Вирок

від 30.05.2024 по справі 606/969/24

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/969/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12024211080000098, внесеного 18.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року точної дати та часу не встановлено, у ОСОБА_3 , виник умисел направлений на самовільне захоплення земельної ділянки, що знаходяться поряд із залізничним переїздом на перегоні Теребовля-Деренівка, на відрізку 41 км 10 ПК та розміщена вздовж залізничної колії, яка знаходиться в охоронній зоні, з метою її подальшого обробітку та вирощування сільськогосподарських культур.

Реалізуючи свій злочинний намір на вчинення даного злочину, ОСОБА_3 , діючи всупереч встановленим правилам щодо охорони земель, порушуючи вимоги законодавства щодо особливого порядку надання земельних ділянок у користування та оренду, достовірно знаючи, що у нього відсутні будь-які дозвільні документи на право власності, користування або оренду земельної ділянки, діючи умисно, в період з травня 2023 року до 18 квітня 2024 року здійснював обробіток та вирощування сільськогосподарських культур на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6125086400:01:001:0911, площею 0,035 га, яка знаходиться вздовж залізничної колії, на відстані 6,4 м від її осі на перегоні Теребовля- Деренівка, 41 км 10 ПК та відповідно до ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт», ст. 112 Земельного кодексу України є охоронною зоною.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України - самовільному занятті земельної ділянки в охоронній зоні.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні описаного в обвинувальному акті кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що він дійсно обробляв земельну ділянку впритул до залізничної колії, вирощував на ній сільськогосподарські культури, при цьому, будь-яких дозвільних документів немав. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що спричинену шкоду відшкодував, просив суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 винен у самовільному занятті земельної ділянки в охоронній зоні, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом враховується, особа винного, який вину визнав повністю, щиро розповідав про скоєне та каявся, спричинену шкоду відшкодував, його вік, стан здоров`я, а також те, що такийв силу ст.89 КК України раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його поведінку до, під час та після вчиненого злочину.

Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, з врахуванням позиції прокурора, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі.

Разом з тим, на підставі ст. 75 КК України, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, згідно ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Керуючись статтями 370,371,373,374,376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно ч.1ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1