Рішення

від 30.05.2024 по справі 140/1869/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1869/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), однак територіальним органом Пенсійного Фонду України було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, зокрема, з підстав ненадання посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС.

24.07.2023 позивач повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-XII, надавши необхідний пакет документів. Однак ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 31.07.2023 №032650004933про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, при цьому довідка від 11.05.2023 №209 не була взята до увагу, оскільки згідно диплому та трудової книжки позивач працювала в м. Луцьк, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, з огляду на те, що станом на 26.04.1986 вона навчалася у школі та до 09.07.1986 проживала в селі Добре Камінь-Каширського району Волинської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Зазначає, що дійсно у період з 01.09.1986 по 28.12.1988 вона навчалася на вечірньому відділенні Луцького медичного училища та одночасно працювала в Луцькій міській лікарні. Однак з 13.12.1989 вона була звільнена з лікарні по переводу до Ратнівської центральної районної лікарні та з цього періоду вона постійно проживала в селі Добре Камінь-Каширського району Волинської області, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування від 11.05.2023 №209. Таким чином, позивач вважає, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933їй безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-XII, оскільки станом на 01.01.1993 вона прожила в зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років.

Враховуючи вище наведені обставини ОСОБА_1 , з урахуванням нової редакції позовної заяви (а.с.46-50), просить: визнатинезаконним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933 про відмову у призначенні пенсії за зниженням пенсійного віку згідно частини другої статті 55 Закону №796-XII; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за зниженим пенсійним віком згідно частини другої статті 55 Закону №796-XII, з моменту отримання права на пенсію - 22.04.2023.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 позовних вимог не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю, посилаючись на правомірність рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933.

Представник ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву позовних вимог також не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 24.07.2023 ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 31.07.2023 №032650004933, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. З поданих позивачем документів для призначення пенсії встановлено, що згідно довідки №209 від 11.05.2023, виданої Хотешівським старостинським округом виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради, зазначено, що період реєстрації та проживання позивача з 22.04.1969 по 29.12.1988 та з 20.12.1989 по 25.06.1998 роки в селі Добре Камінь-Каширського району Волинської області, яке належить до зони гарантованого добровільного відселення. Однак, відповідачем-1 довідку №209 від 11.05.2023 не взято до уваги, оскільки згідно вказаної довідки позивач проживала в с. Добре Камінь- Каширського району, а відповідно диплому та трудової книжки ОСОБА_2 навчалась в Луцькому медичному училищі та працювала в організаціях АДРЕСА_1 (за місцем знаходження яких фактично й проживала), які не належать до зони гарантованого добровільного відселення. Відтак відсутні підстави для врахування спірних періодів до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинської обласною державною адміністрацією (а.с. 6).

10.07.2023 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ та рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.07.2023 №032650004933 відмовлено їй в призначенні пенсії у зв`язку з невиконанням умови щодо знаходження у зоні гарантованого добровільного відселення (відсутнє посвідчення потерпілого від ЧАЕС 3 категорії) (а.с.15).

24.07.2023 позивач повторно звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням.

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Харківській області та рішенням якого від 31.07.2023 №032650004933 ОСОБА_1 відмовлено впризначенні пенсії згідностатті 55 Закону №796-XIIу зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці становить 36 років 08 місяців 16 днів; надана заявницею довідка від 11.05.2023 №209 про період проживання у місцевості, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення не взята до уваги, оскільки згідно довідки заявниця проживала в селі Добре, але згідно диплому та трудової книжки позивач працювала в м. Луцьк, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (а.с. 16).

Не погоджуючись із вказаним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933 позивач подала скаргу до Пенсійного фонду України та ГУ ПФУ у Волинській області (а.с. 51-55).

Листом від 20.09.2023 №0300-0202-8/55721 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що при визначенні права на даний вид пенсії спеціалістами ГУ ПФУ в Харківській області опрацьовано надані документи до заяви від 24.07.2023, по результатах яких періоди навчання та роботи в закладах та установах, місцезнаходження яких є м. Луцьк, що не належить до населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не враховано як такі, що дають право на зменшення пенсійного віку за умови проживання/роботи на території радіоактивно забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС території (а.с. 17).

Рішення Пенсійного фонду України за результатами скарги позивача матеріали справи не містять.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовахстатті 55 Закону №796-XIIстала підставою для звернення до суду із цимпозовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першоюстатті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першоїстатті 26 Закону №1058-IVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІпередбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першоїстатті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІVіз урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV,доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Тож за правилами підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, є документи про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІзгідно з рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933 стала відсутність необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 (не менше 3 років).

Надаючи оцінку цим висновкам ГУ ПФУ в Харківській області, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 11 Закону №796-ХІІдо потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XIIобумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цимЗаконом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленомузакономпорядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачу було встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи із видачею посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3).

З урахуванням приписів частини другої статті 14 Закону №796-XII такий документ вже є підтвердженням того, що позивач постійно проживала чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття нею такого статусу. Факт проживання (роботи) позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідною комісією при видачі їй посвідчення. В протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримала б вказаного посвідчення. Докази про вилучення посвідчення у зв`язку із безпідставністю його видачі у матеріалах справи відсутні.

Суд також звертає увагу на те, що згідно паспортних даних ОСОБА_1 народилася в селі Добре Камінь-Каширського району Волинської області (а.с. 14).

Також довідкою старости Хотешівського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 11.05.2023 №209, яку було надано разом із заявою про призначення пенсії, підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 22.04.1969 по 29.12.1988 та з 20.12.1989 по 25.06.1998 постійно була зареєстрована та постійно проживала в селі Добре Камінь-Каширського району Волинської області (а.с. 8).

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106«Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP«Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(даліПостанова №106) село Добре Камінь-Каширського району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнало радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

У рішенні ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933 зазначено, що довідка від 11.05.2023 №209 про період проживання у місцевості, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення не взята до уваги, оскільки згідно довідки заявниця проживала в селі Добре, але згідно диплому та трудової книжки позивач працювала в м. Луцьк, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (а.с. 16).

Суд з цього приводу зауважує, що відомості диплому та трудової книжки самі по собі не можуть спростовувати факт проживання/роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, який був перевірений при встановленні їй статусу потерпілої особи від наслідків Чорнобильської катастрофи комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної уповноваженим органом.

Крім того, безумовним є й те, що навчання позивача в м. Луцьку переривалося періодами канікул (літніх та зимових), також під час навчання та роботи позивача були вихідні та святкові дні, а навчальний заклад та установа, в якій позивач працювала, знаходилися на території Волинської області, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися з місця проживання позивача до місця навчання/роботи.

Також суд звертає увагу на те, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач 13.12.1989 була звільнена з роботи по переводу в Ратнівську центральну районну лікарню (а.с.7). Довідкою КП «Ратнівська центральна районна лікарня» від 10.07.2023 №377/01.13/2.23 підтверджено, що позивач з 20.12.1989 по 15.05.2013 працювала на посаді медичної дитячої консультації Ратнівської центральної районної лікарні, у а періоди, зокрема, з 05.12.1990 по 05.06.1995, та з 25.04.1992 по 25.10.1993, з 12.11.1993 по 18.08.1996 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 1,5 року та до 3-х років, з 18.08.1996 по 18.08.1997 у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 4-х років (а.с. 9).

Відстань від смт. Ратне Волинської області до села Добре Камінь-Каширського району Волинської області орієнтовно до 30 км, що давало можливість позивачу безперешкодно добиратися до місця свого проживання. Також відповідачем жодним чином не спростовано те, що у періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною позивач проживала у селі Добре Камінь-Каширського району Волинської області, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування від 11.05.2023 №209.

Таким чином, у цій справі відсутні безпосередні докази, які вказують на те, що позивач постійно проживала у періоди починаючи з 26.04.1986 по 29.12.1988 та з 20.12.1989 по 25.06.1998 на території населеного пункту, яке не відноситься до території радіоактивного забруднення.

Суд наголошує, що позивач надала основний документ, що підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 вона проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Відповідачем-1 як суб`єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований; у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 серед іншого зазначалось: Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону №796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17 зробив висновок, що наявність посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відомості диплому (трудової книжки) не можуть спростувати факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення не менше трьох років станом на 01.01.1993.

У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи.Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків ГУ ПФУ в Харківській області у рішенні від 31.07.2023 №032650004933 про те, що позивач станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років. В протилежному випадку нівелюється її статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, який позивачу встановлений у визначеномузакономпорядку.

Проживання позивача в населеному пункті, віднесеному до території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, у часовому проміжку з моменту аварії (26.04.1986 по 31.07.1986) підтверджується довідкою від 11.05.2023 №209, що дає право позивачу для застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на три роки, а за період з26.04.1986 по 29.12.1988 та з 20.12.1989 по 25.06.1998 (понад 11 років) - в загальному порядку на 1 рік за два роки проживання, а всього на 6 років (максимальний).

Також згідно рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933 у позивача наявний страховий стаж 36 років 08 місяці 16 днів. Тобто, умова щодо страхового стажу для призначення з 01.01.2023 по 31.12.2023 пенсії за віком зі зниженням на 6 років пенсійного віку виконується.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933 позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, тому, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

При вирішенні спору в частині позовних вимог зобов`язального характеру, заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач просить зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за зниженим пенсійним віком згідно частини другої статті 55 Закону №796-XII з 22.04.2023 (оскільки вперше за призначенням пенсії вона звернулася 10.07.2023). Однак суд звертає увагу на те, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.07.2023 №032650004933, яке прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 10.07.2023, не є предметом розгляду даної справи. Таким чином, оскільки позивач24.07.2023 звернулася до органу Пенсійного фонду України з новою заявою про призначення пенсіїта оскаржує саме рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933 про відмову у призначенні пенсії, відтак пенсія їй повинна бути призначена саме з 24.07.2023 (оскільки звернення за призначення пенсії відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку 22.04.2023).

При вирішенні цього спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Тобто, питання призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший вид вирішує за принципом екстериторіальності відповідний територіальний орган ПФУ, який після вирішення зазначених питань передає електронну пенсійну справу до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Таким чином, оскільки позивачу було відмовлено у призначенні пенсії рішенням від 31.07.2023 №032650004933, яке було прийняте ГУ ПФУ в Харківській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності, тому і належним відповідачем за позовною вимогою зобов`язального характеру щодо призначення пенсії є саме ГУ ПФУ в Харківській області.

Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення). При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 31.07.2023 №032650004933 та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 24.07.2023 та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Харківській області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 807,46 грн., сплачений квитанцією від 15.02.2024 в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 5).

Керуючись статтями243 - 246,262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31 липня 2023 року №032650004933 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 24 липня 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 807,46 грн. (вісімсот сім грн. 46 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ідентифікаційний код 14099344).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826).

Суддя О. О. Андрусенко