Рішення

від 30.05.2024 по справі 927/1671/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1671/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Хіловська І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури,

код ЄДРПОУ 0291011422, вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300,

в інтересах держави в особі

Позивача: Корюківської міської ради,

код ЄДРПОУ 04061760, вул. Бульварна, 6, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300,

до відповідача 1:Комунального некомерційного підприємства Корюківська центральна районна лікарня Корюківської міської ради

код ЄДРПОУ 02006320, вул. Шевченка, 101, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів,

код ЄДРПОУ 41823846, пр. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013,

Предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 142 472,21 грн

Представники сторін:

Прокурор: Ходико О.Є.,

Позивач: не з`явився,

Відповідач-1: не з`явився,

Відповідач-2: Якимчук Ю.В.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Керівником Корюківської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача Корюківської міської ради до відповідачів Комунального некомерційного підприємства Корюківська центральна районна лікарня Корюківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів про визнання недійсними додаткових угод №1,№2,№4,№6,№№8-12 щодо внесення змін і доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу №170124ВЦ від 08.02.2021 та стягнення 142472,21грн.

Поданий позов обґрунтований порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод, в зв`язку з чим ці додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені кошти - поверненню до бюджету.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.

27.12.2023 позивачем подано до суду клопотання про розгляд даної справи без участі представника.

03.01.2024 відповідач-2 в установлений судом строк подав відзив на позов, в якому заперечив по суті заявлених вимог.

10.01.2024 прокуратурою подано відповідь на відзив в якій обґрунтовано позовні вимоги.

12.01.2024 відповідач-2 подав до суду клопотання про зупинення провадження в цій справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2321/22, за результатами розгляду якої буде наданий правовий висновок в подібних правовідносинах, що забезпечить єдність судової практики.

15.01.2024 відповідачем-2 подано суду заперечення на відповідь на відзив із запереченнями доводів прокурора.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2024 постановлено задовольнити Клопотання ТОВ Енера Чернігів; зупинити провадження в справі № 927/1671/23 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення в подібних правовідносинах у справі № 922/2321/22; зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 922/2321/22.

12.02.2024 відповідачем подано до суду через систему Електронний суд клопотання про поновлення провадження у справі. Даним клопотання відповідач-2 повідомив суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 922/2321/22 та про усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2024 року постановлено провадження у справі №927/1671/23 поновити; призначено підготовче засідання.

До початку судового засідання 04.03.2024 прокурором подана до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про зміну підстав позову. В обґрунтування даної заяви прокурор посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, згідно яких стягнення вартості недопоставленої електричної енергії має відбуватись згідно приписів ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України. Отже, зміна підстав позову обумовлена зміною судової практики, що об`єктивно не залежало ані від прокурора, ані від позивача.

08.03.2024 від відповідача-2 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.

Враховуючи, що позивач наділений правом на зміну підстав позову на стадії підготовчого провадження, беручи до уваги дотримання приписів частини 5 статті 46 ГПК України, суд прийняв до розгляду заяву прокурора про зміну підстав позову, оскільки це є процесуальним правом сторони.

У судовому засідання 23.04.2024 суд розпочав розгляд справи по суті; розгляд справи проводиться з урахуванням поданої прокурором заяви про зміну підстав позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 на веб-порталі публічних закупівель Prozorro оприлюднено оголошення за № UA-2021-01-04-000720-C про намір здійснити закупівлю електричної енергії, код згідно з ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія за кошти місцевого бюджету для потреб закладу, в обсязі 400000 кВт*год, з очікуваною вартістю 1 000 000 грн з ПДВ, зі строком поставки до 31.12.2021.

За результатом процедури закупівлі, 08.02.2021 між переможцем торгів - ТОВ Енера Чернігів та Комунальним некомерційним підприємством Корюківська центральна районна лікарня Корюківської міської ради укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №170124ВЦ від 08.02.2021.

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Згідно із п. 2.1, 2.2 договору постачальник продає електричну енергію за ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обсяги 400000 кВт/год.

У п. 3.1 договору встановлено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору.

За умовами п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума договору складає 630 686,40 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Відповідно до п. 13.4 договору істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗаконуУкраїни Про публічні закупівлі.

За п. 13.6. Договору в разі внесення змін до істотних умов Договору про закупівлю в випадках, передбачених частиною 5 цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.

