприємством «Інвестиційна компанія «Плутос» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Свінціцьким віктором Павловичем (відповідач) укладено Договір оренди №02/2018.

За Договором оренди орендодавець передає орендарю в тимчасове, платне користування приміщення загальною площею 147 кв.м, в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 (далі приміщення).

Орендар прийняв приміщення від орендодавця за актом приймання-передачі приміщення від 01.01.2018 року. Також, 01.01.2019 року між сторонами укладено на новий термін Договір оренди наведеного приміщення за № 05/2019 (далі Договір оренди).

Пунктом 5.2. Договору оренди визначено базова орендна плата в сумі 8 820,00 грн. на місяць, згідно з Додатковою угодою від 01.07.2019 року на період з 01.07.2019 року по 31.12.2019 року базову орендну плату на місяць встановлено в сумі 10 290,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору оренди строк оренди починається з 01.01.2019 року і закінчується 31.12.2019 року.

Однак, як зазначає позивач, відповідач, як орендар, з вересня 2019 року припинив сплачувати орендну плату, внаслідок чого за ним утворилась прострочена заборгованість за період вересень-листопад 2019 року в загальній сумі 30 870,00 грн., яка стягнута за рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 року у справі № 906/1358/19, разом з 1 949,46 грн. пені, 71,94 грн. інфляційних, 186,92 грн. 3% річних та 1 911,42 грн. судового збору.

Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди та закінченням строку його дії, позивач не продовжував договірні відносини на наступний термін та неодноразово вимагав у відповідача повернути йому майно з оренди.

Оскільки відповідачем вимоги позивача про повернення майна не були виконані, у справі Господарського суду Житомирської області № 906/510/20 розглядався спір про стягнення з відповідача неустойки за неповернення майна з оренди, в якій рішенням від 06.10.2020 року стягнуто з відповідача 144 060,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з січня 2020 року по липень 2020 року.

Як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання з повернення майна з оренди не виконано й на момент звернення до суду у даній справі, неодноразові звернення позивача з відповідними вимогами відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення майна з оренди, позивач у позові заявив вимогу про стягнення за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року неустойки в розмірі подвійної орендної плати в загальній сумі 185 220,00 грн.

Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечував, зазначив що укладений між сторонами Договір оренди фактично є договором суборенди.

Орендоване майно (приміщення) за Договором оренди належить третій особі ПАТ «Уксервісбудматеріали» на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 29.12.1995 №1841-ВАТ, а ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» є орендарем даних приміщень.

Приватне Підприємство «Інвестиційна компанія «Плутос» не було наділене правами для передачі приміщення в оренду відповідачу, оскільки, воно не є власником майна та не отримувало згоди власника на передачу приміщення в оренду/суборенду.

Оскільки Основний договір оренди припинив свою діяю 29.12.2019 року, станом на момент вимоги позивача про повернення майна з оренди, у нього були відсутні будь-які права щодо майна, а у відповідача були відсутні підстави повертати майно особі, яка не має жодних прав щодо такого майно, що також виключає підстави для стягнення неустойки. Наведені обставини також встановлені рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/810/20.

Позивач надав пояснення на відзив, в яких стверджує, що має право користування майном на підставі Договору оренди № 01/2017 від 01.01.2017 року, укладеного з ПАТ «Уксервісбудматеріали», який неодноразово продовжувався за мовчазної згоди орендодавця, в тому числі на 2020 - 2021 роки.

В письмових поясненнях третьої особи зазначено, що між ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» (орендар) та ПАТ «Уксервісбудматеріали» (третя особа, орендодавець) 01.01.2017 року укладено договір оренди № 01/2017 (далі Основний договір), предметом якого є строкове платне користування приміщеннями в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 (далі - приміщення), в тому числі приміщення майстерні будівлі № 3 загальною площею 147 кв. м.

У відповідності до п. 4.1. Основного договору строк оренди за цим Договором починається з моменту прийняття приміщень за актом приймання-передачі і становить один рік з дати прийняття приміщень. 28.12.2018 року між третьою особою та позивачем укладено додаток № 10 до Договору, яким встановлено строк оренди приміщень до 29.12.2019 року.

Згідно з п. 4.2. Основного договору строк оренди, визначений у п. 4.1. Договору, припиняється у випадках дострокового розірвання Договору, закінчення Строку оренди, а також у інших випадках передбачених чинним законодавством та цим Договором. Користування Приміщеннями після закінчення Строку оренди, визначеного у п. 4.1. Договору, а також після дострокового припинення (розірвання) Договору не допускається.

Після закінчення строку оренди за Основним договором (29.12.2019 року) всі приміщення в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 були повністю вільні від позивача, його майна та майна будь-яких інших осіб.

Щодо користування приміщеннями відповідачем, ПАТ «Укрсервісбудматеріали» не відома будь-яка інформація щодо користування відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Свінціцьким Віктором Павловиче приміщеннями комплексу будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2.

Починаючи з 29.12.2019 року всі приміщення в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 перебувають у користуванні та розпорядженні власника даного майна, тобто ПАТ «Укрсервісбудматеріали».

Також третя особа наголошує, що за змістом статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно, заявлена позивачем вимога про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення, за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року, є такою, що порушує право власності ПрАТ «Укрсервісбудматеріали» на дане майно, оскільки у позивача відсутнє право розпорядження майном за основним Договором оренди № 01/2017 від 01.01.2017 року, відповідно і на стягнення коштів (неустойки) за неповернення майна у позивача також відсутнє право, позовні вимоги позивача є наміром незаконного збагачення за рахунок чужого майна.

Без відома власника майна позивач розпочав судовий спір про майно, на яке не має жодних правових підстав для користування або управління.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Щодо чинності Договору оренди між позивачем та третьою особою зі змісту заяв по суті справи сторін спору в даній справі випливає, що доводи позивача ґрунтуються на тому, що між позивачем та третьою особою є діючий Договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017 року, на основі якого позивач має (мав) право передавати приміщення в суборенду.

Такі твердження не відповідають дійсності, оскільки позивач в порушення умов Договору не погоджував з третьою особою передачі приміщень в суборенду; на підставі п. 4.2. Договору він закінчився, принаймні з закінченням терміну, на який його було укладено і матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що позивач та власник будівель - третя особа погодили продовження строку дії Договору оренди; всі приміщення в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул.Доківська, 2 з 29 грудня 2019 р. повністю вільні від позивача, його майна та майна будь-яких інших осіб; після припинення дії Договору між позивачем та третьою особою не вчинялось жодних дій, які свідчать про існування між ними орендних відносин, як то підписання Актів, надсилання рахунків, здійснення/прийняття орендних платежів, тощо.

З огляду на викладене, третя особа - ПАТ «Укрсервісбудматеріали», вважає позовні вимоги ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» до ФОП Свінціцького В.П. у справі №906/1012/23 необґрунтованими та такими, що не можуть підлягати задоволенню.

Позивачем не надано пояснень чи спростувань викладених у поясненні третьої особи обставин.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно положень ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що Договір оренди №02/2018 від 01.01.2018 року є договором піднайму в розумінні положень ст.774 Цивільного кодексу України, оскільки ПП «ІК «Плутос» не є власником переданого відповідачу в оренду майна, судом встановлено, що вказане майно ПП «ІК «Плутос» орендовано у ПАТ «Уксервісбудматеріали» за Договором оренди №01/2017 від 01.01.2017 року, який за твердженням орендодавця - ПАТ «Уксервісбудматеріали» припинив свою дію закінченням терміну, на який його було укладено з 30.12.2019 року і в подальшому не діяв, зокрема, в період 2020-2021 років.

Щодо тверджень позивача, що Договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017 року, укладений з ПАТ «Уксервісбудматеріали», продовжувався на підставі листів позивача за мовчазної згоди орендодавця ПАТ «Уксервісбудматеріали» на підставі ст. 777 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

З огляду на зміст ст. 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Суд враховує, що відповідна норма ст. 777 Цивільного кодексу України передбачає порядок реалізації переважного права на укладення договору найму на новий строк, а не автоматичної пролонгації договору.

Крім того, згідно з п. 10.2 Основного Договору сторони погодили, що договір припиняє свою дію при закінчення строку оренди, а також при достроковому розірванні договору за згодою сторін, в тому числі у випадку якщо орендар не вносить, вносить не в повному обсязі орендну плату та/або інші платежі протягом одного місяця або систематично (2 або більше разів) затримує їх виплату.

Згідно з п. 10.2.5 Основного Договору №01/2017 від 01.01.2017 року як підставу для дострокового розірвання Договору сторони погодили факт передачі орендарем без згоди орендодавця приміщення у користування іншій особі.

Оскільки, як зазначає сам позивач, надіслані ним додаткові угоди (на 2020-2021 роки) не були підписані наймодавцем, Договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017 року з ПАТ «Уксервісбудматеріали» на новий строк після 30.12.2019 року (на відміну від попередніх 2018-2019 років, коли з орендодавцем були підписані додаткові угоди) не було укладено, що свідчить про існування спору щодо факту укладення Договору оренди на новий строк (на 2020-2021 роки), доказів вирішення якого в установленому порядку позивачем не надано.

Оскільки факт укладення Основного договору оренди на новий строк не є предметом даного спору і позивачем не надано належних доказів існування у нього прав орендаря переданих в суборенду відповідачу приміщень, відповідні обставини також заперечені наймодавцем - ПАТ «Уксервісбудматеріали», у суду у даному спорі відсутні підстави вважати, що Основний договір оренди продовжувався на 2020 - 2021 роки і суд виходить з того, що Основний договір оренди не діяв після 29.12.2019 року.

Судові рішення, на які посилається позивач, не мають преюдиційного значення для даної справи, оскільки питання продовження Основного договору не було безпосереднім предметом розгляду, відповідним обставинам лише надавалась правова оцінка, яка не є безспірною і обов`язковою для розгляду даного спору.

Враховуючи, що згідно положень ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму, судом було встановлено, що строк дії Основного договору №01/2017 від 01.01.2017 року найму тривав до 29.12.2019 року. Відповідно, позивач мав правомочності щодо переданого відповідачу в суборенду майна, як і статус орендодавця (наймодавця) по відношенню до відповідача лише до відповідної дати - до 29.12.2019 року.

Правові наслідки неповернення орендарем майна з оренди, визначені положеннями ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що Основений договір оренди №01/2017 від 01.01.2017 року переданих відповідачу в суборенду приміщень діяв після 29.12.2019 року, у спірний період (2020-2021 роки), за який заявлено неустойку, позивач не мав правомочностей наймодавця.

За наведених обставин, позовна вимога позивача безпідставна, не обґрунтована, заперечена власником майна - ПАТ «Уксервісбудматеріали».

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

З огляду на норму ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено існування після 29.12.2019 року правомочностей наймодавця щодо переданого відповідачу в суборенду майна, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за неповернення майна з оренди за період 2020-2021 років, який виходить за межі правомочностей позивача.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Плутос» до Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича прo стягнення 185 220,00 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 30.05.2024 року