Рішення

від 21.05.2024 по справі 916/968/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. Справа № 916/968/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Державного підприємства Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-РЕСУРС-ХОЛДИНГ" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, офіс 33/3, код ЄДРПОУ 39322975),

про стягнення 3964483,18 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Чабан І.А., самопредставництво;

від відповідача адвокат Яценко С.А., ордер серія АІ №1579497.

Обставини справи.

Державне підприємство Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-РЕСУРС-ХОЛДИНГ" про стягнення суми заборгованість у розмірі 3964483,18 грн, з яких: 3245834,53 грн сума основного боргу у т. ч. ПДВ; 52102,89 грн сума 3% річних; 64720,75 грн - сума інфляційних втрат та 601825,01 грн сума пені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024 справу № 916/968/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву Державного підприємства Морський торговельний порт "Чорноморськ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/968/24. Справу № 916/968/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.04.2024 о 10:30 год.

08 квітня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання з додатком.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

09 квітня 2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині та зменшення неустойки.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 09.04.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 23.04.2024 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 09.04.2024 повідомлено відповідача, що наступне підготовче засідання у справі № 916/968/24 призначене на 23.04.2024 о 09:30 год.

22 квітня 2024 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Вказані додаткові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/968/24, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2024 о 14:10 год.

Представник позивача у судовому засідання 21.05.2024 позовні вимоги в частині стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання 21.05.2024 позовні вимоги визнав частково, підтримав клопотання від 09.04.2024, в якому просить зменшити пеню до 50000,00 грн.

Представник позивача у судовому засідання 21.05.2024 надав усні пояснення, в яких заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені до 50000,00 грн, з підстав необгрунтованості.

У судовому засіданні 21.05.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали, згідно якої суд закрив провадження у справі № 916/968/24 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3245834,53 грн.

Також у судовому засіданні 21.05.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 31 липня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (надалі орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Ресурс-Холдинг (надалі орендар або відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від № 17/173-о/д, який погоджено з балансоутримувачем - Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ (надалі позивач).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлових приміщень адміністративно-побутової будівлі (інв. № 4081, реєстровий № 1125672.2.РАЯИЮК0726) та будівлю складу № 24 (інв. № 4083, реєстровий № 1125672.2.РАЯИЮК0728) з рампою та навісом, відкритий майданчик (мостіння), що прилягає до складу № 24, загальною площею 20020,10 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 72, 73 (далі - майно), що обліковується на балансі Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (далі - балансоутримувач або позивач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, станом на 31 січня 2017 року та становить 71786325,00 (сімдесят один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч триста двадцять п`ять) гривень.

Майно передається в оренду з метою розміщення вантажно-складського комплексу (розміщення офісів - 738,40 кв.м, складів та інше використання нерухомого майна - 19281,70 кв.м.) (п. 1.2. Договору).

Згідно умов п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (надалі - Методика розрахунку), Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.11 № 906 та протоколу засідання конкурсної комісії від 09.06.2017 № 371 та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2017) - 1154000 (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі гривень) гривень; з урахуванням п.5.2 цього договору додатково протягом року з моменту укладання договору оренди орендар щомісячно сплачує відкоригований розмір орендної плати, а саме: різниця між орендною платою за перший місяць оренди та орендною платою з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць, який розраховується Державною службою статистики України згідно вимог чинного законодавства (п. 3.1. Договору).

Відповідно до умов п. 3.6, п. 3.7. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж; одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається орендарем орендодавцеві, 30 % - балансоутримувачу; орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати; за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.

Відповідно до умов п. 5.7. Договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується призначення платежу за зразком, який надає орендодавець).

Відповідно до умов п. 8.2. Договору, орендодавець та балансоутримувач мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, стягненні збитків по заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, його розірвання в разі погіршення стану об`єкту оренди, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Відповідно до умов п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей договір укладено строком на 15 (п`ятнадцять) років, що діє з 31 липня 2017 року до 31 липня 2032 року включно (п. 10.1. Договору).

Додатком до договору виступає розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна.

В матеріалах справи наявний акт від 04.08.2017 приймання-передавання державного нерухомого майна до договору оренди від 31.07.2017, який підписано з боку орендаря, орендодавця та погоджений з балансоутримувачем.

01 лютого 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Ресурс-Холдинг укладений договір про внесення змін до договору оренди від 31.07.2017 (обліковий номер договору 209840911602) нерухомого майна, що належить до державної власності, який погоджено з балансоутримувачем - Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ. Вказаним договором сторони внесли зміни до п.5.6 та розділу 11 договору.

Так, на підставі умов Договору позивачем були виставлені відповідачу для оплати рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг, а саме:

- від 31.05.2023 № АН/1397 на суму 541735,53 грн, дата направлення 31.05.2023;

- від 30.06.2023 № АН/1614 на суму 546069,42 грн, дата направлення 30.06.2023;

- від 31.07.2023 № АН/1691 на суму 542793,00 грн, дата направлення 31.07.2023;

- від 31.08.2023 № АН/1937 на суму 535193,90 грн, дата направлення 31.08.2023;

- від 30.09.2023 № АН/2112 на суму 537869,86 грн, дата направлення 30.09.2023;

- від 31.10.2023 № АН/2323 на суму 542172,82 грн, дата направлення 31.10.2023;

- від 30.11.2023 № АН/2611 на суму 544883,68 грн, дата направлення 30.11.2023;

- від 31.12.2023 № АН/2883 на суму 548697,87 грн, дата направлення 31.12.2023.

Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені відповідачу через систему 1С Підприємство.

20 лютого 2024 року позивач повторно надав відповідачу рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджується реєстром видачі рахунків та актів приймання-передачі робіт представнику клієнта - ТОВ Еко-Ресурс-Холдинг та довіреностями № 3 та № 7 (т. 1, а.с. 70-72).

Також в матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату відповідачем на користь позивача орендної плати за договором від 31.07.2017, а саме: № ЦБ000002398 від 12.12.2023 на суму 196158,18 грн; № ЦБ000002397 від 12.12.2023 на суму 76283,72 грн; № ЦБ000000183 від 19.01.2024 на суму 76817,70 грн; № ЦБ000000184 від 19.01.2024 на суму 197531,23 грн; № ЦБ000000462 від 20.02.2024 на суму 153101,42 грн; № ЦБ000000463 від 20.02.2024 на суму 393689,36 грн.

Позивач зазначає, що залишок суми заборгованості за Договором по вище зазначеним рахункам та актам відповідач не оплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3964483,18 грн, з яких: 3245834,53 грн сума основного боргу, 60825,01 грн - сума пені, 52102,89 грн - сума 3% річних та 64720,75 грн - сума інфляційних втрат.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Морський торговельний порт "Чорноморськ" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг (т. 1, а.с. 44-68), які були отримані останнім (т.1, а.с. 70-72).

Проте зобов`язання зі сплати орендних платежів згідно актів виконаних робіт (надання послуг) та рахунків за період травень грудень 2024 року відповідачем виконані частково, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість у розмірі 3245834,53 грн.

Разом з тим під час розгляду справи, 09.04.024 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження оплати суми основного боргу у розмірі 3245834,53 грн. Ця сплата заборгованості відповідачем підтверджується платіжними інструкціями від 01.04.2024 № 1001 та № 1002.

Ухвалою від 21.05.2024 суд, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 3245834,53 грн.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 52102,89 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 64720,75 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат і 3 % річних (т. 1, а.с. 69), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 52102,89 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 64720,75 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 601825,01 грн, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до умов п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати; за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені (т. 1, а.с. 69), суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору.

Разом з тим, у клопотанні від 09.04.2024 відповідач просить суд зменшити розмір пені до 50000,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені до 50000,00 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як було вищевстановлено судом, відповідач порушив умови Договору в частині своєчасного внесення орендних платежів.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.

Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та не може впливати на його господарську діяльність.

Суд також зазначає, що в межах розгляду даної справи позивачем вже було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, що в певній мірі компенсує збитки позивача.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Прохаючи суд зменшити пеню до 50000,00 грн, відповідач таким чином фактично хоче звільнити себе від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 218 ГК України), тоді як зі змісту статті 233 ГК України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Зменшуючи пеню до 50000,00 грн, суд фактично нівелює мету її існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, встановлені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 50 % від суми пені, яка була визнана судом обґрунтованою.

При цьому, суд вважає, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг у розмірі 300912,51 грн (601825,01 х 50% = 300912,51).

При цьому, суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за надані послуги.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, що враховано судом при винесенні даного рішення.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення позову.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 8623,78 грн (718648,65*1,5%*0,8=8623,78) покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-РЕСУРС-ХОЛДИНГ" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, офіс 33/3, код ЄДРПОУ 39322975) на користь Державного підприємства Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) суму 3% річних у розмірі 52102,89 грн, сума інфляційних втрат у розмірі 64720,75 грн, суму пені у розмірі 300912,51 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 8623,78 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 30 травня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.