У пункті 14.1 договору сторони визначили, що договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

08.02.2021 споживач підписав заяву-приєднання до договору (Додаток №1).

Відповідно до умов Комерційної пропозиції, що є додатком №2 до договору, ціна електричної енергії 1,576716 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.

Згідно п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк не підніше 20 числа наступного місяця.

У подальшому за ініціативою ТОВ Енера Чернігів між відповідачами укладено додаткові угоди, якими збільшено ціну 1 за одиницю товару та зменшено обсяг постачання електричної енергії, які встановлено договором від 08.02.2021, а саме:

- №1 від 01.03.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.02.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 1,69899 грн з ПДВ.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Чернігівської торгово-промислової палати №ЧК-57від 15.02.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за січень 2021 року у порівнянні із 10 днів (01.02.-10.02.) лютого 2021 року. Середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України станом на місяць, (без ПДВ) січень 2021 року - 1462,52 грн; 10 днів лютого (01.02.-10.02) 2021р.-1698,79 грн. Тенденція росту ціни+16,15%.

- №2 від 12.03.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.02.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 1,83347 грн з ПДВ.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Чернігівської торгово-промислової палати №ЧК-99 від 09.03.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за січень 2021 року у порівнянні із лютим 2021 року. Середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України станом на місяць, (без ПДВ) січень 2021 року - 1462,52 грн; лютий 2021 року -1632,56 грн. Тенденція росту ціни+11,63%.

- №4 від 190.05.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.04.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 1, 915368 грн з ПДВ.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Чернігівської торгово-промислової палати №ЧК- -215 від 07.05.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за березень 2021 року у порівнянні із квітнем 2021 року. Середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України станом на місяць, (без ПДВ) березень 2021 року - 1374,25 грн; квітень 2021 року -1450,22 грн. Тенденція росту ціни+5,53 %.

- №6 від 27.07.2021, якою змінено умови договору з 01.06.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,062884 грн. з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроененергії до 328944 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1496/21 від 07.07.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за червень 2021 року у порівнянні з травнем 2021 року. Середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за травень (01.05.-31.05) 2021 року 1018,74 грн; за червень (01.06.-30.06) 2021 року 1425,14 грн. Відсоток коливання +39,89%.

У примітці висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №8 від 25.08.2021, за умовами якої змінено умови договору з 01.07.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,23373 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 321642 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1838/21 від 11.08.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за червень (01.07.-31.07) 2021 року у порівнянні із третьою декадою липня 2021. Середньозважена ціна на РДН ОЕС України червень (01.06.-30.06) 2021 року 1425,14грн; Середньозважена ціна на РДН ОЕС України за третю декаду липня (21.07.-31.07.) 2021 -1623,28грн. Відсоток коливання +13,90%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №9 від 31.08.2020, за умовами якої змінено умови договору з 01.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,421636 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 316884 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за липень (01.07.-31.07) 2021 року у порівнянні із 05.08.2021. Середньозважена ціна на РДН ОЕС України липень (01.07.-31.07) 2021 року 1444,05грн; Середньозважена ціна на РДН ОЕС України за 05.08.2021 -1988,79 грн. Відсоток коливання +37,72%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- № 10 від 08.09.2021, за умовами якої змінено умови договору з 09.08.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,62832 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 312870 вКт/год.

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 05.08.2021 року у порівнянні із 09.08.2021. Середньозважена ціна на РДН ОЕС України станом на 05.08.2021 1988, 79 грн. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 09.08.2021 - 2240,53 гру, відсоток коливання + 12,65%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №11 від 11.10.2021, за умовами якої змінено умови договору з 06.09.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 2,855654 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 310757 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2277-4/21 від 21.09.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 06.09.2021 у порівнянні із 14.09.2021. Середньозважена ціна на РДН ОЕС України станом на 06.09.2021 2261,59 грн, станом на 14.09.2021 2596,47 грн, відсоток коливання + 14.81%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

- №12 від 13.10.2021, за умовами якої змінено умови договору з 14.09.2021 в частині збільшення ціни за 1 тис. кВт/год до 3,057140 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання електроенергії до 309638,97 вКт/год;

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №2405/21 від 04.10.2021, який відображає середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 23.09.2021 у порівнянні із станом на 14.09.2021. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом за 14.09.2021 - 2596,47грн. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 23.09.2021 2805,51 грн. Відсоток коливання + 8,05%. У примітці висновку вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно інформаційний характер.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, внаслідок укладання вищезазначених додаткових угод з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, ціна виросла з 1,576716 грн з ПДВ до 3,057140 грн з ПДВ, тобто на + 93,89%. Укладення між сторонами такої кількості додаткових угод про збільшення ціни за товар та зменшенням його кількості жодним чином не відповідає принципам публічних закупівель, максимальної економії та ефективності. Замовником, здійснено оплату товару значно за вищою ціною, ніж вони розраховували під час укладення договору. Такі недобросовісні дії відповідача роблять результат закупівлі невизначеним та тягнуть за собою неефективне використання бюджетних коштів. Сторонами договору на час звернення прокурора до суду не вжито жодних заходів щодо приведення ціни електроенергії за договором до економічно обґрунтованої.

Враховуючи, що внесення змін до спірного договору здійснено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, тобто, належним чином не обґрунтовано та порушує інтереси суспільства і держави, прокурор звертається до суду з вимогою про визнання додаткових угод №1,№2,№4,№6,№№8-12 щодо внесення змін і доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 170124ВЦ від 08.02.2021 недійсними.

На виконання умов договору між відповідачами підписано Акти приймання-передачі товарної продукції-активної електричної енергії:

Акт № 170124ВЦ/15304/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 11.02.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за січень 2021 року в об`ємі 34 650 кВт/год на загальну суму 54 633,20 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з виписками від 16.02.2021 - 54 215,45 грн. та від 12.02.2021-417,75 грн;

Акт №170124ВЦ/32900/1 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії від 12.03.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за лютий 2021 року в об`ємі 28 680 кВт/год на загальну суму 52 584,13 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з випискою від 20.04.2021 - 52 584,13 грн;

Акт №170124ВЦ/49577/1 прийняття-передавання товарної продукції- актнвної електричної енергії від 13.04.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за березень 2021 року в об`ємі 37 910 кВт/год на загальну суму 69 507,13 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з випискою за 20.04.2021 - 69 507,13 грн;

Акт №170124ВЦ/65595/1 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії від 19.05.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за квітень 2021 року в об`ємі 51 160 кВт/год на загальну суму 97 990,22 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з виписками від 28.05.2021 - 16 277,42 грн., від 08.06.2021 - 30 000,00 грн., від 15.06.2021 - 22 916,44 грн., від 28.05.2021 - 28 796,36 грн;

Акт №170124ВЦ/83358/1 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії від 10.06.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за травень 2021 року в об`ємі 55 710 кВт/год на загальну суму 106 705,15 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з випискою від 17.06.2021 - 106 705,15 грн;

Акт № 170124ВЦ/98411/1 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії від 13.07.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за червень 2021 року в об`ємі 25 370 кВт/год на загальну суму 52 335,37 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з випискою за 15.07.2021 - 14 178,41 грн. та платіжним дорученням №580 від 22.07.2021 - 38 156,96 грн;

Акт №170124ВЦ/113922/1 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії від 25.08.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за липень 2021 року в об`ємі 26 850 кВт/год на загальну суму 59 975,59 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з випискою від 27.08.2021 59 975,59 грн;

Акт №170124ВЦ/128854/1 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії від 10.09.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за серпень 2021 року в об`ємі 21 330 кВт/год на загальну суму 54 924,27 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з випискою за 13.09.2021 - 54 924,27 грн;

Акт № 170124ВЦ/144885/1 прийняття-передавання товарної продукції- активної електричної енергії від 13.10.2021 про передачу TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» та прийняття КНП «Корюківська ЦРЛ» активної електричної енергії за вересень 2021 року в об`ємі 27 978 кВт/год на загальну суму 82 028,35 грн. з ПДВ. КНП «Корюківська ЦРЛ» на рахунок TOB «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» перераховано кошти згідно з випискою за 20.10.2021 - 35 100,14 грн. та платіжним дорученням №901 від 21.10.2021 - 46 928,21 грн.

Відповідач-1 повністю розрахувався за поставлену відповідачем-2 на підставі перерахованих вище актів електричну енергію, що підтвердено платіжними документами, наявними у матеріалах справи.

Як зазначає прокурор, внаслідок укладення з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну на електричну енергію, відповідачем-1 у надмірній сумі сплачено бюджетні кошти у сумі 142472,21 грн за недопоставлений товар в обсязі 90361,03 кВт/год. Таким чином, у разі визнання недійсними спірних додаткових угод, грошові кошти у сумі 142472,21 грн підлягають стягненню з відповідача-2 на користь місцевого бюджету в особі позивача та поверненню до бюджету.

Реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Корюківської міської ради.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 щодо позовних вимог заперечив.

Відповідач-1 відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06. 2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, її подано прокурором в особі Корюківської міської ради у зв`язку із невиконанням останньою своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Корюківської міської ради

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін, передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України передбачено контроль за дотриманням бюджетного законодавства, спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами, та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Приписами ст. 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Аналогічні норми містить ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою деталізується право комунальної власності, як матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 5.3 Статуту комунального некомерційного підприємства «Корюківська центральна районна лікарня» Корюківської міської ради (далі - КНП «Корюківська ЦРЛ»), затвердженого рішенням 41 сесії Корюківської міської ради сьомого скликання від 06.10.2020 №6-41/УІІ, КНП «Корюківська ЦРЛ» є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним (неприбутковим) підприємством.

Підприємство створене на базі майна міської комунальної власності Корюківської міської територіальної громади.

Власником підприємства є Корюківська міська територіальна громада в особі Корюківської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним власнику.

Джерелами формування майна та коштів підприємства є, в тому числі, кошти державного та місцевого (районного, сільських, селищних, міських, обласного) бюджетів.

Згідно з листом Корюківської міської ради від 08.11.2022 №1036/04-03 у 2021 році з місцевого бюджету на фінансування сфери охорони здоров`я, зокрема, на оплату комунальних послуг, а саме електроенергії, КНП «Корюківська ЦРЛ» передбачено 994 870,00 грн., з яких використано 994 701,14 грн.

У справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Комунальний заклад "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради" у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (п. 8,27).

У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звернулася mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27- 6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30- 6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (п. 8.30).

Водночас Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області (п. 8.47).

Отже, оскільки засновником школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, підпунктах 5.50, 5.51 постанови від 26.10.2022 у справі № 904/5558/2 та пункті 33 постанови від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (п. 8.47).

Колегія суддів Верховного Суду у справі №924/1283/21 зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно- правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, що визначені Війтовецькою селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (п. 51 Постанови Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21).

Згідно з частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами (п. 54 Постанови Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 (п. 4 мотивувальної частини) визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Тобто, Корюківська міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Корюківської міської ради.

Листами від 14.10.2022 №51-75-2846вих-22 та від 16.10.2023 №51-75-4644вих-23 окружною прокуратурою інформовано Корюківську міську раду про порушення Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод до Договору від 08.02.2021 №170124.

Згідно з відповідями Корюківської міської ради від 08.11.2022 №1036/04-03 та від 10.11.2023 №953/04-03 на оплату комунальних послуг, а саме електроенергії, у 2021 році КНП «Корюківська ЦРЛ» з місцевого бюджету виділено 994 870,00 грн., використано - 994 701,14 грн. Контроль за використання вказаних коштів Корюківська міська рада не здійснювала.

Вказана відповідь не містить відомостей про вжиття, у тому числі у судовому порядку, Корюківською міською радою заходів щодо усунення виявлених порушень, зокрема, щодо оскарження до суду додаткових угод про збільшення ціни на електричну енергію, укладених позивачем-1 під час виконання спірного договору, шляхом визнання їх недійсними в судовому порядку.

Зазначене свідчить про неналежне здійснення Корюківською міською радою заходів щодо захисту власних інтересів, оскільки нею не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який, у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

У порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Корюківської міської ради про визнання недійсним додаткових угод недійсними та стягнення 142472,21 грн.

З викладеного вбачаються наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженим органом у спірних правовідносинах, заходів щодо усунення таких порушень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в позивача, тому заперечення відповідача у цій частині є безпідставними та відхиляються судом. Посилання відповідача на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України позовна заява прокурора має бути залишена без розгляду спростовується викладеним вище.

Згідно з п.1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України Про публічні закупівлі, який передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Судом встановлено, що відповідачі уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № ВЦ170124 від 08.02.2021, за результатами публічних закупівель на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання договору сторонами погоджені всі його істотні умови - предмет, ціна, строк виконання зобов`язань за договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Згідно п. 2.2, 5.1 умов та додатку №2 договору (Комерційна пропозиція) загальний обсяг електричної енергії складає 400000кВт/год, за ціною 1,576716 грн за 1 кВт/год з ПДВ, загальною вартістю 630 686,40 грн з ПДВ.

Додатковими угодами №1-2,4,6,8-12 було змінено істотні умови договору, зокрема, за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 1,576716 грн до 3,057140 грн за 1кВт/год та зменшено кількість товару. Фактично ціна за 1кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 93,89%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці зменшено на 22,59% порівняно з погодженою під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №1-2,4,6,8-12 до договору обґрунтовано відповідачем-2 коливанням ціни електричної енергії на ринку у підтвердження якого (коливання) останнім надано експертні висновки Чернігівської та Харківської торгово-промислової палати, тобто оспорювані додаткові угоди укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Законом України Про публічні закупівлі не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Враховуючи вищезазначене, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

З наданих експертних висновків Чернігівської та Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії в Україні функціонує єдиний ринок на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Суд, дослідивши експертні висновки Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, Харківської торгово-промислової палати та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, дійшов висновку, що останні містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю. Крім того, у примітці деяких наведених висновків вказано про те, що інформація вказана у експертному висновку має виключно довідковий характер.

Визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідача-1 використовував лише дані щодо середньозваженої ціни, а отже порівняння таких цін є некоректним, а відтак не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію.

З огляду на вимоги п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку. Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Однак в експертних висновках Чернігівської регіональної торгово-промислової палати та Харківської торгово-промислової палати відсоток коливання визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС не тільки не за календарний місяць, а й не за неспівмірні проміжки часу (місяць з декадою, місяць з ціною на певну дату тощо), що не відповідає принципу пропорційності.

За висновком суду, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, є неправомірним.

За наведених обставин суд вважає, що вказані документи не є належними доказами у підтвердження наявності коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України Про публічні закупівлі.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що додаткові угоди №1-2,4,6,8-12 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії договору, починаючи з моменту його укладення.

Щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Матеріали справи не містять жодних доказів у підтвердження того, що відповідач-2 у спірному періоді дійсно змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (відповідачу-1) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках.

Покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору, тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відповідач-1 мав беззаперечне право на отримання електроенергії за ціною, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача-2 про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась, а обсяг поставки електроенергії за договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод №1-2,4,6,8-12 до договору №170124ВЦ від 08.02.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать п.2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, а тому підлягають визнанню недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора про визнання недійсними додаткових угод №1-2,4,6,8-12 до договору №170124ВЦ від 08.02.2021 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Відповідно до умов договору №170124ВЦ від 08.02.2021 відповідач-2 повинен був поставити відповідачу-1 400000кВт/год електричної енергії за ціною 1,576716 грн за 1 кВт/год. Натомість відповідач-2 поставив відповідачу-1 меншу кількість електричної енергії (309638,94 кВт/год), тобто на 90361,03 кВт/год, а відповідач-1, внаслідок незаконного укладення додаткових угод про підвищення ціни, недоотримано товар в зазначеній кількості вартістю 142472,21 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 142472,21 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-2 зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету в особі позивача, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача-2 безпідставно отриманих коштів у сумі 142472,21 грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурором на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, доведено наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких, зокрема належить, судовий збір.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 9 даної статті передбачено, що в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін (відповідачів у справі) в однаковій мірі, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частинах.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 01.03.2021, №2 від 12.03.2021, №4 від 19.05.2021, №6 від 21.07.2021, №8 від 25.08.2021, №9 від 31.08.2021, №10 від 08.09.2021, №11 від 11.10.2021, №12 від 13.10.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 170124ВЦ від 08.02.2021, укладені між Комунальним некомерційним підприємством Корюківська центральна районна лікарня Корюківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) в дохід місцевого бюджету Корюківської міської об`єднаної територіальноїгромади(розрахунковийрахунок UA 848999980314080544000025736, отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м. Корюківка/24060300, код отримувача - 37972475, Казначейство України (ел. адм. подат.) безпідставно отримані кошти в сумі 142472,21 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ (пр-т. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 13420,00 грн судового збору.

5.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Корюківська центральна районна лікарня Корюківської міської ради (код ЄДРПОУ 02006320, вул. Шевченка, 101, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 13420,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 30.05.2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

СуддяС.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ засоби зв`язку - тел.099 420 54 50