Постанова

від 29.05.2024 по справі 320/7373/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7373/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил-Лайн» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил-Лайн» до Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Стил-Лайн» із позовом до Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900065/2 від 12.07.2022; визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/000710 від 12.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA209170/2022/051330 від 11.07.2022, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначив, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару, надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим, дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів резервного методу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стил-Лайн» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 01.05.2024.

27.03.2024, під № 12200 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

01.05.2024 розгляд апеляційної скарги не здійснювався, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.05.24.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стил-Лайн» зареєстроване в якості юридичної особи 21.02.2011, номер запису 10731020000020355 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

23.04.2022 між Індивідуальним підприємством «Ак Яг», зареєстрованим у Туркменістані, (далі - продавець) та ТОВ «Стил-Лайн» був укладений договір №19 (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1-1.3, 2.1-2.4, 2.6, 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 9.1 та 9.2 якого продавець зобов`язується поставити за замовленням позивача, а позивач оплатити товар у відповідності до умов договору.

Найменування товару, його кількість зазначені в специфікації №1 від 23.04.2022, яка є невід`ємною частиною договору.

Країною походження товару є Туркменістан.

Загальна вартість договору складає 199 600,00 доларів США. Валютою договору є долари США. Вартість товару, яка складає загальну вартість договору, зазначена в специфікації №1 від 23.04.2022.

Вартість договору є фіксованою та не підлягає зміні в односторонньому порядку, при цьому платежі, не передбачені договором, не підлягають оплаті позивачем.

Ціна товару включає в себе вартість доставки, навантаження товару та митного оформлення, транспортним засобом зі складу продавця на умовах DAP м. Львів, Україна (Incoterms 2020).

Позивач здійснює 100% передоплати за кожний товар на підставі окремого рахунка-фактури, яка перераховується на рахунок продавця.

Кожна поставка товару, зазначеного в специфікації №1 від 23.04.2022, здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів із моменту надходження на розрахунковий рахунок продавця 100% оплати за партію, що постачається, автомобільним транспортом.

Продавець в обов`язковому порядку надає позивачу наступні документи на кожну партію товару, що постачається: договір; інвойс; пакувальний лист; товарно-транспортні накладні (CMR); експортну декларацію; сертифікат про походження товару форми СТ-1.

Продавець самостійно обирає перевізника та письмово повідомляє інформацію про нього позивачу, включаючи повне найменування та точний реєстраційний номер транспортного засобу та причепу (напівпричепу). У випадку зміни інформації про перевізника, транспортні засоби або іншої інформації про поставку (дати та часу відвантаження та інше), продавець зобов`язаний повідомити про це позивачу письмово у строк не пізніше, ніж 24 години до часу відвантаження відповідної партії товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022.

Зміна умов договору, його скасування та припинення можливі тільки шляхом укладення двосторонньої угоди в письмовій формі, підписаної обома сторонами договору.

Відповідно до специфікації №1 від 23.04.2022, яка є додатком №1 до договору, продавець постачає позивачу поліпропіленові мішки розміром 55х105 см, 65±2 г, у кількості 1600000 шт., за ціною 0,12475 доларів США за 1 шт. (199600,00 доларів США / 1600000 шт.).

03.05.2022 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1 до договору (далі - додаткова угода), якою, зокрема, змінили пункти 2.1, 2.6 та 3.1 договору та виклали їх у новій редакції, відповідно до якої загальна нова вартість договору складає 182 600,00 доларів США.

Умови поставки: на підставі рахунка-фактури для кожної партії товару, що постачається на умовах DAP м. Львів, Україна, CIP м. Стамбул, Турецька Республіка (Incoterms 2020).

Позивач здійснює 100% передоплати за кожний товар на підставі окремого рахунка-фактури, яка перераховується на рахунок продавця.

Відповідно до додатку №1 від 03.05.2022 до додаткової угоди (далі - специфікація), продавець постачає позивачу поліпропіленові мішки розміром 55х105 см, 65±2 г, у кількості 1 600 000 шт., за ціною 0,114125 доларів США за 1 шт. (182 600,00 доларів США / 1 600 000 шт.).

17.05.2022 продавець виставив позивачу до сплати рахунок-проформу №7 на загальну суму 39 620,00 доларів США, який містить посилання на договір. Відповідно до рахунка-проформи №7 від 17.05.2022 товар постачається на умовах DAP м. Львів, Україна (Incoterms 2020) за ціною 0,12381 доларів США за 1 шт. (39 620,00 доларів США / 320 000 шт.).

18.05.2022 позивач відповідно до рахунка-проформи №7 від 17.05.2022 перерахував на користь продавця 39 620,00 доларів США за договором, що підтверджується наявним у матеріалах справи SWIFT-повідомленням №418909765 від 18.05.2022, виданим Акціонерним товариством «ПроКредит Банк».

13.06.2022 продавець виставив позивачу рахунок-фактуру №22 на загальну суму 39 520,00 доларів США, який містить посилання на додаткову угоду. Відповідно до рахунка-фактури №22 від 13.06.2022 товар постачається на умовах DAP м. Львів, Україна (Incoterms 2020) за ціною 0,1235 доларів США за 1 шт. (39 520,00 доларів США / 320 000 шт.).

11.07.2022 позивачем до Львівської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA209170/2022/051330, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за рахунком-фактурою №22 від 13.06.2022 (далі - товар), митна вартість якого склала 39520,00 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Поставка товару відбувалася на умовах DAP м. Львів, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 13.06.2022;

- (0380) рахунок-фактура №22 від 13.06.2022;

- (0730) автотранспортна накладна №АА0061235 від 14.06.2022;

- (1701) акт Вінницької митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу б/н від 08.07.2022;

- (4104) договір;

- (7006) сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UA279510402 від 13.06.2022;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення №07218/140622/0010867 від 14.06.2022.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA209170/2022/051330 від 11.07.2022 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару.

Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем на вказаний запит не було надано відповідачу ні додаткових документів, витребуваних відповідачем, ні пояснень щодо відсутності таких у позивача.

12.07.2022 Львівською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900065/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA209170/2022/051330 від 11.07.2022 скоригував із 39 520,00 доларів США до рівня 52 785,00 доларів США

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання ним документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься в наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що відповідно до пункту 2.6 договору ціна товару включає в себе вартість доставки, завантаження товару та митного оформлення, проте в товаросупровідних документах, зокрема рахунку-фактурі №22 від 13.06.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини двадцять першої статті 58 МК України.

Відповідно до пункту 3.1 договору передбачено 100% передоплати, проте жодних платіжних документів не надано, чим порушено частину другу статті 53 МК України.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності в поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність усіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу декларантом надіслано лист про неможливість подання додаткових документів згідно з вимогою.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (стаття 59 МК України) та метод 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (стаття 62 МК України) та метод 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК України). Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: митна декларація №UA500500/2022/15898 від 11.06.2022 (вартість товару згідно з джерелом інформації - 2,55 долари США за 1 кг). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000710 від 12.07.2022.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA209170/2022/052115 від 13.07.2022 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 96 240,43 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:

- заявлена позивачем у митній декларації IM40ДЕ № UA209170/2022/051330 від 11.07.2022 митна вартість спірного товару в розмірі 39520,00 доларів США не є документально та достовірно підтвердженою, адже згідно з рахунком-проформою № 7 від 17.05.2022, виставленим продавцем та сплаченим позивачем відповідно до SWIFT-повідомлення № 418909765 від 18.05.2022, виданого Акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та яке міститься в матеріалах справи, вартість спірного товару складає 39620,00 доларів США;

- за приписами пункту 2.4 договору, вартість договору є фіксованою та не підлягає зміні в односторонньому порядку, при цьому платежі, не передбачені договором, не підлягають оплаті позивачем;

- ціна одиниці товару (поліпропіленового мішку) згідно зі специфікацією в редакції додаткової угоди складає 0,114125 доларів США за 1 шт., в той час, як у рахунку-проформі №7 від 17.05.2022 та рахунку-фактурі №22 від 13.06.2022 вона визначена рівні 0,12381 доларів США за 1 шт. та 0,1235 доларів США за 1 шт. відповідно, що позбавляє суд можливості встановити дійсну вартість спірного товару та вказує на непідтвердження зі сторони позивача заявленого ним рівня митної вартості спірного товару в митній декларації IM40ДЕ №UA209170/2022/051330 від 11.07.2022;

