Постанова

від 28.05.2024 по справі 145/369/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/369/24

Провадження № 22-ц/801/923/2024

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача - ВАТ «Гніванський кар`єр» адвоката Медончак Марини Миколаївни

на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Копилової Л.В.,

у справі №145/369/24

за позовом ОСОБА_1 (законний представник), в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_2 (позивачі)

до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ВАТ «Гніванський кар`єр» (відповідачі)

за участі приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Максименко Любові Антонівни (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У лютому2024року ОСОБА_1 як законнийпредставник вінтересах малолітніхдітей звернуласяв районнийсуд зпозовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ВАТ «Гніванський кар`єр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Одночасно із цим позовом, позивачем подано заяву про його забезпечення, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4 згідно спірного договору купівлі-продажу квартири від 28.07.2022 р.

Заява обґрунтована тим, що інші спадкоємці померлого ОСОБА_5 незаконно заволоділи контролем над управлінням ВАТ «Гніванський кар`єр» та планомірно незаконно виводять майно із власності підприємства.

Тому для збереження майна підприємства, корпоративні права на яке належать також і малолітнім дітям, необхідно накласти арешт на квартиру, що є предметом спірного договору купівлі-продажу.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2024 року заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу квартири від 28.07.2022 р., який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Максименко Л.А. за реєстровим № 538.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

20 березня 2024 року представник відповідача ВАТ «Гніванський кар`єр» адвокат Медончак М.М. подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, а зміст самої заяви про забезпечення позову щодо обставин спростовується матеріалами справи. Зокрема, заявником не надано доказів про те, що ОСОБА_6 здійснює «оголення» активів ВАТ «Гніванський кар`єр».

На думку скаржника, позивачем не доведено яким чином може бути утруднене виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову і яким чином такий захід забезпечення позову стосується предмету спору та його сторін.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли, їх відсутність не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 05 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача ВАТ «Гніванський кар`єр» адвокат Медончак М.М. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених в ній та просила задовольнити скаргу.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_7 вимоги апеляційної скарги підтримали.

Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітній дітей, проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила залишити ухвалу суду без змін.

Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов довисновку,що міжсторонами дійсновиник спірта існуєреальна загрозаневиконання чиутруднення виконанняможливого рішеннясуду уразі задоволенняпозову.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

У справі встановлено, що предметом позову, поданого ОСОБА_1 в інтересах малолітній дітей, є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Тобто даний спір за своєю сутністю є спором щодо права відповідачів на спірне майно та в свою чергу відновлення майнового стану підприємства, на корпоративні права якого претендують позивачі.

Пред`явлені позивачами вимоги про визнання недійсним правочину є немайновими.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів установила, що між сторонами існує спір щодо захисту майнових інтересів малолітніх дітей щодо спірної квартири, а тому здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахувавши обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивачів, та дійшла висновку, що вжиття відповідного заходу забезпечення позову судом першої інстанції є необхідним, законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, вірно застосувавши норми процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що співмірним є запропонований ОСОБА_1 вид забезпечення її позову, поданого в інтересах малолітніх дітей, шляхом накладення арешту на квартиру із заявленими нею позовними вимогами провизнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -

постановив:

В задоволенні апеляційної скарги представника відповідача ВАТ «Гніванський кар`єр» адвоката Медончак Марини Миколаївни відмовити.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 30.05.2024

Головуючий І.М. Стадник

Судді М.В.Матківська

В.В. Сопрун