Рішення

від 30.05.2024 по справі 288/1172/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/1172/24

Провадження № 2/288/359/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань- Колодяжної Н.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки із квартири, яка перебуває у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про виділення частки із квартири, яка перебуває у спільній частковій власності в якому вказує, що вона на підставі договору дарування від 16 квітня 2013 року, укладеного з ОСОБА_3 , є власником 77/100 ідеальних частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 106.7 кв.м. та земельної ділянки, площею 0.0444 га, кадастровий номер 1824755100:01:007:0453, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 .

Попередній власник вказаного майна ОСОБА_3 набула право власності на нього на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 березня 2001 року. Проте, 17 травня 2003 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 , відчужила кімнату площею 24.5 кв.м., що складає 23/100 ідеальних частин квартири за адресою АДРЕСА_2 . В подальшому ОСОБА_4 на підставі договору дарування відчужила зазначену частину квартири своєму сину Відповідачу у справі, який право власності на вказану частку квартири не зареєстрував.

Позивач зазначає, що незважаючи на те, що квартира перебуває у спільній частковій власності, вона фактично розділена на дві окремі блоковані частини та доступу до відчуженої кімнати площею 24.5 кв.м. Позивач не має, майно фактично перебуває у користуванні та володінні Відповідача. У користуванні та володінні Позивача знаходяться приміщення: - І, площею 4.9 м.кв.; - 1, площею 9.7 м.кв.; - 2, площею 8.9 м.кв.; - 3, площею 9.9. м.кв.; - 4, площею 8.9 м.кв.; - 5, площею 12 м.кв.; - 6, площею 19.9 м.кв.; - 7, площею 7.9 м.кв.; - 8, площею 4.2 м.кв., тобто квартира тільки формально перебуває у спільній частковій власності.

За даних обставин, Позивач має право на виділ належної їй частки в квартирі, проте позбавлена можливості укласти угоду про поділ квартири, так як право на частку за Відповідачем не зареєстровано, а згоди щодо поділу з ним не досягнуто.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить поділити квартиру АДРЕСА_3 в натурі, виділивши ОСОБА_1 , частину квартири, а саме приміщення: - І веранда, площею 4.9 м.кв.; - 1 коридор, площею 9.7 м.кв.; - 2 - кімнату, площею 8.9 м.кв.; - 3 - коридор, площею 9.9. м.кв.; - 4 - коридор, площею 8.9 м.кв.; - 5 - кімната, площею 12 м.кв.; - 6 - кімната, площею 19.9 м.кв.; - 7 - кухня, площею 7.9 м.кв.; - 8 - санвузол, площею 4.2 м.кв., загальною площею 86.3 м.кв., житловою 40.8 м.кв., припинивши право спільної часткової власності на дану квартиру.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена. 30 травня 2024 року від представника Позивача надійшла заява в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. 30 травня 2024 року надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги визнав.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, щов разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, рішення у справі можливо постановити в підготовчому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно договору дарування від 16 квітня 2013 року, ОСОБА_5 безоплатно передала у власність Обдаровуваній ОСОБА_1 у власність, належні їй на праві особистої приватної власності 77/100 ідеальних частин квартири АДРЕСА_4 . Дана квартира складається з чотирьох кімнат, загальною площею 106.7 кв.м., житловою площею 65.3 кв.м. 77/100 ідеальних частин квартири належать Дарувальнику на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 березня 2001 року. /а.с.5/

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 квітня 2013 року, на підставі договору дарування від 16 квітня 2013 року, зареєстровано право спільної часткової власності на 77/100 частин за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа 106.7 кв.м, житлова площа 65.3 кв.м. /а.с.6/

Згідно договору дарування від 16 квітня 2013 року, ОСОБА_5 подарувала, а Обдаровувана прийняла у дар земельну ділянку площею 0.0444 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. /а.с.7/

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 квітня 2013 року, на підставі договору дарування від 16 квітня 2013 року, зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 1824755100:01:007:0453, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). /а.с.8/

Комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на замовлення ОСОБА_1 , станом на 25 травня 2023 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , згідно експлікації приміщень, квартира складається з приміщень: - 1, коридор, площею 9.7 м.кв.; - 2, кімната, площею 8.9 м.кв.; - 3, коридор, площею 9.9. м.кв.; - 4, коридор, площею 8.9 м.кв.; - 5, кімната, площею 12 м.кв.; - 6, кімната, площею 19.9 м.кв.; - 7, кухня, площею 7.9 м.кв.; - 8, санвузол, площею 4.2 м.кв.; - І, веранда, площею 4.9 м.кв. Разом по квартирі АДРЕСА_1 : - 86.3 м.кв. загальна площа; - 40.8 м.кв. житлова площа. /а.с.9-11/