- підставою для коригування митної вартості спірного товару слугувало ненадання банківських платіжних документів, які підтверджують сплату позивачем 100% вартості спірного товару, ураховуючи те, що пунктом 3.1 договору передбачена така попередня оплата товару. Судом встановлено, що позивач не надав відповідачу ні разом із митною декларацією IM40ДЕ № UA209170/2022/051330 від 11.07.2022, ні у відповідь на його запит щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості спірного товару банківських платіжних документів, що стосуються спірного товару. При цьому, надане позивачем до суду SWIFT-повідомлення № 418909765 від 18.05.2022, видане Акціонерним товариством «ПроКредит Банк», не підтверджує заявлену позивачем у митній декларації IM40ДЕ № UA209170/2022/051330 від 11.07.2022 митну вартість спірного товару в розмірі 39520,00 доларів США;

- в порушення статті 254 МК України, позивачем не було забезпечено належний переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення № 07218/140622/0010867 від 14.06.2022;

- відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900065/2 від 12.07.2022 та прийнятої на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000710 від 12.07.2022 діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаних рішень, та з дотриманням усіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом першої інстанції не було враховано:

- позивач наголошує на тому, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України, є документом, який підтверджує митну вартість товару;

- позивач зазначає, що вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) № 22 від 13.06.2022 ціна товару відповідає фактурній вартості, зазначеній в ІМ 40 ДЕ № UA209170/2022/052115 (графа 22) та становить 39520 USD (доларів США);

- наданими документами підтверджується, що ціна оцінюваного товару становить 39520 USD (доларів США), яка в повному обсязі сплачена позивачем на умовах 100% передоплати (SWIFT-повідомлення № 418909765 від 18.05.2022), як це передбачено у контракті та рахунку-фактурі (інвойсі);

- натомість, суд обгрунтовуючи своє рішення, зазначив що ціна одиниці товару (поліпропіленового мішку) згідно зі специфікацією в редакції додаткової угоди складає 0,114125 доларів США за 1 шт., в той час, як у рахунку-проформі № 7 від 17.05.2022 та рахунку-фактурі № 22 від 13.06.2022 вона визначена рівні 0,12381 доларів США за 1 шт. та 0,1235 доларів США за 1 шт. відповідно, що позбавляє суд можливості встановити дійсну вартість спірного товару та вказує на непідтвердження зі сторони позивача заявленого ним рівня митної вартості спірного товару в митній декларації. Проте, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів у митного органу не виникло жодних сумнівів, що ціни товару за 1 шт., тобто суд здійснив тлумачення та доповнення спірного рішення додатковими обрахунками на власний розсуд, перебравші на себе дискреційні повноваженні відповідача;

- ціна у рахунку-проформі № 7 від 17.05.2022 визначена рівні 0,12381 доларів США за 1 шт. не є тією ціною, яка обов`язково повинна бути ідентичною кінцевому рахунку-фактурі (інвойсі), який подається до розмитнення на підтвердження митної вартості товарів;

- щодо зауважень суду, що ціна одиниці товару (поліпропіленового мішку) згідно зі специфікацією в редакції додаткової угоди складає 0,114125 доларів США за 1 шт., а не на рівні 0,1235 доларів США за 1 шт., як зазначено у рахунку-фактурі № 22 від 13.06.2022, зазначено, що 03 травня 2022 року між покупцем та продавцем було укладено додаткову угоду № 1 до договору №19 від 23.04.2022 р. та Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 03.05.2022 р., які були надані до митного оформлення. Згідно Додаткової угоди №1, Сторони домовилися змінити 2.1 пункт, 2.6. пункт, 3.1. пункт і Додаток №1 до Договору №19 від 23.04.2022. Сторони домовилися виклали п.2.6. Договору №19 від 23.04.2022 року в наступній редакції: "Умови поставки: На підставі рухуику-фактура для кожної партії, що відправляється DAP - Україна, м.Львів, CIP - Турція м.Стамбул згідно (INCOTERMS -2020)." У специфікації в редакції додаткової угоди ціна одиниці товару складає 0,114125 доларів США за 1 шт., проте ця ціна визначена без зазначення умов конкретних поставки чи це DAP (Україна, м.Львів) чи CIP (Турціям.Стамбул). Є очевидним, що в залежності від умов поставки, буде визначатися і остаточна ціна за одиницю товару;

- на виконання умов Договору №19 від 23.04.2022 року та Додаткової угоди №1 від 03.05.2022 до Договору №19 від 23.04.2022, позивач та його контрагент визначили у рахунку-фактурі (інвойсі) №22 від 13.06.2022 року умови поставки - DAP - Україна, м.Львів, відповідно було сформовано ціну - 0,1235 доларів США за 1 шт;

- проте на це, суд першої інстанції не звернув увагу, зазначивши лише, що такі, на думку суду, "розбіжності" позбавляють суд можливості встановити дійсну вартість спірного товару та вказують на непідтвердження зі сторони позивача заявленого ним рівня митної вартості спірного товару в митній декларації ІМ40ДЕ № UA209170/2022/051330 від 11.07.2022;

- у рішенні про коригування, взагалі, не йде мова про "розбіжності" щодо ціни за одиницю товару, про які зазначено у рішенні суду;

- також суд, в оскаржуваному судовому рішенні, зазначив, що за приписами пункту 2.4 договору вартість договору є фіксованою та не підлягає зміні в односторонньому порядку, при цьому платежі, не передбачені договором, не підлягають оплаті позивачем. Водночас, апелянт наголошує на тому, що в односторонньому порядку вартість договору не змінювалася;

- при цьому, позивач зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України, надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим. Отже, на момент митного оформлення товару, декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару;

- в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом зокрема використанні ціни за кілограм товару, що є некоректним, оскільки товари в даному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики та відповідно вартість. При цьому, оскаржуване рішення не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з приписами ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

За змістом ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Частиною сьомою статті 257 МК України, передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Так, статтями 49 та 50 МК України, визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України, передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» № 3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до приписів частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною другою статті 55 МК України, передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Тож, з наведеного слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, водночас, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів, може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 11.07.2022 позивачем до Львівської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ № UA209170/2022/051330, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за рахунком-фактурою №22 від 13.06.2022 (товар), митна вартість якого склала 39520,00 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Поставка товару відбувалася на умовах DAP м. Львів, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 13.06.2022; (0380) рахунок-фактура №22 від 13.06.2022; (0730) автотранспортна накладна №АА0061235 від 14.06.2022; (1701) акт Вінницької митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу б/н від 08.07.2022; (4104) договір; (7006) сертифікат про походження товару форми СТ-1 №UA279510402 від 13.06.2022; (9610) копія митної декларації країни відправлення №07218/140622/0010867 від 14.06.2022.

Однак, позивачем при поданні митної декларації не було надано доказів оплати товару, хоча умовами договору передбачено 100% передоплату.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA209170/2022/051330 від 11.07.2022 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару.

Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем на вказаний запит не було надано відповідачу ні додаткових документів, витребуваних відповідачем, ні пояснень щодо відсутності таких у позивача.

12.07.2022 Львівською митницею було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900065/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA209170/2022/051330 від 11.07.2022 скоригував із 39520,00 доларів США до рівня 52785,00 доларів США.

Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для коригування митної вартості спірного товару, зокрема, слугувало ненадання банківських платіжних документів, які підтверджують сплату позивачем 100% вартості спірного товару, ураховуючи те, що пунктом 3.1 договору передбачена така попередня оплата товару.

За даних обставин, позивач не надав відповідачу ні разом із митною декларацією IM40ДЕ №UA209170/2022/051330 від 11.07.2022, ні у відповідь на його запит щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості спірного товару банківських платіжних документів, що стосуються спірного товару.

При цьому, надане позивачем до суду SWIFT-повідомлення №418909765 від 18.05.2022, видане Акціонерним товариством «ПроКредит Банк», не було подано до митного органу, при цьому, подання його до суду разом з позовом, позбавляє можливості суду його досліджувати, позаяк, SWIFT-повідомлення не досліджувалось відповідачем та не було покладено в основу висновків при прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо посилання апелянта на те, що надання до митного органу банківських платіжних документів та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим, а отже, на момент митного оформлення товару, декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару, колегія суддів вважає такі доводи позивача безпідставними та такими, що спростовуються приписами статті 53 МК України, за якими, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивачем на запит відповідача не було надано відповідачу ні додаткових документів, витребуваних відповідачем, ні пояснень щодо відсутності таких у позивача, натомість, обов`язок дотримання приписів МК України, є однаковим як для декларанта, так і для контролюючого органу.

Колегія суддів приймає в якості обґрунтованих доводи апелянта про те, що висновки суду першої інстанції є посилковими в частині, що за приписами пункту 2.4 договору вартість договору є фіксованою та не підлягає зміні в односторонньому порядку, при цьому платежі, не передбачені договором, не підлягають оплаті позивачем, позаяк, сторони договору укладали додаткові угоди до договору, тобто про односторонню зміну вартості договору мова не йде.

Також, судом першої інстанції було помилково враховано, що ціна одиниці товару (поліпропіленового мішку) згідно зі специфікацією в редакції додаткової угоди складає 0,114125 доларів США за 1 шт., а не на рівні 0,1235 доларів США за 1 шт., як зазначено у рахунку-фактурі № 22 від 13.06.2022, зазначено, що 03 травня 2022 року між покупцем та продавцем було укладено додаткову угоду № 1 до договору №19 від 23.04.2022 р. та Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 03.05.2022 р., які були надані до митного оформлення. Згідно Додаткової угоди №1, Сторони домовилися змінити 2.1 пункт, 2.6. пункт, 3.1. пункт і Додаток №1 до Договору №19 від 23.04.2022. Сторони домовилися виклали п.2.6. Договору №19 від 23.04.2022 року в наступній редакції: "Умови поставки: На підставі рухуику-фактура для кожної партії, що відправляється DAP - Україна, м.Львів, CIP - Турція м.Стамбул згідно (INCOTERMS -2020)." У специфікації в редакції додаткової угоди ціна одиниці товару складає 0,114125 доларів США за 1 шт., проте ця ціна визначена без зазначення умов конкретних поставки чи це DAP (Україна, м.Львів) чи CIP (Турціям.Стамбул), позаяк, в залежності від умов поставки, буде визначатися і остаточна ціна за одиницю товару. Так, на виконання умов Договору №19 від 23.04.2022 року та Додаткової угоди №1 від 03.05.2022 до Договору №19 від 23.04.2022, позивач та його контрагент визначили у рахунку-фактурі (інвойсі) №22 від 13.06.2022 року умови поставки - DAP - Україна, м.Львів, відповідно, і було сформовано ціну - 0,1235 доларів США за 1 шт.

Проте, на переконання колегії суддів, вказане не спростовує висновків суду по суті спору, та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Разом із тим, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд першої інстанції також дослідив правильність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому за приписами частин першої та другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У даному випадку, відповідно до графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900065/2 від 12.07.2022, відповідач використав митну вартість товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA500500/2022/015898 від 11.06.2022 у розмірі 2,55 долари США за 1 кг при визначенні митної вартості спірного товару позивача за другорядним (резервним) методом.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи митної декларації ІМ40ДЕ №UA500500/2022/015898 від 11.06.2022 раніше визнана митним органом митна вартість товару, а саме поліпропіленого мішку (код УКТ ЗЕД 6305339000, який відповідає і коду УКТ ЗЕД спірного товару), який має походження з Туркменістану, складає 2,55 долари США за 1 кг (1632620,89 грн. / 29,2549 / 21885 кг), що вказує на правильність застосування відповідачем у спірних правовідносинах другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при коригуванні митної вартості спірного товару позивача.

Дійсно, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності, всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця мала обґрунтовані підстави не визнати заявлену митну вартість. До того ж, було проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК У) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Слід зазначачити, що відповідно до умов договору, кожна поставка товару, зазначеного в специфікації №1 від 23.04.2022, здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів із моменту надходження на розрахунковий рахунок продавця 100% оплати за партію, що постачається, автомобільним транспортом. Проте, жодних платіжних документів до митного оформення не надано чим порушено ч. 2 ст. 53 МК України. Водночас, позивачем надано до суду SWIFT-повідомлення № 418909765 від 18.05.2022, однак, даний документ не може вважатись належними і допустимими доказом та братись до уваги судом при вирішенні спору, оскільки він був відсутній під час прийняття рішення посадовими особами Львівської митниці. Отже, суд не може досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, що не були предметом дослідження митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Слід також зазначити, цо митні декларації, які використані як джерело для коригування митної вартості, були оформлені митним органом, на момент прийняття рішень про коригування митної вартості посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідною митною декларацією не була в подальшому відкоригована; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалося.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції мав пісдатви для висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900065/2 від 12.07.2022 та прийнятої на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000710 від 12.07.2022, діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаних рішень, та з дотриманням усіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Тож, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Зі змісту ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стил-Лайн» - залишити без змін.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко