Постанова

від 22.05.2024 по справі 380/11933/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11933/23 пров. № А/857/25251/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (головуючий суддя Кузан Р.І., 14:32 год., м. Львів, повний текст виготовлено 23 листопада 2023 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОСТУ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ТОВ «КРОСТУ» звернулося з позовом до Львівської митниці, в якому просить вмзнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/100132/2 від 16.03.2023.

Позов обгрунтовує тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та витрати на транспортування, зокрема, документи, що підтверджують факт надання транспортних послуг ТОВ «Транслогістик ЮА», а також вартість цих послуг за всім маршрутом перевезення вантажу позивача. Також зазначає, що до митного оформлення було надано договір-заявку № LCL-11/01-23 від 11.01.2023, довідку про транспортні виграти № 398230 від 10.03.2023, де вказано маршрут перевезення вантажу з відповідною вартістю кожної частини маршруту. Вважає, що вказана вартість повністю відповідає вартості, яка вказана у Рахунку-фактурі № 4475725 від 10.03.2023 та Акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 920 від 21.03.2023, оплата яких підтверджується платіжною інструкцією № 5145 від 10.03.2023 та № 5182 від 17.03.2023. Вказує, що до митного оформлення було надано коносамент (Combined Bill of lading) № QDODS230101546 від 21.01.2023 зі штампом «TELEX RELEASE», що підтверджує передачу оригіналу коносаменту представнику перевізника та вказує на відсутність такого оригіналу у позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що жоден із поданих до митного оформлення документів не містить такої складової митної вартості як витрати на транспортування та навантаження і розвантаження товару у зв`язку з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України з порту Польщі, перевезення до PRUSZKOW (перевантаження), що свідчить про невключення позивачем до митної вартості усіх її складових. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що під час декларування товарів і на вимогу митниці не було надано копії Договору транспортного експедирування №28-07/22 від 28.07.2022 та копії акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №920 від 21.03.2023, а також платіжних інструкцій, які подані позивачем лише при зверненні до суду як додатки до позову. Зазначає також, що вантаж переміщувався морським транспортом на умовах поставки FOB, а до митного оформлення не надано транспортні документи морського перевезення, а саме, Коносамент, що є порушенням вимог п.6 ч.2 ст.53 МК України. Також вказує, що надані позивачем документи для митного оформлення товару всупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України не були перекладені українською мовою. Стверджує, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, а складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу із викладом заперечень щодо наведених обставин, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача Івасечко Н.Я. підтримала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача адвокат Чальцев Д.В. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, між ТОВ «КРОСТУ» (покупець) і компанією ZAOZHUANG JINFLEX RUBBERPLASTIC TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) (продавець) 30.09.2019 укладено Контракт № 30/09-К, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує продукцію: фітінги, адаптери, муфти, а також інші супутні товари.

Відповідно до п. 3.1. контракту від 30.09.2019 № 30/09-К кількість товару визначається в інвойсах, що додаються на кожну поставку і відображається в доданих на кожну поставку відвантажувальних документах.

Згідно з п. 4.2.1 Контракту товар поставляється продавцем на умовах FOB QINGDAO (Китай) відповідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 5.1 Контракту ціна товару визначається за умовами поставки FOB QINGDAO, відповідно до умов кожної окремої поставки, зазначених в інвойсах на кожну поставку, які є невід`ємною частиною Контракту

Пунктом 5.2 Контракту передбачено, що у вартість товару входить вартість вантажно-розвантажувальних робіт, а також вартість тари, упаковки та маркування.

На виконання вимог контракту від 30.09.2019 № 30/09-К, згідно з рахунком-фактурою (Proforma invoice) № JFL008-120122 від 08.12.2022, позивач придбав у продавця товар - гідравлічні рукави в асортименті.