Як вбачається з довідки № 776 від 12 червня 2023 року, виданої Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 , станом на 31 грудня 2012 року квартира АДРЕСА_3 , зареєстрована по праву приватної власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 березня 2001 року, виданого Попільнянською районною державною адміністрацією. Загальна площа квартири 86.3 м.кв., житлова площа 40.8 м.кв. Загальна та житлова площа квартири не співпадає в зв`язку з відчуженням житлової кімнати площею 24.5 м.кв., що складає 23/100 ідеальних частин квартири, відповідно до договору купівлі-продажу від 17 травня 2003 року. На даний час квартира АДРЕСА_1 є 3-х кімнатною квартирою, житловою площею 40.8 м.кв. /а.с.12/

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26 березня 2001 року, виданого Попільнянською районною державною адміністрацією, квартира за адресою АДРЕСА_5 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , загальна площа 106.7 кв.м. У свідоцтві міститься відмітка про відчуження приміщення № 5, житловою площею 24.5 кв.м. за договором купівлі-продажу від 17 травня 2003 року. /а.с.13/

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25 березня 2003 року, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 26 березня 2001 року є власником квартири чотирьох кімнатної, житлова площа 65.3 кв.м., загальна площа 106.7 кв.м. /а.с.14/

В технічному паспорті на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_5 вказано, що квартира складається з 4 кімнат, житловою площею 65.3 кв.м, у тому числі: 1 кімната, 8.9. кв.м; 2 кімната, 24.5 кв.м; 3 кімната, 12.0 кв.м, 4 кімната, 19.9 кв.м, кухні, 7.9 кв.м; санвузол, 4.2 кв.м, три коридори 29.3 кв.м, загальна площа 106.7 кв.м. /а.с.15-16/

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 травня 2003 року, Продавець ОСОБА_3 продала, а покупець ОСОБА_4 купила приміщення 24.5 кв.м. житлової площі квартири АДРЕСА_3 . /а.с.17/

Як вбачається з договору дарування від 04 грудня 2004 року, Дарувальник ОСОБА_4 подарувала, а Обдаровуваний ОСОБА_2 прийняв в дар кімнату, приміщення 5, що становить 24.5 кв.м житлової площі квартири АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_6 . Квартира складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 49.5 кв.м. та кухні, загальна площа квартири 81.2 кв.м. /а.с.18/

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 квітня 2023 року, на підставі договорів дарування від 16 квітня 2013 року, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.0444 га та 77/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 . /а.с.19-20/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить поділити квартиру, яка належить їй на праві спільної часткової власності, виділивши їй частину квартири, яка перебуває у її користуванні, так як вказана частина є відокремленою та фактично розділена на блоковані частини, а згоди з Відповідачем щодо реєстрації вказаного поділу не досягнуто.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частини першої статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У відповідності до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Між сторонами не досягнуто домовленості про поділ спільного майна та/або виділ у натурі частки із спільного майна, що призвело до не можливості вчинити укладення відповідного правочину в порядку передбаченому статтями 364, 367 ЦК України, а тому Позивач має право на звернення до суду за захистом свого права, шляхом виділу у натурі її частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Подільною єріч,яку можнаподілити безвтрати їїцільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 152 ЖК України врегульовано, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

За змістом роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», об`єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі.

У відповідності до пункту 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2).

Виходячи з положень статей 183, 367 ЦК України та роз`яснень, викладених в пунктах 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» зазначено, що виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

В пункті 8 Постанови № 7 визначено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13, аналізуючи зміст норм статей 183, 358, 364 Цивільного кодексу України зробила висновок, що виділ часток (поділ) майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину майна із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання такого майна в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

Позивач має право на виділ в натурі їй частки із майна, співвласниками якого вони з Відповідачем являються, нею надано докази на підтвердження існування технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна в розмірі, що відповідає розміру її частки, так як квартира розділена, а частина Позивача є відокремленою і фактично перебуває у її користуванні.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки вищезазначеним виділом частки з майна будуть реалізовані відповідні права Позивача, як співвласника.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник Позивача в поданій заяві просив понесені судові витрати віднести на рахунок Позивача, а тому суд при ухваленні рішення не здійснює їх розподіл.

Керуючись статтею 41 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»; статтею 152 ЖК України; статтями 15, 16, 183, 316, 317, 319, 328, 355, 356, 358, 361, 364, 367, 368, 372, 392 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 198-200, 206, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки із квартири, яка перебуває у спільній частковій власності задовольнити.

Поділити квартиру АДРЕСА_3 в натурі, виділивши ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительці АДРЕСА_7 ), частину квартири, а саме приміщення: - І веранда, площею 4.9 м.кв.; - 1 коридор, площею 9.7 м.кв.; - 2 - кімнату, площею 8.9 м.кв.; - 3 - коридор, площею 9.9. м.кв.; - 4 - коридор, площею 8.9 м.кв.; - 5 - кімната, площею 12 м.кв.; - 6 - кімната, площею 19.9 м.кв.; - 7 - кухня, площею 7.9 м.кв.; - 8 - санвузол, площею 4.2 м.кв., загальною площею 86.3 м.кв., житловою 40.8 м.кв. та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник