Постанова

від 31.05.2024 по справі 924/737/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року Справа № 924/737/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

без виклику (повідомлення) сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 13.03.2024, повне рішення складено 18.03.2024, у справі № 924/737/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт", м. Хмельницький

про стягнення 201 542,68 грн

В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" про стягнення 201 542,68 грн, з яких 100 854,93 грн пені, 90 521,52 грн інфляційних втрат, 10 166,24 грн 3% річних та 3 023,14 грн витрат на оплату судового збору.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2024 у справі № 924/737/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" про стягнення 201 542,68 грн задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України": 100 854,93 грн пені, 90 521,52 грн інфляційних втрат, 10 166,24 грн 3% річних та 3 023,14 грн витрат на оплату судового збору.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бамавіт", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2024 у справі № 924/737/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- при вирішенні спору суд лише здійснив формальний математичний аналіз розрахунків пені, інфляційних витрат та відшкодування % за користування чужими коштами, при цьому в повній мірі проігнорував наявність об`єктивних обставин, які призвели до тимчасової неможливості відповідачем вчасно виконувати свої фінансові зобов`язання;

- судом першої інстанції проігноровано принципи, які зазначені у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 24.02.2022 по всій території України введено воєнний стан. Дана ситуація є форс-мажорними обставинами, що підтверджується довідкою ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1;

- тобто торгово-промислова палата підтвердила, що з 24 лютого 2022 року до офіційного закінчення дій форс-мажорних обставин, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- відповідно до п. 7.1 договору при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору сторона, яка зазнала впливу таких обставин, не несе відповідальності. В той же час п. 7.3 договору передбачено, що настання форс-мажорних обставин не звільняє споживача від обов`язку оплатити за обсяг фактично поставленого газу;

- Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 27 вересня 2022 року у справі № 924/278/22 вказав, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме - введення воєнного стану, неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим;

- відповідачем, згідно положень договору, надсилався позивачу лист вих. № 9 від 09.05.2022, в якому було акцентовано, що у зв`язку з військовим станом відповідач тимчасово не може виконувати свої фінансові зобов`язання та проінформовано позивача про те, що всі фінансові зобов`язання будуть виконані в повному обсязі;

- відповідач є господарським підприємством, основним джерелом прибутку якого є здача в оренду власного нерухомого майна. На жаль з початком війни, через невизначеність чого чекати в майбутньому, орендарями відповідача масово було ініційовано припинення господарських відносин у зв`язку з військовим станом, також, значна частина орендарів, посилаючись на військовий стан, тимчасово призупинила виконувати свої фінансові зобов`язання, або значно скоротило орендовані площі, що в свою чергу призвело до відсутності коштів для погашення відповідачем своїх зобов`язань;

- швидко знайти заміну орендарям, що відмовились від орендованих площ, в умовах невизначеності, яка існувала в перші місяці військової агресії, було практично неможливо, оскільки бізнес був поставлений на паузу, а бізнес активність, особливо в сфері оренди, практично була зведена до нуля;

- водночас через військову агресію значної шкоди заподіяно відповідачу, зокрема внаслідок ракетної атаки на м. Львів 18.04.2022 відбулося значне руйнування нежитлового приміщення відповідача, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 154. Розмір заподіяної шкоди згідно офіційного експертного висновку становив 631 870 грн;

- в той же час внаслідок ракетної атаки на м. Хмельницький 31.12.2022, відбулося значне руйнування нежитлових приміщень відповідача, які розташовані за адресою: м. Хмельницький, пров. Симона Петлюри, 54/2 відповідно. Розмір заподіяної шкоди становив 729 185 грн;

- внаслідок повторної атаки, яка відбулася 18.02.2023, заподіяно збитків на загальну суму 497 560 грн;

- суд першої інстанції в повній мірі проігнорував те, що відповідачем, згідно положень договору, направлено повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, через які він об`єктивно не може вчасно виконати свої зобов`язання;

- судом першої інстанції не здійснено повний аналіз ситуації і проігноровано об`єктивну наявність причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами і тимчасовою неможливістю виконання відповідачем своїх фінансових зобов`язань;

- не зважаючи на перелічені обставини, відповідач поступово проводив погашення своєї фінансової заборгованості і на момент подання позивачем позову заборгованість щодо сплати відповідачем за спожитий природній газ була відсутня.

За таких обставин відповідач вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до обставин справи при винесенні рішення та не врахував наявність форс-мажорних обставин, які безпосередньо вплинули на здатність відповідача своєчасно та в повному обсязі виконувати свої фінансові зобов`язання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2024 у справі № 924/737/23 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи /т. 2 а.с. 16/.

24.04.2024 (вх. № 3732/24) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2024 у справі № 924/737/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення /т. 2 а.с. 18-22/.

30.04.2024 (вх. № 3889/24) від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить долучити зазначену відповідь на відзив до матеріалів справи та відмовити позивачу у задоволенні позову /т. 2 а.с. 27-29/.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" (споживач) підписано договір постачання природного газу № 101/ПГ-2874-К, згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором та обсяг постачання про розрахункових періодах, зазначені у п.1.2 цього договору, можуть змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачання та споживання замовлених обсягів газу протягом місяця здійснюється, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного замовленого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.

Відповідно до п. 2.6, п. 2.7, п. 2.8, п. 2.9, п. 2.10 договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість, поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Ціна за 1 тис.м3 газу протягом дії цього договору, публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6 цього договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.6 та п. 3.9 договору, плата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.м3, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1 договору.

За наявності у споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються споживачем, зараховуються сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості їх виникнення (п. 3.10 договору).

Відповідно до п. 4.2.1 договору, споживач зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів з умовами цього договору.

Згідно з п. 6.1 та 6.2 договору, при порушені умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

На виконання умов договору ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ передало ТОВ "Бамавіт", м. Хмельницький природного газу на суму 1 138 983,86 грн у період з 19.11.2021 по 31.08.2022 відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу та рахунків на оплату.

Оскільки розрахунки за договором відповідачем здійснювались з порушенням строків, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 100 854,93 грн пені, 10 166,24 грн 3% річних, 90 521,51 грн інфляційних втрат.

13.03.2024 Господарський суд Хмельницької області за наслідками розгляду позову ухвалив оскаржуване рішення, яким позов задовольнив.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Судом встановлено, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, виникли правовідносини на підставі договору постачання природного газу № 101/ПГ-2874-К від 16.11.2021.

Правове регулювання взаємовідносин всіх суб`єктів ринку природного газу України, у тому числі споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється згідно з Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Зокрема, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи / газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

З наявних матеріалів справи, зокрема, наданої ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" інформації (лист від 12.10.2022) слідує, що відповідачем як споживачем з ЕІС-кодом 56XO00017EXND008 (ТОВ "Бамавіт") спожито природний газ із внесенням спожитого обсягу в алокацію постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" в кількості: 25344,42 м3 з 19.11.2021 по 31.08.2022 /т. 1 а.с. 113/.

Відповідно на спожиту відповідачем кількість природного газу в розмірі 25344,42 м3 позивачем складено акти приймання-передачі природного газу та рахунки на оплату.

Загальна вартість поставленого у період з 19.11.2021 по 31.08.2022 становила 1 138 983,86 грн та була погашена відповідачем до подання позивачем позову до суду.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.6 та п. 3.9 договору, оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Позивач з огляду на несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати вартості природного газу просить стягнути з відповідача 10 166,24 грн 3% річних (за період з 21.12.2021 по 10.01.2023) та 90521,51 грн інфляційних втрат (за період січень 2022 року - листопад 2022 року) згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі розрахунки є правомірними, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 166,24 грн та інфляційних втрат у розмірі 90 521,51 грн підлягають задоволенню. Докази, які б спростовували зазначене, в матеріалах справи відсутні.

Щодо вимог про стягнення 100 854,93 грн пені за період прострочення з 21.12.2021 по 10.01.2023.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи із змісту ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п. 6.2 договору погодили відповідальність споживача у разі порушення останнім порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів у вигляді сплати постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування позивачем пені у сумі 100 854,93 грн є правомірним, а тому позовні вимоги про її стягнення є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 7.1 договору при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору, зокрема, війна та військові дії, що роблять неможливим виконання забов`язань по цьому договору, чи інших, що незалежать від сторін обставин, сторона, яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

Відповідно до п. 7.2 договору про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання п. 7.2 договору він сповістив позивача протягом трьох днів з моменту настання форс-мажорних обставин (у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України), а тому втратив право посилатися на такі обставини.

Разом з тим відповідачем до матеріалів справи долучено ксерокопію листа № 9 від 09.05.2022, адресованого позивачу, в якому відповідач повідомляє позивача про настання форс-мажорних обставин та просив реструктуризувати заборгованість відповідача в розмірі 731 513,14 грн до початку опалювального сезону, а також зобов`язувався повністю оплатити комунальні послуги, однак відповідачем не надано доказів надсилання зазначеного листа позивачу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку підстави для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору відсутні.

Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції проігноровано принципи, які зазначені у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 ГПК України).

Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції позовні вимоги заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову та не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що судом першої інстанції проігноровано принципи, які зазначені у статті 233 Господарського кодексу України.

Інші заперечення апелянта викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2024 у справі № 924/737/23 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бамавіт" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2024 у справі № 924/737/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.03.2024 у справі № 924/737/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 924/737/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "31" травня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.