Рішення

від 27.05.2024 по справі 320/11519/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року м. Київ№ 320/11519/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Будпостач"

до Черкаської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення від 22.01.2024

№UA902080/2024/000009/2, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Будпостач" з адміністративним позовом до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішення від 22.01.2024 №UA902080/2024/000009/2.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларацію №24UA902080800227U4 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Проте відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованих ПП «Будпостач» товарів окулярів, респераторів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в результаті чого було збільшено митні платежі, а саме ПДВ на суму 107856,59 грн. та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

03.04.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в викликом сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог ч. 4 статті 257 КАС України, не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду даної справи є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України.

Згідно з ч. 1 статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).

Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Інші види діяльності: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів, Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням, Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, Неспеціалізована оптова торгівля, Вантажний автомобільний транспорт, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Інша поштова та кур`єрська діяльність, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання, Виробництво інших виробів із пластмас, Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, Надання в оренду вантажних автомобілів

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2023 між Приватним підприємством «Будпостач» (покупець) та компанією JINHUA BOSSEN TOOLS СО.LTD. (Китай) (продавець) було укладено контракт №1563 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує захисні окуляри в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

29.06.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №BS223 на товари на загальну суму 34 944,95 доларів США.

14.07.2023 позивач на підставі контракту від 29.06.2023 №1563 перерахував продавцю платіжним дорученням №4 грошові кошти за товар в розмірі 10 000,00 доларів США.

Продавець 10.10.2023 надав позивачу комерційний інвойс №BS223 для оплати товарів 34 944,95 доларів США.

11.10.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №NGP0560262.

На товари, що вказані в комерційному інвойсі 27.10.2023 виписаний сертифікат походження №23С3307А5758/00005.

08.11.2023 позивач на виконання умов на підставі контракту від 29.06.2023 №1563 перерахував продавцю кошти за товари, в розмірі 24 944,96 доларів США, що підтверджуєтеся платіжним дорученням №51. Загальна сума перерахування становить 34 944,96 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в інвойсі.

Так для перевезення товарів до України 16.01.2014 позивачем укладено з компанією СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА (далі експедитор) договір №1128 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

Крім того для перевезення товарів до України позивачем 20.09.2022 укладено з компанією СМА СGМ S.А. (Франція) (далі перевізник) договір №20/09/22.

30.11.2023 для оплати наданих транспортних послуг компанія СМА СGМ S.А. (Франція) виписала позивачу рахунок №UFIМ0384635, а компанія СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА рахунок № UFIМ0129992.

20,12,2023 для підтвердження витрат на транспортування товарів компанія СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА виписала довідку про транспортні витрати №19/01, компанія СМА СGМ S.А. (Франція) виписала позивачу довідку про транспортні витрати №11/02.

На підставі залізничної накладної УМВС від 31.12.2023 №2151336784 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.

Відповідно до товарно транспортної накладної СМR від 20.01.2024 №5725 товари були доставлені до Черкаської митниці.

Листом від 22.01.2024 позивач повідомив Держмитслужбу України про те, що ПП «Будпостач» здійснило 100% оплату по контракту №1563 від 29.06.2023 на відвантаження товарів згідно з комерційним інвойсом №ВS223 на суму 34 944,96 доларів США платіжними дорученнями №4 від 14.07.2023 та №51 від 08.11.2023.

22.01.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA902080800227U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 34 944,96 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA902080800227U4 декларант додав передбачені ст.53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови №UА902080/2024/000010, виписаної відповідачем, а саме: контракт від 29.06.2023 №1563 між позивачем та компанією JINHUA BOSSEN TOOLS СО.LTD. (Китай) (продавець); комерційний інвойс від 10.10.2023 №ВS223; прайс лист продавця від 29.06.2023 про ціну товару; комерційну пропозицію від 29.06.2023; платіжне дорученням від 14.07.2023 №4 про оплату товарів; платіжне дорученням від 08.11.2023 №51 про оплату товарів; сертифікат походження товару від 27.10.2023 №23С3307А5758/00005; договір від 20.09.2022 №20/09/22 між позивачем та перевізником компанією СМА СGМ S.А. (Франція); договір від 16.01.2014 №1128 між позивачем та перевізником компанією СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА; рахунок - фактура від 30.11.2023 №UАІМ0384635 перевізника компанії СМА СGМ S.А. (Франція); рахунок - фактура від 30.11.2023 №UFІМ0129992 перевізника компанії СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА; довідка про вартість транспортних послуг від 20.12.2023 №11/02, компанії СМА СGМ S.А. (Франція); довідки про вартість транспортних послуг від 20.12.2023 №19/01, компанії СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІЗ УКРАЇНА; цінова експертиза Державного підприємства «Держзовнішінформ» від 25.05.2023 №113/303; Залізнична накладна УМВС від 31.12.2023 №2151336784; товарно транспортна накладна СМК. від 20.01.2023 №5725; лист про оплату від 22.01.2024; витяги бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні про реалізацію ідентичного товару в Україні від 07.11.2023; відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичного товару на ринку Китаю від 22.01.2024 та декларацію митної вартості.

Перевіривши вищезазначені документи, відповідач 22.01.2024 направив декларанту електронне повідомлення №996114, у якому зазначив, про необхідність надання декларантом додаткових документів. Вказано, що заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті) та зобов`язав декларанта надати додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

7) копія декларації країни відправлення.

Позивач листом від 22.01.2024 у відповідь на електронне повідомлення №996114 повідомив, що надати інші додаткові документи немає можливості.

22.01.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2024/000009/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів захисні окуляри за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.

22.01.2024 на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА902080/2024/000010.

Позивач вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Разом з тим митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Досліджуючи спірні правовідносини судом вбачається, що надіслане митним органом повідомлення про надання документів не містить інформації, яка дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Так у спірному рішенні митний орган як підстави для коригування митної вартості товару зазначив: " в рахунку від 30.11.2023 №UAIM0384635 та № UFIM0129992 виданий CMA CGM відсутні відомості якіб безпосередньо вказували про операції навантаження, вивантаження.

Зважаючи на викладене, числове значення складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку», відомості щодо якої заявлені в гр. 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню. тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 статті 58 Митного кодексу України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені", суд зазначає наступне.

Розділ 3 контракту від 29.06.2023 №1563 укладеного позивачем з компанією JINHUA BOSSEN TOOLS СО.LTD. (Китай) (продавець) визначає умови поставки придбаного товару.

Згідно з пунктом 3.1 контракту визначено, що сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020. Строки та умови поставки вказуються в Інвойсах. Товар поставляєтеся на митну територію України.

Разом з тим позивачем не заперечуєтеся, що транспортування товару здійснюється за умови поставки FOB.

Поставка товару здійснюється на умовах FOB Інкотермс 2020 (Free on Board), що означає поставку товару продавцем на борт судна, номінованого покупцем в пойменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару.

Суд звертає увагу, що основним документ при морському перевезенні є коносамента (Bill of Loading). BL (Bill of Loading) коносамент, це товарно-транспортна накладна морського п та мультимодального перевезення. Також є документом факту передачі вантажу від продавця до покупця. У коносаменті зазначаються: порт та дата навантаження; порт та дата вивантаження; інформація про відправника; інформація про одержувача (якщо зазначено);інформація про перевізника; найменування, артикул, вага та обсяг вантажу; фрахт та його умови; місце та час випуску коносамента, кількість його копій.

11.10.2023 продавець передав товари перевізнику, тобто СМА СGМ S.А. для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів коносамент №NGP0560262.

Дослідивши зазначений документ суд зауважує, що він містить всі обов`язкові реквізити.

З матеріалів справи встановлено, що 20.09.2022 позивач (замовник) уклав договір з компанією СМА СGМ S.А. (виконавець) №20/09/22.

Згідно п.1.1 Договору, виконавець здійснює транспортування і перевалку вантажів замовника.

Пунктом 2.1 Договору визначено обов`язки виконавця та визначено, що виконавець приймає на себе зо бов`язання крім іншого: приймати до перевезення вантажі за мовника, згідно із заявками останнього на узгоджених умовах, відповідно до правил морського перевезення та умовами Коноса мента виконавця; надавати замовнику обладнання (кон тейнери) для проведення навантаження ван тажів, згідно із заявками замовника, відповідно до узгоджених обсягів, маршрутів та умов перевезень; здійснювати транспортування та пере валку вантажів замовника відповідно до умов коносамента і заявок останнього; видавати замовнику вантажі, що на дійшли на його адресу, згідно з умовами ко носамента, а також повідомляти про їх при буття; виставляти рахунки на адресу замов ника та збирати належні фрахтові та інші платежі.

У свою чергу пунктом 2.2 Договору визначено обов`язки замовника та визначено, що замовник приймає на себе зо бов`язання: залучати вантажі до транспортування на суднах виконавця; забезпечувати завантаження контей нерів виконавця згідно з правилами і норма ми морського транспортування і укладання вантажів; дотримуватись умов коносамента та заявок на перевезення; cплачувати фрахт, демередж, збері гання, будь-які витрати, що виникли у вико навця при виконанні цього Договору та інші послуги виконавця за узгодженими ставками та умовами на підставі рахунків останнього.

З аналізу умов вищезазначеного договору судом вбачається, що виконавець бере на себе зобов`язання щодо транспортування, перевалку (навантаження/розвантаження) вантажу замовника та виставляти за надані послуги рахунки.

Суд зауважує, що СМА СGМ S.А. (Франція) є судноплавною лінією, тобто логістичною компанією, яка володіє власним флотом морських контейнерів, надає послуги з їх оренди вантажовідправникам, а також здійснює транспортування контейнерів на морських судах.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що згідно рахунку від 30.11.2023 №UFIM0129992 виданим СМА СGМ S.А. (Франція) виписаного на виконання контракту №20/09/22 від 20.09.2022 компанією СМА СGМ S.А. (Франція) здійснено перевезення зовнішньоторговельного вантажу замовленого позивачем.

У рахунку крім іншого зазначена вартість фрахту та портових витрат в пункті призначення.

Також судом встановлено, що 11.28.2014 позивач (замовник) уклав договір з ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» (виконавець) №1128.

Згідно п.2.1.2 Договору визначено, що надання СТОРОНОЮ 1 за дорученням та за кошти СТОРОНИ 2 за відповідну винагороду послуг з організації вантажно-розвантажувальних робіт та інших супутніх робіт щодо зовнішньоторговельних вантажів СТОРОНИ 2, або СТОРОНОЮ 2, що експедируються, по території України, відповідно до положень розділу III Договору, крім іншого: з організації вантажно-розвантажувальних робіт контейнерного обладнання (порожніх чи завантажених);

Пунктом 4.2.3 Договору передбачено, що виконавець зобов`язана діяти в рамках договірних відносин з морського перевезення вантажів між МОРСЬКИМ ПЕРЕВЕЗНИКОМ і ЗАМОВНИКОМ (або вантажовласником у разі якщо Замовник експедирує вантажі вантажовласника), а також умов Коносаменту, правил та ставок лінії щодо контейнерного обладнання.

Разом з тим суд бере до уваги те, що компанія ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» є лінійний агент французької судноплавної компанії СМА CGM та здійснило наземну доставку вантажу замовленого позивачем, що підтверджуєтеся рахунком від 30.11.2023.

З наданих позивачем доказів суд констатує, що останнім відображено прозорий та послідовний рух транспортування придбаного товару по ланцюгу, від продавця до покупця з залученням перевізника.

При цьому суд бере до уваги те, що позивачем на підтвердження вартості заявлених транспортних послуг подано митному органу довідки 30.11.2023 про транспортні витрати по контейнеру, в яких зазначено вартість послуг транспортування придбаного товару та включені до митної вартості.

Зазначені у наданих довідках складові вартості транспортних послуг співпадають із відображеними у рахунках перевізника компанія СМА СGМ та ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна», які зобов`язані по своїй Лінії здійснювати навантажувати, вивантажувати та обробку товару замовника.

Так Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...". (постанова Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17).

Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає належним та достатнім доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення подану позивачем до митного оформлення та до суду довідки СМА СGМ та ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» від 30.11.2023 про транспортні витрати. Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 3 Висновків визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Також суд враховує, що відповідачем не зазначено яким чином в поданому до митного оформлення рахунку фактурі від 10.10.2023 № BS223 зазначено « 4% discount for volume» - 4% знижка за об`єм замовлення, при цьому відсутня конкретизована інформація щодо відсотку знижки до кількості замовлення, впливають на визначення складових митної вартості імпортованого саме позивачем товару.

Дослідивши оскаржуване рішення уповноваженого органу митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за поданою митною декларацією.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53), заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.

Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18 у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

З оскаржуваного рішення судом вбачається, що відповідач не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Суд зауважує, що зазначення відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з митною декларацією від 22.01.2024 №24UA902080800227U4 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що документи подані декларантом (позивачем) за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.

Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 22.01.2024 №UA902080/2024/000009/2 про коригування митної вартості товарів.

Суд вважає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн., який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 22.01.2024 №UA902080/2024/000009/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76, код ЄДРПОУ ВП 44005652).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Жук Р.В.