Рішення

від 29.05.2024 по справі 140/35688/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35688/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом споживчого товариства «Личанівське» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява споживчого товариства «Личанівське» (далі СТ Личанівське», позивач) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (відповідач), відповідно до якого просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.09.2023 №ЗХ/ВО/11561/03-20-07-05/42168419-ФС.

Позивач в обґрунтування позову в позовній заяві зазначає, що проведена фактична перевірка в магазині, де здійснює господарську діяльність СТ Личанівське», за результатами якої складений акт фактичної перевірки. В Акті перевірки зазначено про порушення: допущення до роботи продавця без оформлення трудових відносин у встановленому законодавством порядку. Позивач зазначає, що Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.09.2023 є протиправною.

Позивач вказує, що відповідач не повідомив його про час розгляду справи, що суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що установлено факт допуску позивачем до роботи особу без укладення трудового договору. У встановленому законом порядку позивача було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про накладення штрафу, проте позивач на розгляд справи не прибув. З матеріалів перевірки встановлено факт порушення позивачем законодавства про працю, що слугувало правовою підставою для винесення оскаржуваної постанови, яка є правомірною. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач додатково зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідач у додаткових поясненнях заперечив проти позовних вимог з аналогічних підстав, які викладені у запереченні на відповідь на відзив.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці 14.09.2023 прийнято постанову про накладення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ВО/11561/03-20-07-05/42168419-ФС накладено штраф у розмірі 67000,00 грн за допуск працівника ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження власника уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Не погодившись із прийнятою постановою про застосування штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б цього Кодексу, трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців (власників приватних підприємств), у яких кількість працівників або рівень оплати праці відповідає критеріям, встановленим статтею 49-5 цього Кодексу.

У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору.

За визначенням статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.

За приписами частини першої статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

В силу вимог абзацу 2 частини другої цієї статті, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

За правилами частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудового договору у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому оскаржувана Постанова від 14.09.2023 №ЗХ/ВО/11561/03-20-07-05/42168419-ФС по суті виявленого порушення є правомірною та обґрунтованою.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що постанова не була належним чином вручена йому.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови №509 постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Так, листом від 14.08.2023 №ЗХ/3.1/9122-23 Міжрегіональним управлінням на адресу позивача скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 14.08.2023 № ЗХ/ВО/ДПС-11561/03-20-07-05/42168419, яким СТ «Личанівське» повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 14.09.2023. Як вбачається з долучених до відзиву копій листа від 14.08.2023 №ЗХ/3.1/9122-23 та згрупованого реєстру поштових відправлень від 15.08.2023, повідомлення про одержання документів уповноваженою особою та рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу було направлено Міжрегіональним управлінням саме за юридичною адресою СТ «Личанівське», що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

З матеріалів справи вбачається, що постанова від 14.09.2023 № ЗХ/ВО/11561/03-20-07-05/42168419-ФС була скерована 15.09.2023 для СТ «Личанівське», що підтверджується супровідним листом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 15.09.2023 №ЗХ/2/10329-23 «Про надсилання постанови про накладення штрафу» та копією квитанції від 15.09.2023, однак 29 вересня 2023 року повернуто за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання. Отже, Міжрегіональним управлінням на вимогу п. 3 Порядку №509 було.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.09.2023 № ЗХ/ВО/11561/03-20-07-05/42168419-ФС в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову споживчого товариства «Личанівське» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер