Постанова

від 31.05.2024 по справі 932/3817/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2033/24 Справа № 932/3817/23 Суддя у 1-й інстанції - Овчиннікова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 листопада 2023 року у справі №932/3817/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2023 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, пред`явленою до ОСОБА_1 , в якій просила суд стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у розмірі 293,60 грн, компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, обґрунтовуючи це тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А., право власності на квартиру АДРЕСА_1 набула позивач ОСОБА_2 , однак 17 липня 2019 року вона виявила, що замки в її квартирі замінені, вона не змогла зайти до своєї власної оселі, що стало підставою для її звернення до поліції, де за заявою позивача порушено кримінальне провадження № 12019040640001626 за ст.190КК України. З`ясувалося, що право власності на квартиру позивача зареєстровано за підробленим договором купівлі-продажу квартири від 25 травня 2019 року, де покупцем значилась відповідач ОСОБА_1 .

За результатами розгляду позову ОСОБА_2 , рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 травня 2022 року її позовні вимоги задоволено частково: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1 , яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2022 року.

В подальшому ОСОБА_1 відмовилася добровільно повертати власність позивачці, тому позивач була змушена звертатися до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради задля реєстрації права власності за собою як законним власником, за що сплатила адміністративний збір 250 грн., за зняття з реєстрації ОСОБА_1 адміністративний збір 43,60 грн., що вважає своїми прямими збитками у загальному розмірі 293,60 грн.

Також позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 своєю бездіяльністю щодо непроведення перереєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 та незняття у добровільному порядку з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі, спричинила їй моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн.

Рішенням Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровськавід 13листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 спричинену матеріальнушкоду врозмірі 290грн.26коп.,моральну шкодув розмірі500грн.,судовий збір 288грн 50коп,витрати направову допомогу 1000грн. (а.с. 197-200).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 13 грудня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення з відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права.

19 лютого 2024 року ОСОБА_2 через свого представника в системі Електронний суд, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О.А., право власності на квартиру АДРЕСА_1 набула позивач ОСОБА_2 .. Вказане право власності було зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське БТІ» ДОР 13 січня 2012 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 травня 2022 року (спрва № 932/4447/20) за результатами розгляду цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , її позовні вимоги задоволено частково: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції від 11 травня 2022 року залишено без змін, встановлено, що наявні підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки між власником ОСОБА_2 (законним володільцем) та володільцем майна ОСОБА_1 немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. №47039324 від 25 травня 2019 року, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого цим же нотаріусом 25 травня 2019 року за реєстровим номером 979, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 .. Дата державної реєстрації 25 травня 2019 року, номер запису 31710394.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Шевченківським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування №12019040640001626 від 18 липня 2019 року за фабулою заволодіння майном ОСОБА_2 ..

Із висновку експерта №5156-19 від 24 березня 2020 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по кримінальному провадженні №12019040640001626 вбачається, що підписи від імені ОСОБА _4 у графі «Продавець» договору купівлі-продажу від 25 травня 2019 року, реєстровий номер 979, у графі «Підпис» двох заяв від імені ОСОБА_2 від 25 травня 2019 року, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 травня 2019 року, суд першої інстанції врахував висновок експерта №5156-19 від 24 березня 2020 року, яким встановлено, що позивач ОСОБА_2 не підписувала оскаржений договір купівлі-продажу, він підписаний іншою особою, а не позивачем, а тому договір є нікчемним. Тобто належним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку буде віндикаційний позов, оскільки між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння спірного майна, суд першої інстанції врахував позицію Верховного Суду та дійшов висновку, що між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, а тому належним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку буде віндикаційний позов, відповідно вимога про витребування із чужого незаконного володіння спірного майна підлягає до задоволення.

Викладене підтверджується також неможливістю застосування до даних відносин реституції та приписів ст.216 ЦК України, оскільки такі можуть застосовуватися у випадку недійсності договору. В даному випадку договір не укладено взагалі, він є нікчемним.

У відповідності до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відзначає, що оскільки добровільно відповідачка ОСОБА_1 відмовилася зареєструвати право власності за законним власником ОСОБА_2 , повертати власність в натурі та знятися з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 , позивач була змушена звератися до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради задля проведення реєстрації права власності за собою як законним власником та самостійно знімати з реєстраційного обліку незаконно зареєстрованої у квартирі ОСОБА_1 ..

Для відновлення свого права та проведення реєстраційних дій позивач сплатила адміністративний збір 250 грн за державну реєстрацію свого права власності на спірну квартиру, що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 19 квітня 2023 року за № 5/5-83.

Також ОСОБА_2 сплатила за зняття з реєстрації ОСОБА_1 у квартирі адміністративний збір 40,26 грн, що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 02 травня 2023 року за № 5/5-93.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що для відновлення свого порушеного права (реєстрацію права власності та виписку незаконно прописаних осіб) позивачем ОСОБА_2 сплачено у загальному розмірі 290,26 грн.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про відшкодування шкоди, суд першої інстанції вірно встановив та надав увагу цим обставинам, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи відповідача щодо відсутності її вини у незаконних діях з квартирою позивача, що встановлюється в рамках кримінального провадження, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вимоги позивача стосуються відшкодування збитків, як матеріальних, так і моральних за наслідками цивільно-правових відносин та порушення майнових прав позивача, що встановлено судовими рішеннями з результатом розгляду про витребування спірної квартири від відповідача, яка була незаконно зареєстрована власником квартири позивача, що і є винними діями відповідача по відношенню до позивача та у зв`язку із чим позивач вимушена була здійснювати дії щодо перереєстрації квартири на свою ім`я та вчиняти дії зі зняття відповідача з реєстраційного обліку за спірною адресою, яка не виконала це у добровільному порядку, будучи достеменно обізнаною про необхідність таких дій.

Також доводи відповідача про те, що вона не мала можливості вчинити дії, пов`язані зі зняттям з реєстрації у квартирі, особисто, будучи за кордоном, колегія суддів також не може взяти до уваги, оскільки відповідач має представника, наділеного повноваженнями представляти інтереси відповідача, та через свого представника відповідач мала можливість ініціювати оформлення всіх належних документів щодо зняття її з реєстраційного обліку за спірною адресою, однак цього не зробила, чим порушила права позивача, за відновленням яких остання звернулась до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції вірно вважав доведеним позивачем неправомірність дій відповідача, що останньою спростовано не було, як в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги, і саме наведені неправомірні дії відповідача свідчать про наявність її вини у завданні матеріальної та моральної шкоди позивачеві з приводу витрат коштів, часу та сил для переоформлення права власності на квартиру та зняття відповідача з реєстраційного обліку у спірній квартирі, що спричинило їй моральні страждання.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 290,26 грн та моральної шкоди у розмірі 500 грн, що є співмірною та обґрунтованою відносно предмету позову.

Також судом першої інстанції вірно визначено і витрати на правову допомогу з урахуванням форми проведення судового провадження у спрощеному порядку та ціни позову, також враховано і наявність відповідних доказів на підтвердження надання правничої допомоги (договору, акту приймання-передачі наданих послуг тощо) в розмірі 1000 грн.

Апелянт не скористався наданими їй правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його належить залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 133,137,141, 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровськавід 13листопада 2023року усправі №932/3817/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна