Рішення

від 30.05.2024 по справі 320/12120/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року № 320/12120/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» (далі також ТОВ «Маядо», позивач) до Чернівецької митниці (далі також відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000211/2 від 16 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 05 травня 2023 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення про коригування митної вартості товарів, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2022 року між позивачем (Покупець) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYІ ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія «АДОПЕН») (Республіка Туреччина, Продавець за контрактом, далі - АДОПЕН) укладено контракт міжнародної поставки № 13.

За умовами Контракту № 13 Продавець продає, а Покупець купує Товар згідно інвойсів.

Відповідно до п. 4.1 Контракту № 13 ціна на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.

Товар за Контрактом № 13 - профіль ПВХ в асортименті; захисна плівка і плівка для ламінування для ПВХ профілів; фурнітура віконна і дверна в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировина для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічна оснастка, обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; рекламна продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастка і фурнітура, призначена для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції.

Відповідно пункту 3.1 Контракту № 13 кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

На виконання умов Контракту № 13 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме профілі призначені для вікон та дверей з ПВХ на загальну суму 38 469, 69 доларів США, згідно інвойсу № Y012022030000999 від 03 грудня 2022 року.

Вищезазначений товар надійшов від Продавця (АДОПЕН) за Контрактом №13 на умовах СРТ UA Львів, згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010».

З метою митного оформлення вищевказаного Товару, 15 грудня 2022 року позивачем через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» (Договір про надання послуг із декларування товарів № 1605/22 від 16 травня 2022 року) подано електронну митну декларацію за № 22UA408020064861U6. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) на суму 38 469, 69 доларів США, в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: 3916 20 00 90 (Профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) - на суму 38 469, 69 доларів США (1,75 доларів США/кг);

Відповідачем було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000211/2 від 16 грудня 2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2022/001490.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає таке.

У спірному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 4.3 Контракту № 13 «В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування», при цьому не зазначено відомостей щодо включення у вартість товару навантаження, розвантаження, транспортних витрат, страхування тощо. А відповідно до поданої митної декларації зазначені умови поставки СРТ UA LVIV, які передбачають, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. У зв`язку з чим необхідно підтвердити складові митної вартості (ціну товару, вартість транспортування, навантаження, розвантаження, тощо).

Водночас, як вже зазначалось, поставка товару відбулась на умовах СРТ UA Львів, що відповідає умовам пункту 3.1. Контракту № 13, укладеного між Позивачем та компанією АДОПЕН.

Пунктом 4.3. Контракту № 13 визначено що у ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування.

Пунктом 3.1 Контракту № 13 передбачено, що кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».

Відповідно до Вступу офіційних правил тлумачення Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 Правила Інкотермс здебільшого описують завдання, витрати та ризики, пов`язані з поставкою товару від продавців до покупців. Обране правило Інкотермс має відповідати товару, виду транспорту та насамперед наміру сторін покласти на продавця чи покупця додаткові обов`язки, наприклад обов`язок з організації перевезення чи страхування товару. Правила Інкотермс дійсно зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов`язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін. Згідно з правилами Інкотермс Перевезення оплачено до (СРТ), Перевезення та страхування оплачено до (СІР), Вартість і фрахт (CFR) та Вартість, страхування та фрахт (CIF), назване місце відрізняється від місця поставки. Відповідно до цих чотирьох правил Інкотермс, назване місце - це місце призначення, до якого оплачується перевезення Продавцем.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах СРТ («Фрахт/перевезення сплачені до...») покладає на продавця обов`язок укласти договір перевезення та оплатити перевезення, необхідне для доставки товару в зазначене місце призначення, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення (пункти А.3, Б.3 умов поставки СРТ за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати на транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

Продавець зобов`язаний оплатити фрахт і всі витрати, включаючи витрати на завантаження товару та вивантаження його в місці призначення (п. А.6 умов поставки СРТ за Інкотермс 2010). Понесені продавцем витрати у зв`язку з виконанням договорів транспортування у випадку поставки товару на умовах СРТ сплачуються покупцем (п. Б.6 умов поставки СРТ за Інкотермс 2010) та включаються до вартості товару, у зв`язку з чим повторно до митної вартості не додаються.

За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої відповідачем, на цій підставі - необґрунтованим.

Таким чином, Відповідач дійшов до хибного висновку, що у випадку поставки на умовах СРТ UA Львів та не передбачення у Контракті № 13 про зарахування витрат на транспортування до ціни товару, зазначеної у інвойсі, вказані витрати не повинні бути включені додатково до митної вартості товару. Вказані витрати у випадку поставки на умовах СРТ включені у фактурну вартість товарів, не зважаючи на умови Контракту № 13 щодо цього, та додаткового до митної вартості товарів не включаються.

Крім того, приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив з того, що пунктом 5 Контракту № 13 передбачена можливість передплати за товар, документи щодо оплати відсутні, роз`яснень щодо здійснення чи нездійснення передплати не надано.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 5.2 Контракту № 13 виплата має бути проведена банківським переказом у вигляді попередньої оплати або після отримання товару.

Таким чином, сторони погодили можливість як попередньої оплати так і оплати за Товар після його отримання. Тобто, ненадання позивачем документів про оплату за імпортований товар не є розбіжностями.

За положеннями ст.53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. Відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару .

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач також виходив з того, що в інвойсі від 03 грудня 2022 року № Y012022030000999 заявлена вартість фрахту 4450 дол. США. Документів, які підтверджували б числове значення фрахту не надано.

Як зазначено вище, умовами поставки товару є СРТ UA Львів.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати передбачають, зокрема такі умови поставки товарів як СРТ (Carriage Paid То (... named place of destination) або фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення).

Відповідно до статті А.6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01 січня 2010 року, продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6, нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. Статтею Б.6 передбачається, що покупець зобов`язаний сплатити:

-всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4;

-будь-які додаткові витрати, що виникли внаслідок невиконання покупцем обов`язку призначити перевізника або іншу особу у відповідності з статтею А.4, або внаслідок неприйняття особою, призначеною покупцем, товару у своє відання в узгоджений термін, чи внаслідок ненадання покупцем належного повідомлення у відповідності зі статтею Б.7, - але за умови, що?товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору;

-у випадках, де це належить, - усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та його транзитному перевезенні через будь-яку країну.

Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування (стаття А9).

З наведеного слідує, що згідно з умовами поставки товару СРТ UA Львів всі витрати, зокрема, доставка, навантаження, транспортування, розвантаження тощо товару та ціна пакувальних матеріалів, включені у вартість таких товарів, а отже митна вартість імпортованих Товарів відповідає вартості визначеній у інвойсі № Y012022030000999 від 03 грудня 2022 року.

Таким чином, з наданих документів вбачається, що вартість перевезення вже включено до митної вартості товарів та надавати додатково документи, що підтверджують вартість транспортування не потрібно.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач також виходив з того, що в графах 9а та 9b декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою, але взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула. Відомостей та документів з приводу зазначеного питання не надано.

Суд зазначає, що відповідач у своєму рішенні не визначає пов`язаність сторін як мотиви чи підставу прийняття оспорюваного рішення, як і не зазначає, що ці відносини вплинули на ціну імпортованих товарів.

По-друге, відповідно до вимог пунктів 12-15 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (надалі - Угода).

Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом.

Щодо операцій, передбачених частиною 18 статті 58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.

Так, пункт 2 статті 1 Угоди визначено, що згідно з підпунктом «а», під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те. що покупець і продавець пов`язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині 12 статті 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на частину 18 статті 58 МК України як на підставу правомірності спірного рішення на те, що позивач мав підтвердити відсутність впливу взаємозв`язку на ціну товару при продажу між пов`язаними особами, є такими, що не відповідають нормам МК України, оскільки положення частини 18 статті 58 МК України у взаємозв`язку з іншими положеннями статті 58 МК України слід розуміти так, що за наявності у митного органу достатніх підстав вважати, що взаємозв`язок вплинув на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені частиною 4 статті 53 МК України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог частини 12 статті 58 МК України та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (частина 13 статті 58 МК України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку (частина 15 статті 58 МК України).

Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині 12 статті 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

При цьому, частина 15 статті 58 МК України дійсно передбачає, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно зауважити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов`язок. Таке розуміння цього положення забезпечить його несуперечність із частинами 12, 13 та 14 статті 58 МК України.

Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів .

В свою чергу, спрацювання системи аналізу ризиків за спірною митною декларацією як підстава вважати, що пов`язаність покупця і продавця виплинули на митну вартість товарів, є необґрунтованим, оскільки спрацювання системи аналізів ризиків за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів не може бути підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи .

Так, відповідачем не доведено, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, таким чином, пов`язаність сторін контракту не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2022/000211/2 від 06 грудня 2022 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» (07442, Київська область, Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вулиця Промислова, будинок 38; код ЄДРПОУ 35843786) до Чернівецької митниці (58023, місто Чернівці, вулиця Руська, будинок 248М; код ЄДРПОУ 43332555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів № UA408000/2022/000211/2 від 16 грудня 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.