Рішення

від 30.05.2024 по справі 916/1289/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1289/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (вул. Бориса Гмирі буд. 9, м. Київ)

до відповідача: Приватного підприємства "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" (пров.Старокінний,6, м. Одеса, Одеська область,65091)

про стягнення 1194085,77 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" подало позов до Приватного підприємства "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" про стягнення 1194085,77 грн заборгованості за договором № 153 від 05.09.2023 про постачання електричної енергії споживачу, з яких - 1132950,97грн основного боргу, 52821,68 грн пені, 5209,40 грн 3% річних та 3103,72грн інфляційних.

Ухвалою від 29.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Цією ж ухвалою суд звернув увагу відповідача на обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 ГПК України.

19.04.2024 представник відповідача адвокат Буц Г.О. подав через підсистему Електронний суд заяву про ознайомлення зі справою в електронному вигляді, яке було задоволено судом 22.04.2024 відповідно до відмітки відповідального працівника суду.

06.05.2024 (під час відпустки судді) адвокат відповідача подав через підсистему Електронний суд заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні. В заяві посилається на те, що приміщення в якому здійснювало діяльність підприємство, було захоплено сторонніми особами 21.12.2023 і доступ до нього відсутній, з приводу чого було подано заяву до поліції про вчинення кримінального правопорушення. До того ж, відповідач послався на те, що листом від 21.12.2023 № 2113 (а.с. 85) він звернувся до АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", з яким укладено договір №715-2 від 01.08.2023 розподілу електроенергії, припинити постачання електроенергії за цим договором та зафіксувати показники лічильників ТП 5056, ТП 944.

Після виходу судді з відпустки 14.05.2024, судом встановлено, що станом на 14.05.2024 відповідач Приватне підприємство "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" не має зареєстрованого електронного кабінету, що підтверджується відповіддю № 787204 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету.

З огляду на викладене, суд ухвалою від 14.05.2024 суд повернув заяву без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Відповідач відзиву не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

05.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" (відповідач, споживач) укладено договір № 153 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п. 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Початком постачання електроенергії є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.1).

Заяви-приєднання такої сторонами до матеріалів справи не надано.

Щомісячно до 20 числа, що передує розрахунковому, споживач надає постачальнику заявку на заплановані обсяги купівлі електричної енергії у розрахунковому періоді (п. 3.4).

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електроенергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електроенергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни визначається в комерційній пропозиції (п. 5.2).

Інформація про діючу ціну електроенергії має бути розміщена на сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування (п. 5.3).

Ціна електроенергії має зазначатись постачальником у рахунках (п. 5.4).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.5).

Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Цей договір укладається на строк, визначений в комерційній пропозиції, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (п. 13.1).

Крім того, сторонами підписано додаток № 2 до договору "Комерційна пропозиція № 4/23 для споживачів, які не відносяться до сегменту ринку, обов`язки постачання якому покладені на постачальника універсальної послуги.

Так, в цій комерційні пропозиції визначено, що оплата електроенергії здійснюється протягом 5 днів після отримання рахунку за розрахунковий період. Фактична ціна (тариф) за 1 кВт*год без ПДВ електроенергії, яка зазначається в акті купівлі-продажу електроенергії, розраховується за формулою Цфакт=Ппер+(Вфакт/Wфакт)+Цпост,

де Ппер - тариф на послуги з розподілу електроенергії ОСР, затв .постановою НКРЕКП,

Вфакт - фактична вартість купівлі постачальником обсягів електроенергії споживача на оптових ринках,

Wфакт - фактичні обсяги споживання електроенергії споживачем,

Цпост - маржа постачальника, яка для цієї пропозиціє =0,10 грн.

В цій пропозиції також зазначено, що договір діє до моменту початку постачання електроенергії споживачу іншим постачальником. За прострочення оплати споживач має сплачувати постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст.714 ЦК України)

Згідно із ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Позивач зазначає, що ним поставлялась електроенергія за укладеним договором, на підтвердження чого ним надано акти прийому-передачі електроенергії:

від 31.10.2023, обсяг електроенергії 49817 кВт*год вартістю 277431,08грн за жовтень 2023 року,

- від 30.11.2023, обсяг електроенергії 66491 кВт*год вартістю 392754,29грн за листопад 2023 року,

- від 31.12.2023, обсяг електроенергії 90139 кВт*год вартістю 497906,64грн за грудень 2023 року,

- від 31.01.2024, обсяг електроенергії 78264 кВт*год вартістю 405044,33грн за січень 2024 року.

Також позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки:

№ 153/10 від 31.10.2023 на суму 277431,08грн,

№ 153/11 від 30.11.2023 на суму 392754,29грн,

№ 153/12 від 31.12.2023 на суму 497906,64грн,

№ 153/1 від 31.01.2024 на суму 405044,33грн.

Всього 1573136,34грн.

Позивач направляв акти та рахунки на електронну пошту відповідача Miki6996@gmail.com. Відповідач не заперечував факту отримання ним рахунків та актів від позивача.

Позивач не надав суду інформації від оператора системи, з яким у відповідача укладено договір про надання послуг розподілу електроенергії, про обсяги спожитої відповідачем електроенергії.

Відповідач сплатив за спожиту електроенергію наступні суми:

100000грн за платіжною інструкцією від 13.11.2023,

72431,08 грн за платіжною інструкцією від 15.11.2023,

75000грн за платіжною інструкцією від 22.11.2023,

30000грн за платіжною інструкцією від 24.11.2023,

22754,29грн за платіжною інструкцією від 14.12.2023,

70000грн за платіжною інструкцією від 18.12.2023,

70000грн за платіжною інструкцією від 19.12.2023,

Всього сплачено 440185,37грн, тобто відповідачем повністю сплачено електроенергію в сумі 277431,08грн за жовтень 2023 року і частково в сумі 162754,29грн за листопад 2023 року.

Тобто заборгованість відповідача залишилась на листопад в сумі 230000грн і за відповідно за грудень 2023 року та січень 2024року, всього заборгованість - 1132950,97грн.

З огляду на викладене, за розрахунком позивача у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1132950,97грн, яку він просить стягнути. Крім того, позивач просить у зв`язку з простроченням оплати стягнути з відповідача 52821,68 грн пені, 5209,40 грн 3% річних та 3103,72грн інфляційних.

Суд враховує, що відповідно до п. 8.4 договору, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкт споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення споживач має звернутись до оператора системи.

Відповідач надав до матеріалів справи його заяву до відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції про вчинення кримінального правопорушення від 22.12.2023 № 22 (а.с. 67), в якій зазначено, що 21.12.2023 до приміщення, де відповідач здійснював свою діяльність за адресою: м. Одеса провулок Старокінний 6, було захвачено сторонніми особами, які заволоділи його печаткою.

Відповідно до наданої позивачем копії накладної, зазначена заява була доставлена кур`єром до поліції 25.12.2023 (а.с. 70).

Однак, відповідач не надав суду доказів чи було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за вказаним фактом, чи були проведені якісь дії щодо цієї заяви.

Крім того, листом від 21.12.2023 № 2113 (а.с. 85) відповідач звернувся до АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", з яким у нього укладено договір №715-2 від 01.08.2023 про надання послуг щодо розподілу електроенергії, припинити постачання електроенергії за цим договором та зафіксувати показники лічильників ТП 5056, ТП 944, посилаючись на втрату контролю споживання електроенергії та неможливість проводити розрахунки за спожиту електроенергію.

Зазначений лист був направлений на електронну пошту АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" oem@dtek.com (а.с. 86), у відповідь на що було повідомлено, що звернення зареєстроване за № 101/02-27646 від 22.12.2023 і прийнято в роботу.

Однак, відповідач не надав суду результатів розгляду його звернення про припинення постачання електроенергії, тобто не надано доказів чи відбулось припинення електропостачання.

Натомість відповідачем до матеріалів справи надано заяву від 05.02.2024 №05/02 до відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції про вчинення кримінального правопорушення (зареєстровано в ЖЄО 14.02.2024 за № 1549), в якому зазначено, що відповідач є власником трансформаторної підстанції ЗТП 5056 за адресою: м. Одеса вул. Скісна 18. 01.08.2023 відповідачем було укладено договір з АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", з яким у нього укладено договір №715-2 від 01.08.2023 про надання послуг щодо розподілу електроенергії, з використанням трансформаторної підстанції. 24.01.2024 відповідач подав до АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" листа про обстеження та ремонт підстанції трансформаторної, на виконання якого представники відповідача та АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" прибули 26.01.2024 для обстеження, але співробітники охоронної фірми "САМСОН-ГРУПП-06" не допустили їх, посилаючись на те, що їм це заборонено Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРОКІННИЙ РИНОК" з 21.12.2023. З огляду на викладене, відповідач зазначає, що заволоділи його майном - трансформаторною підстанцією вартістю 405310,30грн.

Однак, через бездіяльність поліції, відповідач подав скаргу від 26.02.2024, яка була задоволена ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2024 у справі № 522/2845/24 і було зобов`язано посадових осіб поліції внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, що містяться в заяві відповідача від 05.02.2024 №05/02 та визнати відповідача потерпілим.

Однак, відповідач не надав суду відомостей про подальший результат розгляду його заяви про кримінальне правопорушення.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи № 916/1289/24 суду не надано доказів розгляду кримінальної або іншої судової справи, в ході розгляду якої могли були б встановлені обставини, які мають значення для вирішення даної справи.

При цьому, відповідач не позбавлений права звернутись в подальшому з заявою про перегляд рішення в даній справі за нововиявленими обставинами.

Не надав відповідач до матеріалів справи і договору, укладеного ним на надання послуг з розподілу електроенергії. Також не надав відповідач суду доказів його права власності на трансформаторну підстанцію ЗТП 5056 за адресою: м. Одеса вул. Скісна 18.

Також відповідач не надав суду відомостей того, що він повідомляв позивача про те, що його приміщенням заволоділи інші особи.

Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви додано докази на підтвердження постачання електричної енергії на підставі рахунків та актів прийому-передачі електроенергії за договором № 153 від 05.09.2023, які в свою чергу не підписані з боку відповідача.

Суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення факту постачання електричної енергії відповідно до договору № 153 від 05.09.2023 за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року.

Водночас, як установив суд, відповідач не спростував факт постачання електричної енергії позивачем за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року. Крім того, в матеріалах справи містяться докази часткової сплати відповідачем заборгованості за спірний період.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Тому зазначене вище є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 1132950,97грн основного боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3103,72 грн інфляційних та 5209,40 грн 3% річних станом на 18.03.2024, суд дійшов висновку, що він здійснений правильно, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 52821,68грн пені, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з умовами укладено між сторонами комерційної пропозиції № 4/23 прострочення оплати споживач має сплачувати постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Суд перевіривши розрахунок пені, встановив, що він здійснений правильно, однак, суд, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, за власною ініціативою зменшив належну до стягнення з відповідача суму нарахованих позивачем пені, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Місцевий господарський суд під час вирішення справи має оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, відповідність розміру стягуваної неустойки розміру невиконаного зобов`язання та інші підстави для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Приймаючи до уваги наведене, та те, що позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, те, що в Україні введено воєнний стан, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність і позивача і відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, який підлягає з відповідача, а саме - стягнути пеню, нараховану позивачем за прострочення сплати спожитої відповідачем електроенергії за жовтень-листопад 2023 року та за 21 день грудня 2023 року, що становить 50 % від заявленої до стягнення суми 52821,68грн. Тобто з відповідача підлягає стягненню 26410,84грн пені.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача, оскільки суд задовольнив позов частково у зв`язку із зменшенням судом за власною ініціативою розміру штрафних санкцій.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" (код 31081729, м. Одеса провулок Старокінний 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" (код 37856467, вул. Бориса Гмирі буд. 9, м. Київ) 1132950,97грн основного боргу, 26410,84грн пені, 5209,40 грн 3% річних, 3103,72грн інфляційних та 17911,29 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 травня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова