Рішення

від 30.05.2024 по справі 400/3934/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 р. № 400/3934/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом в інтересах держави в особіКерівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001, Відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) прозобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради (далі - позивач) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - відповідач) про:

- зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укласти з відділом охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення «Житловий будинок прибуткового типу. Кінець XIX століття», що розташована по вул. Велика Морська, 38 (наразі Артилерійська, 15/7) в м. Миколаєві, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1758.

Ухвалою суду від 25.08.2022 року позовну заяву залишено без руху, зазначено, що позивач має подати до Миколаївського окружного адміністративного суду докази сплати судового збору у розмірі 4962,00 грн., та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначення поважних причин пропуску строку. Позивачу надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

05.09.2022 року позивач надіслав до суду лист на виконання ухвали суду від 25.08.2022 року, проте вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.09.2022 року від позивача надійшов лист на виконання ухвали суду про залишення позову без руху.

Ухвалою від 29.09.2022 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3934/22 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до ст. 262 КАС України.

Відповідачі відзив на позовну заяву не надали.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 20.03.1997 №155-р «Про затвердження державного переліку пам`яток архітектури місцевого значення по м. Миколаєву» взято на державний облік пам`ятку архітектури місцевого значення «Житловий будинок прибуткового типу. Кінець XIX століття», що розташована по вул. Велика Морська, 38 (наразі вул. Артилерійська, 15/7) в м. Миколаєві.

Відділом охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради виготовлено паспорт об`єкту культурної спадщини місцевого значення «Житловий будинок прибуткового типу. Кінець XIX століття», що розташована по вул. Велика Морська, 38 (наразі вул. Артилерійська, 15/7) в м. Миколаєві. Згідно з останнім, будівля зведена наприкінці XIX століття в кварталі колишньої Одеської частини міста, власником була родина віце-адмірала ОСОБА_4 . Згодом володіла родина миколаївського архітектора ОСОБА_5 , який в подальшому орендований рідною сестрою Варвари Штукенберг, Зіновою і пристосований під приватну гімназію.

Відповідно до листа управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради від 12.07.2022 №19/15.01-14/22 об`єкт культурної спадщини місцевого значення «Житловий будинок прибуткового типу. Кінець XIX століття» занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 118-Мк, за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 38 (з 2008 року будівля має адресу: АДРЕСА_4 ).

Встановлено, що договором купівлі-продажу від 22.01.2009 нежитлові приміщення офісу по АДРЕСА_4 продано у власність в наступних частках ОСОБА_6 (3/10), ОСОБА_2 (3/10) та ОСОБА_7 (4/10).

У подальшому, договором дарування від 22.02.2011 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 передано у дар частину (35/100) належної останнім на праві приватної власності вищевказане приміщення ОСОБА_7 (10/100) та ОСОБА_3 (25/100).

Власниками об`єкту культурної спадщини місцевого значення «Житловий будинок прибуткового типу кін. XIX ст.» по АДРЕСА_5 є ОСОБА_7 , яка є власницею 50/100 об`єкту, ОСОБА_3 - 25/100 та ОСОБА_2 - 25/100, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На час розгляду справи власники пам`ятки архiтектури мiсцевого значення «Житловий будинок прибуткового типу кін. XIX ст.» по вул. Велика Морська, 38 (наразі Артилерійська, 15/7) в м. Миколаєві дo вiдділу охорони культурної спадщини нe зверталися та охоронний договiр не уклали.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Проте, актом візуального обстеження пам`ятки архітектури від 28.04.2020 встановлено, що загальний стан будівлі перебуває у незадовільному стані. Зокрема, на зовнішніх стінах спостерігається лущення штукатурного шару з локальним відпаданням та тріщино утворенням. Водостічні труби та над карнизні жолоби мають сліди пошкодження.

Аналогічні пошкодження пам`ятки архітектури зафіксовано інформаційними довідками за результатами постійного моніторингу від 12.05.2020 та від 29.11.2021.

Статтею 23 Закону України «Про охорюну культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурне ї спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суд від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Згідно з ч. З ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, відповідачі протягом 1 місяця з моменту набуття права власності на пам`ятку культурної спадщини місцевого значення зобов`язані були укласти з позивачем охоронний договір.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.

