Рішення

від 02.05.2024 по справі 537/1471/24

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/763/2024

Справа № 537/1471/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.05.2024 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мурашової Н.В.,

за участі секретаря Дьяченко В.Ю.,

розглянувши увідкритому підготовчомузасіданні взалі судовихзасідань уприміщенні Крюківськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позову.

27 березня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов позов ОСОБА_1 , поданий її представником адвокатом Гонтарем В.М., до ОСОБА_2 , в якому просили: 1) визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; 3) судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що 11 червня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №333. 06 березня 2015 року, під час перебування у шлюбі, подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу. На даний час шлюбно-сімейні відносини припинили, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, що стало підставою для звернення до суду також з позовом про розірвання шлюбу. За відсутності взаємної згоди щодо поділу спірного майна у досудовий спосіб, ОСОБА_1 звернулася до судуз позовомдо ОСОБА_2 про поділспільного майна подружжя.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Позиція учасників справи в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилася, від її представника адвоката Гонтара В.М. надійшла заява про проведення підготовчого засідання у його та позивача відсутність, позов підтримують, просять задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, від його представника адвоката Цвик М.В. надійшла заява про проведення підготовчого засідання у її відсутність, позов визнає, проти його задоволення не заперечує. Просить розглянути справу по суті у підготовчому засіданні, стягнення судового збору з відповідача провести з урахуванням ч.1 ст.142 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

В ст.206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст.200, ст.206 ЦПК України, в зв`язку з визнанням позову відповідачем суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Обставини, установлені судом.

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 11 червня 2011 року зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №333. Даний факт підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 11 червня 2011 року.

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 07 жовтня 2011 року Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №646).

У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі,06 березня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В., за згодою дружини ОСОБА_1 , чоловік ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2015 року, ідентифікаційний номер 34607806.

На даний час між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Дослідивши та оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог статі 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до частини другоїстатті 3 СК України сім`юскладають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з положенням статті 51 Конституції України, кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до вимог частини 3 статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК Українисвідчить пропрезумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина першастатті 61 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України та частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зробленому поліпшенні, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснено судам у пунктах 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, частина третястатті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьоїстатті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Згідно з ч.1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ч. 1ст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, встановивши, що спірне нерухоме майно придбане сторонами спору під час перебування у шлюбі за спільні кошти, що не заперечувалося сторонами, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де частки чоловіка і дружини є рівними.

З урахуванням встановлених по справі обставин, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ст.142 ЦПК України встановлено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на наведене, враховуючи, що позов задоволено та відповідач його визнав до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн. та повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 484,48 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати спільної сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Повернути позивачу ОСОБА_1 з Державного бюджету 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову.

Інформація про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 26.07.2011 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 15.05.2008 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складений 13.05.2024 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.