Рішення

від 29.05.2024 по справі 131/118/24

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/118/24

Провадження № 2/131/26/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Болотової Л.В.,

розглянувши в м. Іллінці цивільну справу за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фермерське господарство "Копіївський лан" -

Учасники провадження:

представник позивача Вітковська Л.Ф.

представник відповідача та третьої особи ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Поданий позов обґрунтовує тим, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 прийняла у спадщину після смерті її матері ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040, площею 2,0342 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Копіївської сільської ради Іллінецького району Вінницької області (нині Дашівська територіальна громади Гайсинського району Вінницької області), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину серія та номер № НОМЕР_1 , виданого 26.09.2019 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 набула 26.09.2019 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040, площею 2,0342 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19236731055212) на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер № 2200, виданого 26.09.2019 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й.

Вказана інформація підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, де також зазначається про право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040, площею 2,0342 га передана ОСОБА_1 в оренду Фермерському господарству «Копіївський лан» (далі - ФГ «Копіївський лан»), згідно договору оренди № 190 від 16.09.2019 зі строком дії на 10 років з правом пролонгації. В реєстр дана інформація внесена 19.12.2019.

Таким чином, право власності на вищевказану земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у ОСОБА_1 виникло з моменту державної реєстрації цього права, а саме з 26.09.2019.

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 20.05.2015, виданою УДМС України у Вінницькій області, країна громадянства: російська федерація.

Також належність ОСОБА_1 до громадянства російської федерації підтверджується інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та копіями доданих до нього документів, де зазначено, що вона документується посвідкою на постійне проживання ІН № НОМЕР_3 від 20.05.2015, виданою УДМС України у Вінницькій області, країна громадянства: російська федерація.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.01.2024 власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040, площею 2,0342 га є ОСОБА_1 .

Таким чином, всупереч положенням ч. 4 ст. 81 ЗК України відповідач не відчужив дану земельну ділянку протягом року з набуття права власності на неї та продовжує нею володіти по цей час.

За вказаних обставин, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 ЗК України, у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки.

20 лютого 2024 року від представника відповідача адвоката Гончара О.І. надійшов відзив, в якому просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі з тих підстав, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції і повинні відповідати їй (чч. 1, 2 ст. 8 Конституції).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами (ч. 2 ст. 19 Основного Закону).

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (чч. 15 ст. 41 Конституції).

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (чч. 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 64 Основного Закону).

КС наголошує, що умову повного відшкодування власникові вартості об`єкта приватної власності в разі його примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності встановлено безпосередньо ч. 5 ст. 41 Основного Закону, а відтак це питання перебуває поза межами дискреційних повноважень ВР; законодавець у межах своєї компетенції має лише забезпечити гарантії реалізації встановленої зазначеним положенням Конституції умови.

Конституція поклала на державу обов`язок забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання і встановила заборону протиправного позбавлення особи права власності (ч. 4 ст. 13, перше речення ч. 4 ст. 41).

КС зазначав, що юридична сутність ст. ст. 13 і 41 Конституції полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав (абз. 13 пп. 3.1 п. З мотивувальної частини рішення від 12.02.2002 №3-рп/2002); держава визначає та рівним чином захищає всі форми власності; кожна з них може мати свої особливості, пов`язані із законодавчо визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності (абз.2 пп. 3.1 п. З мотивувальної частини рішення від 12.02.2002 №3-рп/2002); правовий статус суб`єктів права різних форм власності грунтується на єдиних конституційних принципах; разом з тим правовий статус кожного з них має особливості, що і характеризують того чи іншого суб`єкта права власності як такого; держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності як у тому, що є загальним для них, так і в його особливостях відповідно до законів, дія яких на них поширюється (абз. З пп. 3.3 п. З мотивувальної частини рішення від 10.06.2003 №11-рп/2003); непорушність права власності означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі (абз. 2 п. 5 мотивувальної частини рішення від 11.11.2004 №16-рп/2004); визнання, дотримання й захист права власності є обов`язком держави (абз. 1 п. 4 мотивувальної частини рішення від 16.10.2008 №24-рп/2008).

Відповідно до Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (перше речення ч. 4, ч. 5 ст. 41).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року N161-XIV із назвою статті «Переважне право орендаря на отримання орендованої земельної ділянки у власність» встановлено, що:

«Орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка. Якщо відповідно до закону орендар не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може в порядку, визначеному Земельним кодексом України, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельної ділянки на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтями 135 - 139 Земельного кодексу України.

Орендодавець зобов`язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах орендар повідомляється про намір продати земельну ділянку на умовах та в порядку, визначених статтею 135 Земельного кодексу України. У разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (крім продажу її на земельних торгах) орендар повідомляється у порядку, визначеному статтею 130-1 Земельного кодексу України.

У разі відмови орендаря від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

Орендар може придбати земельну ділянку, що перебуває в оренді, за умови згоди орендодавця на продаж цієї земельної ділянки. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах згода на продаж' земельної ділянки надається шляхом прийняття організатором земельних торгів рішення про їх проведення та укладення договору купівлі- продажу земельної ділянки.

Зазначені в цьому Відзиві законодавчі приписи дають підстави для наступного Висновку.

Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, прокурор просить припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Вінницькій області, однак, суд має врахувати, що примусова конфіскація спірної земельної ділянки без компенсації відповідачу її вартості не відповідає приписам ст. 145 ЗК України (в редакції Закону № 552-ІХ від 31.03.2020, чинній на час звернення з позовом до суду) та буде порушенням права власності, а отже позовні вимоги можуть бути лише частково задоволені.

Задоволення судом позовних вимог (у разі їх обґрунтованості) можливе лише відчуження земельної ділянки з повним відшкодуванням колишньому власнику земельної ділянки її вартості і лише в цьому випадку буде наявна справедлива рівновага між державними (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника.

Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка.

У разі задоволення позову рішення суду першої інстанції має містити відповідне посилання на обов`язок, що виникає з вищезазначених норм для Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а саме рішення суду першої інстанції має носити зобов`язальний характер для ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області в частині реалізації земельної ділянки зі сплатою виторгу на користь відповідача, оскільки за змістом частини 4 статті 145 Земельного кодексу України, передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом та крім того Фермерське господарство «Копіївський лан» має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка.

05 березня 2024 року до Іллінецького районного суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Гайсинською окружною прокуратурою встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 прийняла у спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040, площею 2,0342 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Копіївської сільської ради Іллінецького району Вінницької області (нині Дашівська територіальна громада Гайсинського району Вінницької області), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину серія та номер № НОМЕР_1 , виданого 26.09.2019 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Савіцькою Ж.Й.

Вказані обставини не спростовуються представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), чинного на час набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку та на теперішній час, передбачено заборону на володіння землями сільськогосподарського призначення особами, які не є громадянами України.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 ЗК України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 1 ЗО цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно ч. 1 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040, площею 2,0342 га є ОСОБА_1 .

Таким чином, всупереч положенням ч. 4 ст. 81 ЗК України відповідач не відчужив дану земельну ділянку протягом року з набуття права власності на неї та продовжує нею володіти по цей час.

За вказаних обставин, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 ЗК України, у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки.

Також відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Вказані норми закону чітко регулюють спірні правовідносини щодо обґрунтованості позовних вимог про конфіскацію земельної ділянки у ОСОБА_1 .

Доводи відповідача про необхідність застосування положень ст. 348 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є помилковими.

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

Вказана норма не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки заборона на володіння іноземцями земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що закріплена зокрема у ст. ст. 81, 130 ЗК України, діяла на момент державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040.

Крім того, помилковим є твердження щодо порушення права ОСОБА_1 на відшкодування вартості земельної ділянки, оскільки ч. 4 ст. 145 ЗК України чітко вказано, що конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Тим самим забезпечено дотримання принципу пропорційності між державним інтересом та інтересом окремого громадянина.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, просить задовольнити позов із викладених у позовні заяві підстав.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні просив в задоволенні позовної заяви відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено, що згідно інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у громадянки російської федерації ОСОБА_1 у приватній власності перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040 площею 2,0342 га (а.с. 16-20).

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом, від 26 вересня 2019 року №2200, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яку видане вказане свідоцтво, складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0342 га - кадастровий номер 0521283400:01:000:0040 (а.с. 21).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040, площею 2,0342 га передана ОСОБА_1 в оренду Фермерському господарству «Копіївський лан» (далі - ФГ «Копіївський лан»), згідно договору оренди № 190 від 16.09.2019 зі строком дії на 10 років з правом пролонгації. В реєстр дана інформація внесена 19.12.2019 (а.с. 26).

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 20.05.2015, виданою УДМС України у Вінницькій області, країна громадянства: російська федерація. Також належність ОСОБА_1 до громадянства російської федерації підтверджується інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та копіями доданих до нього документів, де зазначено, що вона документується посвідкою на постійне проживання ІН № НОМЕР_3 від 20.05.2015, виданою УДМС України у Вінницькій області, країна громадянства: російська федерація (а.с. 29-31).

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Частиною четвертою статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського виробництва не відчужила її, тому наявні підстави для їх конфіскації у власність держави.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, як позов керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, задоволено у повному обсязі, тому в силу ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 346, 356 ЦК України, ст.22, 80, 81 ЗК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0521283400:01:000:0040, площею 2,0342 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дашівської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UА568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн.

Повний текст рішення буде складено у відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: