Рішення

від 23.05.2024 по справі 914/845/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 Справа № 914/845/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветрейд», місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. АГРО», село Завидче, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 106 333,92 грн.

За участю представників

від позивача: Карзов О.М. адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1271746 від 29.03.2024);

від відповідача: Мотрук М.Ю. адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1574 від 18.11.2009; довіреність б/н від 30.01.2024).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. АГРО» про стягнення заборгованості за договором поставки №13 від 01.01.2019 у розмірі 163 751,36 грн, з яких 55 701,76 грн основного боргу, 5 570,20 грн штрафу, 69 981,65 грн пені, 30 519,57 грн інфляційних втрат та 7 548,38 грн 3% річних.

Ухвалою від 08.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 29.04.2024 на 10:30 год.

29.04.2024 представником відповідача подано суду клопотання б/н від 26.04.2024 (вх.№11497/24 від 29.04.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 29.04.2024 суд відклав судове засідання по розгляду справи по суті на 13.05.2024 на 12:00 год., відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання.

13.05.2024 представник відповідача подав суду письмове пояснення б/н від 13.05.2024 (вх.№12627/24 від 13.05.2024), в якому зазначив, що не погоджується із сумою нарахованих позивачем штрафних санкцій та навів правове обґрунтування щодо нарахування штрафних санкцій. У поясненні представник відповідача просив суд врахувати наведене та не стягувати з відповідача всіх заявлених штрафних санкцій та інших додаткових сум.

У судовому засіданні 13.05.2024 оголошено перерву до 23.05.2024 до 10:30 год.

20.05.2024 представник відповідача подав суду конррозрахунок пені б/н від 20.05.2024 (вх.№13371/24 від 20.05.2024).

23.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 22.05.2024 (вх.№13878/24 від 23.05.2024), в яких вказано, що позивач визнає розрахунок пені, наданий відповідачем. До додаткових пояснень позивач долучив перерахунок штрафних санкції, проведений з врахуванням строку оплати визначеного умовами договору та вихідних днів.

Представник позивача в судове засідання 23.05.2024 для розгляду справи по суті з`явився, в судовому засіданні подав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, яку в подальшому було зареєстровано канцелярією суду за вх.№14294/24 від 23.05.2024. У поданій заяві представник позивача просить суд у зв`язку із перерахунком розміру штрафних санкцій стягнути з відповідача 55 701,76 грн основного боргу, 5 570,17 грн штрафу, 6 760,01 грн пені, 30 950,80 грн інфляційних втрат та 7 351,18 грн три проценти річних. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов, з врахуванням заяви про зменшення (уточнення) розміру позовних вимог, задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 23.05.2024 для розгляду справи по суті з`явився, в судовому засіданні не заперечив проти наявності основного боргу в сумі 55 701,76 грн та нарахованих позивачем штрафних санкцій наведених в заяві про зменшення (уточнення) розміру позовних вимог.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 23.05.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано виникненням заборгованості на підставі укладеного між сторонами договору поставки №13 від 01.01.2019.

Внаслідок часткової сплати боргу загальну суму 189 800,60 грн, основний борг відповідача становить 55 701,76 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 5 570,20 грн штрафу, 69 981,65 грн пені, 30 519,57 грн інфляційних втрат та 7 548,38 грн три проценти річних.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог (вх.№14294/24 від 23.05.2024), позивач просить стягнути з відповідача 55 701,76 грн основного боргу, 5 570,17 грн штрафу, 6 760,01 грн пені, 30 950,80 грн інфляційних втрат та 7 351,18 грн три проценти річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав.

13.05.2024 представник відповідача подав письмове пояснення б/н від 13.05.2024 (вх.№12627/24 від 13.05.2024), в якому зазначив що не погоджується із нарахованими позивачем штрафними санкціями та навів правове обґрунтування щодо нарахування штрафних санкцій. У поданому поясненні представник відповідача просив суд врахувати наведене у цьому поясненні та не стягувати з відповідача всіх заявлених штрафних санкцій та інших додаткових сум.

20.05.2024 представник відповідача подав контррозрахунок пені б/н від 20.05.2024 (вх.№13371/24 від 20.05.2024).

Обставини встановлені судом.

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветрейд», в особі директора Михасяк Р.Є., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. АГРО», в особі директора Кожушко І.О., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки №13 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов`язувався передати у встановлений цим договором строк товар у власність покупцю відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та оплатити на умовах визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару уповноваженомупредставнику покупця за фактом підписання представником покупця накладної на отримання товару,яка підтверджує факт поставки товару покупцю.

Згідно з п. 1.3. договору кількість, асортимент та спосіб отримання товару, який буде поставлятись постачальником покупцю за цим договором визначається в замовлені.

Відповідно до пункту 2.4. договору поставка покупцю товару здійснюється одним із таких способів: 1) самовивозупокупцем із складу постачальника; 2) автотранспортом постачальника до складу (місця призначення) покупця.Бажаний спосіб поставки товару покупець зазначає у замовлені.

Згідно з п. 2.5. договору у випадку здійснення поставки товару шляхом самовивозу зі складу постачальника, водійтранспортного засобу покупця, в тому числі водій незалежного перевізника, зобов`язаний дотримуватись режиму роботи постачальника, зокрема, і пропускного режиму на складі постачальника.

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна поставленого товару встановлюється за домовленістю сторін та визначається рахунками, накладними на поставлений товар.

Згідно з п.п. 3.2.-3.4. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом безготівкової оплати 100% вартості товару протягом 10 (десять) днів з моменту здійснення поставки та передачі товару у власність покупцю. Розрахункові платежі за цим договором здійснюються на підставі виставлених постачальником рахунків або видаткових накладних. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована нарахунок постачальника.

Відповідно до п.4.1. та п.4.2. договору цей договір укладається строком на 1 (один) рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами.У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договоруза один місяць до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на той самий строк і натих самих умовах.

Згідно з п. 6.11. договору при простроченні оплати поставленого товару більш як на 14 (чотирнадцять) днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% (десяти) від суми прострочення.

Пунктом6.12. договору сторони погодили, що за прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У період з 16.01.2019 по 22.11.2019 включно Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветрейд» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. АГРО» згідно договору поставки №13 від 01.01.2019, товар на загальну суму 245 502,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 189 800,60 грн, що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача, які позивачем долучено до матеріалів справи.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору поставки №13 від 01.01.2019, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 16.01.2019 по 22.11.2019 включно, повністю не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 55 701,76 грн.

Позивач з метою досудового врегулювання даного спору звертався до відповідача з претензією (б/н від 13.11.2023) в якій просив сплатити заборгованість за договором постави №13 від 01.01.2019.

Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу штраф на загальну суму 5 570,20 грн, пеню на загальну суму 69 981,65 грн, інфляційні втрати на загальну суму 30 519,57 грн та три проценти річних на загальну суму 7 548,38 грн.

Згідно поданої в порядку передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 55 701,76 грн основного боргу, 5 570,17 грн штрафу, 6 760,01 грн пені, 30 950,80 грн інфляційних втрат та 7 351,18 грн три проценти річних.

Відповідач не заперечив проти наявності основного боргу в сумі 55 701,76 грн та нарахованих позивачем штрафних сум наведених в заяві про зменшення (уточнення) позовних вимог.

Таким чином, позивач, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача 106 333,32 грн заборгованості, з яких 55 701,76 грн основного боргу, 5 570,17 грн штрафу, 6 760,01 грн пені, 30 950,80 грн інфляційних втрат та 7 351,18 грн три проценти річних.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №13 від 01.01.2019.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветрейд`свої зобов`язання по договору поставки №13 від 01.01.2019 виконало повністю. Факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. АГРО» товару на загальну суму 245 502,36 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 16.01.2019 по 22.11.2019 включно.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Згідно з матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Часткова оплата за поставлений товар на загальну суму 189 800,60 грн, підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які останнім долучено до матеріалів справи.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору поставки №13 від 01.01.2019, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 16.01.2019 по 22.11.2019 включно, в повному обсязі не провів, відтак, як і станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення (23.05.2024) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №13 від 01.01.2019 на загальну суму 55701,76 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 55 701,76 грн не заперечив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 55 701,76 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені та штрафу суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. 6.11. договору сторони погодили, що при простроченні оплати поставленого товару більш як на 14 (чотирнадцять) днів покупецьсплачує постачальнику штраф у розмірі 10% (десяти) від суми прострочення.

Пунктом 6.12. договору сторони погодили, що за прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійноїоблікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченогоплатежу за кожний день прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач у позовній заяві первісно просив стягнути пеню на загальну суму 69 981,65 грн, штраф у розмірі 10 % від суми прострочення на загальну суму 5 570,20 грн, три проценти річних на загальну суму 7 548,38 грн та інфляційні втрати на загальну суму 30 519,57 грн.

Згідно поданої в порядку передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог, позивач, у зв`язку із перерахунком розміру штрафних санкцій просить стягнути з відповідача 5 570,17 грн штрафу, 6 760,01 грн пені, 30 950,80 грн інфляційних втрат та 7 351,18 грн три проценти річних.

Судом перевірено розрахунок пені, 10% штрафу, трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач пеню в сумі 6 760,01 грн, штраф в сумі 5 570,17 грн, три проценти річних в сумі 7 351,18 грн та інфляційні втрати в сумі 30 950,80 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарським кодексом України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Застосування до покупця таких штрафних санкцій погоджено в договірному порядку з продавцем та за своєю суттю є застосуванням до покупця різних санкцій (штраф, пеня) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17 та від 08.08.2018 у справі №908/1843/17.

Верховний Суд також зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо. Відтак, позивачем правомірно нараховано пеню та штраф.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Станом на момент подання позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 163 751,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3 028,83 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №406 від 08.12.2023 на суму 2 684,00 грн та №129 від 27.03.2024 на суму 344,00 грн.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветрейд» подана до Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» 01.04.2024 (документ сформований в системі 29.03.2024).

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Зважаючи, що позовна заява подана до суду в електронній формі (через систему «Електронний суд»), відтак, позивач повинен був сплатити у даній справі судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8% для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 422,40 грн.

Станом на момент прийняття рішення, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№14294/24 від 23.05.2024), позивачем заявлено до стягнення з відповідача 106 333,32 грн.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1 573,11 грн судового збору.

Решту суми судового збору (1 454,89 грн) у зв`язку із поданням позивачем заяви зменшення розміру позовних вимог (вх.№14294/24 від 23.05.2024), а також з врахуванням застосування коефіцієнту 0,8, позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», за умови звернення з відповідним клопотанням до суду.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов, з врахуванням заяви позивача, задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. АГРО» (80233, Львівська область, Радехівський район, село Завидче, вулиця Центральна, будинок 99; ідентифікаційний код юридичної особи 34677826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветрейд» (79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 127; ідентифікаційний код юридичної особи 38007809) 55701,76 грн основного боргу, 5 570,17 грн штрафу, 6 760,01 грн пені, 30 950,80 грн інфляційних втрат, 7 351,18 грн три проценти річнихта 1 573,11 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 28.05.2024

СуддяСухович Ю.О.