З метою митного оформлення вказаного товару 13.03.2023 позивач подав електронну митну декларацію № 23UA209230025883U6 на товар: Шланги з вулканізованої, крім твердої гуми, армаровані металевим дротом, без фітингів, в асортименті, рукави високого тиску, внутрішній шар - гума, укріплення - сталева спіраль, зовнішній шар - гума, робочий тиск 40 - 300 Бар, запас міцності 3:1: Рукави гумові, Торговельна марка: ZAOZHUANG JINFLEX RU BBER PLASTIC TECHNOLOGY; Країна виробництва: CN; Виробник: ZAOZHUANG JINFLEX RUBBER PL ASTIC TECHNOLOGY CO., LTD, за ціною 2,3771 Дол. США за кг, на умовах поставки FOB QINGDAO.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією надано документи, зокрема, контракт № 30/09-К від 30.09.2019; додаткову угоду № 1 до Контракту № 30/09-К від 24.12.2019; додаткову угоду № 2 до Контракту № 30/09-К від 09.02.2023; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) № 910 від 10.03.2023; рахунок-фактуру № JFL008-120122 від 08.12.2022; договір-заявку на транспортно-експедиторське обслуговування збірного вантажу № LCL - 11/01-23 від 11.01.2023 з ТзОВ «Транслогістик-ЮА»; довідку ТзОВ «Транслогістик-ЮА» про транспортно-експедиційні витрати № 398230 від 10.03.2023; Рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг № 4475725 від 10.03.2023; договір доручення на проведення митного оформлення товару № 555 від 29.03.2022; каталог продукції виробника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу декларант позивача надав наступні документи: Інвойс № JFL008-120122 від 08.12.2022; платіжні доручення від 09.12.2022 та від 13.02.2023 про оплату товару; контракт № 30/09-К від 30.09.2019. Додатково було долучено такі документи: каталог продукції виробника від 15.03.2023, митні декларації країни відправлення № 425820230000054449 від 21.01.2023 та №Е20230112091906918 від 12.01.2023; прайс-лист від виробника від 15.03.2023.

За результатами розгляду ЕМД №23UA209230025883U6 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/100132/2 від 16.03.2023.

У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/100132/2 від 16.03.2023 в графі 33 зазначено наступне: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар: надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що умови поставки згідно інвойсу FOB QINGDAO. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних/товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Згідно з наданими декларантом документами для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону відсутні витрати на страхування та перевантаження товару: - згідно з наданою до митного контролю CMR від 10.03.2023 №910 у грифах 16 та 23 зазначено, що перевізником є LTD LAMAN TRANS-EXPRESS, проте договір з таким постачальником послуг серед наданих декларантом документів відсутній. За зазначеним маршрутом декларантом не надано платіжні документи, заявку, договір на перевезення та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг; - у рахунку-фактурі №4475725 від 10.03.2023 не зазначено маршрут перевезення вантажу автомобільним транспортом, у зв`язку з чим немає можливості впевнитись у достовірності даних щодо розміру транспортних витрат, понесених покупцем до моменту перетину митного кордону України; - вантаж переміщується морським транспортом, але декларантом не надано митному органу коносаменту. На вимогу митного органу, декларантом не надано жодного додаткового документу, який зміг би підтвердити числове значення митної вартості товару, з урахуванням виявлених розбіжностей у митній декларації. Надані декларантом документи носять довідковий характер і не можуть бути використані при нарахуванні митної вартості товару. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA 100380/2023/600958 від 27.01.2023, де вартість такого товару становить 2,81 дол. США за кг (даного виду товару).»

Митне оформлення імпортованого позивачем товару завершено за відкоригованою митною вартістю згідно з митною декларацією № 23UA209230027213U6 від 16.03.2023.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про складові митної вартості, а відповідачем не надано доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органові доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, слід дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного контракту.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема, контракт № 30/09-К від 30.09.2019; додаткову угоду № 1 до Контракту № 30/09-К від 24.12.2019; додаткову угоду № 2 до Контракту № 30/09-К від 09.02.2023; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) № 910 від 10.03.2023; рахунок-фактуру № JFL008-120122 від 08.12.2022; договір-заявку на транспортно-експедиторське обслуговування збірного вантажу № LCL - 11/01-23 від 11.01.2023 з ТзОВ «Транслогістик-ЮА»; довідку ТзОВ «Транслогістик-ЮА» про транспортно-експедиційні витрати № 398230 від 10.03.2023; Рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг № 4475725 від 10.03.2023; договір доручення на проведення митного оформлення товару № 555 від 29.03.2022; каталог продукції виробника.

