Рішення

від 20.05.2024 по справі 462/1529/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1529/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

(повний текст)

20 травня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Любінець В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишне 71» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Короткий виклад обставин справи.

Уповноважений представник позивача ОСББ «Затишне 71» адвокат Кінаш Д. В., 23.02.2024 року (вх.№ 4608) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12260 грн. 10 коп. заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року включно, а також 1951 грн. 02 коп. інфляційних витрат за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року включно та стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. 1 розділу І Статуту ОСББ «Затишне 71», затвердженого установчими зборами об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишне 71» згідно протоколу № 1 від 24.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Савицькою Т. О., зареєстрованого в реєстрі за № 648, ОСББ «Затишне 71» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (багатоквартирних будинків) АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Пунктом 1 розділу ІІ Статуту передбачено, що метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , загальна площа якої становить 69,2 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 359762277 від 23.12.2023 року. Таким чином, відповідач має обов`язок щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території на користь позивача.

Як попередньо зазначалося, загальна площа вказаної квартири АДРЕСА_2 становить 69,2 кв.м, з огляду на що внесок на утримання будинку і прибудинкової території для вказаної квартири в період з лютого 2021 року по серпень 2021 року включно становив 415 грн 20 коп., а в період з вересня 2021 року по теперішній час складає 622 грн 80 коп. Внаслідок несплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12 260 грн 10 коп. за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року включно, що вбачається з доданого до заяви розрахунку заборгованості. Для врегулювання спору в позасудовому порядку представником Об`єднання 06 січня 2024 року відправлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості протягом п`яти днів з дня отримання такої. Вказана вимога відповідачем не отримана, що підтверджується відстеженням поштового відправлення. Таким чином, розмір заборгованості відповідача за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року включно становить 12 260 грн 10 коп. Окрім цього, з доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що розмір інфляційних втрат позивача за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року включно становить 1 951 грн 02 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 260 грн 10 коп. заборгованості за надані житлово комунальні послуги за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року включно, а також 1 951 грн 02 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Кирилюка А. І. (а.с. 31).

Судом упорядку ч.6ст.187Цивільного процесуальногокодексу України(далі-ЦПК України)23.02.2024року направлявсязапит щодонадання інформаціїпро зареєстрованемісце проживання(перебування)фізичної особи відповідачау справі (а.с. 32).

Відповідь на вказаний запит надійшла до суду 21.03.2024 року (а.с. 33).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 34-35).

Позиція сторін по справі.

Уповноважений представник позивача ОСББ «Затишне 71» - адвокат Кінаш Д. В. у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце проведення такого був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Однак, 19.04.2024 року (вх.№ 9853) на адресу суду скерував письмову заяву, у якій просить суд розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Суд приймаєдо увагитаку заяву, оскільки, згідно ч. 3 ст.211ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи, у судові засідання не з`явилась, відзиву, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила.

З огляду на зазанчене суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст.280ЦПК України враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено у порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Згідно ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Відповідно до п. 1 розділу І Статуту ОСББ «Затишне 71», затвердженого установчими зборами об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишне 71» згідно протоколу № 1 від 24.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Савицькою Т. О., зареєстрованого в реєстрі за № 648, ОСББ «Затишне 71» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (багатоквартирних будинків) АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». (а.с. 9-13).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , загальна площа якої становить 69,2 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 359762277 від 23.12.2023 року. (а.с. 22-23).

За відомостями розрахунку заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території стверджується, що за адресою АДРЕСА_3 виникла заборгованість що складає 12 260грн 10 коп. заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року включно, а також 1 951 грн. 02 коп. інфляційних витрат за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року включно (а.с. 5-6).

Застосоване судом законодавство.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі ЖКУкраїни) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Згідно положень ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Положеннями ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Разом з тим, згідно п. 6 ч. ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальніпослуги», індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Положеннями ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що споживач, зокрема, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За змістом ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Мотиви прийняття рішення та висновки суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є споживачем комунальних послуг (утримання будинку та прибудинкової території) за адресою: АДРЕСА_3 .

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача складає 12260грн 10 коп. за оплату житлово-комунальних послуг за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року включно.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

05.03.2022 року КМ України прийняв постанову № 206, якою заборонив до припинення або скасування воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, починаючи з 24.02.2022 року.

Водночас, постановою КМ України № 1405 від 29.12.2023 року внесено зміни в постанову № 206, відповідно до яких заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням поширюється лише на територіальні громади, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окуповані російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Таким чином, позивач має право нарахувати інфляційні втрати та 3 % річних на наявну у відповідача заборгованість.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що розмір інфляційних втрат позивача за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року включно становить 1 951 грн 02 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про вказану заборгованістьне спростував, контррозрахунок заборгованості та доказів сплати заборгованості не подав, факт ненадання позивачем відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг не довів.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинендовести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідачаполягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Позивачем у справі доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог у частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру. При цьому, як зазначалось, доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачі в ході судового розгляду справи не надали, як і не надали доказів належного виконання ними зобов`язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.

Оскільки відповідач зареєстрований та проживає у вказаній квартирі, тому він несе відповідальність за зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 260 грн 10 коп. заборгованості за надані житлово комунальні послуги за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року включно, а також 1 951 грн 02 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року.

Судові витрати по справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою у даній справі сплатив 3 028 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 12 від 20.02.2024 року (а.с. 30).

З урахуваннямрезультатів розглядуспору,на підставіч.1,9ст.141ЦПК України,з відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню 3028грн.00коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018 року, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018 року, № 753/15683/15 від 26.09.2018 року, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019 року.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, попередній розрахунок витрат на правову допомогу адвоката становить 3 000 грн 00 коп.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено:

- копію договору про надання правової допомоги № 34/23 від 15.12.2023 року, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Затишне 71»» та адвокатом Кінаш Д. В.;

- копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ЛВ № 002607 видане ОСОБА_2 ;

- копію Ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1261728;

- копію Акту № 1-1 приймання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом);

Суд враховує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15191/19 від 01.10.2020 року).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні з викликом сторін.

Так, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з мінімальною кількістю доказів.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 1500 грн 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишне 71» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишне 71» 12206(дванадцятьтисяч двістішість)грн 10коп.заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року включно, 1951(однатисяча дев`ятсотп`ятдесят одна)грн 02коп.інфляційних втрат за період з лютого 2021 року по листопад 2023 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишне 71» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишне 71» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч.1ст.355ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Затишне 71» (код ЄДРПОУ: 40572944, адреса: 79021, м. Львів, вул. Виговського, 71);

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 ).

Текст судового рішення складено 30.05.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: