Постанова

від 28.05.2024 по справі 742/3162/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 травня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3162/22

Головуючий у першій інстанції Фетісова Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/729/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Піцан В.М.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 листопада 2023 року (місце ухвалення м. Прилуки, повний текст рішення складено 09.11.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та припинення речового права,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Рудівка-Агро» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та припинення речового права. В обґрунтування позову посилався на те, що 12.02.2012 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого позивач передав в орендне користування належні йому на праві власності земельні ділянки з кадастровим номером 7424187600:02:000:0838 площею 5,1300га та з кадастровим номером 7424187600:04:000:0161 площею 2,0400га на території Рудівської сільської ради терміном на 10 (десять) років зі сплатою орендної плати в розмірі встановленому договором. В цей же день сторонами договору був підписаний Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду. Договір зареєстровано 05.04.2012 в Управлінні Держкомзему у Прилуцькому районі Чернігівської області, про що в Державному реєстрі вчинено відповідний запис. За умовами договору він припиняє свою дію 05.04.2022.

Позивач посилається, що на виконання вимог п. 3.2 та п. 7.1 договору оренди земельної ділянки від 12.02.2012 він звернувся до відповідача з письмовою вимогою до відповідача повернути із орендного користування належні йому земельні ділянки, проте до даного часу земельні ділянки не повернуті, офіційної відповіді на заяву не направлено.

Зазначає, що після звернення до керівництва товариства йому були вручені дві копії додаткових угод від 31.12.2019 до договору оренди від 31.01.2022 та два витяги з Державного реєстру речовий прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Із отриманих ОСОБА_1 копій документів йому стало зрозуміло, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме в розділі: "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" щодо земельної ділянки з кадастровим номером:

7424187600:02:000:0838 існує запис про інше речове право №36154775, який був внесений 31.03.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Шрайбером В.В. на підставі її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51858072 від 02.04.2020, яким була проведена реєстрація права оренди земельної ділянки із підставою виникнення іншого речового права - додаткової угоди від 31.12.2019 до договору оренди землі серії та номер б/н від 12.02.2012, укладеного з ТОВ «Рудівка-Агро», із строком дії договору оренди до 31.12.2027;

7424187600:04:000:0161 існує запис про інше речове право №36154891, який був внесений 31.03.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Шрайбером В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51858240 від 02.04.2020, яким була проведена реєстрація права оренди земельної ділянки із підставою виникнення іншого речового права - додаткової угоди від 31.12.2019 до договору оренди землі серії та номер б/н від 12.02.2012, укладеного з ТОВ «Рудівка-Агро», із строком дії договору оренди до 31.12.2027.

Позивач зазначає, що додаткові угоди до договору оренди землі є підробленими, додаткових угод до договору оренди землі він не підписував, мав намір після закінчення строку його дії обробляти земельну ділянку самостійно.

Посилаючись на норми ст. 391 ЦПК України, відсутність волевиявлення у ОСОБА_1 на укладення з ТОВ «Рудівка-Агро» додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач у позові просить:

усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ «Рудівка-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,1300 га, кадастровий номер земельної ділянки 7424187600:02:000:0838, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з 05 квітня 2023 року;

усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТОВ «Рудівка-Агро» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0400 га, кадастровий номер земельної ділянки 7424187600:04:000:0161, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з 05 квітня 2023 року;

скасувати рішення реєстратора - приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Шрайбера В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 51858072 від 02.04.2020 про реєстрацію додаткової угоди від 31.12.2019 до договору оренди землі серії та номер б/н від 12.02.2012, укладеної між ТОВ «Рудівка-Агро» і ОСОБА_1 , та скасувати запис про інше речове право: 36154775 від 31.03.2020 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

скасувати рішення реєстратора - приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Шрайбера В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 51858240 від 02.04.2020 про реєстрацію додаткової угоди від 31.12.2019 до договору оренди землі серії та номер б/н від 12.02.2012, укладеної між ТОВ «Рудівка-Агро» і ОСОБА_1 , та скасувати запис про інше речове право: 36154891 від 31.03.2020 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

стягнути з ТОВ «Рудівка-Агро» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 4 588, 80 грн та понесені ним судові витрати, в тому числі зі сплати судового збору в сумі 3 969, 60 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 4 950, 00 грн.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чрнігівської області від 07.11.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Рудівка-Агро» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та припинення речового права задоволено в повному обсязі.

В обгрунтування рішення суд послався на те, що оскільки додаткові угоди від 31.12.2019 спірних земельних ділянок між позивачем та відповідачем є неукладеними, то позовні вимоги про витребування земельних ділянок підлягають задоволенню, оскільки вибраний позивачем спосіб захисту порушених його прав є правильним та ефективним, та встановлено, що позивач фактично не підписував спірні додаткові угоди, а саме реєстрація права оренди на спірні земельні ділянки на підставі неукладених правочинів не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, отже скасування державної реєстрації відновить порушене право позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, суду представник ТОВ «Рудівка-Агро» - адвокат Мельниченко Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.11.2023 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення є необ`єктивним, необгрунтованим та винесеним із грубим порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, судом неповно з`ясовано обставини, не звернув увагу на те, що між сторонами існує чинний договір оренди земельних ділянок, який не може бути розірваний в односторонньому порядку, зокрема, через дію воєнного стану, не було з`ясовано на підставі чого позивач продовжував отримувати кошти від відповідача (після підписання Додаткових угод у збільшеному розмірі).

Заявник у скарзі зазначає, що позивач не довів, що відповідач чинить перешкоди у користуванні земельними ділянками, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку, що позивач має право вимагати скасування записів про державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки. Таким чином, запис про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок є правомірним і не може бути скасований.

У порушення норм процесуального права судом не досліджено усі доводи відповідача, і, як наслідок, було неправильно застосовано норми матеріального права. Суд не врахував, що скасування записів про державну реєстрацію речових прав не передбачено законом.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що сторонами було укладено та підписано власноруч, належним чином зареєстровані та вчинено відповідні записи договорів оренди спірних земельних ділянок, акти приймання-передачі двох земельних ділянок, в подальшому сторонами було підписано дві додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права в приватного нотаріуса Шрайбера В.В. (Прилуцький районний нотаріальний округ Чернігівської області).

У підтвердження підпису додаткових угод до договору оренди землі стороною орендодавця апелянт посилається на покази свідків, які були допитані в суді першої інстанції, та підтвердили факт підписання стороною позивача додаткових угод. Крім того, при реєстрації додаткових угод в державному реєстрі реєстратором, згідно його повноважень, були досліджені документи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачу, як згідно договорів оренди земельних ділянок, так і додаткових угод до договорів земельних ділянок, орендарем виплачувалась орендна плата, що підтверджується графіком платежів та підтверджує факт укладання та обізнаності позивача додаткових угод.

В обґрунтування законності підстав оренди спірних земельних ділянок апелянт посилається на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-ІХ від 24.03.2022 року, та зазначає, що законного орендує земельні ділянки у ОСОБА_1 терміном до 31.12.2027, крім того вказує, що навіть якщо додаткових угод не існувало, то договір оренди земельних ділянок все одно був би продовжений на рік в силу прямої дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-ІХ від 24.03. 2022 року (далі - Закон № 2145).

За доводами апеляційної скарги вимоги позивача стосовно зобов`язання відповідача на майбутнє усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою є безпідставними, оскільки встановлювати обов`язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин неможливо. Рішення суду не може прийматися як застереження від будь-яких порушень і також не може бути умовним, тобто рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Враховуючи те, що рішення суду не може охоплювати правовідносини, що не відбулись, то розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявності неіснуючих порушень суперечить вимогам закону, а тому, на думку апелянта, в цій частині вимоги позивача є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У скарзі апелянт вказує, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Тобто, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Враховуючи те, що станом на момент звернення позивача до суду із позовною заявою ТОВ «Рудівка-Агро» на законній підставі орендує земельні ділянки і це не заперечується позивачем, то суд не може розглядати питання про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на орендовані земельні ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити скаржнику в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. В обгрунтування посилається на законність судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. Зазначає, що реєстрація неукладених між сторонами додаткових угод до договору оренди земельних ділянок, які позивачем не підписувались, і дані правочини є неукладеними та не відповідають вимогам закону порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 на розпорядження власністю. Є безпідставни твердження апелянта про те, що у позивача було відсутнє право на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки на момент звернення позивача із позовом до суду були наявні факти порушення прав позивача, як в частині не повернення земельної ділянки орендарем, так і в частині наявної безпідставної реєстрації речових прав на оренду земельної ділянки до 2027 року. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на дію п.п. 27 і 28 Перехідних положень Земельного кодексу України, введених в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року №2145-ІХ, щодо поновлення на один рік без волевиявлення сторін договорів оренди землі речових прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення під час воєнного стану, є безпідставними, оскільки вказаний Закон, набрав чинності 07.04.2022, а тому він врегульовує земельні відносини під час дії воєнного стану, які виникли після 07.04.2022, або які виникли до ухвалення цього Закону та не припинились станом на 07.04.2022, але дія договору оренди земельної ділянки від 12.02.2012, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Прилуцькому районі Чернігівської області, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 05.04.2012 року № 742410004007360, укладеного на 10 років, припинилася 05.04.2022, тобто до набрання чинності вказаним вище Законом, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними. На спростування доводів апелянта щодо підпису позивачем додаткових угод ОСОБА_1 посилається на висновок експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 20.06.2023, яким встановлено, що підпис у графі «Орендодавець» у додаткових угодах, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Даний висновок стороною відповідача належним чином не спростовано. Доводи скаржника в частині чинності договору оренди земельної ділянки від 12.02.2012 з двома додатковими угодами до 31.12.2027 в силу наявності Графіків оплати орендної плати є безпідставними і такими що не грунтуються на нормах матеріального права, оскільки відповідачем у справі було надано до суду лише зведені платіжні доручення щодо загальної суми нарахованої орендної плати і податків по всім орендодавцям, проте відсутні жодні документи із персональних виплат орендної плати по орендодавцям, при цьому вказаний в апеляційній скарзі розрахунок орендної плати за період 2012-2022 роки (графіки) є необгрунтований і безпідставний, а твердження скаржника що даний графік свідчить про підписання ОСОБА_1 додаткових угод не грунтується, а ні на фактичних обставинах, а ні на нормах закону. Щодо безпідставності доводів скаржника в частині обраного позивачем способу захисту порушеного права, заявник вказує, що у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, при цьому посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження 14-499цс19). Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що він поніс витрати на правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн, та просить стягнути із скаржника на користь позивача понесені ним судові витрати у справі, в тому числі витрати на правову допомогу.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №409835 від 23.02.2006, ОСОБА_2 , належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 7,17га, в тому числі рілля - 5,13га кадастровий номер 7424187600:02:000:0838 та пасовище 2,04га кадастровий номер 7424187600:04:000:0161, розташована на території Рудівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (а.с. 18 т. 1).

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.03.2010 вбчається, що ОСОБА_1 успадкував після смерті матері ОСОБА_2 земельні ділянки площею 5,13 га та 2,04 га, загальною площею 7,17 га, що розташовані на території Рудівської сільської ради, Прилуцького району Чернігівської області, які належали спадкодавиці на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 409835, виданого Прилуцькою районною державною адміністрацією 23.02.2006, на підставі розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації від 13.12.2005 № 389, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010684800345, кадастрові номери яких: 7424187600020000838, 7424187600040000161. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.17 т. 1).

Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 12.02.2012 між ТОВ «Рудівка-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,17 га, у тому числі 5,13 га ріллі та 2,04 га пасовище, які розташовані на території Рудівської сільської (селищної) ради Прилуцького району Чернігівської області. Строк дії договору 10 років (а.с.14-16 т. 1).

Відповідно до копії Акту прийому-передачі земельної ділянки від 12.02.2012 ОСОБА_1 власник земельної ділянки, право власності на яку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯБ №409835 виданий 23.02.2006 Прилуцькою райдержадміністрацією передав, а ТОВ «Рудівка-Агро», в особі директора ОСОБА_3 прийняв земельну ділянку площею 5,13 га рілля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 20 т. 1).

В акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 12.02.2012 зазначено, що між ТОВ «Рудівка-Агро» та ОСОБА_1 визначено місце розташування земельної ділянки з кадастровим номер 7424187600020000838, розташованої на території Рудівської сільської (селищної) ради Прилуцького району Чернігівської області (а.с. 20 т. 1).

Відповідно до копії Акту прийому-передачі земельної ділянки від 12.02.2012 ОСОБА_1 власник земельної ділянки, право власності на яку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯБ № 409835 виданий 23.02.2006 Прилуцькою райдержадміністрацією передав, а ТОВ «Рудівка-Агро», в особі директора ОСОБА_3 прийняв земельну ділянку площею 2,04 га пасовище для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 22 т. 1).

В акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 12.02.2012 зазначено, що між ТОВ «Рудівка-Агро» та ОСОБА_1 визначено місце розташування земельної ділянки з кадастровим номер 7424187600040000161, розташованої на території Рудівської сільської (селищної) ради Прилуцького району Чернігівської області (а.с. 22 т. 1).

Відповідно до копії Додаткової угоди від 31.12.2019 до Договору оренди земельної ділянки (земельна частка пай №0556 (пасовище) кадастровий номер 7424187600:04:000:0161 від 12.02.2012, між «Рудівка-Агро» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2027 (а.с. 23-25 т. 1).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.04.2020 за № 20591000, 31.03.2020, внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51858240 від 02.04.2020; підстава виникнення іншого речового права: додаткова угода, серія та номер: бн, виданий 31.12.2019, видавник: ТОВ «Рудівка-Агро», договір оренди землі, серія та номер: бн, виданий 12.02.2012, видавник ТОВ «Рудівка-Агро»; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 31.12.2027; орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро», код ЄДРПОУ 37984852; орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2064908974241; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 7424187600:04:000:0161; опис об`єкта: площа (га): 2,04 (а.с. 26 т. 1).

Відповідно до копії Додаткової угоди від 31.12.2019 до Договору оренди земельної ділянки (земельна частка пай № 0556 (рілля) кадастровий номер 7424187600:02:000:0838 від 12.02.2012, між «Рудівка-Агро» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2027 (а.с. 27-29 т. 1).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.04.2020 за № 205908766, 31.03.2020, внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51858072 від 02.04.2020; підстава виникнення іншого речового права: додаткова угода, серія та номер: бн, виданий 31.12.2019, видавник: ТОВ «Рудівка-Агро», договір оренди землі, серія та номер: бн, виданий 12.02.2012, видавник ТОВ «Рудівка-Агро»; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 31.12.2027; орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро», код ЄДРПОУ 37984852; орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2064903574241; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 7424187600:02:000:0838; опис об`єкта: площа (га): 5,13 (а.с. 30 т. 1).

Відповідно до копії заяви від 31.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Рудівка-Агро» з заявою в якій повідомив, що не має наміру продовжувати дію договору оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого він передав в орендне користування належні йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 409835 земельні ділянки з кадастровим номером 7424187600:02:000:0838 площею 5,1300 га та з кадастровим номером 7424187600:04:000:0161 площею 2,0400 га на території Рудівської сільської ради терміном на 10 (десять) років, на будь-яких умовах і має намір самостійно користуватися, володіти і розпоряджатися вказаною земельною ділянкою. Договір припиняє свою дію 05.04.2022. На даний час він замовив розробку технічної документації на земельну ділянку для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх на місцевості межовими знаками. Просить повернути земельну ділянку у встановленому діючим законодавством порядку (а.с. 31 т. 1).

Матеріали справи містять копії відомостей за 2019-2022 роки на видачу коштів орендної плати по Рудівській сільській раді ТОВ «Рудівка-Агро» по Сухополов`янській сільській раді (Рудівський старостинський округ) (а.с. 94-105, 194,195 т. 1).

З висновку експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 20.06.2023 № СЕ-19/125-23/5457-ПЧ, вбачається, що підпис у графі «Орендодавець» у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки (земельна частка пай № 0556 (пасовище) кадастровий номер 7424187600:04:000:0161 від 12.02.2012 зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Прилуцькому районі Чернігівської області 05.04.2012 за № 742410004007360 від 31.12.2019, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Рудівка-Агро», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис у графі «Орендодавець» у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки (земельна частка пай № 0556 (рілля) кадастровий номер 7424187600:02:000:0838 від 12.02.2012 зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Прилуцькому районі Чернігівської області 05.04.2012 за № 742410004007360 від 31.12.2019, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Рудівка-Агро», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 2-8 т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки додаткові угоди від 31.12.2019 спірних земельних ділянок між позивачем та відповідачем є неукладеними, то позовні вимоги про витребування земельних ділянок підлягають задоволенню, оскільки вибраний позивачем спосіб захисту порушених його прав є правильним та ефективним, оскільки встановлено, що позивач фактично не підписував спірні додаткові угоди, а реєстрація права оренди на спірні земельні ділянки на підставі неукладених правочинів не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, отже скасування державної реєстрації відновить порушене право позивача.

З таким висновком місцевого суду погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Стаття 125 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейська конвенція з прав людини у статті 6 також гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, право, зокрема власника майна, на звернення до суду за захистом свого права власності гарантовані як Основним законом так і Європейською конвенцією. Забезпечення судами його реалізації відповідатиме основному принципу цивільного судочинства - верховенство права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга, третя статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Обов`язок суду захистити порушене право у спосіб який передбачений законом визначено у частині першій статті 5 ЦПК України, згідно якої, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Конкретно в цій справі судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є влаником земельних ділянок площею 5,13 га та 2,04 га, загальною площею 7,17 га, що розташовані на території Рудівської сільської ради, Прилуцького району Чернігівської області, які належали спадкодавиці на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 409835, виданого Прилуцькою районною державною адміністрацією 23.02.2006, на підставі розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації від 13.12.2005 № 389, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010684800345, кадастрові номери яких: 7424187600020000838, 7424187600040000161. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.17 т. 1).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.04.2020 за № 20591000, 31.03.2020, внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51858240 від 02.04.2020; підстава виникнення іншого речового права: додаткова угода, серія та номер: бн, виданий 31.12.2019, видавник: ТОВ «Рудівка-Агро», договір оренди землі, серія та номер: бн, виданий 12.02.2012, видавник ТОВ «Рудівка-Агро»; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 31.12.2027; орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро», код ЄДРПОУ 37984852; орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2064908974241; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 7424187600:04:000:0161; опис об`єкта: площа (га): 2,04 (а.с. 26 т. 1).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02.04.2020 за № 205908766, 31.03.2020, внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51858072 від 02.04.2020; підстава виникнення іншого речового права: додаткова угода, серія та номер: бн, виданий 31.12.2019, видавник: ТОВ «Рудівка-Агро», договір оренди землі, серія та номер: бн, виданий 12.02.2012, видавник ТОВ «Рудівка-Агро»; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 31.12.2027; орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро», код ЄДРПОУ 37984852; орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2064903574241; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка; кадастровий номер: 7424187600:02:000:0838; опис об`єкта: площа (га): 5,13 (а.с. 30 т. 1).

Cуд першої інстанції встановивши, що документ, на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав, власником майна не підписувався, прийшов до висновку про неукладеність додаткових договорів та відповідно прийшов до висновку, що зареєстроване речове право порушує права позивача, земельна ділянка якому не повернута та відсутні правові підстви для корисування якої у відповідача, тому позовні вимоги про витребування земельних ділянок є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія апеляційного суду, оскільки наявні підстави для захисту порушених прав власника земельних ділянок, враховуючи наступне.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2020 року справа N 145/2047/16-ц звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди, зареєстрованого на підставі неукладених додаткових угод, посилаюсь на те, що ці додаткові угоди не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Судом першої інстанції повно та достеменно встановлено обставини справи, за якими спірні додаткові угоди позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі N 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі N 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 97)).

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку щодо наявності підстав повернення земельних ділянок власнику, встановивши, що право оренди подовжено та зареєстровано на підставі неукладених додаткових договорів до договору оренди, обставини щодо не повернення земельної ділянки відповідачем не заперечувались і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 суд розширено розтлумачив такий спосіб захисту, як визнання права. З позиції суду, цей спосіб за своєю суттю включає визнання права відсутнім.

У наведеній справі суд не погодився із судами попередніх інстанцій, вказавши, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди». Водночас вимога про зобов`язання повернути позивачеві спірну земельну ділянку є похідною від вимоги про визнання відсутнім права оренди.

Причому суд констатував, що «судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача». Відтак, не вимагається звернення з окремим позовом про державну реєстрацію припинення відповідних речових прав.

З таким висновком суду складно не погодитися, однак на практиці державні реєстратори допускають надмірний формалізм і відмовляють у вчиненні відповідної реєстраційної дії без прямої вказівки її вчинити в резолютивній частині судового рішення.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Право на захист особа здійснює на свій розсуд (частина перша статті 20 ЦК України). При цьому суд, відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, зобов`язаний захистити порушене право у спосіб визначений законом.

Способи захисту передбачені частиною другою статті 16 ЦК України серед яких є зобов`язально-правові способи, які включають: повернення наданої в користування земельної ділянки.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

З врахуванням викладеного та зважаючи на обставини конкретно цієї справи, де доведено всі обставини, щодо відсутності права оренди, відмова у позові саме з підстав не заявленння вимог про відсутність права оренди, яким позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, за наявності вимоги про повернення земельної ділянки не буде відповідати завданням цивільного судочинства та принципу верховенства права, враховуючи положення ст. 16 ЦК України.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що визначеність у законі такого способу захисту, як скасування державної реєстрації права (рішення державного реєстратора), визначена, як в ЦК України (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України) так і прямо передбачено право на оскарження рішення державного реєстратора до суду спеціальним законом (частина перша статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Заявлена вимога відповідає і такому способу захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відповідність закону обраного позивачем способу судового захисту та порушення права власності позивача.

Вбачається, що метою звернення позивача до суду є відновлення власником свого права користування і розпорядження спірними земельними ділянками, які фактично використовуються відповідачем. При цьому ефективним способом захисту права, яке ОСОБА_1 вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення спірної земельної ділянки.

Спростовуються матеріалами справи і доводи скарги щодо укладення спірних додатких угод до договору оренди, оскільки висновоком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 20.06.2023, встановлено, що підпис у графі «Орендодавець» у додаткових угодах, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Даний висновок стороною відповідача належним чином не спростовано.

Встановивши, що відповідачем не доведено належними та допустими доказами укладення та підписання ОСОБА_1 додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, суд прийшов до правильного висновку щодо порушеного права позивача на користування земельною ділянкою відповідачем, яке підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 земельні ділянки, яка не повернута власнику після закінчення дії договору оренди.

Крім того, пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктами 1, 9, 14 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи вище викладене, судову практику у подібних справах, обставини конкретної справи та те, що відповідачем не спростовано доводів позивача про не підписання додаткової угоди, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неукладеність оспореного правочину та наявність підстав для повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за відповідачем.

Не спростовують правильних висновків суду і доводи, що станом на момент звернення позивача до суду із позовною заявою ТОВ «Рудівка-Агро» на законній підставі орендує земельні ділянки і це не заперечується позивачем, то суд не може розглядати питання про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на орендовані земельні ділянки.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про інше речове право, оскільки місцевим судом прийнято рішення з неправильним застосуванням положень ст. 16 ЦК України, ст. 79-1 ЗК України, ст.ст. 26, 27, 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судом не враховано правових позицій Верховного Суду з аналогічних питань (від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, від 04.12.2019 у справі № 823/588/16, від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19, від 11.10.2023 у справі № 734/1560/20), та ст. 2 ЦПК України у зв`язку з чим, відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Разом з тим, знайшли своє підтвердження доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу щодо безпідставного посилання скаржника в апеляційній скарзі на дію п.п. 27 і 28 Перехідних положень Земельного кодексу України, введених в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року №2145-ІХ, щодо поновлення на один рік без волевиявлення сторін договорів оренди землі речових прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення під час воєнного стану, який, набрав чинності 07.04.2022,

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року N 2145-IX були внесені зміни, зокрема, в ЗК України.

Відповідно до пункту 27 "Перехідні положення" ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування.

У пункті 1 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022 вказано, що "Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року".

Апеляційний суд зауважує, що законодавець на свій розсуд може встановлювати спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства. Зазвичай вони стосуються поширення дії норм нового закону на відносини, що не були врегульовані до його прийняття або регулювалися не повною мірою; законодавець на рівні пункту 27 "Перехідні положення" ЗК України передбачив спеціальний випадок поновлення договору оренди невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану; законодавець пов`язує наявність специфіки в регулюванні окремих конструкцій із наявністю правового режиму воєнного стану;пункт 27 "Перехідні положення" ЗК України має зворотну дію в часі та повинен застосовуватися із 24 лютого 2022 року.

Проте, відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт перший частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тут і далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин).

Частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

З врахуванням викладеного, дія договору оренди земельної ділянки від 12.02.2012, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Прилуцькому районі Чернігівської області, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 05.04.2012 року № 742410004007360, укладеного на 10 років, припинилася 12.02.2022, тобто до введенння в дію війського стану, оскільки відповідно до п. 3.1. Договору Договір укладено строком на 10 (десять) років, з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою. П. 3.2 передбачає, що Договір вступає в силу з моменту його державної реєстрації і діє протягом строку визначеного в п. 3.1. цього договору, тобто до 12.02.2022 року.

Таким чином, дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, а право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, таким чином є необґрунтованими доводи, щодо поновлення на один рік без волевиявлення сторін договорів оренди землі речових прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення під час воєнного стану.

З врахуванням викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, місцевий суд прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позову в частині вимог позивача про скасування запису про інше речове право з неправильним застосуванням норм чинного законодавста, що встановлено вище.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу, та під час розгляду справи було подано заяву про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000, 00 грн. (а.с. 108-1103, 147-149 т. 2). У підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано кінцевий озрахунок судових витрат у справі; додаткову угоду № 2 до договору № 65/22 від 04.11.2022 про надання правничої допомоги від 22.04.2024, згідно якої сторони погодили розмір вартості послуг по наданню правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000, 00 грн; акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 65/22 від 04.11.2022 вартість послуг яких становить 3 000, 00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши додані стороною позивача докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, вважає, що з ТОВ «РУДІВКА-АГРО» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції слід стягнути 3 000, 00 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро» задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудівка-Агро» про скасування запису про інше речове право скасувати, відмовивши у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУДІВКА-АГРО» (місцезнаходження: 17570, Чернігівська область, Прилуцький район, с. Рудівка, вул. Прибережна, буд. 20 ЄДРПОУ 37984852) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 31.05.2024.

Головуючий Судді :