На вимогу митниці декларантом додатково надано Інвойс №JFL008-120122 від 08.12.2022 року; платіжне доручення № б/н від 09.12.2022 року; платіжне доручення № б/н від 13.02.2023 року; договір купівлі-продажу № 30/09-К від 30.09.2019 року; каталог продукції виробника №б/н від 15.03.2023 року; копії митних декларацій країни відправлення № 425820230000054449 від 21.012023 року, № Е20230112091906918 від 12.01.2023 року; прайс-лист від виробника товару № б/н від 15.03.2023 року.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення була відсутність в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (витрати на транспортування, навантаження та розвантаження).

Колегія суддів апеляційного суду вважає доведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вбачається з контракту № 30/09-К від 30.09.2019, умовами поставки товару було визначено FOB QINGDAO.

Колегія суддів наголошує, що від умов поставки товару залежать, зокрема, і обов`язки по сплаті витрат на завантаження, розвантаження, страхування, транспортування товару, які є складовими митної вартості товару, та обов`язковість вчинення цих дій продавцем або покупцем.

Відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... named port of shipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення експорту. Цeй термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) на умовах поставки FOB покупець зобов`язаний сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

В даному випадку, таким портом відвантаження є CN QINGDAO.

Отже, продавець товару несе витрати по доставці товару до порту QINGDAO (Китай), а покупець товару (позивач) всі витрати з моменту, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження QINGDAO (Китай).

Колегія суддів погоджується з митним органом, оскільки згідно CMR вантаж доставлявся з міста PRUSZKOW (Польща) всі витрати на транспортування товару з порту QINGDAO (Китай) до Польщі, розвантаження в Польщі, завантаження в автомобілі, перевезення до PRUSZKOW (перевантаження) та доставку до України несе позивач та ці витрати в обов`язковому порядку повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті згідно п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Разом з тим, до митного оформлення не було додано документів, які свідчать про транспортування спірного товару від порту розвантаження ( документів про порт розвантаження не надано, тому неможливо встановити у якому порту розвантажувався товар ), його вартість, маршрут перевезення, як і документів про вартість навантаження і розвантаження товару.

Як вже було зазначено, відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З матеріалів справи, а саме, зі змісту графи 44 митної декларації, вбачається, що позивачем до митного оформлення не подавався договір транспортного експедирування, який є першочерговим документом для організації перевезення товару.

Дана обставина визнається позивачем і не заперечена представником позивача під час апеляційного розгляду.

Зі змісту вимоги митниці про надання документів, яка була скерована декларанту, вбачається, що документи, що містять відомості про перевезення товару, витребовувались митним органом.

Однак, декларант таких документів не надав ні разом з митною декларацією, ні на вказану вимогу.

Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №28-07/22 від 28.07.2022, який був наданий як додаток до позову при зверненні до суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дослідження судом доказів і обставин, які не були предметом дослідження органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органу доходів і зборів.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2020 року у справі №810/2618/17, згідно якої під час з`ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом суду додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття.

Отже, оскільки договір про транспортно-експедиторське обслуговування №28-07/22 від 28.07.2022 не подавався до митного оформлення, не досліджувався митницею, то підстав для його врахування при вирішенні даного спору немає.

На підтвердження вартості транспортних витрат декларантом до митного формлення було надано рахунок-фактуру №4475725 від 10.03.2023, виписану ТОВ «Транслогістик ЮА» ( а.с.60 ) і довідку ТОВ «Транслогістик ЮА» про транспортні витрати № 398230 від 10.03.2023 ( а.с.64 ).

З рахунку-фактури №4475725 від 10.03.2023 встановлено, що у ній зазначено вид та вартість послуг, наданих ТОВ «Транслогістик ЮА» позивачу за договором №28-07/22 від 28.07.2022, однак з цієї довідки неможливо встановити ні предмет перевезення ( що перевозилось ), ні маршрут перевезення, ні види транспорту, якими здійснювалось перевезення, ані конкретну назву послуги, що надавалась, а тому з врахуванням ненадання до митного оформлення договору №28-07/22 від 28.07.2022 апеляційний суд погоджується з доводами митниці про неможливість підтвердження такою довідкою вартості транспортування спірного товару.

Довідка про транспортні виграти № 398230 від 10.03.2023, де вказано маршрут перевезення вантажу з відповідною вартістю кожної частини маршруту, також правомірно не взята до уваги митним органом на підтвердження транспортних витрат.

Як вбачається з цієї довідки, вона видана ТОВ «Транслогістик ЮА» усім зацікавленим сторонам, у ній відсутнє покликання на відповідний договір чи договірні відносини із ТОВ «Кросту» як на підставу її видання, назву товару, що перевозився, дату чи період здійснення перевезення, тобто, таку довідку не можна вважати документом, який стосується відносин між ТОВ «Кросту» та ТОВ «Транслогістик ЮА» по перевезенню товару за Контрактом № 30/09-К і виключає можливість встановити належність таких послуг до товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже, довідка № 398230 від 10.03.2023, яка видана ТОВ «Транслогістік ЮА», згідно Правил №599 не може бути належним документом, що підтверджує таку складову митної вартості як вартість транспортування товару.

Крім того, як вже зазначено, до митного оформлення не надано основного договору транспортного експедирування, в якому було б передбачено оформлення Експедитором довідки про транспортні витрати, як документа, що підтверджує вартість перевезення.

Позивачем не заперечується, що до митного оформлення не надано транспортні документи морського перевезення, зокрема, Коносамент, що є порушенням вимог п.6 ч.2 ст.53 МК України.

У зв`язку з відсутністю Коносамента неможливо встановити і порт розвантаження.

Отже, така складова митної вартості як транспортні витрати, є непідтвердженою, а отже колегія суддів приймає до уваги доводи митного органу стосовно ненадання декларантом всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, ненадання належних відомостей про транспортні витрати.

Такоє є невстановленою і непідтвердженою документами вартість витрат на розвантаження і навантаження товару, які при спірній поставці обов`язково мали б відбуватися, так як товар мав бути в будь-якому випадку розвантажений із судна ( морського транспорту ) і завантажений у відповідний транспорт для перевезення по суходолу і позивач апріорі мав нести такі витрати.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що подані до митного оформлення документи не можна вважати такими, що підтверджують усі складові митної вартості товару, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до ч. 21 ст. 58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Оскільки відомості щодо числових значень складових митної вартості, зокрема, про вартість транспортування, навантаження та розвантаження товару позивачем не підтверджено документально, у митниці були обгрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару. Обов`язок доведення митної вартості декларантом не виконано, не спростовано сумнівів митного органу у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган правомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що надані позивачем документи для митного оформлення товару не були перекладені українською мовою.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Нормативне визначення терміну «мова міжнародного спілкування», який згадується у ст. 254 Митного кодексу України відсутнє.

Згідно листа Державної митної служби України від 06.07.22 №26/26-02/10/971, оскільки Україна не є членом митних союзів, які згадуються у ст. 254 Митного кодексу України та за відсутності нормативного визначення терміну «мова міжнародного спілкування», декларант зобов`язаний надавати переклад документів митному органу, зокрема, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, митним органом правомірно було витребувано офіційні переклади документів, однак позивач цього обов`язку не виконав, у зв`язку із чим, врахувати відомості, які містяться в документах, складених іноземною мовою, митний орган не міг.

Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, а також з врахуванням ненадання декларантом документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган мав обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, відтак правомірно відмовив позивачу у декларуванні товару за методом визначення митної вартості за ціною договору, отже рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/100132/2 від 16.03.2023 є законним та обґрунтованим.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції є обгрунтованими, судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, що відповідно статті 317 КАС України має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 139 КАС України він не здійснюється.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №380/11933/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОСТУ» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 28 травня 2024 року