Рішення

від 30.05.2024 по справі 642/6893/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"30" травня 2024 р.

Справа № 642/6893/23

Номер провадження 2/642/400/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

20 травня 2024 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Крамарової Н.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні упорядку загальногопозовного провадженняв залісуду вм.Харкова цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнаннядоговору купівліпродажу дійснимта визнанняправа власності,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Петренко О.В. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14.06.1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчений 14.06.1996 року Біржею "ПРАВО-РІЕЛТЕР" за реєстровим №6-14-11 - дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14 червня 1996 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №6-14-11, який був посвідчений на Біржі ПРАВО-РІЕЛТЕР, за яким позивачка придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Наведена квартира становить з 2х кімнат в ізольованій квартирі площею 27,2 кв.м., загальною площею 45,2 кв.м. Ціна за квартиру встановлено у сумі 350 мільйонів карбованців. Вказаний договір 19.06.1996 р. був зареєстрований в Харківському міському бюро технічної інвентаризації за реєст.№П-4-5152. Позивачка посилається на ту обставину, що договір купівлі-продажу №6-14-11, який був посвідчений на Біржі ПРАВО-РІЕЛТЕР, а тому є необхідність у визнанні його дійсним, оскільки він не посвідчений нотаріально, що на час укладання договору не вимагалось. Просить визнати за нею право власності на вказану квартиру, оскільки оригінал договору купівлі-продажу втрачено під час бойових дій на території м. Харкова.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації, однак повістки повернулися до суду із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) -довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений та не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідачів, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд, відповідно до ухвали суду від 14 травня 2024 року, постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 червня 1996 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №6-14-11, який був посвідчений на Біржі ПРАВО-РІЕЛТЕР.

Відповідно до п. 1,2,4 Договору ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Наведена квартира складається з 2х кімнат в ізольованій квартирі жилою площею 27,2 кв.м., загальною площею 45,2 кв.м. Ціна за квартиру встановлена у сумі 350 мільйонів карбованців.

Вказаний договір 19.06.1996 р. був зареєстрований в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за реєст.№П-4-5152.

Відповідно до довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна від 23.09.2022 р. №1123044, виданої Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрований 14.06.1996 біржею ПРАВО-РІЕЛТЕР, р.6-14-11. Назва вулиця Полтавський шлях уточнена згідно із реєстром назв урбанонімів м. Харкова, затвердженим рішенням 9 сесії ХМР 24 скликання від 25.12.2002 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до технічного паспорту від 14.06.1996 р., складеного КП «ХМБТІ» квартира АДРЕСА_1 розташована на 5 поверсі 5 поверхового будинку та складається з 2х кімнат житловою площею 27,2 кв.м., в тому числі 1-а кімната 10,9 кв.м., 2-а кімната 16,3 кв.м., кухні площею 5,8 кв.м., вбиральні поєднаної 2,5 кв.м., коридору 6,3 кв.м., вбудованої шафи 2,2 кв.м. Квартира обладнана балконом 2,2 кв.м. Загальна площа квартири 45,2 кв.м.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 23.09.2022 р. реєстраційний номер справи №148004758568, Біржа ПРАВО-РІЕЛТЕР (61003, м. Харків, м-н Конституції, 12, код ЄДРПОУ 22708194) припинила свою діяльність.

Згідно із відповіддю КП «Міський архів» Харківської міської ради від 186/24 від 01.04.2024 р. на зберігання до КП «Міській архів» документи з кадрових питань (особового складу) та будь-які інші документи Біржі «ПРАВО-РІЕЛТЕР» не надходили, місцезнаходження їх невідоме.

Відповідно до ч.1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.12ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склалися в момент укладення спірного договору - 14.06.1996 р., то необхідно застосовувати приписи Цивільного кодексу Української РСР (1963 року).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.41Цивільного кодексуУкраїнської РСР (1963 року), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.15Закону України«Про товарнубіржу» в редакції, що діяла на час укладення спірного правочину, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в)якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до вимог ст.224Цивільного кодексуУкраїнської РСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.227Цивільного кодексуУкраїнської РСР (1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 Кодексу).

Відповідно до вимог ст.228Цивільного кодексуУкраїнської РСР (1963 року), продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

За змістом ст. 153Цивільного кодексуУкраїнської РСР (1963 року), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 154Цивільного кодексуУкраїнської РСР (1963 року), який діяв на час укладення спірного договору, передбачено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Згідно постанови ВС України від 24.05.2017 р. до 01.01.2004 р. право власності в набувача майна за договором виникало з моменту передання речі (постанова №640/2034/15-ц).

Верховний суд України, зокрема, зазначив, що за положеннями статті 128 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Переданням визнається вручення речей набувачеві, отже вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України та тривають до цього часу, суди, вирішуючи питання про набуття права власності на майно відповідно до положень ст. 5 цього кодексу повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, повинні встановити час та підстави виникнення права власності, з`ясувати чи належить майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору.

Таким чином, на час укладання договору купівлі-продажу діяв ЦК УРСР положення якого не пов`язували державну реєстрацію з моментом виникнення права власності.

Зі змісту договору від 14.06.1996 року вбачається, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на біржі «ПРАВО-РІЕЛТЕР» правочин містить всі ознаки договору купівлі-продажу, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, передбачених ст.153Цивільного кодексуУкраїнської РСР (1963 року), який діяв на момент укладення вказаного правочину, про що свідчать їх підписи у ньому, за наслідками укладення зазначеного договору ОСОБА_2 передав квартиру у власність покупцю ОСОБА_1 , а остання прийняла майно і сплатила за нього певну грошову суму.

Вищевказана угода укладена відповідно до вимог законодавства, діючого на момент укладення такої угоди, угода зареєстрована на біржі, однак не посвідчена нотаріально, оскільки на час її укладення посвідчення такої угоди на законодавчому рівні не передбачалося, сторони даного договору купівлі-продажу повністю виконали умови договору.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 522/14088/17: Згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 1995 року) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ст.47Цивільного кодексуУкраїнської РСР (1963 року), який діяв на час укладення спірного договору, така угода купівлі-продажу вважається дійсною.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідностатті 392 ЦК України,власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому разі, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Частиною 1статті 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Позивачка не може володіти та розпоряджатися своїм майном, оскільки правовстанавлюючий документ втрачений. Вказана обставина є підставою для визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу спірної квартири дійсним та визнання за ОСОБА_1 право власності на майно.

Виходячи з викладеного, даючи оцінку вищезазначеним доказам, враховуючи не надання відповідачами відзиву на позов з відповідними запереченнями, суд приходить до висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою належними та достатніми доказами і підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14.06.1996 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчений 14.06.1996 біржою «Право-ріелтер» за реєстровим № 6-14-11.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,2 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) 60 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення буде складено у десятиденний строк.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Вячеслав ПАШНЄВ