Постанова

від 29.05.2024 по справі 620/46/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/46/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ-МІКС" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ-МІКС" до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ-МІКС" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.10.2022 № 7513287/24558304 про відмову в реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "СВ-МІКС" податкової накладної № 21 від 14.01.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену та подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "СВ-МІКС", а саме: № 21 від 14.01.2022 за датою її подання, тобто 28.01.2022;

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.11.2022 № 7709852/24558304 про відмову в реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "СВ-МІКС" податкової накладної № 376 від 15.06.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену та подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "СВ-МІКС", а саме: № 376 від 15.06.2022 за датою її подання, тобто 27.06.2022.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року залишено без змін.

17.05.2024 року позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про судові витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000, 00 грн, оскільки судом не було здійснено їх розподіл.

Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Тарабанько Д.М. укладено договір від 21.08.2023 №21/08-1 про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвоката на умовах погоджених додатковою угодою.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 23.08.2023 сторони погодили, що адвокат cклав у справі Nє 620/46/23 відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «СВ-МІКС» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов?язання вчинити певні дії.Вартість послуги 10000,00 грн. без ПДВ. Проведення оплати за надані послуги в сумі 10000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №1968 від 24.08.2023 .

Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

Отже, положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги, а тому визначення сторонами фіксованого розміру оплати за надані послуги (гонорар адвоката) у сумі 10000,00 грн в суді апеляційної інстанції звільняє від необхідності визначати в детальному описі витраченого адвокатом часу на кожну окрему дію, вчинену на виконання вказаного договору при надання позивачу правничої допомоги в рамках даної справи. При цьому, в поданих позивачем акті приймання-передачі наданих послуг від 23.08.2023 зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, тому вони є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідач не скористався своїм правом на подання належним чином обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу із визначенням розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, беручи до уваги співмірність заявлених до відшкодування витрат із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт, приймаючи до уваги позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), за встановлених обставин, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі.

За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення ухвалено на користь позивача, з урахуванням надання належних доказів, які свідчить про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги недоведення відповідачем неспівмірності заявлених витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови, якою здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу шляхом стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - Головного управління ДПС у Чернігівській області та Державної податкової служби України.

Керуючись ст.139, 252, 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ-МІКС" про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ-МІКС" (адреса: 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 151Б, корпус 1, код ЄДРПОУ 24558304) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, 8, Код ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління ДПС у Чернігівській області (адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11, Код ЄДРПОУ 44094124) судові витрати на правничу допомогу у розмірі по 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) 00 коп. з кожного.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст додаткової постанови складено 29 травня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю.Кучма