Такий висновок підтверджується й судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №826/4605/16, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі №826/10265/14).

Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що пунктом 5 Порядку №1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається, зокрема, на спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких також відноситься виконавчий орган міської ради.

Так, за даними Єдиного державного реєстру юридшних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради є юридичною особою, що має самостійний баланс, круглу печатку із зображенням Державного Герба України зі своїм найменуванням, кутовий штамп, бланки із своїми реквізитами, рахунки в органах Державної казначейської служби України в місті Миколаєві та в установах банків (код ЄДРПОУ 34566241).

Положенням про Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23.02.2017 №16/32, передбачено, що управління є виконавчим органом Миколаївської міської ради. Структура управління передбачає наявність відділів, зокрема відділу охорони культурної спадщини.

Згідно з Положенням про відділ охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, затвердженим розпорядженням Миколаївською міського голови від 03.04.2017 №95р, відділ є структурним підрозділом Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, підзвітний і підконтрольний начальнику управління.

Згідно п. 11 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень виконавчого органу міської ради відноситься укладання охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Наказом Управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації від 10.01.2009 № 6 відділу охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради делеговані повноваження щодо укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини.

Крім того, аналогічні повноваження делеговано наказом Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 24.05.2021 №117.

Відповідно до Положення про відділ охорони культурної спадщини, до повноважень відділу відноситься, зокрема, забезпечення дотримання на території міста Миколаєва вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної спадщини; виконання контрольно-наглядових функцій у сфері охорони культурної спадщини; забезпечення виявлення та наукового вивчення, захисту та збереження, належного утримання та відповідного використання об`єктів культурної спадщини; укладає охоронні договори на об`єкти культурної спадщини та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку.

Отже, при укладанні охоронних договорів Відділ охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради виступає як суб`єкт владних повноважень, оскільки його діяльність пов`язана з виконанням делегованих повноважень у сфері державного управління охороною культурної спадщини.

На виконання покладених повноважень Відділом охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради власникам пам`ятки архітектури місцевого значення скеровано листи від 10.11.2021 з роз`ясненням норм законодавства про охорону культурної спадщини, необхідності його дотримання щодо збереження об`єкту та укладення охоронного договору.

Відповідно до інформації відділу охорони культурної спадщини від 28.12.2021 скеровані власникам ( ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ) листи повернуті у зв`язку із закінченням строку зберігання поштою, а лист скерований ОСОБА_3 отримано останнім 01.12.2021.

Проте, на даний час власники пам`ятки архітектури «Житловий будинок прибуткового типу. Кінець XIX століття» по вул. Великій Морській, 38 (наразі вул. Артилерійська, 15/7) в м. Миколаєві до відділу схорони культурної спадщини не зверталися та не уклали охоронний договір, що підтверджується листом управління з питань культури та охорони культурної спадщини від 04.08.2022.

Всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідачі з моменту набуття у 2013 році права власності на власники пам`ятку архітектури «Житловий будинок прибуткового типу. Кінець XIX століття» по вул. Артилерійська, 15/7 в м. Миколаєві й дотепер не виконують свого обов`язку з укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури з органом охорони культурної спадщини, наявні підстави для зобов`язання відповідачів здійснити такі дії у судовому порядку.

Таким чином, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронних договорів, допущене відповідачами, є триваючим, на теперішній час відповідачі зобов`язані укласти охоронні договори з відділом охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, як уповноваженим органом з охорони культурної спадщини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідачів укласти охоронний договір.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 року у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване ст. 54 Конституції України.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачами вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом № 1805.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 826/12524/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачами законодавства про охорону культурної спадщини шляхом укладення ними охоронного договору, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідачів за порушення такого режиму.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02910048) в інтересах держави в особі відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укласти з відділом охорони культурної спадщини управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення «Житловий будинок прибуткового типу. Кінець XIX століття», що розташована по вул. Велика Морська, 38 (наразі Артилерійська, 15/7) в м. Миколаєві, на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1758.

3. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко