Рішення

від 22.05.2024 по справі 182/6892/18

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6892/18

Провадження № 2/0182/798/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.05.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднану цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» до ОСОБА_2 та Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, та позовом ОСОБА_2 до Першотравневської сільської ради, треті особи - Перша Нікопольська державна нотаріальна контора та Товариство з обмеженою відповідальністю „Чистопілля, про встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2018 року в провадження Нікопольського міськрайонного суду надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» до ОСОБА_2 та Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обгрунтування своїх вимог посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За час свого життя ОСОБА_5 розпорядився належним йому майном та склав заповіт, яким належну йому земельну ділянку, площею 3,3703 га, заповів ТОВ «Чистопілля». Про факт смерті їм стало відомо в 2017 році, коли дружина померлого повідомила товариство про смерть чоловіка. Тому, ТОВ «Чистопілля» був пропущений передбачений ст.1270 ЦК України строк для подання заяви про прийняття спадщини, що й стало підставою для звернення до суду з даною заявою.За таких обставин просять суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в два місяці. 06 січня 2021 року в провадження Нікопольського міськрайонного суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Першотравневської сільської ради, треті особи - Перша Нікопольська державна нотаріальна контора та Товариство з обмеженою відповідальністю „Чистопілля, про встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Свої вимоги мотивує тим, що 21 грудня 1985 року вона вступила у шлюб з ОСОБА_5 , який було зареєстровано виконавчим комітетом Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з наступного нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровим номером 1222985200:01:002:0855, загальною площею 3,2807 га., розташованої на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради, яка належала на праві особистої приватної власності, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 981559, виданого 19.03.2008 року Нікопольським районним відділом земельних ресурсів; земельної ділянки, кадастровим номером 1222985200:01:002:0788, загальною площею 0,0896 га., розташованої на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради, яка належала на праві особистої приватної власності, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 981559, виданого 19.03.2008 року Нікопольським районним відділом земельних ресурсів. 08 лютого 2019 року вона звернулась до першої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка їй було відмовлено з підстави пропуску встановленого у п.1 ст.1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини, а також відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно. Тому, на підставі викладеного, вона змушена звернутись до суду та просить встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровим номером 1222985200:01:002:0855, загальною площею 3,2807 га., розташованої на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради, та на земельну ділянку, кадастровим номером 1222985200:01:002:0788, загальною площею 0,0896 га., розташованої на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року, з урахуванням вимог ст.188 ЦПК України, цивільну справу № 182/82/21 (провадження № 2/0182/768/2021) за позовом ОСОБА_2 до Першотравневської сільської ради, треті особи - Перша Нікопольська державна нотаріальна контора та Товариство з обмеженою відповідальністю „Чистопілля, про встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 182/6892/18 (провадження № 2/0182/13/2021) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» до ОСОБА_2 та Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та об`єднаній справі присвоєно № 182/6892/18.

У відповідності до вимог чинного законодавства, представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Чистопілля, в ході розгляду даної справи, долучив до матеріалів справи пояснення, згідно яких проти заявлених вимог ОСОБА_2 заперечує, посилаючись на наступні обставини.

Так,пунктом 10ч.3ст.175ЦПК Українипередбачено,що позовназаява повиннамістити підтвердженняпозивача проте,що нимне поданоіншого позову(позовів)до цьогож відповідача(відповідачів)з тимсамим предметомта зтих самихпідстав.В своїйпозовній заявіпозивач,від іменіякої дієадвокат УсачовО.Л.,стверджує,що нимине булоподано іншоїзаяви доцього жвідповідача зтим самимпредметом таз тихсамих підстав.Однак,це невідповідає дійсностіі позиваччерез свогопредставника вводитьсуд воману,оскільки в2019році доНікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті вжеподавався позов ОСОБА_2 доТОВ «Чистопілля»та Першотравневськоїсільської радиНікопольського районуДніпропетровської областіпро визнаннянедійсним заповітута визнанняправа власностіна спадщинув порядкуспадкування зазаконом (цивільнасправа №182/7557/19),тобто,позивачем бувподаний позовдо тихсамих сторін(відповідачів)та зтим самимпредметом таз тихсамих підставв частинівизнання прававласності намайно.Дана цивільнасправа розглядаласьв періодз 2019по 2020роки тав задоволенніпозову поцивільній справі№ 182/7557/19щодо визнаннянедійсним заповітута визнанняправа власностіна спадщинув порядкуспадкування зазаконом позивачубуло відмовлено.Не погодившисьз винесенимРішенням,Позивач оскаржилайого черезсвого представника ОСОБА_6 ,шляхом подачіапеляційної скаргидо Дніпровськогоапеляційного суду.Представник ОСОБА_6 22.12.2020року врежимі відеоконференціїприймав участьв судовомузасіданні вДніпровському апеляційномусуді прирозгляді апеляційноїскарги нарішення Нікопольськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 19.08.2020року посправі №182/7557/19,тому бувобізнаний,що Нікопольськимміськрайонним судомДніпропетровської областівже слухаласьцивільна справаз цимиж учасникамисправи таз тимсамим предметом.На данийчас РішенняНікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від19.08.2020року посправі №182/7557/19набуло законноїсили.Тому,на думкупредставника,наявні обставини,які свідчатьпро те,що суддяповинен відмовитиу відкриттіпровадження усправі,якщо єтаке,що набралозаконної сили,рішення чиухвала судупро закриттяпровадження усправі міжтими самимисторонами,про тойсамий предметі зтих самихпідстав,або єсудовий наказ,що набравзаконної сили,за тимисамими вимогами.Відносно питаннящодо встановленняфакту спільногопроживання спадкоємцяразом спадкодавцемна часвідкриття спадщинита визнанняправа власностіна спадковенерухоме майно,слід зазначити,що зазагальним правилом,визначеним статтею 1269ЦК України,спадкоємець,який бажаєприйняти спадщину,але начас відкриттяспадщини непроживав постійноіз спадкодавцем,має здатинотаріусу абов сільськихнаселених пунктах-уповноваженій наце посадовійособі відповідногооргану місцевогосамоврядування заявупро прийняттяспадщини.Чинне законодавствоУкраїни чітковизначає процедуруприйняття спадщинита встановлюєдва шляхидля їїприйняття:подача заявив продовжшести місяцівз моментувідкриття спадщини(дляспадкоємців,які непроживали зпомерлим надату смерті,ч.1ст.1269ЦК України);постійне проживанняз померлимна часвідкриття спадщини(ч.3ст.1268,ЦК України).Тобто,обов`язковоюумовою дляприйняття спадщини,згідно зч.3ст.1268ЦК України,є проживанняспадкоємця заоднією адресоюсаме зіспадкодавцем,а непроживання померлого(спадкодавця)за однієюадресою зіспадкоємцями (втому числі,з Позивачем),як цезазначено впозові.Спадкоємці,які непроживали ізспадкодавцем намомент смерті,повинні податизаяву проприйняття спадщинидо шестимісяців здати смерті.Місцем відкриттяспадщини єостаннє місцепроживання спадкодавця,яке визначаєтьсяза правиламист.29ЦК України,частини другої1221ЦК України.Якщо спадкодавецьмав кількамісць проживання,місцем відкриттяспадщини вважаєтьсяостаннє місцереєстрації спадкодавця(п.3Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №7від 30.05.2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування»).Аналогічні положеннязакріплені в«Інструкції пропорядок вчиненнянотаріальних дійнотаріусами України»,затвердженої НаказомМіністерства юстиціїУкраїни №296/5від 22.02.2012року (іззмінами тадоповненнями),а саме:якщо спадкодавецьмав декількамісць проживання,місцем відкриттяспадщини вважаєтьсяостаннє місцереєстрації спадкодавця»(п.1.12).При цьому,у відповідностідо матеріалівсправи, ОСОБА_2 була зареєстрованаза іншоюадресою,про щосвідчить відміткав їїпаспорті.Тому,посилання позивачана фактприйняття спадщини постійнимпроживанням зпомерлим начас відкриттяспадщини, згідноч.3ст.1268ЦК України,є помилковим,оскільки данастаття визначає,що самеспадкоємець,який постійнопроживав разоміз спадкодавцем(заостаннім місцемйого реєстрації) на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Як вбачається з копії паспорту Позивача, ОСОБА_2 не можна вважати спадкоємцем, що прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки вона на час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5 не проживала з ним спільно за однієї адресою, а саме: по АДРЕСА_1 (за місцем відкриття спадщини), а була зареєстрована за іншою адресою в АДРЕСА_2 . Враховуючи вищевикладене, законних підстав вважати позивачку такою, що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_5 , немає, а якщо спадкоємець не прийняв спадщину - вимоги щодо визнання права власності на спадщину в порядку спадкування є незаконними. Тому, пред`явленні позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник ТОВ «Чистопілля» викладені обставини в позовній заяві підтримав, на задоволенні позову наполягав. При цьому, що стосується пред`явлених позовних вимог, то останній послався на обставини, викладені в поясненні.

Представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , викладені обставини в позовній заяві підтримав та на задоволенні позову своєї довірительки наполягав. Що стосується пред`явлених позовних вимог ТОВ «Чистопілля» до ОСОБА_2 , то позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити. Крім цього, додаткового звернув увагу суду на ту обставину, що статтею 263 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи та прийнятті рішення суд має враховувати позиції ВСУ щодо визнання причини пропуску неподання заяви про прийняття спадщини поважними та поновити такі строки.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Перша Нікопольська державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не прибули, будь-які пояснення чи клопотання на адресу суду не надали.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк в шість місяців, який починається з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини по поважній причині, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подачі ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При цьому, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що свідчить актовий запис № 57, складений 12 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області (Том 1 а.с.7). Як вбачається з матеріалів справи, померлому, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 981559, виданого 19.03.2008 року Нікопольським районним відділом земельних ресурсів, належала земельна ділянка, кадастровим номером 1222985200:01:002:0855, загальною площею 3,2807 га., розташована на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради, а також, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 981559, виданого 19.03.2008 року Нікопольським районним відділом земельних ресурсів, померлому належала земельна ділянка, кадастровим номером 1222985200:01:002:0788, загальною площею 0,0896 га., розташована на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради (а.с.8). Так, померлий за час свого життя розпорядися належним йому майном та 26 вересня 2011 року склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Першотравневської сільської ради та зареєстрований за номером 568, яким на випадок своєї смерті нерухоме майно у вигляді земельної ділянки, кадастровим номером 1222985200:01:002:0788, загальною площею 0,0896 га., розташованої на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради, яка йому належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 981559, виданого 19.03.2008 року Нікопольським районним відділом земельних ресурсів, заповідав ТОВ «Чистопілля» (а.с.10). Тобто, з урахуванням вимог чинного законодавства, померлий розпорядившись належним йому майном, та, в разі його смерті, спадкування повинно здійснюватись в порядку спадкування за заповітом. Проте, згідно з матеріалів справи, представником ТОВ «Чистопілля», у визначений законом строк, а саме: шість місяців з дня смерті, дії щодо прийняття спадщини не вчинялись, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чистопілля», в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо звернення до суду, послалась на те, що строк для прийняття спадщини ними було пропущено з поважної причини, а саме: з причини необізнаності про факт смерті ОСОБА_5 .

Суд, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Загальні положення про спадкування визначеніглавою 84 ЦК України.

Відповідно до статей1216,1217 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України,спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина першастатті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК України,за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тому, в будь-якому випадку, при визначення особі додаткового строку, суд зобов`язаний дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, які в свою чергу, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій та в ході розгляду справи можуть бути визнанні поважними. При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Так, представник ТОВ «Чистопілля», як на підставу поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилався на причини необізнаності факту смерті ОСОБА_5 , які в судовому засіданні поважними причинами не визнані та стороною позивача не доведені, а, навпаки, в судовому засіданні спростовані показаннями свідка.

Так, свідок ОСОБА_7 , яка доводиться ОСОБА_2 колишньою невісткою, в судовому засіданні пояснила, що цю сім`ю вона знає з 2012 року, оскільки була цивільною дружиною ОСОБА_4 , від якого має сина. За час, коли вона спільно проживала з чоловіком, вони мешкали окремо від ОСОБА_5 , а вже тоді, коли її чоловік був на заробітках, вона опікувалась його батьком, возила до лікарні, після смерті свекра, особисто забирала його з моргу. На наступний день після смерті ОСОБА_5 , ТОВ «Чистопілля» виділило кошти на транспорт та поховання і через деякий час вона від ОСОБА_2 дізналась, що їй була виділена фінансово допомога на поховання. Крім цього, додатково зазначила, що за час свого життя ОСОБА_5 звертався до ТОВ «Чистопілля» за фінансовою допомогою, яка була надана в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Тобто, з урахуванням показань свідка, які не були спростовані стороною позивача, суд приходить до висновку, що причини пропуску подання заяви про прийняття спадщини поважними судом визнані не можуть, оскільки стороною не доведено, що існували об`єктивні труднощі або, в іншому випадку, обставини є поважними. Разом з тим, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність щодо факту смерті, натомість, судом можуть бути враховані певні обставини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, хоча, представник позивача не навів об`єктивних та істотних обставин, які перешкоджали їй у вчиненні дій щодо прийняття спадщини, а, навпаки, посилання на причини поважності пропуску строку для прийняття спадщини спростовані як матеріалами справи, так і показами свідка.

Тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» до ОСОБА_2 та Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід відмовити.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до Першотравневської сільської ради, треті особи - Перша Нікопольська державна нотаріальна контора та Товариство з обмеженою відповідальністю „Чистопілля, про встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд зазначає наступне.

Частиною 1ст.4 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до п.1 ч.1ст.315 ЦПК України,суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , як на підставу звернення до суду з даним позовом, посилається на те, що вона 21 грудня 1985 року вступила в шлюб з ОСОБА_5 , який було зареєстровано виконавчим комітетом Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно у вигляді земельної ділянки, кадастровим номером 1222985200:01:002:0855, загальною площею 3,2807 га., розташованої на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради, яка належала її чоловіку ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 981559, виданого 19.03.2008 року Нікопольським районним відділом земельних ресурсів та на земельну ділянку, кадастровим номером 1222985200:01:002:0788, загальною площею 0,0896 га., розташовану на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Першотравневської сільської ради, яка належала по праві особистої приватної власності, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 981559, виданого 19.03.2008 року Нікопольським районним відділом земельних ресурсів. Так, ОСОБА_2 , 08 лютого 2019 року звернулась до першої Нікопольської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка їй було відмовлено з підстави, що нею було пропущений встановлений у п.1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини, а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (Том 2 а.с.8). Попри це, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , у відповідності до ст.4 ЦПК України, звернулась до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що не відповідає вимогам щодо звернення до суду за захистом порушеного та невизнаного права, а тому суд, з урахуванням предмету позову, заявлених вимог та вимог чинного законодавства, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивачка, звернувшись до суду з даним позовом, вважає, що єдиним способом захисту її порушеного права є встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте, у відповідності до долучених до позову доказів, та, в тому числі, постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 було відмовлено у зв`язку з тим, що ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажав прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Також, в пункті 1 ст.1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Попри це, ОСОБА_2 , без урахування вимог чинного законодавства, ЗУ «Про нотаріат», в порядку позовного провадження звертається до суду з вимогою як позовного провадження, так й окремого провадження та просить суд ухвалити рішення про встановлення факту постійного проживання з померлим, яке для неї має юридичне значення та прийняти рішення про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, що не відповідає вимогам щодо спадкування.

Частиною першою статті 16ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третястатті 1272 ЦК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також враховуючи той факт, що єдиною і безумовною підставою відмови ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину є недотримання ЗУ «Про нотаріат» та наказу Міністерства юстиції України «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами «України» були обставини щодо пропуску визначеного законом строку для прийняття спадщини, а несвоєчасне звернення з відповідною заявою до нотаріуса про прийняття спадщини є наслідком відмови у вчиненні нотаріальної дії. Проте, ОСОБА_2 ініціювала звернення до суду з даним позовом і вважала, що їй слід встановити факт спільного проживання, хоча, в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначення статті 1269 ЦК України не можуть бути безумовною обставою для звернення до суду в порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності, оскільки державний нотаріус, пославшись у вищевказаній постанові на ст.1269 ЦК України, зазначив та роз`яснив ОСОБА_2 про умови спадкування та відмовив у видачі нотаріального документу з підстав пропуску строку на подання заяви.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про встановлення факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, позивачка та її представник не врахували, що вказана функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень, може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування, з урахуванням певних обставин, в той час, коли суд, вкотре, звертає увагу на ту обставину, що причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину був пропущений строк на подання заяви про прийняття спадщини, визначений ст.1270 ЦК України. Тому, в даному випадку, особа повинна поновити строк на звернення на подання заяви про прийняття спадщини, звернутись до нотаріуса з відповідним процесуальним рішенням та вже, у разі відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину з певних обставин, звернутись до суду в порядку позовного провадження, оскільки в позасудовому порядку вчинити дії вона позбавлена можливості.

З урахуванням вищевикладеного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою не дотримано процедури вступу у спадщину, звернення до суду з позовом про встановлення факту та визнання права власності є передчасним, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.4,5,7,10-12,76-81,83,89,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Чистопілля» до ОСОБА_2 та Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

В позовних вимогах ОСОБА_2 до Першотравневської сільської ради, треті особи - Перша Нікопольська державна нотаріальна контора та Товариство з обмеженою відповідальністю „Чистопілля, про встановлення факту спільного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал