Ухвала

від 30.05.2024 по справі 363/2582/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"30" травня 2024 р. Справа № 363/2582/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

30 травня 2024 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л.І., про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2024 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява у якій позивачка просила суд витребувати на свою користь із володіння відповідачки ОСОБА_2 частку земельної ділянки, площею 0,0610 га, кадастровий номер 3221888801:36:003:0107, розташованої в АДРЕСА_1 .

Вивчивши матеріали зазначеної позовної заяви, судом встановлено, що зазначена позовна заява не в повному обсязі відповідає вимогам закону:

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залученняв процесінших осіб, дослідження доказів тощо. Також, від зміступозовної заявизалежить позиціявідповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується. Вже на стадії пред`явлення позову позивач повинен довести певне коло фактів, що мають процесуальне значення, мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст.177 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України - позовна заяваповинна міститизазначення цінипозову,якщо позовпідлягає грошовійоцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Перевіривши позовну заяву, судом встановлено її невідповідність вказаним вище вимогам до позовної заяви, оскільки вона не містить ціни позову. Визначення ціни позову це обов`язок, а не право позивача.

Так, відповідно до ст. 176 ЦПК України - ціна позову визначається у позовах про витребування майна вартістю майна.

Як убачається із позовної заяви та зі змісту позовних вимог, предметом спору є частка земельної ділянки, площею 0,0610 га, кадастровий номер 3221888801:36:003:0107, що розташована в АДРЕСА_1 і, яку позивачка вимагає витребувати від відповідачки по справі на свою користь. При цьому, звертаючись до суду з цими вимогами, позивачкою не зазначено ціни позову (вартість частки ділянки), як і не здійснено оцінку вартості вказаного майна.

З аналізу змісту ст.176ЦПК України можна дійти висновку, що ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.

Згідно Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни за№20від 22.12.1995року «Просудову практикуу справахза позовамипро захистправа приватноївласності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Статтею3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»- процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Між тим, звіту про нормативно-грошову оцінку вартості частки земельної ділянки позивачкою до позову не додано, а це позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимогу майнового характеру.

Частина 4 ст. 177 ЦПК України зазначає, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка в прохальній частині позову розмістила одну вимогу майнового характеру, при цьому не визначила ціну позову, не додала доказів вартості спірної частки ділянки. До позову додана квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки на суму 1211,20 грн.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи). З огляду на те, що позовна заява не містить ціну позову, відсутні докази щодо оцінки майна, неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачкою при зверненні до суду із вимогою про витребування майна.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року за №10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Отже, на підставі викладеного, позивачці необхідно здійснити оцінку вартості спірного майна та вказану оцінку надати суду, зазначити ціну позову, сплативши судовий збір у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя звертає увагу, що прецедент на практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Залишення вказаної позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачці у доступі до правосуддя, після усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі вищевикладеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.

Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л.І., про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - залишити без руху.

Надати позивачці для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачці, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде їй повернута.

Копію ухвали надіслати позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя О.П. Дьоміна