Рішення

від 20.05.2024 по справі 752/17277/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17277/21

Провадження № 2/752/500/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря- Гненик К.П.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКО ПЛЮС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Людмила Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна Наталія Вікторівна про визнання договорів купівлі-продажу удаваними в частині покупця, визнання покупцем за договорами купівлі-продажу, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач у липні 2021 року звернувся до суду з позовом і просить визнати удаваними у частині покупця:

- договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 серпня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С.;

-договір купівлі-продажу машиномісця в підвалі 1 підземного дворівневого паркінгу, гараж № НОМЕР_1 , в будинку АДРЕСА_2 від 11 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В.;.

-договір купівлі-продажу машиномісця в підвалі 1 підземного дворівневого паркінгу, гараж № НОМЕР_2 , в будинку АДРЕСА_2 від 11 вересня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В.;

-договір купівлі продажу автомобіля LAND ROVER DISCOVERI SPORT, 2015 року випуску, днз НОМЕР_3 , від 04 липня 2017 року;

-визнати його покупцем за вказаними договорами купівлі-продажу.

Посилається в позові на те, що проживає в Республіці Грузія, але мав відносини з відповідачкою ОСОБА_3 , від яких у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Маючи намір придбати для себе та доньки квартиру та інше нерухоме майно для комфортного проживання, у серпні 2020 року він прибув до України.

По прибуттю в Україну з`ясувалося, що він забув у Грузії паспорт громадянина України та ідентифікаційний код, однак при цьому уже віднайшов майно, яке мав бажання придбати.

У зв`язку з цим він запропонував матері своєї дитини оформити все нерухоме майно на її ім.»я, а в подальшому вона мала переоформити його на нього, як дійсного покупця.

У з`язку з цим у попередніх договорах купівлі-продажу була зазначена відповідачка ОСОБА_3 , однак усі розрахунки проводилися ним, як і всі переговори проводиися ним з ОСОБА_4 , який йому і передав ключі від квартири.

Він за власні кошти придбав квартиру, два машиномісця та автомобіль.

Відповідачка ОСОБА_3 не працює, доходів не має, які б дозволили їй придбати вказане майно.

Він є фактичним покупцем квартири, машномісць та автомобіля.

Грошові кошти ним були зняті готівкою з офіційного рахунку, перераховані та передані до України з території Грузії.

Він несе тягар тримання майна, сплачує комунальні послуги та утримує автомобіль.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 13 липня 2021 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України визначено склад суду.

Ухвалою суду від 23 липня 2021 року в справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачам та третім особам копію позовної заяви з додатками.

Відповідачам був наданий строк для надання відзиву, третім особам пояснень на позов, а позивачу строк для відповіді на відзив.

18 серпня 2021 року відповідачка ОСОБА_3 подала відзив на позов, яким проти позову заперечує.

Зазначає, що характерною ознакою удаваного правочину є його вчинення з метою приховати інший правочин.

За змістом договору купівлі-продажу квартири його сторонами є вона, як покупець, та ОСОБА_4

В п.4 договору зазначно, що покупець, тобто вона, сплатила продавцю кошти в повному обсязі.

Пунктом 21 договору сторони підтвердили, що при його укладенні відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані сторонами. Договір укадається із справжньою волею сторін, на вигідних для сторін умовах і вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків.

З договорів купівлі-продажу машиномісць вбачається, що ТОВ`ЕКСПО ПЛЮС» передало їй у власність машиномісця з приведеними в договорах характеристиками.

Згідно з п.3.2 договорів на момент їх укладення вона, як покупець, сплатила на користь продавця суму гарантійного платежу відповідно до умов Попереднього договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що решта суми сплачена нею, як покупцем, у безготівковому порядку при підписанні договорів.

За змістом цих договорів сторони засвідчили, що вони відповідають їх інтересам, не приховують іншого правочину (не є удаваними ) і спрямовані на настання реальних наслідків. які обумовлені в них.

Крім того, за всіма укладеними договорами платником виступала вона, що підтверджується квитанціями, в яких саме вона зазначена платником.

З урахуванням цього просить у позові відмовити.

09 вересня 2021 року подала до суду пояснення третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна Н.В.

Щодо посвідчених нею договорів зазначила, що при їх посвідченні нею були виконані всі обов`язки, передбачені ст.5 Закону України « Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в тому числі його глави 2 щодо посвідчення правочинів.

При укладенні договорів покупець ОСОБА_3 подала заяви та довела до відома продавця - ТОВ`ЕКСПО ПЛЮС» про те. що не перебуває в зареєстрованому шлюбі та будь-яких інших шлюбних відносинах.

Жодних перепон чи обставин, які б могли унеможливити нотаріальне посвідчення вказаних правочинів, виявлено не було.

Просить у позові відмовити.

09 вересня 2021 року відзив на позов подав відповідач - ТОВ`ЕКСПО ПЛЮС», яким проти позову також заперечує.

Зазначає, що стороною оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу машиномісць була ОСОБА_3 .

За змістом обох договорів їх укладення відповідало інтересам сторін, волевиявлення сторін при їх укладенні було вільним, усвідомленим і відповідало їх волі.

Договори вчинялися саме з наміром створення відповідни наслідків, зазначених у них.

Договори були посвідчені нотаріально, тобто товариство виконало всі дії, необхідні для реальних наслідків правочину.

Крім того, при укладенні дговорів товариству не було відомо про будь-які, начебто, відносини між позивачем та іншими відповідачами, що додатково доводить добросовісність та законність дій товариства та відсутність намірів вчинити удаваний правочин.

Просить у позові відмовити.

Інші учасники своїм правом не скористался, відзив та пояснення на позов не подали.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Судом встановлено, що 26 серпня 2020 року між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С.

Відповідно до п.1 договору продавець передав, а покупець ОСОБА_3 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.4 договору продаж вчинено за 2 802 781. 00 гр., які покупець сплатила продавцю в повному обсязі під час підписання договору на поточний рахунок продавцяв АТ`РВС БАНК».

Пунктом 21 договору сторони підтвердили, що при його укладенні відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними, договір укладався за їх справжньою волею, на вигідних умовах.

Договір вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків, не є фіктивним, та не приховує інший правочин.

Крім того,11 вересня 2020 року між відповідачам ОСОБА_3 та ТОВ`ЕКСПО ПЛЮС» були укладені два договори купівлі продажу двох машиномісць в підвалі 1 підземного дворівневого паркінгу - гаражі № НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 , які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В.

Пунктом 8 договорів сторони підтвердили, що вони відповідають їх інтересам, волевиявлення є вільним та відповідає їх волі, договори не приховують іншого правочину ( не є удаваними ) і спрямовані на настання реальних наслідків, які у них обумовлені.

Укладенню вказаних договорів передувало укладення сторонами Попередніх договорів щодо вказаних у них об`єків нерухомості.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості були зареєстровані за відповідачкою ОСОБА_3 . Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 04 липня 2017 року за відповідачкою був зареєстрований транспортний засіб - автомобіль LAND ROVER DISCOVERI SPORT, 2015 року випуску, днз НОМЕР_3 .

( т.1, а.с. 47- 78; 103 - 121; 123 - 124 )

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною 1 ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вирішуючи спір сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений законом або договором, чи іншим способом, що є ефективним та не суперечить закону.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З точки зору ст.235 ЦК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Про це ж зазначено і в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Звертаючись до суду, будь-яких доказів приведеним у позові обставинам позивач не навів і до суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Об`єднаної палати цивільного Касаційного суду від 14 лютого 2022 року в справі № 346/2238/15, тлумачення ст. 235 ЦК України свідчить, що:

(1) удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони. Тобто, сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону;

(2) у статті 235 ЦК України не передбачається можливості застосування інших правових наслідків удаваності правочину, крім поширення на правовідносини сторін норм, що регулюють прихований правочин;

(3) кваліфікація правочину, як удаваного, у частині, неможлива без урахування положень статті 217 ЦК України, якою передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Втім, щодо недійсності в частині сторони правочину навіть гіпотетично неможливо припустити, що цей правочин був би вчинений;

(4) нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору.

Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 15,16, 202, 203, 204, 215, 235, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКО ПЛЮС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Людмила Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна Наталія Вікторівна про визнання договорів купівлі-продажу удаваними в частині покупця, визнання покупцем за договорами купівлі-продажу, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи/вирішення питання/без повідомлення / виклику/ часників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В.Машкевич